Сусіди добилися покарання для зоошизи за притулок у квартирі та знущання з тварин

Зоошизу стали системно притягувати до відповідальності за жорстоке поводження з тваринами. Олена Калініна, 52-річна киянка, нарешті офіційно визнана винною та отримала чималий штраф з конфіскацією двох знесилених собак, які трималися в умовах, несумісних із життям. Для того, аби поліція і суд нарешті відреагували на багаторазові звернення, мешканцям цього будинку довелося пройти довгий шлях і витратити чимало нервів.

---

Квартирка пані Олени

В історії Калініної були не тільки тварини, але і вельми повчальні епізоди про моральний і фізичний розпад особистості та про те, як патологічне зоонакопичення псує життя всім сусідам, знищує будинок і саму людину.

В будинку № 37, що на проспекті Володимира Івасюка, всі знають ці двері з обідраною обшивкою. Дзвінка тут, здається, ніколи й не було. Там він і не потрібен, бо сюди було страшно навіть заглядати, а двері ніколи не зачинялися. Усередині – антисанітарія, гори сміття, дві знесилені, голодні собаки, сеча та екскременти на підлозі, п’яні тіла, що спали на матрацах посеред бруду, крики, лайка, постійний сморід.

Власниця квартири Олена Калініна не працювала, не сплачувала за комунальні послуги (на неї було відкрито кілька виконавчих проваджень за борги), і протягом кількох останніх років наполегливо перетворювала своє житло на моторошний притон. Її «партнером» був неодноразово судимий безхатько на ім’я Ігор Карпенко, який на початку року вкотре звільнився з колонії. Після чергової відсидки 36-річний Ігор повернувся до Калініної, якій він взагалі за віком годився в сини, і став радо допомагати їй облаштовувати у квартирі притулок для бродячих собак і волоцюг. Там розпивали спиртне, вживали заборонені речовини, водили таких самих маргіналів. Мешканці розповідали, що попри комендантську годину, навіть уночі у цьому кублі не припинявся «двіж».

Собаки жили посеред цього жаху. Їх не вигулювали, не годували, не лікували. Вони харчувалися сміттям і залишками з підлоги, а свої справи робили просто на тому ж місці, де спали. Відповідно, сеча й фекалії просочувалися крізь підлогу та потрапляли до квартир сусідів знизу. Люди жили в отруйних випарах, не маючи можливості відчинити вікно, не кажучи вже про те, щоб зробити ремонт.

Судове рішення – рідкісний взірець справедливості

1 травня 2025 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Оксана Тиха винесла постанову у справі №756/3533/25: Олена Калініна визнана винною у жорстокому поводженні з двома собаками, які були у неї вилучені.

Суд зазначив, що тварини не отримували належного харчування, були хворобливо худими, не мали умов для відпочинку, не були щеплені та зареєстровані, а самець узагалі не вигулювався протягом року. Безсумнівно, судом було доведено наявність у діях Калініної порушень законодавства, зокрема Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».

За ці дії Калініна отримала штраф у розмірі 5100 грн, також їй доведеться сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн. Та головне те, що суд постановив конфіскувати тварин. Їхнє життя, можливо, вперше опинилося у безпечних умовах.

Жителі будинку № 37 згадують останні роки як пекло. Калініна спочатку просто тримала у квартирі кількох собак, яких брала на перетримку і за мала якусь копійчину. Але з появою Карпенка ситуація вийшла з-під контролю. Він водив додому друзів – безхатченків, алкоголіків, наркоманів. Квартира стала місцем безперервних пиятик. Люди лякалися вийти на сходову клітину.

– Вхідні двері в них не зачинялися. Замку просто не було. Там постійно хтось спав, хтось щось курив, хтось щось ніс у мішках, – розповідає одна з мешканок.

– Ми писали заяви до поліції, зверталися до дільничного, та домогтися реакції було непросто. Нам довелося довго оббивати пороги. Тим часом, тварини продовжували страждати – вони були виснажені, постійно скиглили, гавкотіли, вили. Вони буквально жили в лайні, – каже інший сусід.

Власне, саме після численних звернень до Оболонського управління поліції справа дійшла до суду. І хоча Калініна на засідання не з’явилася, суд усе ж ухвалив рішення заочно, що дозволило покласти край цій історії.

Коли психічний і фізичний стан Калініної погіршився через вживання наркотиків і повне виснаження, її забрали до лікарні. Це сталося навесні. Вона не могла рухати руками й ногами, майже не розмовляла.

Як закінчилася історія з квартирним притулком

Відтоді власницю квартири ніхто не бачив. За словами сусідів, її співмешканцю Ігорю дали одну ніч, аби він зібрав речі та пішов. Він залишив квартиру, і наступного дня мешканці самостійно встановили замок на двері.

Квартира № 110 вже кілька місяців стоїть зачинена. Але всі в будинку пильнують за нею, бо знають: достатньо одного повернення, і все почнеться знову. Люди мріють, щоб цю квартиру законно відібрали у Калініної – хоч би за борги, чи на інших законних підставах, аби тут більше не було такого притулку для босяків, і не знущалися з беззахисних тварин.

– Ми вже просто не витримували, – розповідає одна з мешканок, яка живе на третьому поверсі, – уявіть, ця алкоголічка казала, що вона так жаліє безпритульних собак, і тому тягла їх додому, але ніколи не доглядала і навіть не годувала, а на наші зауваження вибухала агресією. Кілька собак у неї померли просто у квартирі. А на сусідів Калініна кидалася з кулаками.

Отже, патологічне накопичення тварин – суспільна проблема, а не «любов». Проблема зоошизи в Україні досі не має належного визнання. Такі особи часто прикриваються «турботою про тварин», тоді як насправді їх утримання має форму знущання. Як у випадку Калініної, собаки стають заручниками хворої психіки власника, антисанітарії, голоду і байдужості.

Юридично такі випадки класифікуються за ст. 89 КУпАП (жорстоке поводження з тваринами), а якщо вони потягли за собою більш тяжкі наслідки, то за ст. 299 Кримінального кодексу України. На жаль, у багатьох випадках із такими «домашніми притулками», як на Івасюка, 37 правоохоронці заплющують очі, допоки мешканці не піднімають ґвалт.

Кожне подібне рішення суду стає позитивним зрушенням, даючи надію для інших мешканців багатоквартирних будинків, де досі мешкають по сусідству десятки таких саме «любителів тварин» із психічними розладами – маргіналів, які на додачу страждають на алкогольну чи наркотичну залежність.

Та чи закінчилося все?..

Олена Калініна сьогодні, ймовірно, перебуває у лікарні. Її колишній співмешканець вештається десь на вулиці, якщо знову не потрапив за ґрати. Квартира зачинена, собаки врятовані. Сусіди вперше за кілька років можуть нормально жити. Але справжня перемога буде лише тоді, коли у всіх схожих випадках в Україні тварин рятуватимуть одразу, а не доводитимуть ситуацію до того, коли вони опиняться на межі смерті.

Історія Олени Калініної – це розповідь не лише про одну недолугу жінку, яка пустила своє життя за вітром і втратила все. Бо за кожною подібною квартирною перетримкою – страждання не лише людей, але і тих, хто не може сказати «мені боляче». А отже, ми повинні бути голосом за них.

Нехай рішення Оболонського районного суду стане ще одним, не останнім кроком до очищення міст від таких «зоошиз».