Пілотний проект побудови сучасної системи охорони здоров’я у Донецькій та Луганській областях

Залучення протягом трьох років Донецької області до пілотного проекту реформи системи охорони здоров’я не призвело до суттєвих змін у якості і доступності медичної допомоги для громадян. Ситуація суттєво ускладнилася у зв’язку з окупацією частини території регіону російсько-терористичними військами.

 

 

Все населення регіону знаходиться в епіцентрі інформаційної і психологічної війни з боку РФ. За експертними оцінками, на неконтрольованій українською владою території і в буферній зоні у Луганській області знаходиться 79% від загальної кількості закладів охорони здоров’я (180 із 229), у Донецькій – 57% (191 із 335). За даними ВООЗ у зоні бойових дій на Сході України зруйновано половину лікарень, а 70% медичних працівників виїхали чи загинули [1]. Майбутнє відновлення інфраструктури регіону створює передумови для одночасної розбудови нової системи охорони здоров’я.

 

Логічною посилкою вибору Донецької і Луганської областей для опрацювання інноваційної стратегії розвитку системи охорони здоров’я є те, що традиційна медична інфраструктура не засвідчила спроможності якісно виконувати завдання. Так, 60% населення Донецької і Луганської областей фактично не має доступу до послуг первинної медико-санітарної допомоги в п.ч. на засадах сімейної медицини, а 85% – до спеціалізованої медичної допомоги.

 

Регіон потребує кардинальних змін, які мають базуватись на пріоритетності швидкого та високоефективного надання невідкладної та екстреної медичної допомоги, своєчасної первинної та спеціалізованої допомоги при масовому ураженні людей, своєчасному забезпеченні лікарськими препаратами осіб, які потребують замісної підтримувальної терапії. Побудова нової системи охорони здоров’я може бути успішною лише за умови запровадження загальнообов’язкового медичного страхування та пріоритетного розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини.

Фундаментальна причина нинішніх подій на Сході України – це відсутність повноцінної інтеграції Донецької і Луганської областей в гуманітарний простір України по розбудові сучасної європейської держави і в сприйнятті його мешканцями сучасних цивілізаційних і європейських цінностей самореалізації, як громадян [2-14]. Повною мірою це стосується сфери охорони здоров’я.

 

Ключові проблеми. Більшість населення областей фактично не має доступу до послуг первинної медико-санітарної допомоги в п.ч. на засадах сімейної медицини, більше ніж 4/5 – до високоспеціалізованої медичної допомоги.

 

  1. Основні завдання щодо побудови нової системи охорони здоров’я:
  • впровадження сучасних європейських форм фінансування закладів охорони здоров’я на основі загальнообов’язкового медичного страхування.
  • створення умов для 90% охоплення населення регіону послугами ПМСД в п.ч. на засадах сімейної медицини. Суттєво збільшити її фінансування (до 20% від загального обсягу фінансування).
  • підвищення у 2 рази фінансування лікарень по їх кадровому і матеріально-технічному забезпеченню для надання населенню, в т.ч. яке прибуває із окупованих територій спеціалізованої і високоспеціалізованої медичної допомоги.
  • надання реальної автономності закладам охорони здоров’я на принципах глобального (єдиного) бюджету. Обсяг фінансування має ґрунтуватись на реальних показниках вилікуваних громадян згідно із сучасними критеріями.
  1. Оцінка існуючих та потенційних соціально-економічних загроз.

2.1. Загрози, які виникли в результаті військових дій проти української державності: [2-16]

Політичні:

  • ключовою у сфері охорони здоров’я в Донецькій та Луганській областях є відсутність об’єктивної інформації про реальний стан надання медичної допомоги на неконтрольованих українською владою і буферних територіях.

Політико-управлінські:

– незаконні дії на неконтрольованих українською владою територіях по ліквідації центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД), які були розгорнуті в рамках пілотного проекту і поверненні до неефективної моделі надання послуг працівниками первинної ланки в структурі поліклінік міських та районних лікарень. Цим штучно занижено статус ПМСД та інститут сімейної медицини.

Політико-громадянські:

  • абсолютна більшість головних лікарів на неконтрольованих територіях не співпрацює з українською владою. Основна частка лікарів всіх без виключення видів надання медичної допомоги на цих територіях після погроз розправи не змогла отримати (до 3-х місяців) заробітну платню. Як наслідок, до 15-20% лікарів в п.ч. ПМСД виїхали за межі місць постійного проживання;
  • значна частка лікарів та медсестер, які проживають на неконтрольованих і буферних територіях не підтримують українську владу. Причинами є страх розправи, відсутність інформації про реальний стан справ в країні і проживання в умовах агресивної інформаційної війни з боку РФ проти українського народу.

Фінансово-економічні:

  • руйнування медичної інфраструктури – в Луганській області – 19 споруд охорони здоров’я, в Донецькій – 41. Сума збитків в Луганській області складає 1,6 млн. грн., в Донецькій –65 млн. грн. Крім того збитки у м. Донецьку дорівнюють 22 млн. грн. Загальна сума збитків у системі охорони здоров’я в Луганській і Донецькій областях складає 87 млн. грн..

Медико-санітарні:

  • санітарно-екологічне благополуччя суттєво погіршено в зв’язку з пошкодженням водогонів, ліній електропередач, зубожінням населення у зв’язку з безробіттям, порушенням правил зберігання вакцин та їх відсутністю. Як наслідок, 75 % населення, які підлягали календарному щепленню, не пройшли його.  Для обладнання приміщень холодильними установами для зберігання вакцин необхідно 500 тис. грн..;
  • вірогідне помітне зростання психічних захворювань як серед військових захисників української держави, так і цивільних громадян.

Фармацевтичні:

  • відсутня інформація про стан фармацевтичного забезпечення населення на неконтрольованих територіях. Достатньо вірогідним є ввезення медичних препаратів із РФ контрабандним шляхом, які не відповідають міжнародним і європейським стандартам і потенційно можуть нести реальну загрозу здоров’ю громадян;

 

2.2. Системно діючі загрози у сфері охорони здоров’я регіону та України у зв’язку з її невідповідністю стандартам країн ЄС:[17]

 

Управлінські та фінансові:

 

а) відсутність на рівні лікарень та інших медичних установ дієвого організаційно–економічного механізму саморозвитку і впровадження інноваційних підходів. Це пов’язано із жорсткою регламентацією витратного кошторисного методу фінансування. При цьому праця лікарів та медсестер в п.ч. сімейної медицини, враховуючи реальне навантаження недооплачується у 2-3 рази. За нашими підрахунками щомісячна оплата праці сімейного лікаря має складати 10-12 тис. грн., а сімейної медичної сестри – близько 9 тис. грн.

Від загальної суми фінансування лікарень 80% іде на заробітну плату, а до 20% – на оплату комунальних платежів, підтримання інфраструктури, на прямі витрати на виробництво послуг [18-20];

б) інфраструктурна невідповідність надання медичної допомоги реальним потребам громадян. Так, частка фінансування ПМСД складає біля 9,8% при оптимальній потребі 35%. [21,c.138; 22];

 

Економічні:

 

а) збереження монопольного становища у наданні всіх видів медичної допомоги державними та комунальними закладів (до 95%) на фоні нерозвиненості приватних форм власності ( крім стоматології). В п.ч. це пов’язано з відсутністю правових гарантій для підприємницької діяльності;

б) тінізація, як наслідок її монополізації. 44% витрат на розвиток системи охорони здоров’я України складають неформальні платежі населення[23];

 

Фармацевтичні:

 

а) низький виробничий потенціал фармацевтичної галузі, що призвело до 70%-ої залежності українських громадян від імпорту лікарських засобів[24,c.55]. Ці ж тенденції характерні для Донецького регіону;

 

  1. Система соціально-економічних ризиків для громадян у зв’язку з нерозвиненістю системи охорони здоров’я:

 

Управлінські та економічні:

 

–  втрати від неефективної діяльності лікарів у зв’язку з високою вірогідність отримання медичної допомоги від некваліфікованого медичного працівника. Виконання функцій лікарської посади складає 50%. Це означає , що половина цих посад для існуючої інфраструктури є фактично непотрібними[25,c.44]; інвестиційні втрати – пов’язані із неефективним вкладанням ресурсів у застарілу інфраструктуру. Фінансування сімейної медицини складає 1% від загальних витрат на систему охорони здоров’я при потребі на даний час не менш ніж 20 -25%, у перспективі – 30-35% [26,с.30];

 

Економічні:

 

– в зв’язку з тінізацією – суттєві матеріальні втрати домогосподарств пов’язані з неформальними відносинами лікаря і пацієнта.

 

Фінансові:

 

–  корупційні схеми при фінансуванні галузі (до 25% видатків державного бюджету неможливо прозоро проконтролювати);

–  нерівномірність фінансування систем охорони здоров’я міст та сіл регіону [19].

 

Управлінські та соціальні:

 

– значні втрати часу пацієнтів у зв’язку з необхідністю багаторазовості звернення (до 6 разів) громадянина до лікарів для отримання необхідної медичної допомоги.

 

Соціально-економічні:

 

– значні втрати у виробництві ВВП у зв’язку з високою смертністю, у п.ч. в працездатному віці. Так, половині смертей осіб віком до 75 років можна було б запобігти за допомогою належної профілактики та лікування[27];

– відсутність безпосереднього впливу системи охорони здоров’я на зменшення смертності громадян.

 

Поведінкові:

 

– пострадянський досвід поведінки громадян – низький рівень медичної культури та опір змінам з боку медичного персоналу. Це ж характерно і для Донецького регіону;

 

  1. Оцінка соціально-економічних проблем у сфері охорони здоров’я Донецької і Луганської областей.

 

Системні проблеми охорони здоров’я в містах регіону. На фоні досвіду країн Центрально-Східної та Західної Європи трьохрічне впровадження ПМСД на засадах сімейної медицини в пілотних (Донецька область) та інших регіонах України (Луганська область) є фактичною підміною реального розвитку цієї інституції. Так із числа лікарів, які знаходяться на посадах сімейних лікарів, абсолютна більшість виконує функції терапевтів або педіатрів і якісної медичної допомоги дітям або дорослим не надає.

 

Існує професійна фрагментація ПМСД в містах за спеціалізацією (окуліст, акушер-гінеколог та ін.) лікарів та за їх функціональністю (функціональна діагностика; денний стаціонар). Зберігається фрагментарність надання ПМСД для певних категорій населення за професійними ознаками, віком та статтю.

 

Системні проблеми охорони здоров’я в сільській місцевості. У порівнянні з містами в селах протягом останніх десятиліть склався більш високий рівень бідності. Тут у 2,5 рази менша інфраструктурна доступність послуг первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД). Унаслідок цього 51% мешканців сіл, які мають потребу, протягом року не отримують медичної допомоги [28]. Можливість вибору сімейного лікаря чи медсестри у них практично відсутня.

 

У кожного четвертого жителя (25,4%) у сільській місцевості середньодушові загальні доходи нижчі прожиткового мінімуму. Вони майже в 3 рази перевищують показники у великих містах (8,6%) та більш ніж у 1,5 рази – у малих містах (16,5%) [29, с. 266].

 

  1. Завдання створення сучасної інфраструктури системи охорони здоров’я.

 

Ключовим завданням є розробка «Стратегії гуманітарної та соціально-економічної інтеграції Донецького регіону в український простір за стандартами країн ЄС».

 

Стратегія розвитку системи охорони здоров’я в Донецькій та Луганській областях має передбачати три напрями:

 

  1. на контрольованих українською владою територіях – розбудова інфраструктури сучасної первинної медико-санітарної (ПМСД), вторинної (ВМД), третинної (ТМД), екстреної і невідкладної, паліативно-хоспісної допомоги як високоефективну модель;
  2. що стосується неконтрольованих українською владою територій, то оптимальним напрямом у сфері охорони здоров’я є адресна медична і фармацевтична допомога через місію Міжнародного Червоного Хреста хворим, які потребують паліативної та хоспісної допомоги, інвалідам. Для дітей, пенсіонерів та метерів-одиначок, які виховують малолітніх дітей – це адресна гуманітарна допомога.
  3. Госпітальні округи мають бути сформовані на базі лікарень і консультативно-діагностичних центрів в районних центрах, які контрольовані українською владою з охопленням медичними послугами в радіусі до 100 км. По мірі відновлення повного контролю над сферою охорони здоров’я у звільнених вді окупантів територіях слід використати досвід побудови високоефективних госпітальних округів. Особливу увагу слід приділити створенню мобільної системи доставки поранених військовослужбовців та цивільного населення до високоспеціалізованих центрів медичної допомоги у сусідніх областях. Таким чином, загальна стратегія побудови системи охорони здоров’я за стандартами ЄС має передбачати повноцінне фінансування на підконтрольній українській владі території Донецької та Луганської областей в розмірі 35% від загального обсягу витрат на охорону здоров’я на потреби ПМСД. Пріоритетність фінансування вторинної та високоспеціалізованої медичної допомоги за стандартами ЄС має бути розгорнута виключно на контрольованих українською владою територіях.

 

Стратегія підготовки медичних кадрів, в п.ч. сімейних лікарів має передбачати їх якісне навчання в Дніпропетровському  і Запорізькому медичних університетах. Після повернення під юрисдикцію української влади Донецького і Луганського медичних університетів необхідно використати позитивний досвід підготовки медичних кадрів за стандартами ЄС.

 

Стратегія фармацевтичного забезпечення має передбачати повну демонополізацію і детінізацію цієї сфери шляхом створення сприятливих умов для входження на фармацевтичний ринок фірм-виробників; середнього та малого бізнесу.

 

Стратегія профілактичної роботи має базуватись на окремому 10%- фінансуванні профілактичних заходів від загальних витрат на охорону здоров’я через інститут сімейної медицини. При цьому необхідно максимально спростити умови отримання лікарями ліцензій для надання послуг сімейного лікаря як приватного підприємця.

 

Стратегія санітарно-епідеміологічного благополуччя має базуватись на впровадженні європейських стандартів в п.ч. стосовно якості питної води, повітря та продуктів харчування.

 

Стратегія фінансового забезпечення сфери охорони здоров’я має базуватись на пілотному впровадженні у зазначеному регіоні, а також двох областях Поліського регіону, двох областях Прикарпатського регіону, двох областях Південного регіону України як пілотного проекту загальнообов’язкового медичного страхування (можливо для працюючого населення і громадян з доходами нижче прожиткового мінімуму).

 

Стратегія інформаційного та статистичного забезпечення системи охорони здоров’я має передбачати перехід на стандарти ЄС, впровадження електронної картки хворого; повної прозорості фінансово-економічної діяльності кожної установи і закладів охорони здоров’я з негайною відміною дублюючих показників та приведення їх збору до стандартів Євростату. Умовою впровадження зазначеної стратегії є негайна заміна всього керівництва МОЗ України на сучасних управлінців – економістів та юристів; переатестація працівників Міністерства на їх відповідність державницьким тестам, які проходять працівники міністерства європейських країн. Доцільним було б запрошення в рамках двосторонньої співпраці з Францією досвідчених менеджерів Міністерства охорони здоров’я Франції для розгортання реальних змін у системі охорони здоров’я.

 

Структура джерел фінансування капітальних видатків на відновлення інфраструктури має включати:

 

  1. Витрати місцевого бюджету (стосовно базового рівня надання медичної допомоги ПМСД і невідкладної медичної допомоги) – 40 %, субвенції держбюджету – 60%;
  2. Урядові витрати для вторинної медичної допомоги (районний рівень) у розмірі 80 %; витрати із районного бюджету – 20 %;
  3. Урядові витрати для третинної та екстреної медичної допомоги (обласний рівень) – 80 %; витрати із обласного бюджету – 20 %

 

Структура джерел за напрямами фінансування:

 

  1. Місцеві видатки (на базовому рівні – село-селище-місто) – на ПМСД – 30%; невідкладна медична допомога – 5 % від загальних витрат на відновлення інфраструктури системи охорони здоров’я на данному рівні надання медичної допомоги;
  2. Урядові видатки (районний рівень) – вторинна медична допомога – 40 % від загальних витрат на відновлення інфраструктури системи охорони здоров’я;
  3. Урядові видатки (обласний рівень) – третинна медична допомога – 20 % від загальних витрат на відновлення інфраструктури системи охорони здоров’я;
  4. Урядові видатки (обласний рівень) – екстрена медична допомога – 5 % від загальних витрат на відновлення інфраструктури системи охорони здоров’я.

 

Першочергові заходи в рамках програм базового рівня (село, селище, місто); районного, обласного та центрального рівнів:

 

  1. По забезпеченню доступності населення до медичного лікування і належного санітарно-епідеміологічного стану території Донецької та Луганської областей необхідно збільшити фінансування бюджету охорони здоров’я на 25-30%
  2. Капітальні видатки на відновлення інфраструктури мають складати по Луганській області –200 тис. грн., по Донецькій області –7,7млн грн.
  3. Науково-технологічне забезпечення розвитку системи охорони здоров’я в Донецькій та Луганській областях.

 

Пропозиція – запровадити до реалізації розроблені нами на базі стандартів ЄС проекти:

 

– організаційно-управлінського та фінансово-економічного впровадження пріоритетності ПМСД на засадах сімейної медицини «Соціально-економічні засади розвитку системи охорони здоров’я України»  (на 203 с.);

– критеріальних оцінок формування базового, районного та регіонального рівнів надання медичної допомоги, виходячи із розпорядження КМУ № 333-р від 01.04.2014 р. «Про схвалення концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні» (на 17 с.);

– технології фінансового забезпечення закладів охорони здоров’я на основі впровадження загальнообов’язкового медичного страхування (на 45 с.);

– урядових заходів по запобіганню і нейтралізації загроз у сфері охорони здоров’я (на 6 с.);

 

  1. Перспективи інноваційного розвитку системи охорони здоров’я в Донецькій та Луганській областях за стандартами країн ЄС

 

Визначення пріоритетів інноваційного розвитку системи охорони здоров’я. Пріоритетність інноваційного розвитку системи охорони здоров’я має базуватись на базовому розвитку ПМСД на засадах сімейної медицини та запровадженні загальнообов’язкового медичного страхування в п.ч. в Донецькій і Луганській областях, як пілотних регіонах. Умовою інноваційного розвитку є:

 

  1. на державному рівні:

– реальне започаткування адміністративної реформи по децентралізації влади; приведення адміністративно-територіального устрою перенаселених областей та районів в п.ч. в Донецькій та Луганській областях до стандартів країн ЄС шляхом їх переформатування. При цьому загальною тенденцією має бути зменшення кількості областей в державі;

– впровадження розроблених інноваційних проектів розвитку системи охорони здоров’я на основі пріоритетного розвитку ПМСД на засадах сімейної медицини та впровадження загальнообов’язкового медичного страхування;

 

  1. на рівні Донецької та Луганської областей:

– створення на сучасній інноваційній базі інфраструктури нової охорони здоров’я, а не відродження минулої на основі демонополізації і детінізації всіх видів послуг в т.ч. фармацевтичних, шляхом впровадження приватних форм надання медичної допомоги та введення обов’язкового державного страхування; забезпечення належного рівня конкурентоспроможності кожного виду надання медичної допомоги;

– посилення в рамках проекту ЄС висококваліфікованими фахівцями із Франції департаментів і управлінь охорони здоров’я відповідно областей, міст та районів, а також закладів охорони здоров’я для впровадження сучасних технологій пріоритетного розвитку ПМСД на засадах сімейної медицини, а також загальнообов’язкового медичного страхування;

– інтеграція лікарів в гуманітарний простір України та по забезпеченню впровадження стандартів країн ЄС.

 

Висновки. Для розгортання інноваційної стратегії побудови системи охорони здоров’я у в Донецькій та Луганській областях за стандартами країн ЄС необхідний високий професіоналізм керівництва МОЗ України, департаментів охорони здоров’я Донецької та Луганської областей, управлінь охорони здоров’я міст та районів, керівників закладів охорони здоров’я по пріоритетному розвитку ПМСД на засадах сімейного лікаря та впровадженні в пілотному варіанті загальнообов’язкового медичного страхування. З ціє метою необхідно суттєво підвищити фінансування ПМСД від загальних витрат на охорону здоров’я для збільшення в кілька разів закладів ПМСД та на 3/4 чисельності висококваліфікованих сімейних лікарів.

 

Слід передбачити суттєве збільшення фінансування спеціалізованої допомоги на основі створення сучасних госпітальних округів та розгортання послуг високоспеціалізованої медичної допомоги на їх базі.

 

Необхідне усунення нерівномірності у фінансуванні сфери охорони здоров’я міст і сіл.

 

Актуальним є впровадження індикаторів для моніторингу якості і доступності медичної допомоги, які включають коефіцієнти смертності громадян в п.ч. в працездатному віці; показники госпіталізації; викликів швидкої допомоги; охоплення населення послугами ПМСД; % тінізації галузі;оплату сімейних лікарів – 10-12 тис. грн.; медсестер – 8-10 тис. грн. за надання якісної і доступної медичної допомоги згідно затверджених критеріїв.

 

До першочергових завдань слід віднести досягнення реальних соціально-економічних результатів діяльності галузі. Для цього необхідно перенесення центру відповідальності  за реформування ПМСД і ВМД з МОЗ України на органи влади місцевого самоврядування шляхом їх реорганізації і надання необхідних повноважень.

 

Список використаної літератури:

 

  1. «Близько 70% медиків або виїхали з Донбасу, або загинули, — ВООЗ» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://24tv.ua/news/showNews.do?blizko_70_medikiv_abo_viyihali_z_donbasu_abo_zaginuli__vooz&objectId=532430
  2. Крамар О. «Як переоблаштувати Донбас»/ О. Крамар // Український тиждень. – 16 червня 2014. – №24. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Politics/112054
  3. Шавалюк Л. «Економіка під обстрілом. Як війна на Сході впливає на народне господарство»/ Л. Шавалюк   // Український тиждень. –25 липня 2014. – №30. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Economics/115190
  4. Птіцин С. «Слов’янськ. Майже мирне життя»/ С. Птіцин // Український тиждень. – 3 серпня 2014. – №31. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Society/115810
  5. Шавалюк Л. «Ціна відбудови Донбасу»/ Л. Шавалюк   // Український тиждень. – 4 серпня 2014. – №31. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Economics/115799
  6. Казанський Д. «Донецька кредитна аномалія»/ Д. Казанський // Український тиждень. – 11 серпня 2014. – №32. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Economics/116301
  7. Буткевич Б. «Єгор Фірсов: «Без реконструкції Донбасу не буде реконструкції України»»/ Б. Буткевич // Український тиждень. – 4 вересня 2014. – №35. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Politics/117860
  8. Казанський Д. «Донбас. Невідворотна санація»/ Д. Казанський // Український тиждень. – 4 вересня 2014. – №35. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Society/117851
  9. Казанський Д. «Колючий дріт як реальність»/ Д. Казанський // Український тиждень. – 11 вересня 2014. – №37. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Society/118896
  10. Крамар О. «”Спецзона” України. Що ми втрачаємо на Донбасі»/ О. Крамар // Український тиждень. – 12 вересня 2014. – №37. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Politics/118905
  11. Стяжкіна О. «Донбас як зрада»/ О. Стяжкіна // Український тиждень. – 19 вересня 2014. – №38. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Society/119429
  12. Казанський Д. «Чи повернеться бізнес на Донбас?»/ Д. Казанський // Український тиждень. – 1 жовтня 2014. – №39. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Columns/50/119981
  13. Буткевич Б. «Дикий Захід Східної Європи»/ Б. Буткевич // Український тиждень. – 6 вересня 2014. – №35. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://tyzhden.ua/Columns/50/117875
  14. Торба В. «Втрачаємо час. Чому?»/ В.  Торба // День. – 9 жовтня 2014. – №188. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/vtrachaiemo-chas-chomu
  15. Лист Управління охорони здоров’я Донецької області до Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи Національної Академії Наук України (для Корнійчука О.П.) від 08.10.2014 р.
  16. Лист Управління охорони здоров’я Луганської області до Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В.Птухи Національної Академії Наук України (для Корнійчука О.П.) від 08.10.2014 р.
  17. Корнійчук О. Упередження ризиків та загроз соціальній безпеці у сфері охорони здоров’я України / О. Корнійчук // Економіст. – 2014. – № 3. – С. 6-10
  18. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Державний комітет статистики України ; за ред. О. Г Осауленка. — К. : Консультант, 2003. — 664 с.
  19. Статистичний щорічник України за 2011 рік/ Державний комітет статистики України ; за ред. О. Г Осауленка.. – К.: Консультант, 2011. – 653 с.
  20. Калачова І. (2012) Національні рахунки охорони здоров’я (НРОЗ) України у 2010 році. Державний комітет статистики України, 150 с.
  21. Князевич В.М. Первинна медико-санітарна допомога/сімейна медицина. // В.М. Князевич Первинна медико-санітарна допомога/сімейна медицина. – 2010р. Київ 401 с.
  22. Міністерство фінансів України (2012) Бюджет України за 2011 рік: Статистичний збірник. Мінфін України, Київ, 298 с.
  23. Калачова І. (2011) Національні рахунки охорони здоров’я (НРОЗ) України у 2009 році. Державний комітет статистики України, 130 с.
  24. Сытник Г.П. Государственное управление в сфере национальной безопасности/Национальная академия государственного управления при Президенте Украины.-К.,-2012.-495с.
  25. Голяченко О.М. Реформа охорони здоров’я в Україні: як вийти з кризи.-К., 2010 . – 78с.
  26. Корнійчук О.П. Інституціалізація первинної медико –санітарної допомоги в Україні на засадах сімейного лікаря/ О.П.Корнійчук//Стратегія розвитку України.-2012.-№1.С.127-135.