Лиса гора. Регіональний ландшафтний парк

Якщо піднятися на самий верх, то ніщо тут не натякає на те, що ми знаходимося у центрі Києва.

1.

2. Розмаїття польових квітів і трав, дивовижне повітря і неосяжний простір…

3.

4.

5.

6.


7. Це місце вважається проклятим і має погану славу – ще з 1240 року.

8.

9.

10. Частина цих печер досі не вивчена – з початку XIX і по 70-і роки XX століття Лиса гора була військовим об’єктом, де будь-які дослідницькі роботи були заборонені.

11. Саме тут, у численних печерах, ховалися вцілілі після взяття татаро-монгольською ордою Києва городяни.

12. Відомо, що хан, не бажаючи “виловлювати” з підземних лабіринтів втікачів киян, наказав просто… замурувати входи до печер.

13. За деякими підрахунками, близько тисячі людей були поховані заживо.

14.

15. Дерев’яні ідоли далекого минулого – капище у верхній частині гори.

16.

17.

18. Камінь для принесення жертовних дарів ідолам.

19.

20. Загальний вигляд капища.

21. “Портали” виходять на всі чотири сторони світу.

23. Перун-погорілець (кілька місяців тому був підпалений невідомими хуліганами).

24.

25. Польові квіти. До речі, тут зустрічаються й рідкісні лікарські рослини, зокрема репешок – доволі дивно, адже він більш характерний для степової зони…

26.

27.

28.

29. На цеглинках – написи за кілька століть, що їх робили вартові військові різних часів. Стояли в караулі та шкарябали цвяхом чи гільзою…

30.

31.

За часів Петра І, на початку 18-го століття, на Лисій горі було зведено фортецю з численними підземними резервуарами, куди закачувалися тонни води з Дніпра. І це все на випадок захоплення зміцнення ворогом – тоді його можна буде затопити разом з військом ворога. А найсумніше в цій історії те, що близько трьох тисяч кріпаків українських селян, які брали участь в будівництві, за наказом князя Меншикова були вбиті – втоплені в колодязях, які вони самі ж і збудували.
Остаточно репутація “злого місця” у Лисої гори закріпилася через майже за сім століть після взяття Києва монголо-татарською ордою.
У 1906 році чомусь саме тут влаштували “офіційне” місце страти так званих державних злочинців – на одній з полян гори стояли шибениці. Ховали страчених, як то кажуть, не відходячи від каси. Всього за кілька років на Лисій горі вищий вирок було виконано близько двохсот разів.

32.

До речі, навіть в наш час тут можна знайти характерні вузькі прямокутні ями, заготовлені на початку 20-го століття катами, але так і не дочекалися своїх “клієнтів”.

Ірина Кременовська

фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *