Найкращий спосіб перемогти рейдерство – очолити його!

Адресований він начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

В листі йдеться про таке:

«На виконання доручення Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 № 13833/0/1-07 щодо усунення прогалин у законодавстві, що використовується при протиправних захопленнях підприємств та у зв’язку із надходженням на виконання до органів державної виконавчої служби рішень судів, які містять заходи, пов’язані із втручанням у внутрішню діяльність підприємств (стосовно зобов’язання реєстраторів, проведення зборів, вилучення та передача печаток, установчих та інших документів, заборона або зобов’язання посадовим особам виконувати обов’язки, заборона чинення перешкод надання доступу чи звільнення території підприємства тощо), а також з метою вироблення підходів щодо запобігання винесення судами таких рішень та, враховуючи поширення випадків рейдерських атак на майно підприємств при виконанні судових рішень органами державної виконавчої служби, про надходження таких рішень до прийняття постанови про відкриття чи відмови у відкритті виконавчого провадження повідомляти (з одночасним направленням копій рішення) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. (виділено в документі)

Персональну відповідальність за виконання цього доручення покласти на заступників начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі – начальників відділів державної виконавчої служби.».

Тобто, на думку Мін’юсту, (який чомусь лише через рік згадав про доручення Кабінету Міністрів України від 21.03.2007 та почав його виконувати), всі зазначені в листі рішення є такими що пов’язані з втручанням у внутрішню діяльність підприємств, такими що використовуються при протиправних захопленнях підприємств, тобто апріорі, є незаконними та рейдерськими.

Як вбачається з змісту листа, Міністерство юстиції України вважає, що рішення судів про зобов’язання реєстраторів, проведення зборів, заборони або зобов’язання посадовим особам виконувати обов’язки, виконуватись не повинні, і потрібно «виробляти підходи щодо запобігання їх винесенню».

Дозволю собі нагадати що статтею 12 ГПК України передбачено, що розгляду в господарських судах підлягають спори що виникають з корпоративних відносин: між господарським  товариством та його учасником (засновником, акціонером між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності товариства.

Судові рішення по ним є такими ж обов’язковими до виконання як і всі інші.

Не будемо забувати про те, що основним завданням Міністерства юстиції України є організація своєчасного, повного і неупередженого виконання судових рішень у порядку, встановленому законодавством.

До речі про законодавство.

У відповідності до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов’язаний  прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей  документ відповідає вимогам, передбаченим Законом, та пред’явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Якщо державному виконавцю незрозуміла резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, він має право звернутися до суду, який видав  виконавчий документ, із заявою про роз’яснення відповідного рішення чи змісту документа.

Про будь які повідомлення у будь якій спосіб вищестоящого керівництва, та ще й до відкриття виконавчого провадження у законі не йдеться.

Тобто чинне законодавство України про виконавче провадження не надає права ані державному виконавцю, ані директору Департаменту ДВС Міністерства юстиції України «ревізувати» судові рішення на предмет правильності їх ухвалення.

До того ж, в «Положенні про Міністерство юстиції України», складно знайти завдання направлені на «вироблення підходів щодо запобіганню винесення судами таких (чи «не таких») рішень».

То з якою метою видано такий лист? На моє особисте переконання, даний лист видано для того, щоб в «ручному телефонному режимі» керувати державними виконавцями на предмет відкриття чи не відкриття виконавчого провадження при виконанні «резонансних», «політичних» судових рішень. Щоб стягувач йшов «вирішувати питання» у високі кабінети очільників Мін’юсту.

У цій ситуації можна лише поспівчувати державним виконавцям нижчої ланки, які розриваються між службовим обов’язком, скаргами стягувачів та «побажаннями» керівництва, яке за допомогою таких листів придає ситуації «законний вигляд».

Так, зовсім нещодавно, саме за невиконання вимог викладених у вищезгаданому листі, було звільнено зі своєї посади, нібито «за грубе одноразове порушення трудової дисципліни», керівника одного з районних ДВС м. Києва, людину, яка в системі судового виконання пропрацювала близько 20 років, пройшла шлях від судового виконавця районного суду, працювала на різних посадах в тому ж Мін’юсті.

Вся його провина полягала лише в тому, що підпорядкований йому державний виконавець спочатку відкрив виконавче провадження про зобов’язання реєстратора, а лише потім, виконуючи вимоги листа про який йдеться, він як керівник повідомив про це департамент ДВС.

Спочатку йому винесли догану, потім вирішили що «за неслухняність» це дуже м’яке покарання, наказ про винесення догани було скасовано, натомість було прийнято новий наказ про звільнення. При цьому навіть не звернули увагу на те що на момент прийняття наказу він знаходився на лікарняному.

Наразі ним подано адміністративний позов про скасування наказу про своє звільнення.

Зауважимо на те що, Міністерство юстиції України через Департамент ДВС має цілком законні важелі впливу стосовно державних виконавців нижчої ланки. Так відповідно до статті 8-1 Закону України «Про виконавче провадження директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники мають право перевірити законність виконавчого провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби.

Згідно статті 8 того ж Закону, керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.

Проте, звичайно, давати низам незаконні «вказівки» набагато простіше.

Знову ж таки на моє особисте суб’єктивне переконання, якщо провести аналогію з твором «Зелений фургон», то ДВС в системі Мін’юсту, є тими «жовтими чоботами», перед спокусою яких, не встояв жоден його очільник.

Забуті пріоритети Міністерства в сфері виконання судових рішень. Навряд чи приватними присяжними судовими виконавцями можна буде так «керувати» Куди простіше ділити судові рішення на «рейдерські» та «нерейдерські», при цьому перетворюючись на такий собі рейдерський державний орган, до якого багатьом рейдерам ще ой як далеко.

А ще можна зайнятися державним регулюванням рейдерської діяльності. Так Міністерство юстиції, в своєму законопроекті що стосується ліцензування колекторів, визначило колекторську діяльність як «діяльність з надання послуг щодо вчинення боржниками- фізичними особами добровільно дій з виконання зобов’язань, які ними прострочено, на користь кредитора».

То й рейдерську діяльність також можна ліцензувати визначивши її, наприклад, як «діяльність з надання послуг щодо вчинення фізичними та юридичними особами добровільно дій з продажу належних ім акцій, часток у господарських товариствах на користь інших учасників, акціонерів». Правда красиво звучить?

Одним словом, роботи у Міністерства, ще непочатий край на цій «благодатній» ниві. 

Авторгов Андрій Миколайович, адвокат,

кандидат юридичних наук.

 партнер спеціалізованої юридичної фірми

 «Агентство з питань боргів та банкрутства»,