Діна Інатаєва
Latest posts by Діна Інатаєва (see all)
У Запоріжжі церква «Христос є відповідь» і фонд «Спасемо Україну» організували пункт розміщення біженців, де приймають і розміщують людей з окупованих районів. Під час евакуації з Енергодара я теж побувала там і хочу поділитися враженнями.
Після того, що було в Енергодарі
Коли рашисти захопили Енергодар, я втратила роботу і залишилася без джерел для існування. Я дуже ощадливо використовувала запаси продуктів, розподіляючи собі мінімум. Часто-густо я кушала тільки один раз на день. Взагалі не пам’ятаю, що я їла, коли ми стояли в колоні біля Василівки, чекаючи дозволу на виїзд до Запоріжжя. Я не знала, на скільки днів вистачить моїх скромних заощаджень. Вдень ми з мамою-пенсіонеркою стояли на дорозі, а ночували в селі Скельки, і треба було платити за це тимчасове житло. Тому боялася витратити останні гроші на їжу.
Це були найгірші дні відчаю та тривоги за майбутнє. Обстріли міста, часті відключення електрики та води, а найстрашніше – ситуація на захопленій ЗАЕС… Що буде далі? Скільки ще часу доведеться провести в дорозі? Однак того вересневого надвечір’я, коли після довгих днів стояння в евакуаційній колоні ми нарешті вирвалися через Василівку, доїхали до Запоріжжя, і я побачила українські прапори, то не змогла стримати емоцій.
Довгі місяці в окупації у мене навіть сліз не було, а тут я плакала від щастя, коли зустріла наших захисників. «Радимо вам звернутися до центру розміщення біженців, – сказав мені молодий військовослужбовець, який перевіряв документи, – ви можете там переночувати». Це було дуже доречно. Нам треба було хоч трохи відновити сили, щоб вирушати далі. І коли ми, в супроводі волонтерів, дісталися туди, це стало, мабуть, найщасливішою подією у моєму житті за останній час.
Умови для тимчасового розміщення біженців
Пункт для розміщення біженців організували представники Церкви «Христос є відповідь» і благодійного фонду «Спасемо Україну». Втім, ця історія не про релігію, а про те, що значить бути українцями.
Стенд, на якому численні гості залишили свої відгуки
Він розміщений ближче до виїзду із Запоріжжя, і в цій локації можна почуватися у безпеці.
Всередині все дуже охайно прибрано, в кімнатах тепло. Постільна білизна чиста і пахне свіжістю. Тут є чайники, можна заварити каву, також є посуд.
Кімната для відпочинку
В кімнаті на шістьох людей ми з мамою тоді були тільки вдвох, але в інші дні там бувають зайняті всі місця. По-перше, коли ми виїздили (кінець вересня 2022 р.), окупанти випускали дуже мало людей. По-друге, більшість біженців не стали затримуватися у Запоріжжі та одразу поїхали далі від щоденних обстрілів.
Всередині пункту розміщення біженців
Позначки, дитячі малюнки, дописи на згадку – скільки теплоти в цих посланнях!
Записи людей, котрі врятувалися з-під окупації
Звісно, тут можна прийняти душ і привести себе до ладу.
Міні-кухня з холодильником
А ще у пункті розміщення біженців є те, чого немає в окупованих районах. Інтернет від українського провайдера! В Енергодарі, за довгі місяці без інформації та без новин ми просто здичавіли. У нас ловили тільки 1-2 українські радіостанції, а Інтернет окупанти провели свій та повністю його контролювали. І тут я нарешті змогла спокійно переглянути незаблоковані «ефесбешниками» інформаційні ресурси та дізнатися про події у нашій країні.
Ми переночували в центрі розміщення біженців одну ніч, і наступного ранку вирушили до рідних, на Чернігівщину.
Коли люди, котрі залишили ці написи, впізнають серед них свої, то їм буде приємно.
Тепер на цьому стенді будуть і наші скромні автографи
Нова Каховка, Мелітополь, Охримівка, Херсон, Арбатська Стрілка та дуже багато інших селищ і міст на Півдні – все це наша неймовірна Україна!
Дякуємо за допомогу!
І саме тут, коли позаду залишилися нескінченні дні під обстрілами в Енергодарі, очікування в черзі на виїзд і знущання рашистів у Василівці, я зрозуміла одну річ. Тепер я знаю, навіщо окупанти запроваджували всі ці «реєстрації», а потім тижнями мордували людей в колоні, не випускаючи на підконтрольну Україні територію. Вони хотіли зламати нас морально, виснажити фізично, щоб змусити залишитися і працювати на них. Люди потрібні рашистам тільки як дармова робоча сила, а також і «живий щит». Тих, кого зламати не вдалося, орки випускали.
Ми з мамою простояли в черзі на виїзд 8 днів. А мої друзі, котрі виїхали на день пізніше після нас, простояли там усі 26 днів. Коли вони нарешті виїхали, моїй радості не було меж, бо я переймалася за них так, що не передати словами. І ми, нехай і в різний час, побували в цьому пункті розміщення біженців.
Сердечно дякуємо всім, хто вкладає свою і працю і душу, допомагаючи співвітчизникам, які стали біженцями. Церкві «Христос є відповідь» (хоч я і невіруюча), її керівництву та парафіянам, які роблять добро не для того, щоб агітувати за свою віру, а тому, що у нас спільне лихо і ми мусимо вистояти. Фонду «Спасемо Україну», який використовує кошти за призначенням і наближає нашу перемогу. Волонтерам, які зустрічають біженців, підтримують добрим словом, надихають жити. Кухарям, які готують по-домашньому смачні сніданки, обіди та вечері. І дякую тим, хто підтримує затишок у цих кімнатах, хто прибирає, миє, пере білизну.
Сил вам, добра та міцного здоров’я!
Ми пам’ятатимемо ваш подвиг до кінця життя.