“Активісти” напали на журналістів в Апеляційному суді м. Києва

Сьогодні в Апеляційному суді м. Києва група осіб, які прийшли підтримати підозрювану Кузьменко, напали на двох журналістів. Антоніну Білоглазову із застосуванням грубої сили виштовхали із зали, щоб не дати їй проводити відеозйомку, а Дмитра Кучера облили сечею та побили тільки за те, що видання, яке вони представляють, декому не подобається.

 


 

напали на журналістів

До суду – з пляшкою сечі. Фото: Klymenko Time

 

Всі видання та всі журналісти, що на законних підставах працюють в Україні, мають рівні гарантії захисту й забезпечення особистої безпеки.

 

Якщо вони порушують закон, то завжди є цивілізовані способи припинення таких порушень, зокрема це звернення з відповідними заявами до правоохоронних органів або із позовами до суду.

 

Зрештою, для вирішення спірних ситуацій та вжиття, у необхідних випадках, заходів реагування є Комісія з журналістської етики, куди може звернутися кожен громадянин.

 

Проте ці способи потребують докладання певних інтелектуальних зусиль, а тому доступні не кожному. Крім того, у разі звернення до суду доведеться також сплатити й судовий збір.

 

Із цих причин окремі особи вважають, що їм дозволено застосовувати власні, самодіяльні методи впливу на ЗМІ та журналістів, які з тих чи інших причин їм не подобаються – наприклад, справити природні потреби у пляшку та з нею прийти до суду, щоб там вилити фекалії на опонента.

 

Так сталося й сьогодні в Апеляційному суді м. Києва, де розглядалася скарга сторони захисту на обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для Юлії Кузьменко (докладно про неї тутЮлия Кузьменко: штрихи к портрету “волонтера”), котра є підозрюваною у справі про вбивство журналіста і радіоведучого Павла Шеремета. За версією слідства, саме вона заклала вибуховий пристрій рід авто загиблого.

 

Ще раз акцентуємо увагу на тому, з чого все розпочалося: журналіст Павло Шеремет трагічно загинув. Його рідні, колеги-журналісти та друзі впродовж трьох років вимагали розкриття злочину та притягнення винних до відповідальності. Поліція справу розкрила та за підозрою у причетності до скоєння злочину було затримано групу осіб. Тепер, коли підозрювані утримуються під вартою, живі журналісти (ті саме, які теж запитували: «хто вбив Павла?»), виявляється, стали ділитися на «правильних» і «неправильних», «корисних» і «незручних».

 

«Правильні», або «корисні» журналісти і ЗМІ – це ті, хто вихваляють затриманих, «відбілюють» їх і твердять, що вони не винні. Ви всі бачили написані, наче під копирку, публікації у різних виданнях зі схожими заголовками та змістом, де здійснюється героїзація підозрюваних, докази ігноруються, а факти підміняються емоціями.

 

Їх автори та керівництво видань таким чином перетягують на себе функції суду, тому що тільки суд може виправдати людину чи, навпаки, визнати її винною.

 

І, своєю чергою, «неправильні», «незручні» ЗМІ – це всі, хто вважають інакше або наводять інформацію, що викриває підозрюваних.

 

Отже, сьогодні до суду традиційно прибула група осіб з числа так званих «активістів», які вирішили підтримати підозрювану, а також продемонструвати свою солідарність із Кузьменко.

 

Була присутня й велика кількість представників ЗМІ. Деякі «активісти» поводилися зухвало, і перші сутички виникли ще до початку судового засідання. Коли журналісти стали проходити до зали, невідомі особи накинулися на журналіста видання «sharij.net» Антоніну Білоглазову – вони стали грубо кричати на неї, бо вона начебто представляє «неправильне» видання, а потім брутально виштовхали із зали, спричинивши дівчині подряпини та синці.

 

Справа в тому, що коли маргінали збираються зграєю, вони відчувають свою «силу» та безкарність (колективну безвідповідальність). Ми вже не раз акцентували уваг на тому, що своїми повадками ці особи нагадують зграю бродячих собак, які накидуються на обрану жертву, а коли відчувають смак «крові», то це ще більше заохочує їх до подальших знущань.

 

Так і сталося далі з іншим журналістом видання «sharij.net» – Дмитро Кучер виходив із будівлі суду, коли якась невідома жінка стала вигукувати: «журналіст Шарія!». На її галас зібралися інші особи з числа «групи підтримки» підозрюваної Кузьменко, їх було кілька десятків. Всі вони оточили Дмитра Кучера та висловлювали погрози на його адресу. Один чоловік наніс журналісту не менше трьох ударів ногою, другий облив сечею з пляшки.

 

 

Власне, це є ні що інше, як булінг у середовищі дорослих осіб – актуальна та цікава тема, котрій ми також присвятимо увагу надалі.

 

Причина подібних інцидентів і відсутність реакції правоохоронців полягає також і в тому, що впродовж останніх п’яти років у країні закріпилася стійка тенденція до легалізації подібних методів тиску на «незручних» осіб з метою їх залякування та цькування. Причому все це робиться чужими руками та з використанням нібито «активістів».

 

Останні, дивним чином маючи велику кількість вільного часу, встигають відвідувати різні судові засідання, інші заходи або проводити власні акції. Тим самим, за попередньої влади така практика стала способом демонстрації нібито «свободи мирних зібрань», що не позбавлена елементів звичайної вистави заради «картинки», аби ніхто не міг дорікати в тому, що держава якимось чином обмежує свободи громадян на висловлювання своєї громадської позиції.

 

Бездіяльність правоохоронців заохочує до скоєння нових злочинів. Дивно, що тільки зараз ця ситуація стала набувати такого розголосу, наче все відбувається вперше.

 

Вже було вдосталь інших випадків, коли поліція просто спостерігала та не втручалася – так було, наприклад, у Донецьку на початку окупації, коли на учасників мирного мітингу за Україну напали завезені «туристи» з РФ та місцеві сепаратисти, внаслідок чого загинули кілька людей. Тоді працівники міліції, котрі начебто «забезпечували громадський порядок», теж мовчки дивилися на те, як на їхніх очах убивали та калічили людей, але нічого не робили.

 

Так було у Миколаєві, де торік «активісти» влаштували жорстоку бійку в Миколаївській міськраді. Тоді одна з них теж покусала людину – жінка на ім’я Вікторія Піпко покусала миколаївця Олексія Перро так само, як Дмитра Кучера покусала Тетяна Чорновол, навіть гірше: у Миколаєві агресивна жінка намагалася видряпати своєму опонентові очі. Поліція також була присутня, було навіть порушено кримінальне провадження, але потім виявилося, що воно десь «загубилося».

 

Ми не по чутках знаємо, що відчувають журналісти, на яких кидається зграя таких оскаженілих маргіналів. Тикання телефонів в обличчя, погрози, прокльони, лемент різних істеричок, плювання й інші витівки – ось типовий набір знущань, з якими стикається практично кожен журналіст, який має власну думку.

 

Якщо у випадку з Дмитром і Антоніною все відбулося, принаймні, без крові та суттєвих ушкоджень, то нашому журналісту взагалі проломили череп. І розслідування поліцією ще кількох замахів досі триває.

 

Тому ми висловлюємо свою підтримку колегам і цілком солідарні з ними.

 

Будь-які спроби перешкоджання законній професійній діяльності журналістів мають отримувати належну реакцію з боку поліції, та припинятися жорстко, без вагань і без огляду на те, хто вчиняє такі дії.

 

Закон однаковий для всіх.

 

За фактом подій з участю журналістів в Апеляційному суді міста Києва поліція розпочала кримінальне провадження, – про це повідомляє Національна поліція України. На даний час до правоохоронців із заявами про протиправні дії звернулися троє журналістів. Слідчі поліції Києва кваліфікували подію як погроза або насильство щодо журналістів та внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 345-1 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до п’яти років.

 

У поліції також наголошують: така протиправна поведінка стосовно журналістів є неприпустимою. На всі  такі випадки поліція оперативно реагуватиме в рамках чинного законодавстваОфіційний сайт Національної поліції).

 

Як зазначив Голова Національної поліції України Ігор Клименко, коментуючи події, що відбулися в Апеляційному суді міста Києва, «Моя позиція – чітка і принципова: будь-які прояви агресії чи застосування сили до журналістів – неприпустимі. Ми живемо в демократичній країні, де не може бути утисків свободи слова. Наше завдання – гарантування безпеки журналістів та доступ громадян до інформації. Тому всім фактам застосування сили та перешкоджання професійній діяльності представників ЗМІ приділяється посилена увага. Хід розслідування цих злочинів перебуває на контролі керівників територіальних підрозділів», – зауважив глава відомства.

 

Читайте також: 

Вистави і безлад у наших судах: погляд з Європи