Ультиматум московинів із “п’ятої колони” українській державі та суспільству

Хто такий А.Єрмолаєв? Представник клану В.Януковича – С.Льовочкіна, екс-директор Інституту стратегічних досліджень при Президентові України у 2010-2014 рр., типовий представник московинського світу в Україні. Наслідком дій або бездіяльності А.Єрмолаєва, як керівника ключової наукової установи по науковому супроводу шляхів забезпечення національної безпеки України стало повне згортання за кремлівським сценарієм реформи місцевого самоврядування та адміністративно- територіального устрою і максимальне загострення міжрегіональних відмінностей для послаблення України.

Зміст статті. Єднання зусиль московинів із «п’ятої колони» для зміни конституційного ладу – федералізації України, через хаос дострокових виборів і створення сприятливого середовища для легалізації окупації України Кремлем.

Історичні паралелі з початком ХХ століття. Опорою Кремля в ході проведених в 1917-1920 рр. трьох московинсько-українських війн виступили московини, як місцеві так і заслані із Московії під соціалістичними гаслами більшовиків. Нині «п’ята колона» взяла на озброєння кремлівську тезу про федералізацію.

Оцінка опублікованої інформації з точки зору національних інтересів України. Кожен рядок статті повністю відповідає стратегічним інтересам Кремля, духу московинів, сепаратистів насамперед на окупованих територіях в Криму та Донбасу щодо демонтажу української державності.

Оцінка друку статті з точки зору національної безпеки. Московинська істерія, яка підтверджує правильність дій української влади та суспільства щодо євроатлантичної інтеграції на засадах українського національного інтересу.

Мета друку статті. Стати об’єднувальним прапором для «п’ятої колони» та інших антидержавних та антиукраїнських сил по реваншу і досягненню мети Кремля по окупації України.

Наслідки друку статті для української держави. Спроба поштовху «п’ятої колони», як ядра реваншистських сил, для бунтів з метою зміни політичного устрою.

Психологічні наслідки для українського суспільства. Навіювання страхів і жахів за кремлівським сценарієм.

Висновки. Стаття є складовою гібридної інформаційної війни з метою розколу українського суспільства і держави та реваншу антидержавних та антиукраїнських сил.

Дії громадян України:

1. Повне ігнорування будь-яких дискусійних майданчиків з «п’ятою колоною» та обговорень статті А.Єрмолаєва та ін. Актуальним є розширення комунікацій на базі досліджень всесвітньо визнаних українських науковців-державників – В.Горбуліна, Б.Гаврилиша, А.Гальчинського, Я.Дашкевича, Ю.Шевельова та ін.

2. Єднання зусиль громадян на базі української державної платформи для посилення української державності, насамперед в окупованому Криму і Донбасі.

3. Інформування правоохоронної системи про носіїв московинського світу для упередження втягування їх спецслужбами Кремля для скоєння військових злочинів проти України.

4. Актуальним є звернення українських громадських організацій до редакції інформаційно-аналітичного тижневика «Дзеркало тижня» з проханням розкрити вартість оплати редакції друку зазначеної статті, як платформи єднання антиукраїнських та антидержавних сил.

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України:

1. Реалізація нової якості реальних реформ за планом модернізації «Порошенко-Меркель» на базі українського державного інтересу.

2. Створення ефективної адаптивної системи національної безпеки і оборони для упередження та нейтралізації загрозливих дій Кремля.

3. Максимальне розгортання свободи слова в українських державотворчих ЗМІ для покращення доступності спілкування між різними верствами суспільства.

4. Реальна деолігархізація та демонополізація суспільно-економічного життя.

5. Розгортання науково-інформаційних проектів з українського державотворення на основі опанування всесвітньо визнаних досліджень щодо української мови, культури, історії, економіки та решти сфер життя.

6. СБУ, із залученням національних та міжнародних експертів, здійснювати фахову оцінку задумів та дій тих чи інших осіб на предмет відповідності агресивним і окупаційним планам Кремля.

7. Створення сучасної системи електронного врядування для оперативного реагування на будь-які звернення громадян на рівнях громад, районів, областей та уряду.

Довідка про антидержавні дії В.Януковича, С.Льовочкіна, М.Азарова під «науковим супроводом» А.Єрмолаєва. Антидержавне блокування проведення адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого самоврядування системно здійснювали високопосадовці, які висували себе на посаду Президента України. Але найбільш чутливо негативного впливу з їх боку було завдано у 2010 р., коли ними була заблокована ґрунтовна системна робота фахівців. Для президентсько-урядової гілки влади характерним став стиль майже демонстративного ігнорування будь-яких корисних для держави напрацювань. Це стосувалось невиконання вищезазначених концептуальних підходів до реформи адміністративно-територіального устрою та органів місцевого самоврядування з наступною їх відміною через 2 роки.

Більше того, набула тенденція згортання розвитку місцевого самоврядування на рівні районів у м. Києві, шляхом законодавчого скасування районних рад і виборів до них [1]. Стало масштабним законодавче маніпулювання з порядком проведення виборів. Це дозволило з використанням відповідних виборчих технологій сформувати місцеву владу на територіях, в яких ніколи не було традиційної підтримки виборців [2, с.47].

Будь-які проекти законів, які готувались Мінрегіонбудом України «Про об’єднання громад» [3] відхилялись з відмовою у Верховній Раді України. Це ж стосувалось і зняття Урядом з розгляду проекту нової редакції «Концепції реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні».

Зупинка Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України у 2010-2013 рр. напрацьованих раніше системних заходів по реформуванню адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування пояснює формальність підходів Міністерства охорони здоров’я України до обговорення створення госпітальних округів для реформи системи охорони здоров’я. Це стосується також певної імітації створення нової інституції сімейного лікаря шляхом адміністративного призначення на ці посади терапевтів та педіатрів, які не мали належних здібностей та сучасної фахової підготовки. В певній мірі аналогічні підходи щодо нераціонального витрат ресурсів і послуг збереглися в системі екстреної медичної допомоги у зв’язку з її підпорядкуванням на обласний рівень. При цьому збережено монополізм департаментів охорони здоров’я областей у фінансуванні закладів охорони здоров’я вторинного і третинного рівнів. Районний рівень влади у всіх без виключення регіонах виступив і виступає блокуючим чинником створення госпітальних округів.

Джерела:

1. Про внесення змін до закону України «Про столицю України – місто-герой Київ щодо порядку утворення районних рад» [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2500-17.

2. Ткачук.А. Децентралізація влади: від потреби до реалізації (робочий зошит). / А.Ткачук. – К.:Легальний статус, 2013. – 115 с.

3. Проект Закону України «Про об’єднання громад» №9590 від 14.12.2011

PhD Наум Древлянський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *