The following two tabs change content below.

• Bio
• Latest Posts

Олександр Корнійчук

кандидат економічних наук, магістр державного управління у сфері охорони здоров'я

Latest posts by Олександр Корнійчук (see all)

• Український націоналізм - 25.10.2022
• Єднання українців для розбудови сильної держави - 16.02.2022
• Три напрями визволення України - 07.09.2021
• Шовіністично-нацистська ідеологія Кремля - 29.08.2021
• Кроки до інтелектуального лідерства українців - 24.08.2021

Україна, починаючи із XVII ст. залишається «кремлівським колгоспом московинського світу». У сучасний його склад входять «колгосп ім. Р. Ахметова» зі стайнею В. Януковича, який спромігся на посаді Президента України створити власний «колгосп», «колгосп ім. В. Медведчука», «колгосп ім. І. Коломойського», «колгосп ім. Ю. Тимошенко», «колгосп ім. Г. Труханова», «колгосп «Самопомочі» та інші. 

Дії лідерів «колгоспів» в Україні

До 2010 р. всі колгоспи стверджували ідею: «Московія, її цінності, правління та культура – це добре, Україна, її держава, її Президент, уряд, парламент, мова, історія, культура – це погано».

З 2010 по 2013 рр. «колгосп» розділився. Одна частина «колгоспу» на чолі з Ю. Тимошенко, зберігаючи тезу «Росія – це добре», була введена у роль «борця проти новоствореного «колгоспу В. Януковича». З 2014 р. по цей час усі «колгоспи» під чітким керівництвом Росії об’єдналися під гаслом «український Президент, український уряд, український парламент – це погано».

Особливістю керівників «колгоспного» життя в Україні є те, що кожен з них знаходиться у системі мислення «московського колгоспу» з ігноруванням української мови, культури та історії. Публічна гра із вживанням української мови очевидна для громадян України.

Щедрі національні багатства нашої країни мають використовуватися задля блага всіх громадян, а не в інтересах окремих олігархів (на фото: жито на полях, Чернігівська область)

Ключова проблема зараз – невідповідність морального, інтелектуального і вольового рівня всіх гілок влади, працівників державних і комунальних установ потребам українського державотворення і спроможності до якісних і системних змін. Власники та активні учасники всіх проросійських колгоспів протягом десятиліть продемонстрували неспроможність до українського державотворення:

«Свині самі не працювали, лише давали вказівки й керували іншими. Тож було цілком природно, що з їхньою обізнаністю на всьому вони перебрали на себе керівництво …

 

Найвідданішими послідовниками Тваринізму були коні, Боксер і Конюшинка. Вони обоє були не надто спритними у справах, які потребували розуму, але, визнавши свиней за свої поводирів, вони приймали все, що ті їм говорили, на простих життєвих прикладах переконували в цьому інших. Вони брали незмінну участь у таємних зборах у хліві… Та Повстання відбулося значно швидше й легше, а ніж будь-хто сподівався…» (Орвелл Дж., Колгосп тварин. К.: Вид-во Жупанського, 2015 р. – с. 31).

Похідна від цього проблема – суцільна неосвіченість представників влади державних установ і комунальних закладів у потребі бути носіями духу Євангелія, благочестя, толерантності, створення умов для громадян у доступному отриманні якісної освіти, українських книг, реально незалежних від власників «колгоспів» ЗМІ, гідних умов для підприємницької діяльності.

Потреба українського суспільства та держави 

Високий моральний, інтелектуальний та вольовий рівень колективних дій лідерів із числа громадян – науковців, підприємців, чиновників всіх рівнів з розбудови в кожній громаді фундаменту реформації – сучасної освіти, науки, медицини, широкомасштабної модернізації духовної, гуманітарної, політичної, економічної, соціальної та безпекової сфер:

«Зробіть перший крок із упевненістю. Ви не повинні бачити всі сходи» (Мартін Лютер)

Місце України в Європі 

Геополітичний, геоекономічний, геофінансовий, геокультурний центр країн Балто-Чорноморської смуги, Східної Європи та Кавказу.

Реформація – фундамент модернізації України

Показники для оцінки ефективності реформації та модернізації:

• відсоток реально освічених громадян сучасними знаннями, насамперед з питань українського державотворення;
• відсоток ВВП для фінансування освіти, науки, фундаментальних досліджень;
• відсоток створених високотехнологічних виробничих потужностей від загальної кількості;
• відсоток розроблених та впроваджених інноваційних технологій від загальної кількості;
• частка прямих іноземних інвестицій з нульового циклу, коли іноземна компанія створює нову дочірню структуру;
• частка прямих іноземних інвестицій у наявні об’єкти. Ключовим показником має бути інвестиційний коефіцієнт як відношення валового вкладення у постійний капітал (ВВПК) до ВВП. Інвестиційний коефіцієнт в Україні має складати 45%. Для початку обсяг інвестицій має скласти не менше 25% від ВВП. Це дозволить отримати більше ніж 6% зростання ВВП за рік на душу населення (Ха-Юн Чанг. Економіка. Інструкція з використання, К.: Наш Формат, 2016 – с. 213).

Основне завдання реформації 

Кардинальний вплив на розвиток України для задоволення потреб громадян і держави у досягненні лідируючих позицій на європейському континенті в якості життя:

• кардинальне реформування освіти для підготовки освічених громадян, які спроможні реалізувати свій потенціал на найвищому професійному рівні;
• сфера шкільництва – створення належних умов для виховання громадян України і отримання сучасних знань. Мета – надати можливість для здобуття якісної освіти на основі здібностей учня;
• культурна галузь – в центрі має бути особистість, яка самодостатня та укріплює українську державність і має доступ до якісних українських книг і фільмів;
• інститут сім’ї – реальна повноправність чоловіка та жінки, рівноправність партнерських стосунків;
• економічна – помітне зростання економічного добробуту на основі створення умов для успішної самореалізації кожного громадянина. Кожен продукт або послуга, які надаються громадянинові, мають бути найвищої якості;
• моральність, політична толерантність – в захисті українського державотворення;
• юридична – законодавча, урядова та побутова нетерпимість до будь-яких проявів корупції та правових порушень.

Дії громадян України:

1. Реформація і модернізація мають спиратися на освітянське і наукове середовище, яке повинне генерувати стратегію українського державотворення, насамперед, для освічених людей. Наступним етапом має стати її поширення серед широкого загалу. У зв’язку із цим необхідно в кожній громаді сформувати осередок для впровадження реформації і модернізації із числа підготовлених освітян, науковців, підприємців та експертного середовища. Це має базуватись на ґрунтовному опрацюванні якісних наукових досліджень.
2. Створення волонтерами у кожній громаді громадських ЗМІ на базі інтернет-ресурсів під тематичною назвою «Реформація та модернізація громади і України».
3. Розгортання проектів у громадських ЗМІ щодо сутності задуму та результатів впровадження реформації в Європі 500 років тому Мартіном Лютером та її наслідків для європейської цивілізації.
4. Розгортання волонтерським рухом у кожній громаді інтернет-платформ «Стоп корупції». Основним завдання є розкриття всіх діючих корупційних схем кожного із «колгоспів», представники якого знаходяться на території громади та в державі.
5. Повне ігнорування ЗМІ власників «колгоспів» – телеканалів і газет. Досить актуальним є ігнорування «науково-експертного середовища», «філософів», які розповсюджують антиукраїнський вірус «гражданскай вайни» в Україні.

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України:

1. Президенту України, урядовцям, парламентарям ставити питання та діяти рішуче при ліквідації корупції. Це передбачає підтримку парламентом ініційованого Президентом законопроекту про боротьбу з олігархами, зняття будь-яких індульгенцій із себе, депутатів, урядовців, олігархату – як власників «колгоспів», суддів і решти правоохоронців. На цьому фоні будь-які антипрезидентські і антиурядові дії будуть очевидними в інтересах Кремля.
2. Щоденно годину власного часу приділити опануванню якісних наукових досліджень завдань, мети та шляхів реформації і модернізації України.
3. Максимальне залучення всесвітньо визнаних українських науковців-державників, які виїхали за межі України і успішно себе реалізували в розвинених країнах та мають належний досвід державотворення. Особливо актуальним є розробка стратегії деокупації Криму і Донбасу як взаємопов’язаних.
4. Створення групи правників – фахівців із законодавства Франції, Німеччини, США, Великої Британії для застосування 50-річного досвіду успішного розгортання модернізації власних держав.
5. Кардинально підвищити темпи системних змін в Україні на основі відмови Президента України від монополізації узгодження рішень в усіх сферах. До компетенції Президента має бути віднесено розробка «Стратегії державотворення на 25-30 років» та передачу центрів прийняття поточних рішень у Парламент, Уряд і на місця під керівництвом українських державників-професіоналів.
6. Направлення Президентом України до Парламенту, як першочергових, проектів законів, які знімають де-факто будь-яку недоторканість з будь-якої особи, починаючи від Президента України і завершуючи суддею. Особливо актуальним є подання пакету законів і проектів постанов про деолігархізацію всіх сфер, галузей суспільно-економічного життя в громадах, районах, областях і на центральному рівні. Насамперед це стосується стовідсоткової відмови від нормативної бази, яка регламентує дозвільну систему у «московинському колгоспі Україна».
7. СБУ забезпечити реальний захист громадян України та науково-експертного середовища від втягувань українських науковців та освітян в інформаційну війну проти української держави спецслужбами Кремля.