Київський апеляційний суд скасував вирок, складений іноземною мовою

Державна мова – одна за базових засад кримінального провадження, що не допускає жодних винятків. Правосуддя в Україні не може відправлятися іноземною мовою – так само, і всі судові рішення повинні складатися виключно українською.

 


 

Мовні проблеми Солом’янського районного суду

 

Повертаючись до теми мовного питання в Солом’янському районному суді м. Києва, нагадаю, як там замість вироку (справа № 760/7688/17) мій підзахисний Х., громадянин Грузії, отримав «приговор», складений російською мовою.

 

З огляду на це мною було подано апеляційну скаргу.

 

Так, судом першої інстанції в порушення вимог ст. 29 КПК України судове провадження здійснювалося іноземною – російською мовою. Нею мій підзахисний не володії та не розуміє її, адже він сван (представник народності, що проживає у високогірних районах) і уродженець Грузії. Крім того, текст оскаржуваного вироку складений також російською мовою.

 

У поданій мною апеляційній скарзі я також звернув увагу і на порушення таємниці нарадчої кімнати. Після останнього слова суд видалився до нарадчої кімнати, та після виходу з неї не проголосив вирок, а ухвалив рішення про продовження розгляду кримінального провадження.

 

Крім цих порушень, Солом’янським районним судом було неправильно застосувано положення ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні покарання обвинуваченому Х. Станом на 20.03.2020 р. відбута частина приєднаного покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2017 р. складала 14 днів. Відтак я вважаю приєднане покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 26.06.2017 р. у вигляді 6 місяців позбавлення волі незаконним та явно несправедливим.

 

І це ще було не все: судом першої інстанції не надано чіткої кваліфікації дій обвинуваченого Х. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України. А саме, не вказано, які дії були вчиненні останнім: насильство, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого або погроза його застосування. За наведених обставин я просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

 

Всі ці обставини я також виклав у судовому засіданні, що відбулося 22 червня 2020 р. Прокурор, звісно, заперечував проти задоволення скарги. Але колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, і ось чому.

 

Вирок іноземною мовою скасував апеляційний суд

 

Питання мови у кримінальному провадженні

 

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції. За результатами апеляційного розгляду, колегією суддів встановлені порушення судом першої інстанції засад кримінального провадження, які регламентують диспозитивність кримінального провадження та мову, якою здійснюється кримінальне провадження та право обвинуваченого на захист.

 

Так, відповідно до положень п. 22 ч. 1 ст. 7 та ст. 29 КПК України питання мови, якою здійснюється кримінальне провадження, належить до засад кримінального провадження. За змістом ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

 

Суд зобов’язаний забезпечити учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

 

Суд не має права вести провадження іноземною мовою

 

Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

 

Всупереч зазначеним вимогам закону, судовий розгляд був проведений іноземною (російською) мовою. Обвинувачений, який не володіє державною мовою, не був забезпечений перекладачем. Остаточне рішення у справі було складене іноземною – російською мовою. А особам, які не володіють цієї мовою, копія судового рішення у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють, надана не була. Колегія суддів звернула увагу на те, що ст. 29 КПК України не робиться жодних виключень щодо мови, якою здійснюється кримінальне провадження та щодо мови, якою ухвалюється остаточне процесуальне рішення.

 

Провівши судовий розгляд іноземною мовою та склавши цією мовою судове рішення, суд першої інстанції допустив порушення однієї із засад кримінального провадження. Зокрема було порушено засади щодо мови провадження, що могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Тому зазначені вище порушення КПК України Київський апеляційний суд визнав істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

 

Диспозитивність кримінального провадження

 

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7 та ст. 26 КПК України диспозитивність є засадою кримінального провадження. Одним із елементів принципу диспозитивності, як засади кримінального провадження, є визначення ролі та ступеню участі суду у кримінальному провадженні. Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

 

За загальною концепцією КПК України, суд є безстороннім учасником кримінального провадження, на який покладена функція відправлення правосуддя і який у своїй діяльності не має права перебирати на себе функції інших учасників кримінального провадження. Реалізація цього принципу в КПК України втілилась через положення п. 2 ч. 1 ст. 75 КПК України, яка за своїм змістом передбачає заборону судді здійснювати правосуддя у конкретному провадженні, якщо він брав участь у цьому ж провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник.

 

Заборона участі судді у кримінальному провадженні на стадії судового провадження за умови його попередньої участі у цьому ж кримінальному провадженні як перекладача у рівній мірі виключає можливість судді чи суду здійснювати функції перекладача під час судового розгляду. Незважаючи на наявність зазначених вище імперативних вимог закону, суд у ході судового розгляду у кримінальному провадженні за обвинуваченням громадянина Х. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України взяв на себе функції перекладача.

 

Суд не може брати на себе функції перекладача

 

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що значна частина процесуальних документів, рішень та інших матеріалів провадження складена українською мовою. Матеріали кримінального провадження не містять даних про залучення перекладача на стадії судового провадження загалом, та у ході судового розгляду зокрема.

 

Наведене дає підстави твердити, що у ході судового розгляду при дослідженні доказів та у ході постановлення вироку при викладенні доказів у мотивувальній частині вироку, суд першої інстанції виконав не властиві йому функції перекладача. Цими діями суд першої інстанції допустив порушення як положень КПК України, які регулюють диспозитивність у кримінальному провадженні, так і положень КПК України, які регламентують участь судді у кримінальному провадженні. Зазначені вище порушення вимог КПК України перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Тому колегією суддів вони визнаються істотними порушеннями кримінального процесуального закону.

 

Інші суттєві порушення, допущені судом першої інстанції

 

Колегія суддів також звертає увагу на те, що зміст ст. 20 КПК України дає підстави стверджувати, що забезпечення обвинуваченого перекладачем, у разі неможливості останнім залучити перекладача самостійно, є однією із складових частин забезпечення обвинуваченому права на захист, що належить до засад кримінального провадження.

 

Здійснення перекладу процесуальних документів і рішень безпосередньо судом без залучення перекладача неминуче призвело до порушення права обвинуваченого на захист, що є порушенням вимог ст. 20 КПК України.

 

Судом першої інстанції також не було з’ясовано із достатньою повнотою питання чи усі представники сторони захисту володіють російською мовою в достатній мірі для здійснення належного захисту від висунутого обвинувачення та чи потребують перекладача, із урахуванням того, що проведення судового засідання російською мовою відбувалося в порушення вимог закону. Зазначені вище порушення вимог КПК України в частині забезпечення права обвинуваченого на захист  перешкодили суду ухвалити законний та обґрунтований вирок. Тому ці порушення є істотними порушеннями кримінального процесуального закону.

 

Київський апеляційний суд визнав вирок незаконним і необґрунтованим

 

За наявності зазначених вище істотних порушень кримінального процесуального закону, вирок Солом’янського районного суду м. Києва  від 20 березня 2020 року щодо громадянина Х. не може визнаватись законним і обґрунтованим. Київський апеляційний суд дійшов висновку про те, що він підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

 

Під час нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції необхідно перевірити доводи апеляційної скарги захисника про порушення закону, що допущені судом у ході призначення покарання. При цьому, суду першої інстанції необхідно мати на увазі, що покарання за сукупністю злочинів, у тому числі і у порядку ч. 4 ст. 70 КК України, призначається шляхом повного або частково складання покарань, призначених за кожний злочини окремо.

 

Застосування принципу повного або часткового приєднання до покарання призначеного  за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком характерне для призначення покарання за сукупністю вироків. А застосування його у випадку призначення покарання за сукупністю злочинів указує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

 

Тому згідно з ухвалою Київського апеляційного суду від 22 червня 2020 р. вирок Солом’янського районного суду м. Києва  від 20 березня 2020 р. щодо громадянина Х. було скасовано. Одночасно було призначено новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції.

 

Таким чином, завдяки тому, що в апеляційній скарзі нами було детально обґрунтовано всі порушення норм процесуального законодавства, цілком очікувано судом апеляційної інстанції було ухвалено рішення на користь обвинуваченого. Власне, все сталося так, як ми й передбачали. Свою роль у відновленні справедливості відіграла й активна участь журналістів, які не обійшли увагою проблему відсутності перекладача, що є порушенням права на захист.

 

Щоправда, приводи для розчарування в цій історії таки залишила Вища Рада Правосуддя, якою було прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження відносно судді Педенко А.М.

 

Суддя Педенко допустила серйозні порушення

Вища Рада правосуддя не вбачає порушень

 

Вища рада правосуддя не вбачає порушень… А що ж вона тоді – вбачає?