Молдовський бізнесмен обікрав українські АЕС?

Молдовський шахрай В’ячеслав Платон знову намагається обікрасти українську державну компанію "Енергоатом".

Це не мелодрама, не трагедія і не комедія. Радше театр абсурду. Бо судитиметься він з такими ж шахраями, які десять років тому зловжили посадовими обов’язками керівників АЕС і дали привід для довгих судових процесів.

Днями державна компанія "Енергоатом" звернулася до преси з повідомленням про провокацію, яку готують адвокати – представники кількох юридичних осіб: "ВВД", Remington Worldwide Limited і SRL Pinar-Com, за якими стоїть сумнозвісний в Україні та за її межами молдовський підприємець В’ячеслав Платон.

Як писала щоденна газета Moldova Suverană, Платон пов’язаний із створенням низки злочинних схем, що стосувалися ініціювання та реалізації процесів фіктивних банкрутств у міжнародних масштабах.

За даними газети, угруповання Платона діяло не лише в Молдові, але й в СНД, а його самого було оголошено у міжнародний розшук за підозрою у використанні фальшивих документів, шахрайстві та корупції.

"Дії Платона та його оточення були спрямовані на привласнення шляхом рейдерства фірми Moldovahidromas, українського банку "Аваль", російських фірм "Силовые машины", "Ситес Центр", "Меховая радуга 45", українських державних підприємств "Готель Спорт" та "Енергоатом", – писала Moldova Suverană про діяння кандидата в депутати парламенту Молдови.

Ще у 2001 році те ж видання описувало, як Платон та його команда з трьох осіб створили п’ятдесят фірм на підставних осіб. Головною метою діяльності "холдингу" називалося вимивання великих коштів з бюджету.

"Вочевидь, для цього потрібно було мати своїх людей у відповідних структурах і самому бути чиїмось радником", – розмірковували правники газети.

Напевне, без таких патронів Платон не почував би себе вільно і в Україні. Але тут йому допомогли не чиновники, а непомірні апетити керманичів атомних станцій.

Наприкінці 1990 років ірландська Gentwin Systems продала Южно-Українській АЕС ротори до турбін за 18 мільйонів доларів.

Ці ротори офшорка придбала за 18 тисяч доларів у якості металобрухту з розпроданого майна незведеної Кримської АЕС. Часи були важкі – неплатежі, бартер в енергетиці. Частину ірландці отримали натурою, частину – грошима, а інше – зафіксувалося як борг.

Всі роки ротори простояли на складі, оскільки на жодній АЕС експлуатуватися не могли.

Згодом пов’язане з Платоном ТОВ "ВВД", назвавши себе правонаступником боргових зобов’язань ірландців, закинуло судову вимогу проти "Енергоатома" розміром 60 мільйонів гривень. За законом, до речі, ця вимога не є правомірною, оскільки на час позову ірландської офшорки вже не існувало.

Інший, вже гібралтарський офшор – Remington Worldwide Limited у 2002 році викупив близько 125 мільйонів гривень боргів атомників. Причому, цікавих боргів.

Один з них виник через придбання Запорізькою АЕС у 1999 році у російської "Електрокераміки" енергетичного обладнання на 33 мільйони доларів. Причому ціна закупівлі перевищила вартість продукції виробника в 13 разів!

Звісно, з "Електрокерамікою" тоді ніхто не розплатився. Проте, за кілька років та сама АЕС уклала мирову угоду, якою підтвердила наявність такого боргу.

Ось такі справи лягли в підґрунтя активної судової діяльності фірм Платона проти компанії на території відразу трьох країн – Молдови, Росії та України.

У 2005 році президент України Віктор Ющенко написав молдовському колезі Володимиру Вороніну офіційний лист, після чого у Молдові судові процеси було зупинено. Натомість 2006 року росіяни винесли вердикт на користь Платона.

У 2007 році справа перейшла на територію України. Упродовж року вона блукала коридорами, допоки молдовська сторона не скористалася двотижневою паузою у дії закону "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств ПЕК", який забороняє банкрутувати підприємства галузі.

Завдяки парламенту, який був, вочевидь, зайнятий більш важливими справами, кілька кредиторів НАЕК об’єдналися та подали спільні позови щодо банкрутства атомної компанії.

Згодом всіх їх "умовили" відкликати позови. ТОВ "ВВД", наприклад, відізвало свій позов після відкриття карної справи проти їхнього зіц-голови Полещука. Однак кілька місяців тому вони передумали і почали вимагати відновити справу.

Вищий господарський суд Києва навіть ухвалив рішення переглянути судом першої інстанції питання про закриття справи про банкрутство. Але блискучий захист юристів "Енергоатома" знову врятував компанію.

Судячи з усього, українські адвокати Платона бажають скористатися передвиборчими настроями ЗМІ.

Мовляв, корупційна влада не дає змоги розвиватися чесному бізнесу. Настільки чесному, що проти їхніх представників у Молдові та Україні порушені карні справи, а Платон певний час розшукувався Інтерполом.

До речі, самі адвокати є колишніми працівниками "Енергоатому", які вели платонівські справи, а тому досконало володіють аргументами захисту і навіть мають близьких родичів у численному колективі державної контори.

Батько одного з адвокатів багато років керує атомними профспілками, входить у "перший список" осіб "Енергоатому" і має доступ до конфіденційної таємниці держпідприємства. Його можна раз на півтора роки бачити по телевізору, коли він гнівно закликає владу не знімати чергового президента НАЕК.

Справи фірм Платона наразі маневрують між українськими судами, жоден з яких не набрався сміливості показати молдовському шахраєві, де у нас двері.

І проблема зовсім не в тотальній корупції третьої гілки влади. Суть у тому, що, взявши до уваги позицію захисту української сторони, судді мають усі підстави передати справи щодо закупівлі металобрухту для потреб АЕС у прокуратуру. Інакше – зелене світло черговим шахраям та крокодилові сльози атомників.

Навіть найдосконаліший юридичний захист не пояснить пересічному громадянину, чому ми називаємо шахраєм лише Платона, тоді як директори, які купують недоброякісне обладнання для АЕС, досі безкарні.  

Ілона Заяць, журналіст