Піар-акція на підтримку закриття телеканалів «112» і «NewsOne» у Сєвєродонецьку

Тема закриття телевізійних каналів виникає не вперше. Мало хто пам’ятає, а багато хто й не знає, що у вересні 2012 року країною пройшли мітинги “ТВій простір свободи” на підтримку телеканалу ТВі. На всіх мітингах було складено резолюції, в яких учасники вимагали припинити репресії проти незалежних ЗМІ та тиск на журналістів; відновлення мовлення каналу ТВі у повному обсязі; відставки членів Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення; припинення цензури у ЗМІ та забезпечення мовникам рівного доступу до поширення телесигналу.

 

Збирали людей на мітинги через оголошення. Хоча політиків не запрошували, багато їх можна булу побачити на цих заходах. Але всі вони були без символіки, яка вказує на їх партійну приналежність.

 

Нечисельний мітинг відбувся восьмого вересня 2012 року і в Сєвєродонецьку. На захід зібралися небайдужі містяни, громадські та політичні діячі. Але, як і в інших містах, символіка політичних партій була відсутня. Всі охочі висловили свою думку з приводу ситуації довкола каналу ТВі та щодо загальної ситуації з цензурою у ЗМІ. Погодивши свої вимоги, учасниками було підписано резолюцію.

 

За шість років ситуація повторюється.

 

 

Виникло питання з закриттям каналів «112» та «NewsOne».

 

Можна по різному ставитися до цього рішення, але за роки війни Росії з Україною українці повинні вже розбиратися в проблемах дезінформації та відвертої пропаганди в умовах “гібридної війни” з боку РФ. Тож підтримувати закриття каналів, які належать Портнову та Медведчуку, кожен вирішує сам (до речі, я не дивлюся телебачення). Мене бентежить інше – політична складова даного питання.

 

 

Всім відомо, що члени будь-якої партії неухильно виконують накази своїх лідерів. Так, у нашому місті члени однієї партії вирішили висловити думку не тільки свого лідера, а й прийняти на себе відповідальність за думку мешканців усієї Луганщини. Використовуючи, до того ж, символіку цієї партії. Ну, я розумію лозунг «За свободу слова». Я теж підтримую свободу слова. Але я, як мешканець Луганщини, аж ніяк не підтримую телеканали, які є власністю магнатів, які привели в мою країну війну. І я не підтримую партію, яка за мене вирішила це питання.

 

 

На мою думку, піар-акція, яку влаштували в Сєвєродонецьку на підтримку закриття каналів партійці, має зовсім протилежний ефект від того, на який очікували організатори.

 

 

Не запросивши на акцію мешканців, не заслухавши їхньої думки і не зафіксувавши свої вимоги, вважаю, що це була спроба відзвітувати лідерам про свою роботу. Але долю телеканалів вирішують не партії, а громадяни. Тому треба було використовувати досвід 2012 року, тим більше, що дехто з цьогорічної акції брали участь у тому мітингу.

 

А за цю акцію мені соромно, якщо не сказати більше!