З 05 серпня 2017 року в Україні почав діяти Закон № 2120-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження гуманного ставлення до тварин)».

 

---

 

Даний закон був ухвалений на базі законопроекту 5119-1 (далі – Закон Немировського, який ми будемо називати за іменем його автора і натхненника).

 

Закон, безумовно, революційний

 

Без перебільшення можна вже зараз твердити, що у новітній історії України даний закон є чи не найбільш системним і таким, що послідовно розрахований реалізувати мету – жорстко впорядкувати в Україні ситуацію, яка виникла з безпритульними тваринами (передусім, здичавілими собаками). Нижче ми розглянемо, чому саме і як слід найбільш ефективно та правильно здійснити імплементацію закону в систему існуючих правових норм та правил.

 

Проблема стара і має свої витоки та причини. Сучасне суспільство (особливо в часи катаклізмів, змін, різних негараздів) характеризується багатовекторністю думок, поглядів, сподівань, шукань з приводу влаштування чи перебудови суспільних інституцій. На жаль, дуже часто на обрії з’являються шарлатани, шахраї, збоченці, котрі використовують незрілість суспільства та його поглядів у своїх нехороших цілях.

 

 

Так, декілька років тому в Україні з’явилися особи, котрі почали по-збоченому викривляти розуміння ситуації зі статусом тварин (особливо безпритульних). Вони стверджують безглузді ідеї про правильність і доцільність знаходження домашніх тварин на вулицях у вільному (напіввільному) існуванні, без контролю людини, «на підножному кормі». Деякі з цих так званих «зоозахисників» взагалі пішли ще далі, стверджуючи та пропагуючи, що наявних домашніх тварин слід стерилізувати (тобто, здійснивши позбавлення їх репродуктивних функцій хірургічним способом) та повертати в «ареал помешкання».

 

Звучить усе красиво, але по суті називається «порізати та викинути»

 

Особливої пікантності додавали мотивації «тваринки після цього втрачають агресивність» (як спроба впевнити частину суспільства в безпечності таких дій та їх виправданості) в поєднанні з висловлюваннями «просто всіх тварин з вулиці не можна усунути, на їх місце прийдуть інші, злі, які захоплять територію». При цьому відповіді «а яким же чином добрі «стерилізовані» тварини будуть захищатися від злих, прийдешних – «зоозахисники» так і не давали.

 

Якими треба було бути негідниками та збоченцями, аби пропагувати калічити та викидати (покидати) тварин на вулиці, стверджуючи «так вони повільно вимирають»? Питання риторичне, але таке, що «заграло новими барвами» з урахуванням Закону. До речі, чинний Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» (ст. 24) прямо забороняв приватним особам (зрозуміло чому, коли в їх складі такі «зоозахисники») самостійно здійснювати відлов собак. За винятком, коли собака становила небезпеку і її відлов приватними особами був виправданим і доцільним.

 

Домашні тварини не можуть бути покинуті

 

Для розумних і відповідальних людей безумовно одна проста істина (яку слід розуміти при всіх перебігах подій) – домашні тварини не можуть бути бездомними (безпритульними).

 

 

Чинний Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» (ст. 1) визначає статус домашніх тварин тією зрозумілою для кожної свідомої людини ознакою, що домашні тварини не можуть мати стійких популяцій без людини і без «людського» фактору. Простіше кажучи – домашні тварини не можуть повноцінно існувати без постійного догляду, нагляду, впливу, контролю людини. Домашні бездомні тварини – це риби без води (якщо вже дуже спрощено пояснювати).

 

Домашні тварини без дому (поза житлом і людиною) страждають від голоду, спраги, спеки чи морозу, атмосферних опадів, гельмінтів, хвороб, техногенних факторів. Пересуваючись у пошуках їжі, тварини потрапляють під колеса автомобілів, та й самі провокують ДТП. У прагненні знайти харч – тваринки змушені постійно атакувати і захищати свою територію від інших зграй собі подібних. Зрозуміло і очевидно, що тварини здійснюють напади і на людей, завдаючи їм покуси та заражаючи десятками різноманітних хвороб, поширюють екскременти, сміття, завдають клопоту…

 

Викидання тварин – це жорстоке поводження з братами нашими меншими

 

Саме тому всі закони всього цивілізованого світу (до якого належить і Україна) виходять з описаного нами принципу (правила). Домашні тварини не можуть бути на вулицях «самі по собі», напризволяще, покинуті і нанедбані.

 

І саме тому, Законом Немировского внесено зміни до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», зокрема, визначено (уточнено) таке:

 

«…жорстоке поводження з тваринами – знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило мучення, завдало їм фізичного страждання, тілесні ушкодження, каліцтво або призвело до загибелі, нацьковування тварин одна на одну та на інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів».

 

Тобто, законодавець чітко зафіксував свою волю, віднісши до жорстокого поводження з тваринами не тільки таку дію, як пряме знущання в загальноприйнятому розумінні (бити, мордувати тощо) але і самі по собі дії, які полягають у занедбанні тварин (їх покиненні), порушення правил їх тримання.

 

Це повністю відповідає ст. 3 Європейської конвенції про захист домашніх тварин (до якої приєдналась Україна) в частині прямої заборони покидати (залишати) домашніх тварин а також іншим актам законодавства України. Стаття 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» прямо передбачає обовязок комунальників щодо вилову собак, які знаходяться на вулицях. А ст. 22 цього ж Закону, приміром, визнає актом жорстокого поводження з тваринами їх вигул без ошийника та намордника поза місцями помешкання. Це піклування про захист і безпеку тварин.

 

І хай нас такі заборони, які нібито обмежують рухи тварин не дивують. Вони такі ж виважені, як і вимога для будівельників та інших технічних спеціалістів використовувати каски та спецодяг на роботі. Або як вимога для пожежників вдягати протигаз. Або ж вимога для водіїв користуватися пасками безпеки, чи припис для військових вдягати бронежилет тощо. Це природно та зрозуміло!

 

Внесення змін до КУпАП і КК України

 

Розглядаємо Закон Немировського далі. На засадах послідовності та цілісності Законом було внесено низку змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. Зокрема викладено у новій редакції ст. 299 КК України – «Жорстоке поводження з тваринами». Даною нормою передбачено позбавлення волі до восьми років для осіб, які або ж самі безпосередньо вчиняють акти жорстокого поводження з тваринами, покидаючи їх напризволяще на вулицях або ж порушуючи правила поводження з тваринами, або ж навіть висловлюють заклики до такого жорстокого поводження.

 

Яким чином слід використовувати, розуміти та застосовувати Закон? Тобто, яким чином змінилася для нас ситуація «до» і «після»? Чим відрізняється стан поводження з безпритульними (і не тільки) тваринами до 05 серпня 2017 року (до дати набрання чинності Законом) і після?

 

Змоделюємо декілька поширених ситуацій, окресливши заходи, які мають вчиняти правоохоронні органи та пересічні нормальні і свідомі громадяни у разі будь-яких інцидентів чи проблем з безпритульними (або іншими) домашніми тваринами.

 

 

Якщо у дворі, парку, сквері знаходиться домашня тварина без людини (не має значення, чи вона загубилась (втекла), чи відпущена на «самовигул» недбалим власником, або ж така тварина все життя жила на вулиці та вже зібрала довкола себе зграю «однодумців») – безумовний обов’язок комунальників її відловити (ст. 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»). Це акт гуманізму, законності, дія, яка прямо відповідає закону.

 

Безпритульність домашніх тварин не може бути узаконена

 

Справа в тому, що тварина могла втекти. І власник шукає, не знаючи, де вона перебуває. Породній собаці в таких умовах на вулиці вижити понад день-два неможливо. Вона або отруїться чимось, або ж її можуть зловити якісь збоченці чи шантажисти (в надії на отримання винагороди від власника). Або ж собака потрапить під колеса чи буде загризена іншими «родичами». Саме централізований та впорядкований відлов єдиним комунальним підприємством під контролем органів самоврядування, ветеринарної інспекції – є запорукою будь-яких інцидентів з тваринами, включаючи породних домашніх.

 

Зрештою, тварина може боятися, що на неї чатує небезпека чи настає загроза від дій людини. Тоді вона може просто захищатися, пошматувавши найближчого випадкового перехожого. Або ж вона може вистрибнути на дорогу і спровокувати ДТП, впасти в теплотрасу тощо.

 

Тому просто твердити «собачка гуляє сама по собі, вона тут мешкає» – акт жорстокого поводження з тваринами. Пам’ятаймо це! Це є виправданням безпритульності та безконтрольності. За Законом Немировського – кримінально карне діяння. Такі висловлювання та заклики – це заклики до жорстокого поводження з тваринами!

 

Бездіяльність комунальників по відлову тварин (в тому числі виправдання «так вони ж стерилізовані та повернуті нами в попередній ареал помешкання») – пряма активна дія. Ця дія містить ознаки жорстокого поводження з тваринами. Нагадаймо ще раз (не зайво) – за Законом Немировського жорстоке поводження з тваринами, карне за ст. 299 Кримінального кодексу України – залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин.

 

Відповідальність за покидання тварин напризволяще

 

Відмовляються виконувати обов’язок по усуненню залишених напризволяще тварин – мають нести відповідальність. А якщо тварина внаслідок такої пасивності та відмови її відловити загинула чи дістала каліцтво (отруїлась, потрапила під автомобіль, загризена іншими собаками), і це відбулося на очах у дітей чи загинула (скалічена) не одна, а більше тварин, то тут фігурантам – ледачим і бездіяльним комунальникам «світить» до восьми років позбавлення волі.

 

Те ж саме стосується і випадків, коли викликані служби відлову навідуються аби відловити тварин з дитячого майданчика, поблизу школи, зі скверу чи парку. На заваді законним діям комунальників стають одна-дві несвідомі, скажімо так, особи. Вони вчиняють супротив відлову, висловлюючи жорстокі (в розумінні нового Закону) заклики на кшталт: «Тварини мають права на свободу! Їх тут усі люблять, вони тут живуть! Ми в підвалі їм кинули ганчірок та іноді підгодовуємо кістками. Не дозволимо їх ловити!». Такі дії – прямий умисний злочин, вчинений активним способом, за нього відповідальність може сягати аж до восьми років позбавлення волі.

 

Жорстко, але справедливо. Жартувати з тваринами та їх безпекою – неприпустимо. Ніякої анархії, перекручень та безладу, потурань безглуздим «хотєлкам» мучителів та душогубів, що реалізують зрозумілі лише таким особам збочені доводи про «права тварин».

 

Лише жорсткий контроль за тваринами та їх обігом, кримінальне переслідування девіацій та відступлень від норм закону (особливо щодо безпритульних домашніх) – запорука впорядкування відносин раз і назавжди. І Закон Немировського є дуже вчасним актом з даного приводу.

 

Виконання власниками правил утримання собак

 

Те ж саме (вияв жорстокого поводження з тваринами) вбачається, коли безвідповідальні власники вигулюють своїх улюбленців в публічних місцях без «засобів захисту» – намордників, ошийників, поводків тощо. Ст. 22 чинного Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» визначає це прямим актом жорстокого поводження. Без наявності тяжких наслідків ці дії тягнуть адміністративну відповідальність. Але якщо внаслідок таких «гулянь» тварина загинула чи дістала каліцтво, наставатиме вже кримінальна відповідальність. Навіть якщо тварина втекла – то попередня дія, вигул тварини без засобів контролю може тлумачитися як «покинення тварини напризволяще», що є актом жорстокого поводження з твариною.

 

Закон Немировського, виходячи з описаних нами концепцій та принципів – надзвичайно важливий крок до гуманізації відношення до тварин. Якщо його розширено тлумачити, то навіть годування (або як його називають «підгодовування») безпритульних тварин – є актом жорстокого поводження. Такими діями «годівник» висловлює підтримку бездомності, виправдовує її, схвалює, пропагує, надає приклад іншим особам (особливо, дітям). Чинити так, визнаючи за належне, що тварина покинута напризволяще є недопустимим. Це все одно, скажімо, спостерігаючи за людиною, яка зловживає алкоголем  чи наркотиками, замість її лікування – купувати їй алкоголь та наркотики, підтримуючи її такий стан, визнаний законом як неприпустимий.

 

Про патологічне збирання тварин

 

Окрему категорію становлять особливі «любителі» тварин. Приміром, особи, які відверто страждають на психічні розлади (обсесивно-компульсивний розлад – патологічне накопичення тварин), індуктивний маячний розлад тощо) і в помешканні накопичують до десятка та більше тварин. Непоодинокі випадки, коли таких тварин накопичується понад півсотні і більше. Тут інша крайність – домашніх тварин з вулиці забирають (прибирають), але знущаються над ними вже іншими методами та способами.

 

Такі «любителі» є повністю несоціалізованими та неадекватними особами. Вони перетворюють життя своїх «підопічних» на пекло, так само як і життя мешканців всього будинку. Зрозуміло, що в таких кількостях і в таких умовах тварини не можуть повноцінно існувати. Собаки не вигулюються, не мають вдосталь води та їжі (часто-густо тварини їдять одна одну), випорожнюються тут же, у квартирі.

 

Але якщо традиційно на права людей у нас в країні байдуже (добитися правди у владних коридорах щодо примусового лікування відверто психично неадекватних накопичувачів тварин неможливо), то Закон Немировського дає шанс хоча б тваринам. Подібне поводження з тваринами є відверто жорстоким та потребує кримінального переслідування таких «любителів» в умовах ізоляції від суспільства. Песиків звільнять комунальники. Причому звільнять не шляхом викидання на вулицю, а шляхом поміщення до комунальних закладів тримання безгосподарних (тепер вже не бездомних) домашніх тварин.

 

До речі, Законом Немировського так само забороняється (під загрозою кримінального покарання) тримати домашніх тварин у притулках та інших подібних закладах в умовах відсутності харчування, лікування тощо.

 

Притулки можуть бути як комунальними, так і приватними

 

Дуже часто ми спостерігаємо (достатньо переглянути мережу Інтернет), коли т . зв. «тримачі притулків» (деякі з них іменуються «передержками» (російською мовою), тобто «перетримками», вже своєю назвою вказуючи на те, що тварин там ніхто тримати не буде, їх будуть лише «перетримувати» – тобто, такий собі ерзац-піклування та догляду) розміщують оголошення на зразок: «у нас в притулку закінчилась їжа, годуємо собак простроченими консервами та списаними ковбасами, які випросили в супермаркеті, дайте грошей»…

 

Це взагалі жах… Точніше, не жах (юридичною мовою), а жорстоке поводження, при чому свідоме та цілеспрямоване. Якщо в притулку відсутні умови для тримання та догляду за тваринами (і це прямо визнається такими особами), то який тоді сенс займатися такою діяльністю? Спостерігати за мученням знедолених песиків? Або використовувати їх для якоїсь іншої, збоченої мети? До речі, і щодо таких осіб Закон Немировського передбачив «сюрприз». Останнім абзацем ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено стягнення за насильницькі дії щодо тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті. Тобто, Законом «обкладено» збоченців та бузувірів «з усіх боків».

 

Повернемось все ж до діяльності «притулків». Якщо установа називається притулком, то вона має відповідати цілій низці санітатних та ветеринарних норм – починаючи від обліку тварин, що надходять, реєстрації їх хвороб, недоліків, характерних особливостей і закінчуючи нормами вигулу, лікування (огляди, щеплення тощо) харчування. Щодо харчування – то з точки зору ветеринарної, зоологічної наук – воно має бути збалансоване, притаманне виключно даному виду тварин, з врахуванням їх особливостей. Тобто, ніяких годувань собак списаними харчовими відходами, кістками, ковбасами та помиями, як це практикувалось (до вступу в дію Закону Немировського) раніше «тримачами притулків».

 

Жебрацтво зоошахраїв у віртуальному і реальному просторі

 

Окремо зазначимо, що і саме «альпійське жебрацтво» пройдисвітів «дайте грошей, бо нічим годувати собак» вже містить ознаки злочину. Так, автори таких оголошень по суті визнають свою провину в неналежних умовах тримання тварин (відсутність фінансів, харчів, ліків). А це, нагадаймо, за Законом Немировського містить ознаки жорстокого поводження з тваринами. Таке діяння іменується як «порушення правил тримання тварин» з усіма наслідками (кримінальним переслідуванням).

 

Тому, саме від нас залежить те, наскільки ефективно буде Закон Немировського реалізовуватися вже з моменту його прийняття і наскільки суспільство та правоохоронні органи виявлять зрілість і готовність щодо його застосування та імлементації.

 

Збоченці та шахраї, по яким Закон вдарив – зрозуміло, будуть чинити шалений супротив. Така поведінка властива неадекватним особам, які втратили ласий шматок прибутків та сумнівних задоволень, які вони досягали в умовах анархії в «собачому питанні». Але варто розуміти просту істину – в суспільстві діють принципи демократії та законності. Перший означає «влада більшості» і вказує на те, що більшість суспільства буде диктувати свою незламну волю, змітаючи на своєму шляху поодиноких бузувірів та шарлатанів. Другий вказує, що всі проблемні питання будуть вирішуватися на основі простих, зрозумілих, прийнятних загальнообов’язкових і беззастережних правил, викладених у законі.

 

Ми ж закликаємо спільноту (та посадовців правоохоронних органів) вивчити новоприйнятий Закон та на основі знань та викладених нами правильних розумінь його змісту та перспектив – загалом раз і назавжди вирішити та розв’язати коло питань, до яких суспільство дозріло.

 

Від нас залежить – чи буде Україна вважатися цивілізованою європейською країною з порядком на вулицях і в помешканнях, дотриманням правил поводження з тваринами, чи скотиться до рівня смітника.

 

Ірина Кременовська, 

Олексій Святогор