Якби Енергоатом був альтернативним виробником електроенергії…

На перший погляд це може виглядати дивно та незвично, але ДП НАЕК «Енергоатом» має реалізовувати не властиві йому зараз, однак перспективні напрями роботи у сфері альтернативної енергетики.

ДП НАЕК «Енергоатом» вже зараз має окремі перспективні можливості для реалізації власного наявного (але не до кінця розкритого і сформованого) наукового, науково-технічного, економічного потенціалу.

Як пересічний споживач електричної енергії, учасник цивільних і господарських відносин, я особисто зацікавлена у наявності дешевої електричної (та й теплової) енергії, оскільки від їх дешевизни та доступності зрештою залежить ціновий (вартісний) рівень товарів, робіт та послуг, які ми всі споживаємо.

Однак, з урахуванням часто повторюваних тез про високу статусність альтернативної енергетики (сонячна, вітрова тощо) урядові та регуляторні структури підходять до цінової політики у сфері альтернативної енергетики не зовсім, скажімо так, критично. Так, за приблизними підрахунками, вартість електричної енергії, яка реалізується ДП НАЕК «Енергоатом» становить близько 50 коп. за 1 кВт-годину електричної енергії (і атомні станції виробляють понад 50% від усього обсягу електричної енергії в Україні), то для «зелених» (альтернативних) виробників сума (вартість) 1 кВт-год електричної енергії може сягати в десятки (а іноді і сотні) разів більше (від 5-6 грн. за 1 кВт-год, і навіть до 50 грн. за той саме обсяг).

При цьому альтернативні виробники мають пріоритет в отриманні коштів з енергоринку.

Таким чином, виникає ситуація, коли альтернативні виробники (виробники обсягів електричної енергії за «зеленими» технологіями) виробляючи, наприклад, 0,3% від загального обсягу електричної енергії в Україні, отримують від ДП «Енергоринок» (оптовий постачальник електричної енергії) 3-5% коштів, зібраних на енергоринку, та ще і в пріоритетному порядку.

При цьому їх діяльність, безумовно, призводить до зростання (на кінцевому виході) цін на електроенергію для кінцевих споживачів (які і покривають вартість експериментів із «зеленими»).

Дивлячись правді в очі, слід визнати: такий підхід складається аж ніяк не на користь традиційних виробників електроенергії, на діяльності яких будується економіка, та зрештою – економічна і енергетична незалежність держави.

Традиційні виробники (і ДП НАЕК «Енергоатом» у тому числі) є фактично «сиротами» та «нерідними дітьми» на фоні подібних експериментів, при тому що від діяльності «альтернативників» користі та толку немає:

вироблені обсяги мізерні;

кошти з енергоринку, які вони отримують, значні;

діяльність «зелених» нестабільна та не може забезпечити цілісність, системність і послідовність діяльності енергосистеми.

При цьому саме на традиційних виробниках (і ДП НАЕК «Енергоатом» зокрема) покладено виконання основої стратегічної задачі – виробництва електричної енергії саме як товару (ресурсу, придатного для стабільно високих рівнів купівлі-продажу).

Іншими словами, діяльність «альтернативників» є цілковитим «модним» балуванням, недолугими експериментами, викрутасами.

Така позиція стає очевидною, якщо дивитися на цю проблему з позицій споживача. Але виходячи з позиції ДП НАЕК «Енергоатом» (його інтересів), може бути запропоновано спрямувати частину зусиль і потенціалу атомного виробника електричної енергії на освоєння «зелених» технологій та альтернативних напрямів виробництва електричної енергії. Тобто ті фактори, які є негативними і небажаними з однієї точки зору (з точки зору споживача) стають бажаними та корисними з точки зору іншої сторони відносин – виробника (постачальника).

Якщо «альтернативна» енергія коштує грошей, які за обсягом (ціною) перевищують традиційні джерела, то чому б ДП НАЕК «Енергоатом» не скористатися подібною ситуацією та не увійти на енергоринок виробників і як альтернативному виробнику («зеленому» виробнику)?

Сонячні пенелі на вулиці міста Славутича

Питання навіть не стільки теоретичне, виходячи з побутового (спрощеного) розуміння сутності відносин – атомна енергетика якраз і є яскраво вираженою альтернативною енергетикою, оскільки залежить не від наявності викопних видів палива, а від високих технологій освоєння технологій та процедур розпаду атомних ядер (керованих ядерних реакцій), і з цих міркувань є невичерпною, відновлювальною (основна ознака «альтернативних» видів енергетики – відновлювальність).

Те, що чинне законодавство її такою не визнає (тобто, не відносить атомну енергетику до альтернативної енергетики) – суто технічне питання, що може бути легко вирішено шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Однак, це був невеликий ліричний відступ, який лише ілюструє та підкреслює запропоновану ідею.

Ідеться ж про дещо інші речі.

ДП НАЕК «Енергоатом» має значні потенціали для того, аби зайняти своє місце у сфері «класичної» (в наших умовах) альтернативної («зеленої») енергетики, і за її технологіями виробляти електричну енергію та продавати її на енергоринку за «зеленими» привабливими (для виробника) та відверто надмірними цінами.

Так, ДП НАЕК «Енергоатом» має значну кількість фахівців-енергетиків високого ґатунку, які здатні реалізувати свої технічні навички та потенціал у сфері налагодження діяльності вітрових станцій, солярних станцій (фотовольтаїка) та інших напрямів виробництва електроенергії.

Таких фахівців не треба шукати, навчати, перекваліфіковувати, вони вже є в наявності («традиційні» та, звісно, що атомні енергетики – є найвищою «кастою» серед енергетиків з точки зору технічної та наукової підготовки, дисциплінованості, стратегічного мислення тощо).

Поблизу атомних станцій традиційно наявні значні площі територій, які відносяться до охоронюваних (технологічних) зон без доступу (з обмеженим доступом) сторонніх осіб. Ці площі оточують самі станції та є практично вільними, незайнятими, а тому доступними для розміщення на них об’єктів альтернативної енергетики (площ із сонячними батареями, вітрових агрегатів тощо). Наразі ж значні площі території навколо атомних станцій «гуляють» та є незайнятими, вільними, але можуть та мають бути використані з користю.

Має значення і фактор наявності інфраструктури (мережі, підстанції) що в сукупності з кадровим потенціалом також робить вкрай привабливою запропоновану ідею в напрямі її реалізації.

Може постати питання – а чому, власне, ДП НАЕК «Енергоатом» має цим займатися, якщо воно займає свою нішу на ринку і за масштабами виробництва значно перевищує обсяг від запропонованих вище ідей та новацій?

Відповідь дуже проста: будучи флагманом енергетичної галузі економіки держави – ДП НАЕК «Енергоатом» просто зобов’язаний мати безпосередній практичний, теоретичний, науковий, технологічний, технічний, економічний інтерес до всіх подій, які стосуються енергетики взагалі (прямо чи опосередковано).

Питання полягає не тільки в тому, аби мати можливість виробити електричну енергію за ціною в 5 грн. за 1 кВт*год (за звичайної ціни для виробника в 50 копійок за 1 кВт*год) та отримати прибуток (будучи хоч і державним, але все таки підприємством, за законодавством ДП НАЕК «Енергоатом» просто зобов’язане реалізовувати свою кінцеву мету – отримання прибутку).

Питання в тому, аби здійснювати експансію на ринку різних технологій виробництва електричної енергії, оволодівати перспективним напрацюваннями, новими обріями, бути в курсі тенденцій та векторів розвитку, розвиватися та вдосконалюватися.

ДП НАЕК «Енергоатом» має напрацьовувати і власні технології (адже важко спрогнозувати, яким чином розвиватиметься ситуація протягом найближчих 10-20 років) – цілком можливо, що атомна енергетика в її класичному вигляді «відімре», і виникнуть нові, небачені технології та інновації, до яких слід бути готовим вже зараз і морально, і технічно, і економічно, і технологічно.

Або ж, приміром, є перспективною та цікавою можливість активної участі ДП НАЕК «Енергоатом» в освоєнні технологічних та просторових потужностей зони відчуження поблизу Чорнобильскої АЕС.

Варто пригадати, як ще десяток років тому суспільство негативно сприймало (в тому числі через брак необхідної інформації та недостатній обсяг лобіювання інтересів підприємства, поєднаними з відверто деструктивними діями окремих журналістів і ЗМІ) ідею про створення сховища відпрацьованого ядерного палива в зоні відчуження. Яких тільки епітетів не вживали недобросовісні «акули пера» – починаючи від «могильник» і закінчуючи «кладовище цивілізації» по відношенню до запропонованої ідеї. Зрозуміло, що налякані перспективами стати «звалищем всього світу» недалекі в інтелектуальному плані вітчизняні урядовці «ставили палки в колеса» ідеї, при тому що для фахівців було вже тоді зрозуміло, що будівництво сховища відпрацьованого ядерного палива – це крок до майбутньої енергетичної самостійності, інвестиції в майбутнє, накопичення та примноження високотехнологічних ресурсів, які дуже скоро стануть у нагоді (адже технології не стоять на місці).

Зараз ця ідея вже не викликає такого псевдообурення та спекуляцій, які вона викликала раніше. Вочевидь, з тієї причини, що протягом цього тривалого періоду вдалося виховати в суспільстві тверезе розуміння сенсу реалізованої ідеї та створити правильне об’єктивне враження від реалізації ідеї.

Те ж саме буде і цього разу.  Можливо, наразі пропозиція активізувати вектор діяльності ДП НАЕК «Енергоатом» в освоєнні «зелених» технологій виглядає дещо несподіваною, але існує і впевненість у тому, що з часом ця ідея засяє блискучим діамантом. Тим більше, що поблизу Чорнобильскої АЕС вже чатують численні іноземні інвестори, які бажають взяти участь у будівництві об’єктів відновлювальної енергетики на зазначеній території (величезні площі, за відсутності людей (а відтак і ризиків вандалізму та крадіжок обладнання), в сукупності з інфраструктурою (яка все ж таки більш-менш дієздатна) та зі значною кількістю висококваліфікованих фахівців (які проживають у м. Славутич та околицях).

Крім цього, сама по собі активна участь ДП НАЕК «Енергоатом» у сучасних технологіях і тенденціях дозволить здобути найбільш дорогий у наших умовах товар – знання, досвід, розуміння тенденцій та перспектив.

Навіть якщо і не будуть реалізовані запропоновані тези та підходи, то в будь-якому випадку розуміння засад тарифної політики, ціноутворення, розподілу ресурсів, тенденцій будуть безумовно корисними для виробника атомної енергії в Україні. Приміром, розуміння співвідношень значення та обсягів виробництва «зеленої» енергетики (незначні обсяги в сукупності з надмірною її вартістю) дадуть змогу ДП НАЕК «Енергоатом» доносити до урядових та регуляторних органів свою позицію про необхідність поміркованого і критичного ставлення до «модних» і «трендових» напрямів виробництва та врахування інтересів себе самого – як надійного, стабільного, відкритого та прозорого виробника, який безумовно заслуговує на увагу та поважне ставлення до нього як до флагмана, а не до «контори, якою слід закривати дірки» під час надзвичайних ситуацій в енергетиці.

Ірина Кременовська

фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *