Адміністрація ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» не дозволяє ув’язненим спілкуватися з рідними

Поділитися:
Перегляди: 2 174

Поки вся Україна веде визвольну війну та дає відсіч російським окупантам, у глибокому тилу – віддалених у прямому й переносному сенсі місцях, на жаль, відбуваються негідні явища. Сьогодні йтиметься про недоліки в діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України. Зокрема розповім про порушення прав ув’язнених, які утримуються в Державній установі  «Чернівецький слідчий ізолятор».       

 

      

Історія засудженого Кисліченка

 

У квітні цього року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 р. № 940 «Про затвердження Порядку проведення обов’язкової евакуації окремих категорій населення в разі введення правового режиму воєнного стану» до установи були евакуйовані засуджені до довічного позбавлення волі з ДУ «Вільнянська УВП (№ 11). Серед евакуйованих був засуджений до довічного позбавлення волі Кисліченко Богдан Володимирович, 1984 р.н.

 

21 червня 2022 р., через постійні знущання з боку адміністрації, засуджений Кисліченко на знак протесту оголосив голодування. Як зазначив Кисліченко в письмовому поясненні, найголовнішим порушенням прав засуджених, через які він відмовився від їжі, стало порушення його права на телефонні розмови.

 

За наявною в мене інформацією, отриманою від родичів засудженого Кисліченка, адміністрація ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» лише один раз на добу надає можливість засудженим здійснювати телефонні дзвінки. Розмова триває не більше 15 хвилин. Телефонні розмови здійснюються усіма засудженими з мобільного телефона установи. Все це відбувається без дотримання правил особистої гігієни та в умовах повної антисанітарії.

 

Само собою, через спільний мобільний пристрій може передаватися величезна кількість захворювань. І це не кажучи вже про лишай, екземи, дерматит тощо. До установи засуджений Кисліченко прибув зі своїм власним мобільним телефоном, який йому передали родичі. Мобільний пристрій був офіційно зареєстрований адміністрацією ДУ «Вільнянська УВП». Однак засуджений зараз позбавлений можливості користуватися ним.

 

Право засудженого на телефонні розмови

 

Я також вважаю ці факти порушенням чинного законодавства, і ось чому. Особливості реалізації права засуджених на телефонні розмови врегульовано ст. 110 КВК України. Частиною 5 ст. 107 КВК України передбачено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров’я, право на телефонні розмови. Це правило поширюється на мережі рухомого (мобільного) зв’язку без обмеження їх кількості під контролем адміністрації. Засуджені також можуть користуватися глобальною мережею Інтернет.

 

Чернівецький слідчий ізолятор

Приховані мобільні пристрої, які періодично вилучають у засуджених

 

Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Зв’язок здійснюється протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. А за необхідності та за погодженням з адміністрацією – в будь-який час. Порядок організації телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

 

Правила внутрішнього розпорядку

 

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у вигляді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі на часі снування спірних правовідносин регулювали Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 р. № 2186/5 (далі – Правила, що чинні на час виникнення спірних правовідносин). Вказані Правила обов’язкові для дотримання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи (п. 1 Правил).

 

Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин. Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв’язку, які знаходяться на обліку установи. Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

 

Засудженим, які відбувають стягнення у вигляді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами. Такими обставинами можуть бути смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї (п. 2 розділу XIV Правил).

 

Європейські пенітенціарні правила

 

У Європейських пенітенціарних (в’язничних) правилах 2006 року, у відповідних частинах Рекомендації Rec (2006) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо Європейських пенітенціарних (в’язничних) правил, ухваленої 11 січня 2006 року, зазначено:

 

24.1 Ув’язненим необхідно дозволяти максимально часто спілкуватися зі своїми родинами, іншими особами та представниками організацій, які перебувають за межами установ поштою, по телефону або в інші способи. Необхідно дозволяти також побачення ув’язнених із зазначеними особами.

 

24.2 Контакти та побачення можуть бути обмежені або перебувати під контролем, якщо це необхідно для продовження кримінального розслідування, підтримки порядку та безпеки, запобігання кримінальним злочинам та захисту жертв злочинів. Проте такі обмеження, включаючи спеціальні обмеження, визначені судовим органом, повинні допускати прийнятний мінімальний рівень контактів.

 

24.5 Адміністрація пенітенціарних установ мусить сприяти ув’язненим у підтримуванні адекватних контактів із зовнішнім світом та надавати їм із цією метою відповідну матеріальну підтримку.

 

Законодавчі обмеження прав засуджених

 

На конституційному рівні питанню правого статусу засудженого присвячена норма, закріплена у статті 63 Конституції. Дана норма проголошує, що засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

 

У вітчизняній правозастосовній практиці є достатньо прикладів судових рішень, у яких суди вказували на те, що обмеження прав засуджених на телефонні розмови є порушенням їхніх прав. Зокрема це справа № 675/727/19 від 03.03.2020 р., рішення у якій виносив Сьомий апеляційний адміністративний суд м. Винниці.

 

У випадку із засуженим Кисліченком зараз його дружина та малі діти, котрі у зв’язку із воєнною агресією з боку росії були вимушені покинути свій будинок і виїхати за кордон, не можуть із ним зв’язатися. Те, що засудженому Кисліченку працівники установи принципово не надають можливості спілкуватися через власний мобільний телефон, є упередженням відносно нього. Мобільний телефон засудженого Кисліченка зберігається на складі установи. Він навіть не вимагає від співробітників установи дати йому мобільний телефон у камеру, а лише просить надати можливість спілкуватися із родичами, виходячи на дзвінки. Тому позбавлення цього засудженого можливості підтримувати комунікацію із сім’єю виглядає як незрозуміле, нічим не обґрунтоване рішення.

 

Засуджений Кисліченко свого часу отримав цей власний мобільний телефон, щоб убезпечити себе від зараження інфекційними хворобами, що можуть передаватися від інших ув’язнених (шкірні хвороби, туберкульоз тощо). Цей мобільний пристрій був офіційно зареєстрований адміністрацією ДУ «Вільнянська УВП (№11), та разом з особовою справою засудженого Кисліченка був переданий до ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор».

 

Інші порушення прав засуджених

 

Цілком логічно, що коли засуджені користуються власними мобільними пристроями, то це значно скорочує час для спілкування. Адже тоді не потрібно чекати своєї черги, щоб зателефонувати рідним.

 

Сподіваюся, що українські правозахисні інституції, а також органи прокуратури візьмуть до уваги факти, викладені мною в цій статті, та докладуть зусиль для усунення цієї проблеми. Було б дуже добре, якби нещодавно призначений на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитро Валерійович Лубінець знайшов можливість відвідати ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор». Вони могли б особисто поспілкуватися із засудженим Кисліченком та іншими ув’язненими, щоб отримати більше інформації про реальну ситуацію в установі. Наприклад, про те, як засуджені голодують. Там люди не можуть узяти з харчової комори, де зберігається їжа, навіть свої продукти, які надіслали рідні. Те ж саме стосується інших посилок, бо адміністрація свавільно позбавляє людей можливості користатися надісланими з дому предметами вжитку.

 

Описані порушення прав ув’язнених у цій установі вже є достатніми підставами для проведення моніторінгового візиту. Щиро вірю в те, що уповноваженими контролюючими органами буде вжито відповідних заходів реагування.

 

Усім читачам бажаю міцного здоров’я та мирного неба над головою.

 

З повагою

Раймонд Коломбай

Ваше право, Виконання покарань, На часі