Угорщина намагається скасувати Тріанонський мирний договір

Поділитися:

Тріанонський мирний договір було укладено 04.06.1920 р. між союзними державами Антанти у Першій світовій війні та Королівством Угорщина. Остання погодилася на значні обмеження та втрату територій, у тому числі Закарпаття та всієї Словаччини на користь Чехословацької республіки.

 


 

Угорські ревізіоністські кола неодноразово робили спроби скасути Тріанонський мирний договір задля повернення втрачених земель до «Великої Угорщини». Перші спроби мали місце у 1920-1930-х pp., а наступні активізувалися від 1999 р. і тривають до теперішнього часу.

 

Дослідницькі групи. Програма «Імпульс»

 

Державні науково-дослідні установи, що створені для реалізації державної стратегії Угорщини – як загалом, так і відносно Закарпаття, виконують плани фундаментальних і прикладних наукових досліджень, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету Угорщини.

 

У 2009 році угорською академією наук була започаткована програма «Імпульс», яка створена з метою пошуку механізмів скасування Тріанонського мирного договору.

 

Згідно з офіційною інформацією, оприлюдненою урядом Угорщини, «Відповідальність за проект «Тріанон 100» дуже велика, оскільки це перший в історії «Імпульсу» проспонсорований проект, який займається виключно історією 20 століття» (Про роботу дослідницької групи: програма «Імпульс» Угорської академії наук – інформація на сайті ujkor .hu).

 

Угорська академія наук підтримує конкурсні роботи, що визначені переможцями програми «Імпульс», виділяючи на рік грошові кошти у розмірі 30 мільйонів форинтів.

 

До складу дослідницької групи входять 22 особи з числа науковців-істориків, мистецтвознавців, соціологів і географів. Вони здійснюють підготовку і опублікування результатів досліджень у вигляді монографій, навчальних посібників, наукових статей. У тому числі їхні матеріали видаються українською мовою. Члени групи також беруть участь в організації та проведенні науково-практичних семінарів і конференцій ревізіоністського спрямування.

 

Дослідницька група, що задіяна у виконанні програми «Імпульс» і проекту «Тріанон» діє як замкнена система. Ця група відокремлена від європейської та світової наукової думки. Здійснювані нею псевдонаукові дослідження суперечать академічній науці в багатьох питаннях.

 

Угорська «геополітика»

 

Всі дослідницькі установи, що беруть участь у виконанні стратегії Угорщини по відношенню до Закарпаття, діють на засадах ревізіонізму та складають стійку ідейно-політичну течію. Виконавці наукових досліджень на замовлення уряду Угорщини піддають перегляду принципи та положення міжнародного права, всесвітньої історії, історії Угорщини та України. Так само вони піддають перегляду сформовані академічною наукою концепції в галузі геополітики.

 

Дані установи виконують роль прикриття для створення штучного, псевдонаукового підґрунтя. «Дослідники» діють шляхом спотворення історичних фактів, маніпулювання статистичними відомостями та фальсифікації результатів соціологічних досліджень. Результати фундаментальних і прикладних псевдонаукових розробок, підготовлених співробітниками цієї мережі науково-дослідних установ, разом зі звітами про використання бюджетних коштів, передаються уряду Угорщини. І саме уряд Угорщини є кінцевим розпорядником даного інформаційного продукту.

 

Уряд Угорщини приймає рішення щодо їх впровадження у практичну діяльність. Таким чином, програма Шандора Петефі, програма «Імпульс» і проект «Тріанон 100» призначені для забезпечення штучного, хибного наукового підґрунтя анексії території суміжних держав, а також політичних і дипломатичних маніпуляцій з боку Угорщини у відносинах з Європейським союзом та іншими країнами.

 

Крім того, зазначені установи і організації активно діють у напрямі консолідації нелояльного до України населення Закарпатської області шляхом залучення українських громадян до участі в освітніх, наукових або громадських проектах Угорщини.

 

Національна ідея відновлення території Угорщини у межах кордонів, які існували до підписання у 1920 р. Тріанонського мирного договору

 

Використання програми Петефі як інструменту для реалізації державної стратегії Угорщини стосовно Закарпаття підтверджується також і змістом офіційних заяв, які виходили від представників органів влади Угорщини. Так, державний секретар з питань національної політики Угорщини Арпад Янош Потапі прямо зазначав, що Програма Петефі є флагманом угорської національної політики та спрямована на підтримку «…угорців, що проживають у розсіяних громадах Карпатського басейну» (Державний секретар з питань національної політики: Флагманами національної політики є програми «Кьореші Чома Шандора» та «Петефі Шандора». – 20 червня 2019 р.).

 

Використовуване словосполучення «розсіяні громади», під яким маються на увазі етнічні угорці – громадяни інших держав і біпатриди, не є законодавчо визначеним терміном і також не є науковою категорією. Словосполучення «розсіяні громади» відрізняється від загальновживаних в академічних наукових джерелах понять і категорій. Воно застосовується виключно у текстах нормативно-правових актів Угорщини та офіційних документах, складених на їх виконання.

 

Метою застосування характерної єдиної термінології є підміна змісту інших правових категорій, які визначають правовий статус етнічних угорців, в тому числі осіб, які мають угорське громадянство і проживають за межами Угорщини на території прикордонних районів суміжних держав, у тому числі Закарпатської області України.

 

«Розсіяні меншини»

 

Терміни «розсіяні громади», «розсіяні меншини» та «розсіювання» використовуються у текстах офіційних документів, виданих органами влади Угорщини, та в усіх публікаціях і матеріалах, які стосуються реалізації програми Петефі.

 

У п. 1.2.2 Стратегії національної політики Угорщини вказано: «У «розсіяних» меншинах, які формують «кордон нації», процес асиміляції відбувається швидше; не існує мережі інститутів, що відтворюють національну ідентичність».

 

Подальшої деталізації наміри Угорщини щодо закордонних етнічних угорців дістають у п. 3.2.2 – «Проживання «розсіяно» та етнічна група  чанго»:

 

«Задля підтримання національної єдності дуже важливо приділяти увагу тим, хто живе «розсіяно». З точки зору національної політики, угорці, які проживають «розсіяно» є такими ж цінними членами угорської національної спільноти, як і ті, хто проживає разом, тому їм слід приділити особливу увагу».

 

«Карпатський басейн»

 

Словосполучення «Карпатський басейн», яким оперує програма Петефі, закріплено на рівні нормативно-правових актів, ухвалених органами влади Угорщини, в тому числі її Стратегією національної політики та державною стратегією стосовно Закарпаття. Даний термін не застосовується академічною наукою, а його поширення обмежується тільки офіційними документами та заявами представників Угорщини.

 

У п. 2.1 Стратегії національної політики – «Регіон Карпатського басейну» визначено таке:

 

«Карпатський басейн є органічним, взаємопов’язаним регіоном. Завдяки центральному розташуванню Угорщина, враховуючи недостатньо використані дотепер особливості та можливості регіону, може реалізовувати виклики, що постали перед нею, скоординовано та у співпраці з сусідніми країнами. Важливість партнерства з сусідніми країнами підтверджується ще й тим фактом, що можливості регіону Карпатського басейну, що доповнюють, підсилюють один одного, а також проблеми не припиняються на державних кордонах. Стійкий розвиток та конкурентоспроможність Карпатського басейну сприяє добробуту всіх громад регіону, включаючи угорців за кордоном. Для ефективного досягнення вищевказаного необхідно забезпечити постійне формування мережі між регіонами, під час чого слід пам’ятати про специфічні властивості регіону. Саме таким чином усі регіони Карпатського басейну зможуть знайти власний шлях, що вестиме до сталого розвитку; тому для регіонів з’явиться можливість співпрацювати, ділитися своїм спільним досвідом та найбільш ефективно використовувати свій потенціал. Транскордонне співробітництво може призвести до успішної інтеграції Карпатського басейну до європейської зони зростання».

 

Таким чином, словосполучення «Карпатський басейн» не є науково обґрунтованою і категорією, а являє собою евфемізм, який використовується для підміни понять і позначення території, що входила до складу Угорської монархії до періоду, коли було укладено Тріанонський мирний договір.

 

Під терміном «Карпатський басейн» у програмі Петефі мається на увазі територія країн, до яких Угорщина має територіальні претензії.

 

Плани Угорщини щодо анексії території сусідніх держав

 

Незаконну анексію заплановано втілити невоєнним шляхом під виглядом «возз’єднання» територій «Карпатського басейну», на яких проживають «розсіяні громади». Навколо прагнення скасувати Тріанонський мирний договір побудовані національна стратегія і державна політика Угорщини. Про це прямо зазначає у своїх офіційних виступах і угорській прем’єр-міністр Віктор Орбан.

У Стратегії національної політики, в її розділі 3.1.2 «Без кордонів – Угорський дім», проголошено:

 

«Ми робимо акцент на ознайомленні з передумовами та наслідками Тріанонського договору, з культурними та науковими досягненнями угорських громад, а також з історією та цінностями діаспори».

 

Поставлена урядом Угорщини мета – скасувати Тріанонський мирний договір виражається і в засобах угорської пропаганди, поширенні відповідних матеріалів і публікацій.

 

Угорський пропагандистський медіаресурс

Ключовим медіаресурсом для поширення таких матеріалів є веб-сайт «irdala .hu»

 

Даний медіаресурс належить Некомерційному товариству з обмеженою відповідальністю «Írdalá», але фінансується з державного бюджету Угорщини. На його підтримку урядом Угорщини на 2020 р. було виділено грошові кошти у сумі 435 292 681 форинтів.

 

На даному сайті розміщено анонімну петицію такого змісту:

 

Тріанонський мирний договір петиція

Зі змісту даної петиції випливає, що її кінцевою метою є скасування Тріанонського мирного договору

 

З огляду на процес впровадження в Україні програми Петефі вбачаються політичні кроки Угорщини, спрямовані на досягнення поставленої мети – скасувати Тріанонський мирний договір. Механізми «повернення територій» впроваджуються за допомогою дипломатичних засобів, використання методів пропаганди, маніпулювання суспільно значущою інформацією та експлуатації теми «захисту угорськомовного населення» для здійснення інтервенції та втручання у внутрішні справи інших держав. Завдання щодо створення умов для практичної реалізації механізмів «повернення територій» покладено на етнічні угорські громади. До їх складу входять особи з числа громадян України, проугорських громадських діячів і етнічні угорські політичні партії, що зареєстровані та діють на території Україні.