Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Роз’яснення щодо правил користування засобами мобільного зв’язку в місцях несвободи -
- Дистанційне правосуддя: профанація процесуального закону -
- «Ледача» корупція, ще один вимір (на прикладі 79-го прикордонного загону) -
- Показові «вистави» Київського СІЗО (докази) -
- «Вєртухаї» та злочинні «авторитети» – чи є між ними різниця? -
Війна з російською федерацією вивела на поверхню жахливий стан взаємовідносин на всіх шаблях влади, особливо в середовищі військової інфраструктури. Воїни 79-го прикордонного загону з початку 2023 року не отримують додаткових виплат, передбачених законодавством.
Україна буквально захлинається під регулярними хвилями чергових корупційних скандалів у «військовому середовищі». Кожен з нас чув і про курячі яйця по 17 гривень за штуку, і про статки одеського воєнкома (якого почали жартома порівнювати ледь не з Ілоном Маском), і про зимові військові куртки (якими виявились насправді літні, при чому придбані втридорога), і про залучення солдатів для будівництва дач командирів, і про десятки інших пікантних скандалів.
Корупція, за визначенням Вікіпедії – негативне суспільне явище, яке проявляється у злочинному використанні службовими особами, громадськими і політичними діячами їхніх прав і посадових можливостей з метою особистого збагачення.
За визначенням чинного законодавства України, корупція – використання службовою/посадовою особою, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди такій особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.
Тобто, на відміну від наукового (теоретичного) та суспільного визначення корупції – в розумінні законодавця кінцева мета останньої не обов’язково має бути пов’язана з отриманням яких-небудь вигод для себе чи своєї родини. Ключовим є протиправне використання наданих повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.
Таким чином, коли посадовець просто нічого не робить, вчиняючи бездіяльність та не реалізуючи свої можливості, повноваження, займаючи тепленьке місце своїм «мозолистим», вибачте, задом, блокуючи реалізацію управлінських рішень (від своєчасності яких іноді залежить доля країни) – це також є корупція, навіть якщо такий посадовець нічого собі не набув.
На наш погляд, краще було б, якби певний посадовець щось там поцупив чи привласнив, аніж він взагалі нічого не робить, сидячи як собака на сіні і саботуючи діяльність, роблячи функціонування певної структури «беззубою»…
Наприклад, нехай якийсь умовний поліціянт «кришує» наркопритони та бандитів, іноді маючи з цього якийсь зиск, аніж просто не буде робити нічого взагалі. В першому випадку він хоча б буде усувати конкурентів, «гріти» своїх та показувати розкриваємість, аніж «чесний» йолоп та нероба, котрий взагалі навіть буде боятися наближатися до наркобариг і пройдисвітів.
Але сьогодні розмова буде не про уявних поліціянтів, а про цілком конкретних посадовців Державної прикордонної служби України, зокрема з числа керівництва 79-го прикордонного загону, який виконує бойові завдання на лінії розмежування між Україною та терористичними структурами російської федерації на південному напрямі, на Херсонщині та Одещині.
79-й прикордонний загін загалом і його підрозділ «Преображенка», зокрема, діють сумісно з іншими підрозділами та частинами Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України на закріплених бойових локаціях та позиціях.
Це лише у фільмах та книжках усе розмежовано, «поділено» та визначено. Тут – територіальна оборона, тут – сапери, тут – розвідники, тут – артилеристи, там – поліція чи нацгвардія. У воєнних умовах воїни різних структур і підрозділів знаходяться вперемішку один з одним, часто розміщуючись в одних приміщеннях (аж до рівня койка поряд з койкою). Вони сумісно відбувають бойові чергування, рейди, патрулювання, тактичні операції, наряди. Комусь треба і їсти готувати, і поранених евакуювати, і забезпечувати побутові умови (лазня, прання білизни, ремонт одягу тощо).
І ось тут військовослужбовці 79-го прикордонного загону звернули увагу на вкрай незрозуміле явище – з початку року вони не отримують «бойових» виплат, визначених законодавством. Тобто, їхні колеги та побратими з інших структур Збройних Сил України (та Сил територіальної оборони, зокрема) перебуваючи сумісно з прикордонниками на тих же самих позиціях та виконуючи ідентичні бойові завдання по недопущенню «просочення» диверсантів та шпигунів на позиції України на правому березі Дніпра – доплат грошового утримання не отримують із січня поточного, 2023 року.
Колеги та побратими виплати отримують, питань не виникає (окрім технічних дрібних неузгодженостей, які вирішуються в «робочому» порядку на місцях).
Керівництво 79-го прикордонного загону
Коли почали з’ясовувати, що ж власне трапилось, чому така кричуща несправедливість, дискримінація, нерівність, розбрат і чим прикордонники гірші за військових в тих же самих окопах – виявилося, що прикордонникам просто керівництво (зокрема, начальник закону полковник Савчук Андрій Ігорович) не підписує розпорядження про виплати. Відповідно, фінансисти не виконують такі «неіснуючі» розпорядження.
Тобто, доля понад трьох сотень підлеглих, які щодня ризикують життям – залежить від «самодурства» та упертості одного знахабнілого полковника, який більше за все любить просторікувати про «чєстохвіцєра» та свою тяжку злиденну долю і мниму «чесність».
Навіщо це робиться – поки що (застерігаємо, «поки») загадка. Можливо полковник Савчук економить кошти на виплати, аби пізніше їх «витратити» на щось корисне – коханок (або, швидше за все, коханців-бойфрендів), автівки, прикраси, пластичні операції, маєтки та курорти.
Можливо, полковник Савчук натякає підлеглим на «відкат» – підпише розпорядження про виплати в обмін на «відступні».
Можливо, він просто боїться «вищого начальства» що воно буде сварити за перевитрати коштів та преміює якимось брязкальцем (назвавши його «державною нагородою») за економію.
А може просто «не хоче», плекаючи свою пиху та самостверджуючись «роблю, що хочу і ніхто мені не указ» (як ми вже передбачали, реалізовуючи синдром «собаки на сіні»). До речі, хто давно знаходиться у «владній обоймі» – ті знають, що нічого не робити простіше за все. Це найбільш виграшна позиція. За недбальство і неробство, на жаль, не карають, карають лише за активне волевиявлення та активну діяльність. Можна бути просто «дурником» та нічого не робити, ніхто не зможе заперечити чи якось висловити. Такі традиції управління, котрі дістались в спадок з часів СРСР.
Особиста зацікавленість, жага показати свої недоречні владні потуги або просто лінощі та дурість? Зрештою, не має значення, якими мотивами пояснюється подібна ситуація.
Така поведінка, щонайменше, дискредитує владну вертикаль та структуру. Це є демонстрацією повної анархії, некерованості, безконтрольності та свавілля дрібного полковника, знахабнілого від безкарності. У підлеглих втрачається як стимул виконувати свої обов’язки, так і зростає недовіра, соціальна напруга, негативні настрої по відношенню до ланки керівництва на всіх щаблях і вертикалях. Відсутність поваги та бачення справедливості – мабуть, один з найбільш дестабілізуючих чинників, який руйнує виконавську дисципліну та підриває довіру до керівництва. Адже якщо воно банально «кидає» на грошах, то покине та зрадить у разі безпосередньої небезпеки, загрози полону, оточення тощо.
Не можеш або не хочеш реалізувати свої законні повноваження – звільняйся та йди працювати охоронцем на тваринну ферму, там мінімум управлінських вольових рішень.
Питання ж і в тому, що умови забезпечення військових всіх рівнів – загальновідомі. Держава неповоротка, бюрократична, вона реагує на потреби та виклики дуже мляво та повільно, не оперативно (тим більше, коли у керма стоять ось такі Савчуки).
Воїни самотужки (підключаючи волонтерів, знайомих, друзів) реалізують свої потреби. Нерідко вони змушені придбавати за особистий кошт практично все, від білизни, взуття, одягу – до дронів, тепловізорів і всіляких технічних девайсів, без яких сучасне якісне ведення війни неможливе. Значну частину виплат військові витрачають саме на військові потреби, закриваючи нішу, яку має закривати держава. Тобто, свої гроші витрачають не на родину і на себе (в неякісному взутті або одязі особливо не повоюєш), а на матеріально-технічне забезпечення інфраструктури бойових дій. А значить, виплати йдуть на державні потреби.
І – на тобі… Держава (в особі ледачих полковників) не виплачує ці кошти. По суті, йдеться про те, що зрадники та ледачі негідники (будьмо називати речі своїми іменами) знижують рівень боєготовності та оснащеності підрозділу.
А це вже не «економія» коштів та «затримка з виплатами». Це – зрада та диверсія, пряме сприяння ворогу. Зраджувати можна по-різному. Можна «здавати» позиції, дислокацію інфраструктури, знаходження людських ресурсів, озброєнь, техніки, відомості про заплановані операції. Можна «купити щось що не потрібне». Коштів на те, що потрібно – не залишиться. Можна «своєчасно» розмінувати мости та дороги, пустивши ворога без перешкод. А можна просто не виплатити людям коштів, які будуть витрачені на потреби оборони (в кінцевому результаті). І ворог, чудово знаючи те, що «по той бік» воїни голі, босі, деморалізовані – наступу чи якихось ефективних бойових дій не буде, і можна або ж самим наступати або розмістити свої війська більш вигідно в оперативно-тактичному плані.
Зрада і корупція має бути подолана. Слід розширено тлумачити і розуміти зміст корупційних діянь, включаючи до їх складу і пряму бездіяльність, затримки, зволікання та «зв’язування рук».
Сподіваємося, що урядові та правоохоронні структури (які «заточені» якраз на активну поведінку, на виявлення та знешкодження зрадників, крадіїв, корупціонерів, внутрішніх диверсантів та інших покидьків в погонах і без) зроблять усе можливе, аби на прикладі 79-го прикордонного загону та таких ось «задумливих» понад міру полковників Савчуків показово припинити нищення та деморалізацію захисників Вітчизни.
Все буде Україна.