Розділ 1. Профіль і рейтинг – хліб і масло

Ольга Кряжич. Як підняти свій «Хірш» і не робити помилок, які були вже зроблені до вас

 

 

Розділ 1. Профіль і рейтинг – хліб і масло

 

Вже який рік поспіль, як тільки в науково-педагогічних колективах заходить розмова про те, що профіль дослідника треба актуалізувати, афіліювати, управляти і таке інше, – лунає питання хором: навіщо це нам?! Як правило, це питання йде висновком до попереднього глибоко філософського рольового дискурсу  про N-десятків років на одному місці роботи або в одній сфері діяльності, про напрацьований досвід, який і так усім відомий, про що все це заповнення профілів, управління ними, відслідковування рейтингів, є роботою допоміжного персоналу, а не метрів в царині науки та педагогіки, і, навіть, зауваженням про те, для чого взагалі потрібно, щоб хтось (не дай Боже – некомпетентний!) прочитав всі написані статті?

 

Далі буде грубо.

 

Публікуйся або помри!

 

Так називається і інструмент для аналітики публікаційної активності – Publish or Perish, – який хоч і був так названий через підсилення тиску на науковців щодо публікаційної активності, проте дає можливість дослідити наукову значимість автора, журналу, провести розширений пошук наукових робіт.

 

Хоча я б трохи розширила тезу:

 

публікуйся та ідентифікуй себе, або помри!

 

Немає профілів на низці сервісів відслідковування публікаційної активності – не існує і вас, як науковця або викладача. От просто:

 

не існує.

 

І така жирна крапка наприкінці.

 

Чому так?

 

Наукові дослідження та освітня підготовка фахівців є сферою послуг. Послугу не можна потримати в руках, розглянути з різних боків, а виконана послуга вже нічого не варта. І, фактично, представлення послуги, як можливості створення певного інтелектуального продукту, є одне – представлення людини, яка має конкретні знання та компетентності з обґрунтованим планом дій для досягнення конкретної мети або вирішення поставленої задачі.

 

Плануєте отримати фінансування під проект? А яким чином ви можете підтвердити, що ваша тема актуальна і ви маєте успішний досвід роботи з зазначеного напрямку?

 

Хочете поїхати на стажування за кордон? Але іноземному університету більш цікавий фахівець, який широко представлений на різноманітних Інтернет-ресурсах, бо це дозволить, в підсумку, більш змістовно представити  приймаючу сторону – від наукових до соціальних аспектів взаємодії.

 

Шукаєте інше місце викладацької або наукової діяльності? Одного резюме, переліка статей та конференцій разом з трудовою книжкою зараз замало, треба показати динаміку запиту своїх робіт, зацікавленість ними з боку інших представників вашого напряму.

 

Подаєте статтю до наукового журналу з високим імпакт-фактором? Технічний редактор журналу обов’язково перегляне ваш профіль для аналізу того, наскільки глибоко ви опрацювали представлену тему, бо його журнал – не «пісочниця».

 

Хочете бачити перед собою зацікавлених студентів? А студентам цікавий викладач, про якого, як про фахівця, нічого невідомо?

 

Бажаєте знайти контакти для міжнародної співпраці? А ваш профіль присутній в спеціалізованих соціальних мережах, він активний, оновлюється, ви самі йдете на контакт?

 

Вас не задовольняє те, як фінансується наукова установа чи університет, який рейтинг встановлено вашому закладу, ви постійно (тихенько, між собою, з чашечкою кавки) обурюєтеся через рівень якості освіти чи наукових досліджень? То почніть із себе – заповніть необхідні профілі, актуалізуйте їх, додайте нові матеріали, проведіть афіліацію, відкрийте для вільного перегляду, бо всі ці цеглинки разом і є нашими університетами чи науково-дослідними установами.

 

Тобто, є заповнений і актуальний профіль – це те, на основі чого ректор університету або директор наукового інституту може сказати: цей науково-педагогічний працівник нам підходить. Якщо за профілем можна визначити рейтинг науковця, то це вже підґрунтя для переговорів про бонуси.

 

Коротко все сказане можна ілюструвати такою схемою (рис. 1):

 

Як підняти свій Хірш

Рисунок 1. Наочно про профіль науковця

 

Тепер безпосередньо слід перейти до того, з чого складається «профіль науковця».

 

Профіль науковця

 

Профіль науковця – анкета із зазначенням афіліації, досвіду роботи, основних напрямків діяльності, компетенцій, вмінь, досягнень у професійній діяльності та переліком робіт науковця з можливістю перейти до анотацій або  повнотекстових робіт.

 

Тобто основою профіля науковця є все ж роботи – монографії, навчальні посібники, статті, матеріали конференцій, патенти та інше. Проте, як заповнити профіль якісним контентом, тобто, написати статтю до журналу з імпакт-фактором так, щоб її прийняли і опублікували, а потім ще і процитували з неодмінним зростанням «Хірша»,  буде йтися трошки нижче. А зараз розберемося – що і для чого, як заповнити і як керувати своїм профілем.

 

Перше, що потрібно зараз кожному науково-педагогічному працівнику – отримати ORCID.

 

ORCID – ідентифікаційний код автора наукової роботи. Кожен з нас в особистому житті робить безліч фінансових операцій, які ідентифікуються за допомогою спеціальних кодів, присвоєних раніше податковою інспекцією.

 

У зв’язку з тим, що науковців у світі багато, часто зустрічаються однофамільці, ще частіше зустрічається неправильне написання або транслітерація прізвищ, існує міжнародний реєстр з унікальними номерами у 16 знаків, а фактично – посилання на реєстр, де при зміні імені, прізвища, помилки в імені чи прізвищі, зберігається інформація при автора та всі написані ним роботи. Звичайно, якщо автор зареєструвався, заповнив профіль і всім серцем забажав мати коректну цитованість своїх робіт.

 

Як кожна людина має ідентифікаційний код, так і кожен автор наукової статті має ORCID. Надрукована десь стаття за цим ORCID назавжди підшивається до профілю конкретного науковця.

 

Google Scholar – пошукова система академічних текстів. Так, саме пошукова. І не треба з гордістю казати: «О, у мене є профіль у Google Scholar!». Його просто треба оформити для того, щоб мати постійний моніторинг запитів цитувань ваших статей, бо це дає можливість раціонально спланувати свою публікаційну активність. От задумувалися – чому одна стаття цитується, а іншу ніхто і не бачить? Або, наприклад, цитувань багато, а індекс Хірша не зростає? То проаналізуйте свій профіль у Google Scholar!

 

Google Scholar не принесе особливих добутків. Проте дані про вчених звідти транслюються до Бібліометрики української науки, що у підсумку формує науковий образ як окремого дослідника, так і науково- освітньої установи. А це такий універсальний довідник «Хто є ху?» у тому числі і для чиновників, які вигадують програми, рейтинги та розподіляють кошти – інформаційно-аналітична система, що дозволяє користувачу отримати інформацію про науку і освіту в Україні (статистика, бібліометрика, цитування окремих вчених, показники по установам).

 

Повторюся!

 

ORCID і Google Scholar – той мінімум, який повинен бути у науковця-початківця

 

У вченого або викладача «зі стажем» повинні бути профілі у Scopus і Publons.

 

Scopus – це реферативно-бібліографічна база даних та інструмент аналізу власних цитувань. Автору не треба робити якісь дії для створення власного профілю – достатньо мати публікацію у журналі, який індексується в базі і профіль буде створено автоматично. Проте Scopus-профіль треба переглядати і коригувати, бо дуже часто виникають проблеми різноманітної транслітерації прізвища, в результаті чого в базі утворюється новий профіль.

 

Індекс Хірша від аналітики бази Scopus є основним показником, на який звертають увагу закордонні дослідники при аналізі профілю науково-педагогічного працівника. Реєстрація в базі дозволяє увійти в робочий кабінет з додатковими корисними інструментами від Scopus. Але це можливо лише при наявності підписки організації-роботодавця (наукової або освітньої установи) до цієї бази наукової періодики.

 

Publons – служба відстеження, перевірки та демонстрації публікацій, тісно пов’язана з Researcher ID і ORCID. Створення профілю дозволяє не лише проаналізувати всі матеріали з виокремленням статей з рейтингових журналів, але й отримати цікавий інструмент рецензента з розміщенням рецензії. Все це допомагає представити якісний авторський ідентифікатор науково-педагогічного працівника, а також рейтинг в якості рецензента.

 

Все, для середньостатистичного науковця цього достатньо! Під «середньостатистичним» тут мається на увазі такий науковець, який не планує займатися проектами, обміном студентів, стажуванням, шукати нові журнали для розміщення своїх робіт, робіт своїх учнів, рецензування, налагоджувати нові зв’язки з вітчизняними і закордонними науковцями. Тобто, спокійно дожити до пенсії, навіть, якщо лише тридцять років і всього рік тому отримана ступінь доктора філософії.

 

Якщо всім переліченим вище є плани займатися, то в цьому велика допомога від професійних соціальних мереж науковців, зокрема:

 

ResearchGate – один з найкращих засобів співпраці з науковцями всього світу. Дозволяє не лише представити свій профіль та напрацювання, окреслити аспекти проектів для співпраці, здійснити обмін статтями, методичними матеріалами, а й задати персональні чи винести на загальне обговорення якісь актуальні запитання, об’єднати окремих дослідників в профілі наукової установи та визначити рейтинги користувачів ресурсу щодо окремих осіб чи установ;

 

LinkedIn – допомагає встановити ділові контакти з представниками різних напрямів бізнесу. Цікаво те, що більшість бізнесменів шукають саме інноваційні аспекти можливої співпраці;

 

Mendeley – не лише соціальна мережа, а й інструмент керування бібліографічною інформацією. Зручною є функція пошуку однодумців за географічним розташуванням та можливість формування команд для обговорення.

 

Наскільки корисні ці соціальні мережі? Вони дозволяють створювати комунікації, подібні тим, що формуються на наукових конференціях, семінарах, симпозіумах.

 

Але!

 

Вони не заміняють перелічені заходи.

 

Персональне знайомство, комунікації, засновані на емоційній складовій, – а більшість науковців саме фанатики своєї справи і не можуть без емоцій говорити про роботу! – це те, що не можливо поки що формувати через соціальні мережі.

 

І так – майже всі зазначені ресурси заповнюються англійською мовою. Як і статті, що треба писати до рейтингових видань, які в підсумку і дозволяють сформувати той «правильний» індекс Хірша від бібліографічної бази Scopus. Міжнародною мовою науки сьогодні є англійська, то і одне з основних правил «підйому» Хірша – писати роботи англійською для доступності інформації світової наукової спільноти.

 

І наприкінці розділу – а що ж таке той «Хірш», якого всі підіймають?

 

Індекс Хірша є основним показником впливовості на основі кількості публікацій та цитувань. Показник не ідеальний та суперечливий, але дозволяє зробити висновок, скільки разів у середньому було унікальних посилань на найбільш цитовані роботи. У базі Scopus цей індекс обраховується автоматично і, як вважається науковою спільнотою, більш точно.

 


 

Читати далі:

Ліричний відступ від теми 1, у якому пояснюється: а для чого все це ми робимо?

Розділ 2. З чого розпочати?

Ліричний відступ від теми 2, в якому пояснюється: а як у «них»?