Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- «Спеціальне тактичне спорядження» – мімікруючі пройдисвіти (документи) -
- «Спеціальне тактичне спорядження» (ТОВ «СТС») – не тільки шахраї, але й «ухилянти» (документ) -
- Повернути своїх: від слів до дій у процесі обміну ув’язненими -
- Саботаж мобілізації в ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)» -
- Передавання засуджених і ув’язнених із тимчасово окупованих територій до України -
Від комунального підприємства «Київська міська лікарня ветеринарної медицини» нами було одержано розгорнуту інформацію про те, скільки грошей було витрачено протягом 2012–2022 років для фінансування витрат на «захист» безпритульних тварин (зокрема собак) у місті Києві та про інші заходи.
В країні, яка веде визвольну війну проти російських загарбників, усі зусилля має бути зосереджено на збереженні життя людей. І це – не кажучи вже про відновлення інфраструктури, пошкодженої чи знищеної ворогом. Разом із тим, факти свідчать про те, що напередодні атаки путінської армії на українські міста деякі представники органів влади ігнорували реальний рівень загрози. Замість того, щоб займатися обладнанням укриттів цивільного захисту і допомагати Збройним Силам України, вони безвідповідально відволікали й без цього обмежені ресурси на «допомогу» бродячим собакам.
Собаки в «ареалі проживання» в одному з київських парків
Пропонуємо увазі читачів повний текст листа КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини». З нього ви дізнаєтеся, як із часом невпинно зростали «апетити» охочих взяти участь в «освоєнні» бюджетних грошей на програмах регулювання чисельності безпритульних тварин.
Як бачимо, танці з бубнами навколо неіснуючих «прав» собак не припиняються навіть в умовах широкомасштабного російського вторгнення. Ми давно акцентували увагу на тому, що заохочення безпритульності тварин має характер диверсії, в тому числі з метою дестабілізації суспільства. Достатньо проаналізувати зміст цільових програм. Усі вони, немов калька, списані з російських, починаючи від програми ВСП (вилов – стерилізація – повернення на вулицю) та завершуючи людожерським ставленням до власних громадян.
«Зоозахисна» діяльність швидко перетворилася на самостійну галузь, у якій обертаються колосальні фінансові ресурси. Укладачі цільових програм регулювання чисельності безпритульних тварин, так само, як і розпорядники бюджетних коштів, наче живуть у паралельній реальності. Їм ніколи не відчути на собі, що значить ходити вулицями міських околиць і лякатися гавкоту собачих зграй. Скільки людських життів на їхній совісті? Скільки людської крові на загребущих руках тих, хто приймав усі ці «гуманні» програми з викидання собак на вулиці?..