Українське державотворення: поведінкова політика

Поведінкова політика має посилювати українську державність, демонструючи силу права, закону та справедливості й захищаючи Україну від будь-яких розхитувань ситуації.

 

«Якщо ми усвідомимо, що у кожного із нас своє суб’єктивне та в дечому неповне бачення світу, то зможемо зрозуміти природу непорозумінь… Кожна сторона наполягатиме на правильності власної точки зору та вважатиме, що інша сторона трохи не в собі… Такі суперечки виникають кожного дня, адже мозок різних людей приймає різні рішення відносно того, що заслуговує на увагу… Це створює «сліпі зони». А те, що ніхто з нас не сприймає світ абсолютно об’єктивно, призводить до конфліктів та неправильних рішень.»

 

Керолін Вебб

 

Потреби української держави та суспільства. Відчуття кожним українцем реальності ситуації, міри у власних діях та відповідальності за захист України від ворогів та будь-яких розхитувань ситуації.

 

Кожна людина, яка проживає в Україні має відчувати силу права та справедливості української держави. Це стосується спілкування мешканців з будь-яким представником державних та комунальних органів при вирішенні будь-яких питань.

 

Необхідне повне домінування українських державних інтересів по забезпеченню єдності дій для модернізації України.

 

 

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.

 

Впровадження механізмів миттєвого сприйняття в режимі реального часу будь-яких пропозицій в будь-якій формі щодо дій влади та суспільства з боку учасників соціальних мереж, науково-експертного середовища, друкованих матеріалів у ЗМІ. З цією метою доцільне створення:

 

  1. При Комітеті з проведення реформ науково-експертних груп із числа українських державників по розробці стратегії модернізації всіх сфер суспільного життя. В їх повноваження має входити моніторинг будь-яких пропозицій та при потребі їх врахування. У випадку висування вимог з боку протестувальників, доцільне запрошення на телебачення науковців-експертів із числа українських державників та авторів пропозицій щодо актуальності та обґрунтованості їхніх підходів. Враховуючи, що в Україні, як і на решті постсовєтського простору досить велика частка «науковців-експертів» із світоглядом московина, українським державникам-науковцям слід озвучити прізвища найбільш авторитетних і визнаних в Україні та за її межами тих чи інших фахівців.
  2. Припинення участі в будь-яких піар-акціях популістів – Ю.Тимошенко, М.Саакашвілі, В.Рабіновіча та ін. як носіїв гасел без будь-якого обґрунтування їх актуальності та результатів від впровадження. Так, перелік вимог протестувальників на підтримку М.Саакашвілі не містить ключового принципу реального забезпечення прав власності. Гасла мають бути почуті і враховані при проведенні комплексу урядових заходів.
  3. Запровадження стандартів особистої відповідальності за підозри у причетності до корупційних та ін. правопорушень. Це стосується подання у добровільну відставку А.Авакова та ін. Неприпустимим є зневажливе відношення до НАБУ з боку усіх фігурантів їхніх справ, насамперед із числа парламентарів.
  4. Особистий приклад Президента України в спроможності налагодити конструктивний діалог з кожним мешканцем України та іноземцями, які висувають персональні претензії до нього та до держави з метою направлення протестної енергії в русло державотворення. Готовність до безперервних спроб Московії та олігархату, «союзників» від «Народного фронту» до системного розхитування ситуації.

 

 

Дії громадян України:

 

  1. Висококваліфікована оцінка науково-експертним середовищем будь-яких дій влади, опозиції, протестувальників, які послаблюють українську державність та призводять до чергового розхитування ситуації, насамперед з боку фахівців Реанімаційного Пакету Реформ та ін. авторитетних наукових груп.
  2. Розгортання фахового обговорення гасел та дій будь-яких протестувальників стосовно ризиків та впливів на українське державотворення.

 

 

 

Олександр Корнійчук

Залишити відповідь