Пам’ятник «Ангели незнані» у Ватикані – бронзовий човен, у якому пливуть долі мільйонів
Олександр Ретівов
Latest posts by Олександр Ретівов (see all)
У самому серці Ватикану, на площі Святого Петра, де колонада Берніні обіймає світ своєю величчю, стоїть бронзовий човен. Він переповнений людьми, які втратили все. Це пам’ятник «Angels Unawares» (у перекладі з англійської – «Ангели незнані») авторства канадського скульптора Тімоті Шмальца, встановлений 2019 року.
Майже 140 постатей у натуральний зріст – чоловіки та жінки, старі та діти, вбрані в одяг різних епох і народів – туляться на борту одного човна.
Тут і єврей, який тікає від нацистських переслідувань, і сирійська родина, і африканські мігранти, і ті, хто втілює сучасне вигнання.
Над ними розкрилися ледь помітні ангельські крила.
На створення такого образу автора надихала біблійна фраза: «Не забувайте гостинності, бо деякі, приймаючи мандрівників, приймали ангелів, самі того не знаючи».
Хочеться сподіватися, що фото, зроблені мною на площі, хоча б частково передають емоційну силу цього образу. Човен ніби щойно причалив до вічного міста, а його пасажири застигли у моменті між втратою та новою надією. Хтось тримає дитину, хтось – жалюгідну валізу, хтось просто дивиться в нікуди.
Поруч знаходиться фонтан і собор з величними колонами, а навколо ходять безтурботні містяни та численні туристи, котрі весь час кудись поспішають.
Скульптурна композиція виразно передає мовчазний крик мільйонів людей, які лише протягом останнього століття були змушені покинути свої домівки.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (наразі актуальні дані сформовано станом на середину 2025 року), у світі налічується понад 117 мільйонів примусово переміщених осіб. Із них майже 42,5 мільйона – біженці, що перетнули кордони. Впродовж останніх ста років жодне десятиліття не минуло без масових вигнань. Дві світові війни, геноциди, колоніальні війни, громадянські конфлікти, розпад імперій – майже всі країни світу так чи інакше пережили це лихо. Деякі стали джерелом мільйонів біженців, інші – їхніми тимчасовими притулками. Але за сухими статистичними цифрами завжди стоять долі реальних людей.
Особливо гостро це відчувається в Україні. З 2014 року, коли московія почала свою агресію, мільйони співвітчизників дізналися, що таке втратити абсолютно все. Спочатку був Крим і Донбас. Потім – повномасштабне вторгнення 2022-го. За різними оцінками, понад 5,7 мільйона українців стали біженцями за кордоном, а всередині країни – мільйони внутрішньо переміщених осіб. Якби не скажені сусіди, то ми б ніколи не знали жахів і втрат війни, та що значить тікати з рідного дому в нікуди, а потім поневірятися по чужих хатах, намагаючись вижити і розпочати все наново там, де на приїжджих з їхніми проблемами ніхто не чекає.
«Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове», – як би не хотілося визнавати, але цей афоризм, авторство якого часто приписують німецько-єврейському політичному письменнику і сатирику Карлу Берні (ХІХ століття), тут читається майже буквально. Те, що спершу здається вимушеною мандрівкою, надто часто перетворюється на довге життя в очікуванні повернення додому, якого може ніколи не відбутися.
Отже, до художнього задуму встановити у Ватикані пам’ятник «Ангели незнані» було покладено неймовірно глибоку філософську ідею, щоб він став постійним нагадуванням про те, що в цьому човні – ми всі. Кожен, кого війна відірвала від рідної землі.
Якщо уважно вдивлятися в обличчя бронзових постатей, то стає помітно, що художникам і скульпторам, які працювали над проєктом, вдалося вкласти у них багато різних почуттів, а не один лише біль утрати (хоча, безперечно, і біль, і страх також). Водночас там присутня вперта, незбагненна для такого горя людська гідність. Вони нікого ні про що не просять, а просто пливуть у човні. І десь там, у далині, можливо, вже видно берег, де нарешті можна буде знову стати собою.
