РДУ: чи буде в Україні держслужба з «людським обличчям»?

Поділитися:

Cеред інших реформ, які зараз впроваджуютья в Україні, реформа державного управління (РДУ) є найменш популярною. Адже пересічний українець добре розуміється на тому, як саме позначаться на ньому зміни в наданні медичних і освітніх послуг, пенсійна реформа, що також стосується кожного, інші нагальні справи. Тож усі ці питання жваво обговорюються у ЗМІ, під час особистого спілкування, в соціальних мережах тощо.

 

На відміну від цього, РДУ потрапила у свого роду «сліпу зону» для більшості українців. Нібито, вона і є, і в той же час, ані палкого обговорення, ані навить підвищенного інтересу до цієї теми не спостерігається.

 

Чому так? Можливо, тому, що ми звикли відокремлювати себе від функціонування бюрократичного апарату і не віримо в те, що у сфері державного управління можливі якісь глобальні зміни? А може, через те, що ми вважаємо, що чиновники, за будь-яких умов, все одно залишаться ідейними нащадками «совка»?

 

Між тим, реформа державного управління потрохи, але таки змінює те, що здавалось споконвічним.

 

Досвід Європи: насамперед необхідно змінити менталітет

 

Реформа державного управління – довгий шлях, на якому нас чекає ще багато проблем. Гарна новина полягає у тому, що нашій країні допомагає ЄС, країни якого мають успішний досвід у цьому питанні. Але головну роботу за нас не виконає ніхто.

 

Ці, та багато інших питань обговорювались під час тренінгу для представників ЗМІ «Що дає Україні РДУ та як вона змінить життя українців», який організували проект ЄС «Підтримка стратегічних комунікацій та інформування про РДУ», спільно з Представництвом ЄС в Україні та Секретаріатом Кабміну України.

 

Відкриваючи заходи, керівник першого відділу програм допомоги «Належне управління та демократизація» Представництва ЄС в Україні Мартін Клауке зазначив, що РДУ – одна з найскладніших реформ, бо вона базується на традиціях ведення державної службі, тож для того, щоб її впровадити, необхідно змінити звичаї, культуру та менталітет. Водночас, пан Клауке відзначив певний прогрес України у цьому напрямку. Зокрема, була розроблена стратегія реформування державного управління, яка закріплена в ЗУ «Про державну службу» (грудень 2015 р) та «Концепції запровадження посад фахівців з питань реформ» (листопад 2016).

 

Пан Клауке також підкреслив, що ЄС усіляко підтримує нашу країну на шляху реформ, зокрема, шляхом надання фінансової допомоги. Загалом, Європейський Союз виділив на це 121 мільйон євро, включно з програмами бюджетування. Також європейські фахівці допомагають українським колегам шляхом стратегічного консультування та HR-підтримки.

 

 

Спілкування з чиновниками: десять хвилин замість декількох тижнів

 

Вражаючим і надихаючим  досвідом з реформи державного управління поділився Грегор Вірант. Пан Вірант з 2004 по 2008 роки обіймав посаду міністра реформи державного управління у Словенії, а зараз є головою міжнародної дорадчої групи ЄС з питань РДУ в Україні та ключовим експертом проекту «Підтримка комплексної реформи держуправління в Україні» (EU4PAR).

 

 

«Для тих країн, які планують вступити до ЄС, Єврокомісія наполягає, що саме реформа державного управління – це ключова та найважливіша реформа, що служить фундаментом для всіх інших, – відзначив пан Вірант. – Чому саме такий підхід? Тому що ЄС  – це як родина, і якщо ми хочемо когось долучити до цієї родини, то ця країна має гармонізувати своє законодавство із законами ЄС, потім потрібно буде ці закони впроваджувати в країні, а без належного держуправління це неможливо».

 

Грегор Вірант також зазначив п’ять головних напрямів реформи. Перше – розробка стратегії РДУ, адже Уряд має чітко розуміти й мати бачення: чого він хоче досягти цією реформою. Також потрібні політичні лідери, які будуть відповідати за впровадження реформ. За думкою експерта, в Україні із цим усе добре, адже є міністр Кабміну пан Саєнко, який відповідає за це питання.

 

Наступна мета  –  розробка політики. Тут ідеться про якість процесів –  як саме розробляються закони, акти чи інші подзаконні рішення: чи базуються вони на реалістичних припущеннях, чи враховують усі наслідки, чи відбулися попередні консультації з усіма зацікавленими сторонами?

 

Третій напрям держреформи – це люди, що будуть працювати в цій галузі. Йдеться про те, як обрати найкращого кандидата на посаду та як набирати на посади людей, зважаючи на їхні знання та вміння, а не на політичні зв’язки або преференції та як обрати правильний розмір офісу – щоб працівників було не замало і не забагато. За думкою пана Віранта, кількість працівників держслужби в Україні відносно невелика – приблизно, як в середньому по ЄС, а процес відбору нових кадрів на українську держслужбу триває досить успішно, бо використовуються нові підходи і стандарти.

 

Четвертий напрям РДУ – це підзвітність та чітко налагоджені процеси контролю наглядовими органами. Держслужба має бути максимально відкритою і надавати доступ до будь-якої інформації, крім тієї, що має солідні обгрунтування для того, щоб не бути у загальному доступі.

 

І останній, але найцікавіший для пересічних громадян напрямок реформи держуправління – це безпосередньо процес надання адмінпослуг. Бо відчути на собі ці реформи українці можуть лише спілкуючись із людиною, котра надає їм адміністративні послуги. І лише в такий спосіб можна зрозуміти: чи щось змінилося в країні, або ні.

 

 

«Чому я навчився за 20 років моєї роботи  – країни, що досягли успіху в РДУ, – це ті країни, що ставили громадян на перше місце. Вони планували свою діяльність, базуючись на потребах громадян і бізнесу», – зазначив пан Вірант та навів приклад з діяльности Ани Брнабіч, що була міністеркою державного та локального самоврядування Сербії. Одним з її кроків на цій посаді було спрощення процесу реєстрації новонароджених. До реформи він займав декілька тижнів, та вимагав отримання численних довідок з різноманітних установ, у кожній з яких потрібно було вистояти чергу. Було підраховано, що з цих декількох тижнів, що тривав процес (включно з очікуванням у чергах), безспосередньо на спілкування з чиновниками громадянин витрачав приблизно 10 годин. Пані Брнабіч запропонувала спитати самих батьків, як саме їм було б зручно це робити, і отримала відповідь, що вони воліли б робити це безпосередньо у пологовому будинку. Саме це і стало результатом реформи – зараз у сербській лікарні за 10 хвилин можна зареєструвати народження дитини та місто її проживання, оформити медичне страхування та отримати виплату батькам за новонародженного. Діяльність пані Брнабіч була такою успішною, що коли чинний прем’єр Олександр Вучич виграв перегони та став президентом країни, він призначив її на посаду голови Кабміну.

 

Ще один приклад реформування держслужби пан Вірант навів з власного досвіду. У 2005 році у Словенії  ухвалили закон, згідно з яким заборонялось будь-якій державній установі вимагати з громадян довідки, якщо ці дані є у розпорядженні іншої державної структури. «Тобто для громадян різні структури державного управління – це як один офіс,  – зазначив Грегор Вірант. – І нам неважливо, як різні його підрозділи між собою спілкуються. Якщо я надав один раз будь-яку інформацію одному з вас, то вона вже є в усіх вас. І зараз це так і працює в моїй країні».

 

Для більшості українців ці приклади відношення між громадянином та владою з «людьським обличчям» виглядають привабливо, але дещо фантастично. Але, як запевнили європейські екперти, наша країна вже зробила значні кроки у напрямі реформування держслужби, і якщо є бажання та політична воля, то Україна спроможна подолати цей шлях.