Розглядати питання про альтернативу атомній енергетиці й розвиток похідних технологій є сенс у контексті коротко- середньо- та довгострокової перспективи.
Коротко- і середньострокова перспектива
У найближчій перспективі питання виживання держави відповідає збереженню та розвитку ядерної енергетики як цілісної системи. Адже вичерпання фізичного ресурсу теплової енергетики і обмеженість інших можливостей генерації позиціонує атомну енергетику як ланку, що тримає весь державний ланцюг.
Якщо йдеться про середньострокову перспективу, трендом тут є постійне збільшення потреб в генерації електроенергії: IT (Центри обробки даних), промисловість, побутові прилади, експорт електроенергії та інше. Оскільки необхідне зростання потужностей може запезпечити лише розвиток усіх галузей, зміна структури національної енергетики не є доцільною.
Довгострокова перспектива
В контексті довготривалої перспективи, слід висловитися щодо можливостей сонячної та вітрової енергетики. Наразі суспільство перебуває в ейфорії, не зовсім уявляючи обмеження цих технологій.
По-перше, массове впровадження даних напрямків вимагає наявності адекватних маневрових потужностей.
По-друге, наразі можливості сонячної та вітрової генерації не співмірні з викопними і, тим більше, ядерними технологіями генерації. Прогнозується, що з падінням вартості та збільшенням ефективності цей фактор буде нівельований. Але, як приклад, можемо згадати занадто оптимістичні прогнози для космонавтики 60-х, 70-х років: за ними повинні вже були існувати поселення на Марсі. Тому прогнози не є істина, тим більше, як основа для прийняття невідворотних рішень.
Також необхідно зазначити технології і продукти, похідні від ядерних “енергетичних”, які необхідні для розвитку сучасного суспільства. Перш за все медична сфера: напрацювання радіоактивних матеріалів для лікування і діагностики.
Навіть за ліквідації генеруючих потужностей, відмовитись від дослідних ядерних установок буде аморально.
Інший аспект – застосування РІТЕГ, тритієвих джерел енергії. Сфера застосування: космічні дослідженняі та все інше, де є необхідним автономне джерело енергії, незначної сили, але на довгий час. Це друга сфера, якою неминуче доведеться займатися, навіть відмовившись від ядерної енергетики як такої.
Чи можливі інші джерела, крім гіпотетичних “альтернативних”, за допомогою яких можливо досягти необхідних потужностей? Так, за допогою енергетики на викопних джерелах. Але застосування такої кількості теплових енергоблоків рівноцінне “вбивству” екологічної сфери.
У реальній перспективі ми не маємо адекватної альтернативи ядерній енергетиці. Можливо, в далекому майбутньому і вдасться впровадити заміну атомній енергетиці, за умови оптимістичного прогнозу розвитку “відновлювальної енергетики” та вирішення низки технічних питань. Але навіть за такого сценарію людство все одно буде змушене використовувати, як мінімум, дослідні ядерні установки.
Микола Миронов,
інженер ІТ «Конструкторського бюро інформаційних систем»
фото автора