Хрестовоздвиженський храм (Лісова дача) в Сєвєродонецьку

Поділитися:

У місті Сєвєродонецьку, де у минулі часи не було подібних культових будівель, Хрестовоздвиженський храм став першою типовою церковною спорудою.

 


 

Лісова дача

 

До дого, як на цьому місці в Сєвєродонецьку з’явився храм, раніше тут було тільки пристосоване під церкву приміщення, де 19 січня 1996 р. було вперше відслужили службу.

 

Хрестовоздвиженський храм

 

Лісова дача, – так частіше називають це дивовижно красиве місце, де зараз розташований справжній музей під відкритим небом – Хрестовоздвиженський храм.

 

Лісова дача

 

Історія його створення розпочалася 1998 р., коли 28-го липня (день вшанування пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира) було закладено камінь у фундамент Свято-Хресто-Воздвиженського храму.

 

Хрестовоздвиженський храм Сєвєродонецьк

 

Вже за два роки – 3 листопада 2000 р. Хрестовоздвиженський храм було освячено архієпископом Іоанікієм.

 

Сєвєродонецьк Хрестовоздвиженський храм

 

В кожному куточку подвір’я відчувається дбайливий догляд і любов, з якою це все створювалося. Але всі ми знаємо, що будь-які великі добрі справи розпочинаються з чиєїсь ідеї, а потім потребують докладання сил і натхнення. Ніщо не робиться само собою. Один з таких людей, завдяки кому мрію було втілено в життя – це Отець Георгій (протоієрей Георгій Дубовик), нині – настоятель Свято-Хресто-Воздвиженського храму.

 

Музей-ризниця.

 

Музей-ризниця Хрестовоздвиженський храм

 

Алея біля храму.

 

Алея Хрестовоздвиженський храм

 

Музей під відкритим небом

 

Багато різних експонатів, які можна побачити на території, збирали практично по всій Україні – як і цю статуетку білого янгола.

 

Статуетка білого янгола

 

Дерев’яна будівля, привезена із села – увічнений зразок старої архітектури.

 

Дерев'яна сільська архітектура

 

Грот Різдва Христова було споруджено на честь 2000-річчя Різдва Христова.

 

Грот Різдва Святого

 

Альтанка сімейного благополуччя – найпопулярніше місце під час весільного святкування. За нею – будівля недільної школи з бібліотекою.

 

Альтанка сімейного благополуччя

 

Оскільки на території храму часто бувають різні представники влади та бізнесових кіл, Отець Георгій часто жартував, що в цьому пруду живуть піраньї: “опусти у воду руку – якщо не грішен, залишишся цілим”. Але опускати руку ніхто не ризикував. Втім, протоієрей і досі планує це зробити.

 

Піраньї у ставку

 

Піраній тут нема, але на пруду живуть гуси. Будиночки і драбини – для них.

 

Будиночки для гусей на пруду

 

А ще тут залишають свої замки молодята, що приходять вінчатися.

 

Замки-сердечки вінчання

 

Гуси ж зайняті своїми справами.

 

Гуси на подвір'ї

 

І навіть у сердечку із замків – гусак.

 

Гусак у сердечку

 

Старовинну хату спеціально привезли з одного з довколишніх сіл.

 

Старовинна сільська хата

 

Храмовий комплекс став перлиною Луганщини

 

Отже, від 1998-го, протягом десяти років буквально на порожному місці наполегливою працею Отця Георгія та його прихожан було створено храмовий комплекс, який став справжньою перлиною Луганщини.

 

Лісова дача Хрестовоздвиженський храм

 

Поява такого дивовижно красивого куточка стала можливою завдяки широкій географії паломництв Отця Георгія по святих місцях, частим зустрічам з архіпастирями, участі у загальноцерковних і суспільно-політичних заходах.

 

Хрестовоздвиженський храм Луганщина

 

Альтанка, навколо якої також розставляють столи і лавки – тут проводяться трапези та доброчинні обіди.

 

Альтанка для трапези

 

Дерев’яні санчата.

 

Дерев'яні санчата

 

Старовинна прялка.

 

Старовинна дерев'яна прялка

 

Каплиця на честь перенесення мощей Святителя Миколая, Мир-Лікійського чудотворця.

 

Святий Миколай чудотворець

 

На честь невинно вбитих у роки переслідувань споруджено склеп. Там покоїяться залишки протоієрея Григорія з отроками Василем, Іоаном, Матфеєм, Назарієм, Микитою та Миколою, яких було вбито 14 квітня 1918 р.

 

Склеп безневинно вбитих отроків

 

Коли за часів більшовистської окупації всюди руйнували церкви, люди як могли рятували та ховали церковні дзвони та святині. Так і цей дзвін (на світлині праворуч) – селянам довелося зарити його у землю, а тільки потім його відкопали та передали для храму.

 

Церковні дзвони

 

Сам двін, якому зараз понад 200 років, було відлито 1812 р. у м. Ростові-на-Дону.

 

Старовинний церковний дзвін

 

Камінь, привезений з Канни Галілейської.

 

Камінь з Канни Галілейської

 

На території храму кожна споруда – витвір мистецтва.

 

Хрестовоздвиженський храм Луганська область

 

За цими воротами розташовано також і місця деяких поховань. Вони були зачинені, але коли ми попросили служницю, що працювала на території, дозволити нам пройти і навідати могилу дуже дорогої людини, вона нас впустила. Прямо за територією храму знаходиться Сєвєродонецький приладобудівний завод (СПЗ), і його директор Підвезько Олександр Васильович, що дуже любив це місце, тепер тут і похований – навпроти заводу.

 

Церковне кладовище

 

Храм на честь ікони Божої Матері “Прикликання загиблих”.

 

Храм прикликання загиблих

 

Водосвятна каплиця на честь ікони Божої Матері “Живоносне джерело”.

 

Водосвятна каплиця Живоносне джерело

 

Каплиця на честь Святителя Миколая.

 

Каплиця Святого Миколая

 

Каплиця пам’яті жертв голодомору.

 

Каплиця жертвам голодомору Хрестовоздвиженський храм

 

Зараз, на жаль, здоров’я отця Георгія не дозволяє йому повною мірою брати участь у всіх заходах. Але будемо вірити у краще та побажаємо йому одужати й набратися сил.