До редакції надійшов відкритий лист про те, як “міліцейська еліта” захоплює бізнес: ситуація стосується протиправних дій працівників міліції.
Донька донедавна однієї з перших осіб МВС України здійснює рейдерське захоплення ТОВ “СП “Інтерпроект”, – наводимо повний текст звернення.
29 серпня 2008 року вже втретє порушена кримінальна справа щодо Васильєва Олександра Олександровича, директора ТОВ “СП “Інтерпроект”, незважаючи на те, що двічі попередні кримінальні справи були закриті за відсутності в його діях складу злочину. Другий раз – Постановою Печерського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2006 року, яку, варто зазначити, прокуратура Печерського району міста Києва і заявник не оскаржили.
ТОВ “СП “Інтерпроект” – є спільним українсько-канадським підприємством, яке займається будівництвом, успішно працює багато років в Україні. Тому й стало ласим шматком для рейдерів.
За чиїм замовленням все це коїться?! Ім’я замовника мені добре відомо і я публічно назву його, якщо не буде припинено злочинне захоплення ТОВ “СП “Інтерпроект”. Крім того, я назву імена його довірених осіб, які постійно тиснуть і погрожують Васильєву Олександру Олександровичу, приходять до нього в камеру разом зі слідчим Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві Безпаловим С.О., залякують та вимагають грошей!
Я з пошаною ставлюсь до покійних, в тому числі і до Вашого батька – хоча його роль в історії держави була неоднозначною. Але Ви зловживаєте пам’яттю свого батька.
Я вимагаю Вас припинити рейдерські атаки!
Про кримінальну справу в кращих традиціях нашої правоохоронної системи Васильєву О.О. стало відомо тільки вночі 21 жовтня 2008 року (тобто через півтора місяці після її порушення), коли його затримали співробітниками Сільського районного відділу міліції м. Полтави, де з їхньої подачі Васильєв О.О. цілу добу перебував під вартою по вул. Луценка, 19-А, в м. Полтава.
Що характерно, співробітники Сільського районного відділу міліції м. Полтави так і не роз’яснили Васильєву О.О. причину його затримання. Якби він не встиг ще по дорозі до райвідділу зателефонувати доньці на мобільний телефон – так, напевно, і утримувався б в неволі невідомо де. У Васильєва О.О. відібрали мобільний телефон, документи, речі, не дозволили зателефонувати родині чи адвокату, щоб повідомити, де він знаходиться. Щоправда ставлення трохи змінилось, коли міліціонерам стало відомо, що Васильєва О.О. розшукує родина, і ці пошуки не припиняться, доки його не знайдуть.
Наплювательське ставлення до закону працівників правоохоронних органів з ціллю тільки виконати замовлення “впливової пані” на цьому, звичайно, не припиняється.
Вже ввечері 22 жовтня 2008 року, коли Васильєва О.О. доставили під конвоєм до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де мені як захиснику та Васильєву О.О. стало відомо від слідчого Безпалова С.О., що документів про тримання від вартою Васильєва О.О. в м. Полтаві не має. Напевно і не буде – загубились вони десь, адже мета – посадити невинувату людину за грати та відібрати підприємство, а не добитись правосуддя.
24 жовтня 2008 року Печерським районним судом м. Києва біля 16 години Васильєва О.О. було звільнено з-під варти Постановою суду. Варто звернути увагу, що суд, очевидно, замовникам не вдалося купити і суддя Супрун Г.Б. винесла законне рішення. Крім того, законність та обґрунтованість рішення про звільнення Васильєва О.О. з-під варти підтвердив пізніше Апеляційний суд м. Києва.
Але продовжуючи свій злочинний намір по захопленню ТОВ “СП “Інтерпроект”, слідчому був відданий негласний наказ “тримати Васильєва О.О. за гратами” всупереч рішенню суду. Доказом цього є очевидні факти: під керівництвом слідчого Безпалова С.О. за покровительством прокурора Печерського району м. Києва Філатової Т.М. мого підзахисного перевозили по м. Києву в міліцейській машині з конвоєм до 23 години цього дня.
Слідчій Безпалов С.О. в розмові зі мною як адвокатом вів себе нахабно і зухвало прямо мені заявив, що йому за це нічого не буде, тому що це наказ і його покриває начальство, нічого я не доб’юсь, а вимоги КПК України його не цікавлять, триматиме він Васильєва О.О. за гратами стільки, скільки захоче, бо він має право, надане начальством, постанову суду можу лишити для себе і йти з нею… в суд, а не до нього.
Крім того, близько 17 години 24 жовтня 2008 року спілкувалась з заступником начальника Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києва, який мені прямо заявив, що вони будуть тримати Васильєва О.О. за гратами скільки захочуть, а рішення суду його не цікавить.
Я звертаю Вашу увагу, наші правоохоронці, що рішення суду, відповідно до статті 124 Конституції України, є обов’язковими до виконання на всій території України для всіх громадян, в тому числі поширюється і на Вас всіх і на кожного окремо! Тому не потрібно плювати на Основного Закону і вимоги суду – для Вас вони повинні бути керуючими основами!
Протягом цього часу триває інквізиційне розслідування того, чого нема, аби висмоктати хоч якісь підстави для засудження невинуватого, а там по ходу і відібрання бізнесу, який виявився дуже привабливим для доньки колишнього відомого діяча – жити ж за щось їй потрібно!
Ще 15 липня 2005 року Уршелевиць Б.В., який є довіреною особою замовниці рейдерського захоплення ТОВ “СП “Інтерпроект”, подав заяву до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в якій звинуватив Васильєва О.О. в шахрайстві. Після проведеної перевірки 25 липня 2005 року в порушенні кримінальної справи було відмовлено.
Після першої невдалої спроби в 2006 році аналогічним чином відбулась спроба тиснути на Васильєва О.О. через Печерський район м. Києва. Прокурора Печерського району м. Києва порушує 25 травня 2006 року кримінальну справу по тим же фактам з тих же підстав, що і зараз.
Однак, Печерський районний суд м. Києва 20 жовтня 2006 року відмовляє в порушенні кримінальної справи за безпідставністю звинувачень. В судове засідання по цій справі прокурор не з’явився. Постанову суду не оскаржував. Постанова Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2006 року чинна і не скасована.
На сьогодні зрозуміло, чому прокуратура не оскаржувала законну постанову суду – для неї вимоги суду і закону не указ, коли є бажання догодити надто іменитому замовникам! Простіше просто ігнорувати суду, ніж оскаржити доводи!
02 червня 2008 року заступник прокурора Шевченківського району м. Києва Максимов В.В. через три роки скасував постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 липня 2005 року щодо Васильєва О.О. по вигаданим мотивам: встановити місце знаходження ТОВ “СП “Інтерпроект” та допитати працівників, хоча це все було відомо і зроблено ще в 2005 році. Мотиви може й звучать нічого так, обґрунтовано, якби не всі матеріали цієї справи, де ще в 2005 році було встановлено місце знаходження об’єкта рейдерства ТОВ “СП “Інтерпроект”, та допитано всіх його працівників.
Може, заступник прокурора Максимов В.В. не вміє читати? – Я можу допомогти!
Сфабрикованість цієї справи та її рейдерський характер підтверджується навіть тим, що відразу після Максимова В.В. в дуже швидкі строки справа вже 09 червня 2008 року потрапляє до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, а звідти в той же день згідно “усного запиту” передається відразу в Печерське РУ ГУ МВС України в м. Києві, де знаходиться 2 місяці без руху, очевидно, в очікуванні вказівок замовниці.
Дії заступника прокурора Максимова В.В. були оскаржені в Шевченківський районний суд м. Києва, і суддя Горб І.М., розглянувши справу, 04 листопада 2008 року винесла постанову, якою мою скаргу направила прокурору м. Києва для розгляду по суті.
Очевидно, що цю Постанову суду прокурор м. Києва проігнорував, незважаючи на те, що постанова оскарженню не підлягає, а отже саме Ви, прокуроре м. Києва має розглянути хоч одну мою скаргу по суті! Відомостей по розгляд Вами цієї скарги в мене поки не має. Напевно, вимоги суду для Вас також не вказівка!
На сьогодні Печерський районний суд м. Києва розглядає законність порушення кримінальної справи щодо Васильєва О.О.
На судове засідання 21 листопада 2008 року в Печерський районний суд м. Києва прокурор, як і належить за жанром поведінки прокурорських працівників, не з’явився, не повідомивши про причини своєї неявки – тобто безпричинно.
Прокуратура Печерського району м. Києва, зокрема прокурор Філатова Т.М. мовчить, не відповідає на мої неодноразові звернення та скарги, запит народного депутата України. Не відповідає з порушенням вимог КПК України, Закону України “Про звернення громадян”, Закону України “Про статус народного депутата”. Ігнорує чинну Постанову Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2006 року по цій справі.
То, може, прокурору Печерського району м. Києва Філатовій Т.М. нічого сказати?
Чергове засідання по справі призначене на 02 грудня 2008 року.
На сьогодні упередженість прокуратури та міліції Печерського району до справи прослідковується навіть в тому, що ними не була виконана Постанова Печерського районного суду м. Києва від 17 листопада 2008 року та кримінальну справу для ознайомлення суду не надано, хоча ця постанова суду від 17 листопада підлягала негайному виконанню, про що ній прямо зазначено!
Генеральний прокурор України, Прокурор м. Києва, Міністр Внутрішніх справ України, Начальник ГУ МВС України в м. Києві проігнорували викладені в моїх скаргах обставини та факти зловживання своїми повноваженнями та їх перевищення співробітниками прокуратури та міліції Печерського району м. Києва, лише формально повідомивши, що скарги направлені на розгляд та належного реагування… прокурору Печерського району м. Києва Філатовій Т.М.!
То, може, високоповажні чиновники (які, між іншим, утримуються за рахунок суспільства та мають йому віддано служити) сподіваються, що працівники прокуратури та міліції Печерського району м. Києва самі проти себе проведуть службове розслідування, порушать кримінальну справу, пред’являть собі обвинувачення?
Шановні, виконуйте свої обов’язки, припиніть безчинство, не покривайте рейдерів та не вчиняйте злочини, які самі ж і майстерно приховуєте!
І ще, хочу повідомити кожного з Вас окремо і всіх разом, що кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (стаття 27 Конституції України); кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (стаття 55 Конституції України); кожна особа має право на необхідну оборону (стаття 36 Кримінального Кодексу України); не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності (статті 39 Кримінального Кодексу України).
Я не сподіваюся, що буду почута, однак мовчати не буду!
Адвокат Ножовнік О.І.