Проект Закону України «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (реєстр. №6013) просуває ідею припинення дії Господарського кодексу України та внесення інших недоречних змін до чинного законодавства.

 

---

 

Недоречна законотворчість – данина сучасній «моді»?

 

Практично кожна країна, яка тією чи іншою мірою проходить стадію війни, рано чи пізно опиняється перед необхідністю перегляду існуючої законотворчої практики. Це об’єктивно обумовлено реаліями воєнного часу.

 

Якщо у мирних умовах законодавці можуть собі дозволити певним чином «розслабитися» та ухвалити купу відверто безглуздих популістських законів, здебільшого експериментально-толерастичного характеру, які лишень ускладнюють форми правового регулювання або роблять їх відверто безглуздими та сміховинними, то під час війни природньо пробуджується тверезий погляд на правові норми, зникає потяг до недолугих експериментів.

 

Багато дослідників методології та впровадження законів воєнного часу погоджуються з тим, що такі акти є найбільш виваженими, розумними, досконалими. Вони також мають бути зрозумілими на рівні військових статутів: це можна, а це – неможна. Все виписано чітко на рівні простих інструкцій та, як нині модно казати, «скриптів» або катехізису.

 

Розумним є те, що саме з урахуванням цих обставин (безальтернативності рішень та їх детермінованої жорсткості) правові системи переважної більшості країн забороняють внесення змін до базових, органічних законів (зокрема, конституцій), аби упередити невиправдану «прямоту» воєнними потребами.

 

Загалом це природньо, що під час війни не прийнято займатися експериментальною маячнею в законотворчості. Право потребує чітких формулювань, зрозумілих для кожного.

 

Законопроект №6013

 

На великий жаль, з цього правила є прикрі винятки. Законодавцям прямо в розпал війни закортіло проекспериментувати з процедурами регулювання підприємницької діяльності. Наслідком цього стало карколомне просування законопроекту 6013 «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період».

 

Цей законопроект було внесено цілим сонмом законотворців ще у вересні 2021 року (тобто, коли про широкомасштабне російське вторгнення ніхто навіть і не підозрював).

 

Законопроект передбачає, зокрема такі зміни:

 

• «перетворення» підприємств на господарські товариства протягом 7 років («перехідний» період);
• визначення переліку основних обов’язків посадових осіб і юридичних осіб;
• право господарського відання (оперативного управління) «замінюється» на право користування (оренди) та управління майном;
• до Цивільного кодексу України щодо управління майном юридичною особою після передачі від засновника, забезпечення можливості отримати речові права на чуже майно;
• пропонується нова організаційно-правова форма – «об’єднання юридичних осіб»;
• пропонуються зміни в частині виникнення корпоративних прав, визначення обмежень;
• передбачено численні зміни для держсектора (виключення з Цивільного кодексу України державних, комунальних та спільних комунальних підприємств, придбання права власності на майно під контролем держави тощо);
• наявні інші зміни до Цивільного кодексу України, законів, які регулюють питання оренди державного та комунального майна, реєстрацію юридичних осіб;
• передбачено зміну термінів  «право господарського відання» і «право оперативного управління» на визначення приватного права щодо використання, оренди та управління чужим майном;
• і найголовніше – передбачено припинення дії Господарського кодексу України.

 

Вже зараз можна спостерігати очевидно негативні наслідки ухвалення законопроекту. Для зручності далі їх скомпоновано за групами.

 

1. Відмова від права господарського відання та оперативного управління, на яких побудована діяльність державних органів, підприємств, установ

 

Фактично, пропонується повна трансформація та перегляд структури державної та комунальної власності, перехід до приватної власності без врахування ризиків таких глобальних перетворень в умовах війни. Слід наголосити, що законопроект було розроблено до повномасштабного російського вторгнення, і він не може враховувати військову компоненту.

 

Пропоновані зміни – це перспектива повної руйнації державного та комунального сектору економіки під час воєнного стану, коли навпаки, має бути забезпечено підтримання зайнятості та функціонування економіки.

 

2. Припинення дії Господарського кодексу України

 

Це взагалі відверте безглуздя та пряме шкідництво. Разом із втратою чинності Господарським кодексом України, фактично, припиняє свою дію Господарський процесуальний кодекс України. Це призведе до зупинення роботи господарських судів, створить колапс цієї ланки судової системи. Також це спричинить втрату найбільш організованої, чіткої, системної та виваженої сфери судочинства серед інших галузей права.

 

Фактично проект пропонує повернення до досвіду початку 1990-х. На той час функціонували «довірчі» та «орендні» підприємства (державні та комунальні установи як власники закріпленого за ними майна або орендарі чи довірчі управителі). Крім численних організаційно-реєстраційних процедур (які «зачеплять» понад 250 тис. суб’єктів господарювання), скасування Господарського кодексу України зруйнує всю судову та правозастосовну практику Цивільного та Господарського кодексів у сфері договірного права.

 

 

Це призведе до численних спорів вже навіть з дрібних приводів оцінки дефініцій. Такі поняття, як «суб’єкт господарювання», «господарські відносини», «сфера господарювання» які залишаються в сотнях законів, але позбавляються деталізації та єдиного розуміння. Практичні наслідки зловживань і правової нестабільності нескладно спрогнозувати.

 

Руйнування кодифікації та концентрації законодавства 

 

Більше того, самі намагання зруйнувати цілу галузь права – галузь господарського права, виглядають дещо дивними та насторожуючими. Ухвалюючи Господарський кодекс, законодавець висловився щодо вектору руху в напрямі усталеної європейської методології створення та застосування правових норм. За такого підходу кодифікація та концентрація норм відбувається за предметом і галуззю регулювання. Тобто всі норми, які регулюють галузеві відносини, збираються та містяться в одному нормативно-правовому акті, на єдиних засадах і принципах застосування.

 

Приміром, коли Господарський кодекс України набував чинності, то втратили чинність Закони України «Про підприємства в Україні» та «Про підприємництво». Норми згаданих Законів «перетекли» до Господарського кодексу України і опинилися сконцентровано «під одним дахом».

 

За аналогічних підстав (кодифікація та концентрація законодавства) побудовані всі інші кодекси України, від Кримінального до Повітряного, Податкового та Кодексу України з процедур банкрутства тощо. І час показав правильність саме такого методологічного підходу – існування «єдиної книги» з усіма нормами по певному питанню. Правове регулювання здійснювалося за аналогією з принципом «єдиного вікна», де користувач адміністративних послуг усі питання вирішує не нишпорячи по десяткам інстанцій, а звернувшись в одну «точку».

 

Теоретики законодавства і це питання вважають вкрай корисним. Адже створюється певне сприйняття єдності держави та законодавства (а відтак – і нації), без недоречних «шорхань» заплутаними коридорами та карколомними переходами.

 

Тому самі навіть розмови про «скасування» одного з найважливіших галузевих нормативних актів України рівня конституційного закону є недоречними і шкідливими з усіх позицій.

 

3. Порушення комерційної таємниці

 

Законопроектом, у разі його подальшого впровадження, порушуються умови комерційної таємниці/конфіденційної інформації. Підприємства всіх форм власності зобов’язуються оприлюднювати на власному сайті інформацію, яка не віднесена до публічної.

 

Зокрема, підприємство має розкрити статут, положення про органи управління та контракти з посадовими особами, рішення наглядової ради, річну звітність, перелік афілійованих осіб тощо. Інформація та документи оприлюднюються за останні 5 років.

 

Крім цього, розкриття відомостей про виробничі потужності підприємства, розміщення обладнання, проекти, договори (контракти) з посадовими особами та інших стратегічно важливих даних є вкрай загрозливим в умовах війни. Адже першими цією інформацією скористаються спецслужби держави-агресора. Наголошуємо, що наразі навіть не всі реєстри (в тому числі реєстр судових рішень, реєстр підприємств і організацій України, портал «Судова влада України» та ін.) поновили свою роботу в повному обсязі. Вони всі були зупинені після 24.02.2022 р. саме з міркувань забезпечення конфіденційності. І така інформація не може бути поширена. Всі ми можемо навести десятки прикладів, коли доступ до інформації про «перших осіб» підприємств та організацій робив таких осіб мішенню для терористів з російської федерації.

 

Запровадження такої норми є порушенням права на комерційну таємницю та конфіденційну інформацію. Крім того, це буде порушенням основоположних прав і свобод людини та громадянина.

 

4. Зниження межі вартості правочину

 

Безпідставно та недоцільно зменшується нижня межа вартості правочину для обов’язкового погодження керівництвом підприємства. Закріплюється правило обов’язкового погодження правочину підприємства, якщо ринкова вартість предмета такого правочину становить 10% і більше вартості активів підприємства. Наразі для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю вартість правочину для обов’язкового узгодження встановлена на рівні 50% вартості чистих активів товариства.

 

Такі зміни істотно ускладнять процедуру ухвалення оперативних управлінських рішень і розпорядження активами.

 

5. Надання прав з управління юридичними особами

 

Запроваджується «правовий архаїзм» для надання права виконувати функції управління юридичними особами виключно «конкретним» фізичними особам. Припускаємо, що це робиться з намаганням «сконцентрувати» відповідальність в руках конкретної фізичної особи під приводом розповідей про «боротьбу з олігархами, які ховають кошти в офшорних конторах».

 

Це повне безглуздя. Ніхто не заважатиме такій фізичній особі перебувати за межами України та виконувати свої функції з-за кордону, шляхом використання електронних підписів та інших телекомунікаційних можливостей. Або ж, припускаємо, що пошириться (точніше, буде поновлена) давня практика 90-х років минулого століття. У 90-х роках функції «управляючого» надавалися відвертим бомжам, яких на момент «призначення» на посаду навіть не було вже серед живих.

 

При цьому унеможливлюється призначення юридичних осіб до органів управління інших юридичних осіб, що є розповсюдженою та зручною практикою для холдингів із різними бізнесами. На практиці застосовується механізм передачі повноважень виконавчого органу підприємств стороннім організаціям, які часто є більш професійними у відповідних сферах бізнесу. Так прийнято у розвинених європейських країнах (Нідерланди, Німеччина, Великобританія та ін.). Цей «управлінський аутсорс» рятує та дозволяє рятувати від скрути значні активи, коли управління здійснює колектив (команда) однодумців, сконцентрованих однією ідеєю.

 

Навіть за аналогією в державі найважливіші рішення ухвалюються колегіально. Їх ухвалюють Верховна Рада України, Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України тощо. То чому і за яких мотивів від такого розумного та історично напрацьованого механізму слід відмовлятися під час управління підприємствами та холдингами?

 

Пропонована редакція є негативною для подальшого розвитку підприємництва в Україні та виглядає анахронізмом.

 

6. Дискримінація недержавних акціонерів

 

Держава як акціонер/учасник наділяється ширшими правами за інших акціонерів/учасників. Змінами до Цивільного Кодексу України створюються передумови для подальшого наділення держави особливими правами при управлінні юридичними особами приватного права, в яких виступає держава акціонером/учасником. Пропонується зменшення величини частки держави в юридичних особах для вирішального впливу на господарську діяльність (менше 50%).

 

Маючи 25% і більше, держава матиме привілейований вплив на діяльність Товариства. При цьому і так держава (опосередковано) має свій значний вплив на підприємства, виконуючи власні природні регулятивні функції через уповноважені органи. Зокрема це органи ліцензування, податкові органи, правоохоронні органи, інші контролюючі органи. Тобто, держава має достатні можливості для того, щоб «диктувати свою волю» і без того, аби перебирати на себе надмірні функції прийнятті рішень всередині підприємства. Якщо ми вже використовуємо термінологію «рівність всіх учасників» (будь чого), то цей принцип має дотримуватися завжди і всюди.

 

Публічна дискусія щодо законопроекту

 

Законопроект дуже «непростий», суперечливий. І не дивно, що проти нього висловилися Фонд держмайна України та Асоціація міст України. А провідна галузева наукова установа, що спеціалізується на господарському праві – Інститут економіко-правових досліджень НАН України імені В.К. Мамутова закликав до публічної наукової дискусії з приводу доцільності новацій.

 

Науковці звернули увагу на таке. У пояснювальній записці зазначено, що реалізація законопроекту «не потребує додаткових витрат з державного бюджету України». Фахівці Національної академії наук України підрахували, що одномоментні «реєстраційні витрати законопроекту» складуть, щонайменше, 3 млрд грн. І це лише поточні реєстраційні витрати. Тобто, по суті лише «переписування вивісок та довідників, не кажучи вже про шкоду від тих прогалин і «білих плям», які неодмінно виникнуть у разі його ухвалення.

 

Свою позицію виклало Національне агентство запобігання корупції, вказавши на  виявлені численні корупціогенні фактори даного «творіння» законодавців.

 

Голова Антимонопольного комітету України Ольга Піщанська, приміром, зазначила, що АМКУ тісно взаємодіє з господарськими судами понад 20 років. Напрацьована судова практика, яка є зрозумілою для суб’єктів господарювання. За її словами, законопроект № 6013 несе великі ризики. Скасування Господарського кодексу України призведе до абсолютно нової правової реальності в господарських відносинах. Від себе зазначимо, це ще слід «помножити» на фактор «військової невизначеності».

 

На переконання спікерки, інвестори не будуть давати коштів, якщо не розумітимуть стабільних правил здійснення господарської діяльності на території України. І зараз не час руйнувати стабільну практику.

 

Проблеми захисту майнових інтересів держави

 

Перший заступник Голови Фонду державного майна України Дмитро Кліменков звернув увагу на проблемні питання, з якими стикається ФДМУ під час забезпечення в судах захисту майнових інтересів держави. «Якщо не буде забезпечено належне функціонування судової та правоохоронної систем, то інвестиції в необхідному обсязі до нас не надійдуть. Після нашої перемоги Україна стане надзвичайно привабливою для інвесторів з усього світу. Тому вже сьогодні маємо спільно шукати оптимальні варіанти для покращення інвестиційного клімату в державі та належного захисту прав інвесторів у сфері господарювання. І ФДМУ готовий долучатися до спільної роботи із суддями», – зауважив спікер.

 

Народний депутат України, член парламентського комітету з питань правової політики Павло Павліш, висловлюючись щодо ідеї скасування Господарського кодексу України, зазначив: «Я проти кардинального підходу, який може погіршити життя громадян загалом і систему судів зокрема. Слід зважено підходити до цього питання. Крім того, ініціативи щодо подібного реформування мають виходити саме від суддів», – наголосив він.

 

Членкиня Наглядової ради ПАТ «Ощадбанк» Роза Тапанова зауважила про необхідність забезпечення ефективної роботи господарської юрисдикції. На її думку, поєднання сталості нормативно-правових актів і судової практики підвищить інвестиційну привабливість України. «Важливо уникнути такої ситуації, коли внаслідок скасування Господарського кодексу України та прийняття нового нормативного акта виникнуть підстави для оскарження рішень щодо вилучення та націоналізації майна», – сказала спікерка. Вона також повідомила про практику застосування законодавства для вилучення активів рф в Україні.

 

Неможна оминути увагою і той факт, що законопроект №6013 було схвалено Комітетом з економічного розвитку кулуарно. На засідання не були запрошені ані науковці господарсько-правового напряму, ані судді господарських судів, арбітражні керуючі, які застосовують цей закон.

 

Щодо останнього зауваження, то це вже далеко не вперше, коли законопроекти вносять та ухвалюють ті, хто не є «сіячем на цьому правовому полі» та безпосередньо не застосовує правове регулювання спірних відносин, будучи популістами та сторонніми наглядачами, які приймають рішення, «заплющивши очі» на реалії.

 

Дискусія триває. Хочеться сподіватися на те, що законодавці утримаються від поквапливих і необдуманих кроків.