Колишні полонені вимагають, щоб справа Корнієвського була розслідувана і жоден з терористів не зміг уникнути покарання.

 

Українські громадяни, що є потерпілими у кримінальному провадженні відносно терориста Аркадія Корнієвского – одного із основних засновників так званої “ЛНР”, просять КСУ визнати неконституційними норми КПК, що дозволяють припинення судового розгляду справ проти терористів.

 

Про перебіг розгляду кримінального провадження щодо Корнієвського докладно у наших попередніх публікаціях:

 

• Колишні полонені вимагають справедливості
• Чому терорист “ЛНР” Корнієвський не понесе покарання
• Кто саботирует уголовное дело по обвинению палача «ЛНР» Корниевского?
• Стали відомі нові обставини саботажу розслідування кримінальної справи стосовно Аркадія Корнієвського

 

Сьогодні, 03 грудня 2019 р. українські громадяни, що пройшли полон бойвиків і є потрепілими у справі Аркадія Корнієвського, за сприяння правозахисників «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» організували подання скарги до Конституційного Суду України.

 

 

Як зазначили учасники заходів, ідеться вже навіть не про нашого особистого ката – одного з ватажків так званої “ЛНР” Аркадія Корнієвського, а про скасування норми Кримінально-процесуального кодексу України, яка дозволяє припинення судового розгляду справи проти бойовиків.

 

Іншими словами, якщо суд задовольнить цю скаргу, більше жоден терорист не уникне відповідальності за цією схемою.

 

 

На теперішній час чинне законодавство, зокрема норми Кримінально-процесуального кодексу України унеможливлюють оскарження відмови суду у здійсненні заочного судового провадження щодо «прокурора «ЛНР» Аркадія Корнієвського.

 

 

 

 

---

КОНСТИТУЦІЙНА СКАРГА

щодо відповідності Конституції України (конституційності)

положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України

 

Відповідно до частини четвертої статті 55 Конституції України, як суб’єкт права на конституційну скаргу, звертаюся до Конституційного Суду України з цією конституційною скаргою та прошу визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі).

 

І. Опис перебігу розгляду справи в судах

 

01.08.2014 р., через свої проукраїнські переконання та принципове ставлення до єдності та територіальної цілісності України, я був затриманий (викрадений) учасниками збройних формувань Російської Федерації (що складаються з регулярних з’єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони Російської Федерації, підрозділів і спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам Російської Федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, які іменують себе т. з. «ЛНР») протягом місяця утримувався у незаконних місцях несвободи, обладнаних збройними формуваннями, де до мене застосовувалося катування, нелюдське й таке, що принижує гідність поводження, залучення до примусової праці.

 

20.03.2019 р. до Кремінського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням громадянина України Корнієвського Аркадія Юрійовича, 11.11.1969 р.н., уродженця смт. Краскіно Хасанського району Приморського краю (РРФСР), у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 258-3, частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 437, частиною першою статі 438, статтею 257, частиною четвертою статті 187, частиною третьою статті 262, частиною другою статті 146 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження № 42017000000001204, справа № 426/18968/17).

 

У період часу з 20.03.2019 р. до 07.10.2019 р. підготовче судове засідання у справі з невідомих мені причин не проводилося.

 

ІІ. Стислий виклад остаточного судового рішення, в якому було застосовано відповідні положення законодавства України

 

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 07.10.2019 р. у справі № 426/18968/17, провадження № 1-кп/414/162/2019, постановленою колегією суддів у підготовчому судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження, оголошено розшук підозрюваного (обвинуваченого) Корнієвського А.Ю. та зупинено судове провадження на час розшуку.

 

Також задоволено клопотання прокурора про затримання з метою приводу та дозволено затримання підозрюваного (обвинуваченого) Корнієвського А.Ю. з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу. Виконання ухвали суду щодо розшуку Корнієвського А.Ю. доручено Департаменту контррозвідки Служби безпеки України, а контроль за виконанням ухвали покладено на Головну військову прокуратуру Генеральної прокуратури України.

 

Ухвала суду оскарженню не підлягає (є остаточною) і набрала законної сили з моменту її проголошення. Неможливість апеляційного оскарження ухвали суду випливає з положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

 

Ухвала суду в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження (у відсутність обвинуваченого) Корнієвського А.Ю. мотивована тим, що (стисло): орган досудового розслідування залучив захисника за «недоскональною процедурою» і таким чином не забезпечив в повній мірі права обвинуваченого на захист за його відсутності; захисник виконує свою функцію не тільки без обвинуваченого, а й без можливості особисто поспілкуватися з ним й отримати фактичні дані, на підставі яких він побудує лінію захисту; на думку суду, сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів того, що обвинувачений намагається ухилитися від суду, недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання та про перебування обвинуваченого Корнієвського А.Ю. на тимчасово окупованій території; здійснення спеціального судового провадження може призвести до позбавлення права обвинуваченого на справедливий суд, оскільки він позбавлений права захищати себе особисто, допитувати свідків, що показують проти нього, надавати суду докази та ін.

 

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 07.11.2019 р. мені було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Ухвала суду мотивована тим, що діючими положеннями кримінального процесуального законодавства не передбачено право учасників судового провадження на апеляційне оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні. При цьому, суд апеляційної інстанції формально посилається лише на положення частини першої статті 392 Кримінального кодексу України (не посилається прямо на положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України), але окреме апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції унеможливлюють саме положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

 

Тобто слід вважати, що положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України були застосовані у моїй справі.

 

ІІІ. Конкретні положення закону України, які належить перевірити на відповідність Конституції України, та конкретні положення Конституції України, на відповідність яким належить перевірити закон України

 

Положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, я прошу перевірити на відповідність вимогам статті 21 (перше речення), частини першої статті 24, частини першої статті 55, пункту восьмого частини другої статті 129 Конституції України від 28.06.1996 р.

 

IV. Обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону

 

Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

 

Частиною другою статті 24 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

 

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 323 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

 

Слід зазначити, що міжнародними документами передбачено можливість винесення заочного судового рішення у кримінальному провадженні відносно Корнієвського А.Ю. При цьому рішення Європейського суду з прав людини також підтверджують можливість здійснення заочного кримінального провадження.

 

Кримінальний процесуальний кодекс України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) був доповнений нормами про спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження Законом України № 1689-VII від 7 жовтня 2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини».

 

У пояснювальній записці Міністерства юстиції України до законопроекту йшлося про те, що проект Закону підготовлено з метою забезпечення принципу невідворотності покарання у випадках, коли підозрюваний (обвинувачений), знаходячись поза межами України, переховується від органів слідства та суду, ухиляючись від кримінальної відповідальності, та задля підвищення ефективності розслідування окремих злочинів проти основ національної безпеки України та громадської безпеки, а також забезпечення конфіскації майна за їх вчинення.

 

Очікувалося, що запровадження спеціального кримінального провадження дозволить реалізувати принцип невідворотності покарання та зменшити строки кримінального судочинства, коли підозрюваний (обвинувачений) знаходиться поза межами України, переховуючись від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, забезпечивши у такий спосіб можливість реалізації прав потерпілих від кримінальних правопорушень, а також вирішення судом питання про конфіскацію майна для запобігання довготривалого знаходження його під арештом.

 

Законом України № 119-VIII від 15 січня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції» поширено можливість здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia) стосовно підозрюваних (обвинувачених), які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції. В пояснювальній записці до законопроекту так само йшлося про необхідність забезпечення принципу невідворотності покарання для осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення АТО.

 

Права потерпілого під час судового провадження закріплені в частинах першій та третій статті 56 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року).

 

З абзацу другого частини третьої статті 323 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) слідує, що за наявності обставин, передбачених в абзаці першому цієї частини, за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого Корнієвського А.Ю.

 

При цьому, частиною другою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) встановлено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

 

Отже, положення згаданої вище норми унеможливлюють окреме апеляційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

 

Статтею 21 Конституції України від 28.06.1996 р. встановлено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а частиною першою статті 24 Основного Закону України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

 

На моє переконання, застосування положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) призводить до порушення вказаних конституційних приписів, оскільки ставить потерпілого (мене) у нерівне становище з обвинуваченим (відсутній справедливий баланс між правами обвинуваченого і правами потерпілого).

 

У частині першій статті 55 Конституції України від 28.06.1996 р. зазначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

 

Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші форми утискання прав і свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України від 28.06.1996 р. не може бути обмежене.

 

Так, частинами першою та другою статті 64 Конституції України від 28.06.1996 р. встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

 

Положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року), які унеможливлюють окреме апеляційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, обмежують конституційне право потерпілого (моє право) на судовий захист (частина перша статті 55), яке згідно зі статтею 64 Конституції України від 28.06.1996 р. не може бути обмежене.

 

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

 

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України від 28.06.1996 р. правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

 

Гарантуючи відповідно до частини першої статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України від 28.06.1996 р. визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.

 

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України від 28.06.1996 р. однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

 

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної і касаційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

 

Обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.

 

Держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.

 

Законодавчо визначений механізм реалізації права на судовий захист, що включає в себе, зокрема, право на апеляційний перегляд справи, є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, захисту цих прав і свобод від порушень і протиправних посягань, а також від помилкових і неправосудних судових рішень. Механізм виправлення помилок суду першої інстанції апеляційним судом має відповідати критеріям і вимогам ефективності.

 

Зі змісту частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) вбачається право включити заперечення проти ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

 

Але це фактично не можливо зробити, оскільки вирок у такій справі ніколи не буде ухвалено (ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру не буде постановлено) без застосування процедури спеціального судового провадження.

 

Якщо ж вирок буде ухвалено (в загальному порядку, після доставки обвинуваченого до суду), включати заперечення проти ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження до апеляційної скарги не буде жодного сенсу, адже з ухваленням вироку суд вирішить обвинувачення по суті.

 

Неможливість своєчасного апеляційного перегляду ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження унеможливлює ефективну та оперативну (дієву) перевірку правомірності зупинення судового провадження на стадії судового розгляду, а також створює умови, за яких помилкове рішення суду першої інстанції буде чинним протягом невизначеного часу.

 

Право на апеляційний перегляд судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов’язань зі створення умов із забезпечення дієвого юридичного засобу захисту конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів не лише підозрюваному, обвинуваченому (підсудному), а й потерпілому, та є потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.

 

Справедливість у кримінальному законі полягає насамперед у поновленні порушених прав потерпілого та невідворотності адекватного (справедливого) покарання особи, вину якої доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (частина друга статті 61, частина перша статті 62, частина перша статті 68 Конституції України від 28.06.1996 р.).

 

Таким чином, положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) в частині неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті (неможливості окремого апеляційного оскарження ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі), які були застосовані в моїй справі:

 

• ставлять потерпілого у нерівне становище з обвинуваченим,
• не гарантують потерпілому ефективної реалізації його конституційного права на судовий захист,
• не забезпечують реалізації принципу невідворотності покарання,
• спотворюють саму суть і мету введення інституту спеціального судового провадження,
• не забезпечують можливості реалізації прав потерпілого від кримінального правопорушення,
• не відповідають критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), не забезпечують справедливого балансу інтересів особи та суспільства.

 

Тому вони суперечать вимогам статті 21 (перше речення), частини першої статті 24, частини першої статті 55, пункту восьмого частини другої статті 129 Конституції України від 28.06.1996 р.

 

V. Відомості про документи і матеріали, на які посилається суб’єкт права на конституційну скаргу

 

У конституційній скарзі я посилаюся на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 07.10.2019 р. по справі №426/18968/17, провадження №1-кп/414/162/2019 відносно Корнієвського А.Ю., а також на ухвалу Луганського апеляційного суду від 07.11.2019 р. у цій справі. Копії цих судових рішень, засвідчені судами, що їх ухвалили, додаю.

 

Також додаю витяги із Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року), Конституції України від 28.06.1996 р., Закону України № 1689-VII від 7 жовтня 2014 року, Закону України № 119-VIII від 15 січня 2015 року, витяги з пояснювальних записок до законопроектів, на положення яких я посилаюся у конституційній скарзі.

 

Текст обвинувального акта у мене відсутній, оскільки відповідно до статті 293 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) його копія потерпілому не надається.

 

На підставі викладеного, –

 

ПРОШУ:

 

Визнати таким, що не відповідає вимогам статті 21 (перше речення), частини першої статті 24, частини першої статті 55, пункту восьмого частини другої статті 129 Конституції України від 28.06.1996 р. (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України (Закон України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року) щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

 

Перелік документів і матеріалів, що додаються:

1. Копія паспорту громадянина України та РНОКПП;
2. Копія ухвали Кремінського районного суду Луганської області від 07.10.2019 р. у справі № 426/18968/17 відносно Корнієвського А.Ю., засвідчена судом;
3. Копія ухвали Луганського апеляційного суду від 07.11.2019 р. по справі № 426/18968/17, засвідчена судом;
4. Витяг з Кримінального процесуального кодексу України (із Закону України № 4651-VI від 13 квітня 2012 року);
5. Витяг з Конституції України від 28.06.1996 р.;
6. Витяг із Закону України № 1689-VII від 7 жовтня 2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини»;
7. Витяг з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» (законопроект № 4448а від 08.08.2014);
8. Витяг із Закону України № 119-VIII від 15 січня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції»;
9. Витяг з пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо невідворотності покарання осіб, які переховуються на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції» (законопроект № 1767 від 15.01.2015).