Французький досвід державотворення і його впровадження в Україні

«Німеччину створили не військові, а вчитель історії і географії. Перший пояснив, що німці єдиний народ, а другий показав його межі»

(Отто фон Бісмарк)

 

Завданням для Франції після поразки у німецько-французькій війні 1870-1873 рр. стало дієве впровадження принципів: французи – єдиний народ, єдина країна, єдина державна мова, єдина державна школа, всі культові споруди у власності громади, яка їх утримує і з якою укладають угоди представники церков.

 

 

«…Усі людські спільноти (національні, етнічні, політичні тощо) творяться відповідними мережами комунікацій за принципом «одна така мережа – одна спільнота». Якщо на території якоїсь спільноти утворюються дві, та ще й окремо локалізовані, мережі інформкомунікацій, згодом ця спільнота розділиться на дві. Саме тому так важливо, щоб територія країни охоплювалась однією загальнонаціональною мережею інформкомункацій, зазвичай державною мовою» (Василь Балушок «Донбасс» і «Крим» на заході України? // Дзеркало тижня №35 (331) від 23.09.2017 – с. 13).

 

«Коли Корея після японського панування позбувалася спадку розкладових мовних процесів, еліта країни заборонила поширення на її території японської мовної культури» (Мова – не калька: Словник української мови. – Львів: Апріорі, 2016 – С. 250).

 

Висновки французів після поразки у німецько-французькій війні 1870-1873 рр.

 

  1. Франція – єдина держава, де проживає єдиний народ, який послуговується у публічному просторі єдиною державною мовою. У країні єдина державна школа та абсолютне домінування державних вузів та ін. державних закладів, насамперед у сфері освіти, науки і культури. Ельзас і Лотарингія – споконвічні французькі землі.
  2. Антидержавні складники, які призвели до поразки: роздробленість регіонів і їх суперечки; конфліктність місцевих еліт між собою і центральною владою; надмірна конфліктність політичних еліт, що мала наслідком саморуйнівні процеси; відсутність викладання історії Франції в руслі державотворчої стратегії; відсутність викладання географії Франції, крізь призму французького інтересу; відсутність викладання єдиної державної мови в усіх без виключення навчальних закладах; відсутність єдиного соціогуманітарного простору на французькій мові; антифранцузькі настрої та дії представників національних меншин, незнання ними французької мови, культури, історії, географії України; відкрите втручання церков різних конфесій, насамперед іноземних у місцеві, регіональні та державні справи шляхом поширення антифранцузьких і антидержавних ідей, чуток та скоєння антидержавних дій; відсутність інтегрованого викладання одним вчителем на базі одного підручника історії та географії.

 

Дії французької влади. Прийняття пакету законів Третьої республіки, які забезпечили швидкий державний поступ та єдність і силу країни.

 

Результати державотворчих процесів у Франції. Стовідсоткове впровадження французької мови, культури, географії, історії в усіх сферах суспільного життя. Відсутність будь-яких видань, ЗМІ не французькою мовою. Знання французької мови, історії кожним власником паспорта громадянина Франції. Видання всіх підручників та книг лише французькою мовою. Школа орієнтована на пошук і підтримку сильних і талановитих учнів і весь навчальний процес сконцентрований навколо цього пріоритету. Вживання громадянином Франції в публічних місцях недержавної мови є ознакою неповаги до Франції, ознакою недосвідченості та провінційності. Визнання Францією регіональних діалектів кількох іноземних мов. Так визнані ельзаский, мозельський та латоринський діалект німецької мови, аостський, провансальський, пємонтезський – діалектами італійської мови. Вказані діалекти вивчаються не як німецька чи італійська мови, а як мовна група народу Франції.

 

Опанування діалектів здійснюється за ініціативи батьків учнями факультативно за власні кошти в школах, або недільних церковних школах. Всі працівники науки і освіти один раз на 5 років здають професійний іспит на державній – французькій мові, який визначає подальшу їх долю. Близько 0,01% шкіл Франції є приватними і знаходяться під жорстким державним контролем. У випадку відхилень від законодавства Франції зазначені заклади припиняють свою діяльність. Аналогічний підхід застосовується для всіх вузів. Чітке вирішення конфліктних проблем у культовій та релігійній сфері базується на передачі державою всіх церков у власність громад, які їх утримують. Користування їх церквами передбачає укладання угоди з громадою. Якщо в діях церковних представників мають місце ознаки антидержавної діяльності, то уряд припиняє дотацію місцевій владі на утримання зазначеної споруди.

 

Умови для окупації частини території Луганської і Донецької областей та анексії Криму створені антидержавними діями носіїв московинського світу в Україні, насамперед у 2010-2013 рр., які зберігають і нині суттєві позиції. «Байдужість владних структур до захисту українського інформаційно-культурного простору призвела до того, що у зросійщених містах Сходу і Півдня не вдалося зупинити процесів совєтської мовно-культурної асиміляції. Ба, більше, вони дістали інерційне продовження. А русифікація, відсутність міських україномовних середовищ, впливу української культури має своїм наслідком послаблення до критичної межі імунітету національної спільноти, її захисних реакцій, належного опору впроваджувачам «русского міра», які на сьогодні, маючи чимало своїх агентів у вищих ешелонах влади, надзвичайно знахабніли й пішли у відкритий наступ на українство» (Лариса Масенко: «Українська мова зберігає потужну креативну енергетику», сторінка Харківської обласної організації Національної спілки письменників України, 2012 р.).

 

Сутність антидержавних дій шовіністів з Московії, Угорщини, Румунії, Польщі, Болгарії, Молдови, Словаччини та ін. в Україні. Свідоме шматування України шляхом дроблення привласнення ними спільнот українців відповідно московинського, угорського, румунського, польського, болгарського, молдовського, словацького та ін. походжень, які позбавлені протягом всього життя можливості вивчати українську мову в сім’ях, дитячих садочках, школах, вищих навчальних закладах, по місцям роботи та відпочинку. Мета шовіністів – перетворити українців зазначених походжень на як приховану так і відверту «п’яту колону», яка максимально стимулюється матеріальними і гуманітарними подачками із зазначених країн, незаконно нагороджується паспортами цих держав з тими чи іншими преференціями.

 

Наслідки для України:

 

  1. Незнання української мови як державної значною більшістю українців московинського, угорського, румунського, польського, болгарського, молдовського, словацького та ін. походження. Достатньо часте ігнорування вживання української мови тією незначною часткою населення із зазначених категорій, які її знають.
  2. Перебування українців московинського, угорського, румунського, польського, болгарського, молдовського, словацького та ін. походжень в реальному інформаційному, гуманітарному, культурному просторі шовіністів вищезазначених країн і відчуття себе фактичними громадянами тієї чи іншої сусідньої держави.
  3. У випадку заклику шовіністів із вищезазначених країн, практична готовність введених в оману шовіністичною пропагандою українців вищезазначеного походження до масштабної боротьби проти української держави та народу. Підтвердженням цього є непоодиноке колаборанство та сприяння окупантам із Московії при анексії Криму та частини Донецької і Луганської областей (див. Дод. А)

 

Уроки для України від кількастолітніх дій Кремля та загарбників із Угорщини, Румунії, Польщі та ін. держав:

 

  1. Впровадження у законодавче і урядове поле нормативних положень Третьої республіки Франції з урахуванням особливостей сучасної України. Ключовим при цьому є уникнення будь-якого вихолощення стратегічних підвалин державотворення, як це системно здійснюється постсовєтською більшістю у всіх органах влади.
  2. Створення у 2018 р. єдиної загальнонаціональної мережі інформаційних комунікацій на базі стовідсоткового використання української мови в усіх, без виключення, сферах суспільного життя (без квот для місцевих діалектів іноземних мов). Крим, Донецька і Луганська області – споконвічні території проживання українського народу.
  3. Запровадження у 2018 р. загальнодержавних стандартів викладання української мови, літератури, культури, історії, географії та ін. дисциплін.
  4. Приведення з наступного року навчального процесу на засадах української мови, української історії та української географії. Орієнтувати ідеологію навчального процесу на пошук і підтримку талановитих дітей. Весь навчальний процес має бути зорієнтований на пошук і максимальне сприяння обдарованим дітям. Перейти на нову модель підготовки вчителів історії та географії з викладанням цих дисциплін одним фахівцем із використанням об’єднаного підручника. Заробітна плата вчителя української мови, літератури, культури, історії, географії, математики, фізики, хімії, біології, сучасних комп’ютерних технологій та англійської мови має бути вдвічі вищою ніж у викладачів інших дисциплін.
  5. Проведення щорічних професійних іспитів для слухачів, студентів та випускників всіх рівнів на знання української мови.
  6. Приведення кількості приватних садочків, шкіл, навчальних закладів всіх рівнів до стандартів Франції – 0,01% від загальної кількості. Забезпечення належного державного контролю за дотриманням вимог і стандартів державницьких підходів у навчально-виховному процесі.
  7. Передача всіх культових споруд у власність місцевих громад для їх утримання. Припинення урядових субвенцій органам місцевого самоврядування на утримання цих споруд у випадку реалізації церквами антидержавної і антиукраїнської діяльності. Необхідна заборона на фінансування будівництва культових споруд із вищезазначених країн, які проводять шовіністичну політику проти України.

 

Зазначене стане першим кроком до реальної міжконфесійної та міжцерковної єдності і примусом насамперед іноземної московинської церкви до поваги України та її громадян. Першим кроком має бути припинення поширення представниками Московської церкви ідей московиснкього світу щодо «барьби за Святую Русь протів жидо-бєндєровцев; фашістов; ваюєт Парашенко, а не Рассея».

 

  1. Сприяння директорам шкіл і церковним громадам у відкритті при школах додаткових класів та недільних шкіл при храмах для вивчення за ініціативою батьків та дітей діалектів іноземних мов, як мовних груп українського народу: в Закарпатській області: угорської – верхньотиський; мармарошський, словацької – пряшевський і верхньосілезький; Чернівецькій області: румунської – герцаєвський діалект; Львівській області: польської – правобережний (подільський), галицький, волинський діалекти; Донецькій області: московинська – донецький діалект; Луганській області: московинська – луганський діалект; АРК: московинська – нижньокримський, ялтинський, керченський діалекти і т.п. До організації вивчення зазначених діалектів ніякого відношення не мають уряди і громадяни вищезазначених країн. У зв’язку з цим знаходження на території України підручників відповідних іноземних мов, які не відповідають українським мовним діалектам є некоректним.

 

Дії громадян України:

 

  1. Розгортання науково-експертних проектів по розкриттю сутності українського державотворення за принципом «єдиний народ, єдина країна, єдина державна мова, єдина державна школа». Це має ґрунтуватись на розкритті успішного досвіду Франції та Німеччини у розбудові власних держав.
  2. Проведення українськими державниками – офіцерами контррозвідки в запасі та відставці ґрунтовних і багаторічних розслідувань по добуванню доказової бази на представників центральної і місцевої влади, працівників державних і комунальних закладів, насамперед освіти, науки, культури, охорони здоров’я, які починаючи з 1991 р. активно проводили шовіністичну політику Московії, Угорщини, Румунії, Польщі, Болгарії, Молдови, Словаччини у власних громадах та на районному, обласному, загальнодержавному та регіональному рівнях.
  3. Впровадження у повсякденному житті кожного українця природного для француза, німця, британця, поляка принципу «українець повинен говорити українською. Можеш не виправдовуватись: не там вродився, не так вчився, не той батько – це мене не хвилює. Націоналізмом так уже бідних залякали, що я би сказав: потрібне просто українство. На всіх рівнях. Хтось собі вибере українізації сувору – як у піснях Ореста Лютого, хтось лагідно… треба створювати україномовне середовище» (Віталій Січкарук. Газета по-українські, 22 травня 2014 р.).
  4. Науково-експертній спільноті створити атмосферу підтримки української державності в кожному колективі, яка спонукає громадян України припинити співпрацю з окупантами у формі членства в редколегіях, насамперед московинських журналів, участі у будь-яких спільних засіданнях, зустрічах та форумах. Актуальним є очищення освітянського середовища від тотального нав’язування совєтської і московинської музичної культури в ході проведення офіційних заходів.
  5. Науково-експертному середовищу врахувати успішний досвід Третьої республіки у Франції, підготувавши необхідні зміни до Закону України «Про освіту» щодо забезпечення реальних підвалин української державності.

 

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України:

  1. Усвідомлення державницької стратегії побудови єдиної держави за принципами Бісмарка «єдиний народ, єдина країна, єдина державна мова, єдина державна школа».
  2. Щоденне дієве впровадження стандартів Франції і Німеччини щодо успішного державотворення. Це стосується кожного державного і комунального закладу і установи. Розробка у 2017 р. і впровадження до 2020 р. щоквартального «Плану дій по українському державотворенню», а до 2030 р. – щорічного. Мета – досягнення до 2025 р. стандартів державотворення Франції і Німеччини.
  3. Припинення будь-яких торгів з шовіністами зазначених та ін. країн. Залучення московинів – В.Медведчука та ін. шовіністів у спілкування з представниками іноземних держав від імені України спотворює і дискредитує саму сутність українського державотворення.
  4. Привести законодавство і урядові рішення щодо культових споруд до стандартів Франції і не допустити будь-яких форм втручання московинів та решту шовіністів до будь-яких сфер суспільного життя в Україні.
  5. На базі середніх шкіл, закладів культури, вузів, органів влади та культових споруд розгорнути в кожній громаді просвітницькі проекти із української мови, літератури, історії, культури та географії з єдиними державними стандартами. Забезпечити в кожній громаді в належній кількості якісні книги, які нині видаються на будь-який смак українською мовою.

 

Олександр Корнійчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *