Ольга Панченко. Наче звичайне ім’я, якщо не знати контексту. Та у вузьких колах воно лунає постійно – варто лише згадати Олега Мальцева, як і вона десь поруч. Завжди при ділі: чи то в ролі адвокатки, чи то серед завсідників усіх заходів «великого гуру», чи то як основоположниця «унікального» методу подання фейкових скарг до Facebook і Google. Її місія виглядала благородно – «зачистити поле» від критиків. Особливо таких, як я.

 

---

 

Адвокатка в тіні «гуру»

 

Ми спілкувалися заочно лише одного разу. Вже давненько, у 2019 році Ольга Панченко телефонувала мені – представилася «адвокаткою», але з інтонацією вишколеної виконавиці. Хотіла знати, хто написав статтю, яка їм боліла, та непрозоро натякала: правду писати – це вже практично злочин. Я вислухала її спокійно, без бентеги і здивування. Але їй стало ясно: зі мною де сядеш, там і злізеш.

 

Та це було тільки поверхневе знайомство з її функціями. Реальна її роль у структурі починалася там, куди сторонніх не пускали – в тишу кабінетів, де узгоджували, кого цькувати цього тижня. За понад п’ятнадцять років служіння «великому гуру» Ольга Вікторівна не тільки виліпила собі «адвокатське» амплуа, але і насобачилася методів, які нагадують силове крило деструктивного культу (секти). Ольга Панченко «боролася за авторські права» – на тексти, на публікації, на чужу репутацію. Ця начебто доросла, зріла особа опстилася до того, що безглуздо оббріхувала всіх незгодних у своєму фейсбучику, постила мої фото і колажі з мертвими собаками, вигадувала «зв’язки з росіянами» та іншу маячню, яку ковтають лише ідеологічно оброблені фанатики.

 

Так, сторонній людині складно в це повірити. Як можна бути настільки відданою самозакоханому маніпулятору? Як роками підміняти правду словесним мотлохом і вважати кожного незалежного журналіста мішенню – тільки тому, що він не в «пулі» секти? Але все стає на свої місця, якщо згадати: у цій так званій «Академії слов’янських прикладних наук» крутилися не наукові теорії, а мільйони. І випадкові люди туди не потрапляли.

 

А зараз, після всіх цих років служіння, 42-річна Ольга Панченко опинилася в СІЗО.

 

 

І, здається, до неї вперше починає доходити, що DMCA-скаргами з-за ґратів справу вже не залагодиш. Тепер у Панченко нова платформа – без фільтрів, без панелі адміністратора і без кнопки «видалити». У цьому середовищі працює лише один алгоритм: стаття закону.

 

Затримання і обрання запобіжного заходу

 

Понеділок, 15 квітня 2025 року. Одеса, вулиця Мала Арнаутська. Звичайний день, звичайний будинок. Але для Ольги Панченко він став зовсім не ординарним. Опівдні її затримують співробітники Управління СБ України в Одеській області. Без галасу і пафосу. Просто час настав.

 

Її, одну з особливо наближених осіб Мальцева, нарешті затримали на тій підставі, що «…протягом 2022–2024 років Ольга Панченко, діючи спільно з Олегом Мальцевим і Костянтином Слободянюком, за попередньою змовою з ними, створили не передбачене законами України воєнізоване формування «оперативно-бойовий підрозділ», та брала у ньому участь. При цьому, не передбачене законами України воєнізоване формування «Оперативно-бойовий підрозділ» мало організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість і дисципліну, в ньому проводилась військова та фізична підготовка його учасників», – йдеться з ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 17.04.2025 р. у справі № 522/7397/25 (провадження № l-кc/522/2676/25).

 

В «ОБП» Ольга Панченко мала оперативний радіопозивний «Агра» та відповідала, серед іншого, за озброєння. Так, частина придбаної зброї була офіційно зареєстрована на неї, решта – на Олега Мальцева і Олексія Явтушенка. В ухвалі йдеться про закупівлю понад 60 одиниць нарізної і гладкоствольної вогнепальної зброї.

 

«Оперативно-бойовий підрозділ» – звучить гордо, якщо не знати, що за це передбачено до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої. Слідчим СВ Управління СБ України в Одеській області Ользі Панченко оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 260 KK України.

 

17 квітня 2025 р. у Приморському районному суді міста Одеси відбулося судове засідання з обрання запобіжного заходу. Ольга Панченко в оточенні цілої делегації – троє адвокатів, трійця поручителів. Усе серйозно. Певно, розраховувала, що все буде, як завжди: звичне «вирішимо», одеське «домовимось», традиційне «всюди свої».

 

Клопотання про взяття підозрюваної на поруки подали в.о. голови Ради адвокатів Одеської області адвокат Олена Джабурія, адвокат Олександр Грицюк і адвокат Юрій Канікаєв.

 

Замість офісу – камера із цвіллю

 

Але суд відмовив у задоволенні клопотань про взяття на поруки. До Ольги Панченко застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», до 60 днів у межах строку досудового розслідування. Жодної застави. Жодних поступок. Коли система починає працювати, то вона вже не клієнтський сервіс. Особливо для тих, хто надто довго вважали себе недоторканними.

 

З ІТТ її етапують до СІЗО. Тепер замість затишного офісу так званої адвокатської компанії «Редут» Ольга Вікторівна опинилася у стінах Одеського слідчого ізолятора. Місце з історією, яку краще не слухати на ніч. Серед сусідок – крадійки, наркоторговки, колаборантки, вбивці, шахрайки, педофілки, некрофілки, живодерки, активні лесбійки, які вже, як ми дізналися, поклали на умовно симпатичну Панченко свої хижі хтиві погляди і почали розігрувати її в карти… Під нависаючою стелею з чорною цвіллю і старими розводами від туалетів, що протікають поверхом вище. Де запах, який не вивітрюється і просочує наскрізь усе: суміш тютюнового диму, хлорки, страху і мокрої ганчірки. І тепер, у цьому благородному товаристві, вони всі рівні. Рівні перед законом.

 

Фанатики Мальцева неабияк полюбляють говорити про «свободу». Особливо – релігійну. Про «закон», «рівність» і, звісно, «права». Насамперед свої. Іще більше – коли хтось чужий насмілиться висловитись. Сказати щось про них. Написати. Викрити.

 

А після цього починається справжня робота: кібербулінг, цькування, інфозасланці у соцмережах, «гості» до офісу, «активісти», які за командою створюють хвилю помиїв. Для них журналіст – це мішень. Правозахисник – ворог. А кожен, хто поставив запитання – кандидат на цифрову розправу.

 

Панченко понад п’ятнадцять років була шестернею цієї машини. Її «адвокатська спеціалізація» – авторське право у цифрову добу – стала зручним інструментом цензури.

 

Стаття, що не подобається? – скарга в Google. «Незручні» факти у публікації? Миттєва медійна кампанія проти автора. Сторінка журналіста у соцмережах? Летять фальшиві скарги на «порушення авторських прав».

 

Мета була проста: створити враження, що про цього нічого не поробиш. Що система на їхньому боці. Та це виявилося ілюзією, що остаточно розвіялася.

 

Сектантська цензура як «фірмовий» стиль

 

Мальцевських рук справа – і моя видалена сторінка, і фейкові звинувачення у співпраці з російськими структурами, і замовні публікації на сайтах-сміттярках. Не знаю, хто вірив у цю дешеву драматургію, але сама Ольга Панченко, якій Олег Мальцев обіцяв посаду прокурора міста Одеси, здається, вважала себе особистою прокуроркою секти.

 

І традиційно хочу нагадати колегам узятої під варту адвокатки, які досі на волі – зберіть по-людські передачу для Олі. Кілька блоків сигарет – це святе, «підігріти» дівчат у «хаті». Класичний чорний чай – теж маст-хев. Засоби жіночої гігієни, продукти, що не псуються, інші незаборонені речі. І льодяники. Можете покласти побільше.

 

Мальцев завжди мріяв про інформаційну монополію. Щоб було так: він говорить – усі слухають. Він вигадує – всі вірять. А всі інші – або мовчать, або зникають із пошукової видачі.

 

Ольга Панченко була одним із тих виконавців, хто робив цю схему реальністю. Її «завдання» полягало не у захисті прав, а в позбавленні прав і голосу всіх інших. Особливо – права на свободу думки і слова, вільного збирання та поширення інформації. Хтось написав викривальну статтю? – Панченко одразу подавала скаргу. Хтось згадав Мальцева не в компліментарному тоні? – здіймалася хвиля фейкових «порушень авторських прав». Канали, сторінки, сайти – все мусило зникнути.

 

Але не буває так, щоб лише одна сторона мала рупор, а іншим заклеювали рота. І не буває так, щоб свободу слова віддавали в оренду екзальтованим фанатикам, хай навіть з адвокатським посвідченням.

 

Їм довго вдавалося залякувати людей, щоб вони мовчали і соромилися зізнатися, що зазнали тиску. Але знайшлися й ті, хто не мовчали. І завдяки цьому зараз Панченко – не модераторка, а підозрювана. Не «захисниця», а під вартою. І в Єдиному реєстрі судових рішень немає кнопки «повідомити про порушення авторських прав».

 

Без права на «страйк»

 

Знаєте, що найцікавіше? Організації Мальцева навіть не потрібно було воювати з опонентами фізично – вони била по репутації, по слову, по правді. Але тепер ще одна членкиня «ОБП» опинилася в ув’язненні. Та, що б не казали її адвокати – це не «замовне політичне переслідування». Це – наслідок. Її добровільного, багаторічного вибору.

 

Я не бажаю їй зла. Я бажаю їй чесного суду, з урахуванням усіх обставин, які обтяжують або пом’якшують покарання. Суду, де вона у присутності численних журналістів і просто допитливих людей почує про себе правду. Вголос. Офіційно. Без можливості натиснути «поскаржитись».

 

І ще одне. Ольга Панченко мусить відчути на собі, як це, коли про тебе пишуть. Коли твої дії стають публічними, коли твої схеми, ролі, темні сторінки біографії стають надбанням громадськості. І тут, на відміну від її «зачисток», усе по-чесному: жодної вигадки, жодного фейку. Всього лише правда. Яку вона сама написала – своїми вчинками.

 

І нехай це стане прикладом для тих, хто ще досі вважає, що зможе все «порішати», «зам’яти» або «зникнути в тінь». Не думайте, що коли до вас не постукали сьогодні, то цього не буде завтра. Це означає лиш те, що робота триває, а вона любить тишу.