Олексій Святогор
Latest posts by Олексій Святогор (see all)
- Роз’яснення щодо правил користування засобами мобільного зв’язку в місцях несвободи -
- Дистанційне правосуддя: профанація процесуального закону -
- «Ледача» корупція, ще один вимір (на прикладі 79-го прикордонного загону) -
- Показові «вистави» Київського СІЗО (докази) -
- «Вєртухаї» та злочинні «авторитети» – чи є між ними різниця? -
Оформити довіреність в умовах, коли людина перебуває під вартою чи відбуває призначене судом покарання у вигляді позбавлення волі може бути практично неможливо. Зокрема, якщо слідчий не надасть на це дозвіл. А у випадках, коли обмеженого у правах ув’язненого спонукають до оформлення довіреності, це дає широкий простір для свавілля й заволодіння його майном.
Правові норми закріплені, а їх реалізація – заблокована
Згідно з Порядком посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 15 червня 1994 р. № 419 (з подальшими змінами) передбачено таке:
«Начальники слідчих ізоляторів посвідчують заповіти і довіреності осіб, узятих під варту, та засуджених, стосовно яких вирок суду не набрав законної сили, за погодженням з посадовою, службою особою чи органом, у провадженні яких перебуває справа».
Водночас норми цивільного законодавства, які визначають загальні правила посвідчення довіреностей та заповітів не передбачають будь-яких обмежень на посвідчення довіреностей та заповітів дозволом органів, у провадженні яких перебуває справа по обвинуваченню певної людини.
Тобто, постанова Кабінету Міністрів України штучно обмежує природнє, елементарне та базове право особи посвідчити довіреність чи заповіт. Натомість перевага надається «хотєлкам» слідчих, прокурорів і суддів. А вони можуть роками «волокитити», затягуючи справу і відкрито шантажувати людину – «а ми не хочемо давати дозвіл».
При цьому в процесуальному законі (яким керуються слідчі, прокурори та судді) відсутні механізми та правила, котрі визначають спосіб, яким зазначені особи можуть дозволяти посвідчувати довіреності чи заповіти. Це здійснюється шляхом оформлення листа, постанови, ухвали? В який спосіб, протягом якого строку, в яких обсягах? Тобто на практиці реалізація зазначеної норми елементарно заблокована.
Це маячня та знущання… Людина, приміром, перебуває під вартою та відчуває наближення смерті. Вона хоче викласти свою останню волю і розпорядитися своїм майном на випадок смерті. Розділивши спадок між родичами, вона, як то кажуть, хоче «померти спокійно»… Але не має такого права, позаяк «слідчий не хоче давати дозвіл».
Широкий простір для свавілля з боку слідчих
Або ж людина перебуває в якості сторони під час розгляду в суді якоїсь справи. Скажімо, вона є учасником спору про право власності на землю, про корпоративні права, спадок, розірвання шлюбу, визнання батьківства, аліментні зобов’язання – що завгодно. Також поширеними є випадки, коли потрібно вирішити питання із закриттям кредитних відносин, сплати боргових зобов’язань, оформлення майна тощо. І людина, навіть передбачаючи, що її майновий стан під загрозою чи відбувається якийсь «кидок» і йому можна запобігти через оперативне залучення представника за довіреністю – просто має зв’язані руки та позбавлена цієї можливості.
До речі, чудовий спосіб крутійства за участю слідчих. Достатньо «посадити» людину у в’язницю за надуманими звинуваченнями і, користуючись її безпорадністю, штучним обмеженням права видати довіреність – «роздерибанити» все, що у неї є. В такий спосіб можна «віджати» якийсь завод або земельну ділянку, відібрати квартиру чи банківський рахунок.
Міністр юстиції України Денис Малюська неодноразово висловлював свою позицію щодо необхідності реформування окремих ланок судочинства і вдосконалення системи кримінально-виконавчого законодавства у напрямі його гуманізації.
Описана вище ситуація показує, що усунути наявні перешкоди в реалізації гарантованого цивільним законодавством права на представництво для осіб, які утримуються в установах позбавлення (обмеження) волі, технічно не складно. За наявності волі та бажання ця робота може бути проведена за лічені дні. Та вона істотно полегшить ситуацію. Тому нами було подано на розгляд Міністерства юстиції України відповідні пропозиції щодо внесення змін до зазначеного Порядку. Про результати їх розгляду ми окремо поінформуємо наших читачів.