Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Роз’яснення щодо правил користування засобами мобільного зв’язку в місцях несвободи -
- Дистанційне правосуддя: профанація процесуального закону -
- «Ледача» корупція, ще один вимір (на прикладі 79-го прикордонного загону) -
- Показові «вистави» Київського СІЗО (докази) -
- «Вєртухаї» та злочинні «авторитети» – чи є між ними різниця? -
Можливості для надання належної медичної допомоги ув’язненим в умовах відбування покарань суттєво обмежені через відсутність умов для лікування. А коли невідкладного хірургічного втручання потребують ув’язнені, в яких є патологія з щелепно-лицьової хірургії, ці люди виявляються приреченими на страждання та повільну смерть.
Надання медичної допомоги в установах виконання покарань
Як адвокат я захищаю інтереси осіб, які утримуються в установах відбуття покарань і мають низку захворювань. Тому мене зацікавило питання про дотриманням прав людини під час відбування покарань у пенітенціарних закладах та закладах охорони здоров’я, а також та взаємодії між ними.
Державна установа “Київський слідчий ізолятор” (№ 13)
Декілька осіб з моїх підзахисних, які перебувають в закладах виконання покарань мають захворювання остеомієліт нижньої щелепи. Вони проходять певні медичні процедури за тих можливостей, які мають установи виконання покарань.
Остеомієліт – поширена патологія з щелепно-лицьової хірургії. Це тяжке захворювання, за якого кістка щелепи прогниває наскрізь – аж до головного мозку. Виправити ситуацію та полегшити страждання хворого можна лише за допомогою хірургічного втручання та видалення фрагментів кістки.
У випадках наявності такого захворювання можливостей для надання належної допомоги явно недостатньо, що визнається самими посадовими особами медичних частин установ виконання покарань. За усними твердженнями таких осіб, жодного притомного лікування в таких умовах надати неможливо. Хіба, надання медичної допомоги зазичай обмежується такими медичними процедурами, як перев’язування та обеззараження рани.
Засуджених направляють на лікування, але можливості для лікування відсутні
З тим, аби мати вичерпну інформацію з даного приводу, я звернувся із запитом на адреси ЦОЗ ДКВС України та інших установ, до компетенції яких віднесено ці питання. Зокрема важливо було дізнатися про тяжкість даного захворювання та можливість відбуття покарання за його існування (перебігу) і отримати відомості про спеціалізовані (профільні) заклади виконання покарань, де можливо здійснювати лікування вказаного захворювання.
Адже і читачам можуть статися у нагоді відомості про медичні заклади, які компетентні (з точки зору наявності ліцензій, фахівців, обладнання, методик тощо) здійснювати лікування вказаного захворювання. В яких формах проводиться лікування? Коли є потрібним хірургічне втручання, чи достатнім є використання ін’єкцій чи вживання лікарських препаратів? А головне, важливо знати про наявність умов і можливостей для лікування та доступність медичних послуг для ув’язнених.
Як ідеться з відповіді, що надійшла від ЦОЗ ДКВС України, на базі Дар’ївської багатопрофільної лікарні № 10, що у Херсонській області, функціонує хірургічне відділення на 50 ліжок, в тому числі 20 ліжок щелепно-лицьової хірургії.
Однак у випадку з моїм підзахисним практика показала, що на практиці все набагато складніше. Засудженого доправили до лікарні, і тут виявилося, що медичний заклад не має ліцензії на проведення такого виду операції. Також, за словами керівництва лікарні, там немає і можливостей для проведення лікування. Зрештою, засудженого відправили назад. Він не отримав жодної допомоги та зараз продовжує терпіти біль і страждання.
Новий різновид тортурів у місцях несвободи?
По суті, ми спостерігаємо свого роду тортури та знущання над людьми. Якщо громадянина засудили до позбавлення волі та призначили йому термін покарання, то це не означає, що у випадку, коли під час перебування за ґратами він тяжко захворіє, його треба приректи на повільну смерть. І це – при тому, що злочин, за який відбуває покарання мій підзахисний, не є насильницьким і не належить до категорії тяжких. Мій підзахисний засуджений за банальну крадіжку.
У ч. 2 ст. 84 Кримінального кодексу України закріплено норм про те, що особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.
Європейський суд з прав людини у справі «Петухов проти України (справа 2)» також звертає увагу на цю норму і визнає факт порушення в Україні вимог Конвенції з прав людини та основних свобод. ЄСПЛ було прийнято рішення про відшкодування заявнику Петухову матеріальних витрат на лікування у розмірі 750 євро. Також ЄСПЛ ухвалив рішенння про стягнення з України моральної шкоди на користь Петухова у розмірі 10 000 євро.
Обладнання і якість медичної допомоги залишають бажати кращого
Європейським комітетом з питань запобігання катуванню та нелюдському або принижуючому гідність поводженню чи покаранню після візиту до України (з 21 по 30 листопада 2016 року) було складено Звіт українському уряду. У зазначеному Звіті вказано:
«Медична допомога в тюрмах – ще одна проблема, яка тривалий час хвилює Комітет. Цю стурбованість поділили співрозмовники делегації у Міністерстві юстиції. Як вони визнали, і знову це спостерігала делегація в відвідуваних закладах, рівень персоналу в охороні здоров’я продовжує бути недостатнім.
До того ж, багато медичних працівників наближаються до пенсійного віку. Молодший персонал або залишає систему, або не бажає працювати в внаслідок непривабливих умов. Приміщення та обладнання є застарілими (деякі відносяться ще до радянських часів) та незавершеними. Постачання ліків проблематично, незважаючи на допомогу, надану Міжнародним комітетом Червоного Хреста, Глобальним Фонд та Всесвітня організація охорони здоров’я, завдяки яким нещодавно відбулося незначне поліпшення. Та якість допомоги (включаючи професійні стандарти) залишають бажати кращого».
Зважаючи на відсутність можливостей лікування остеомієліту вказаного захворювання силами персоналу пенітенціарних закладів та медичних установ пенітенціарної системи, доведеться зайнятися пошуком шляхів і напрями лікування вказаного захворювання загальними закладами. Тому наше дослідження триває. За його результатами ви неодмінно дізнаєтеся нову інформацію стосовно доступу лікарів до пацієнта в умовах закладу чи конвоювання пацієнта для здійснення певних процедур. Зокрема це стосується хірургічного втручання або проведення інших медичних процедур за місцем знаходження обладнання (устаткування) і фахівців.