Леонід Хомяков
Latest posts by Леонід Хомяков (see all)
Зараз у політикумі, фаховому середовищі та соцмережах точиться жваве обговорення можливих наслідків, до яких може призвести земельна реформа, сутність якої полягає у знятті мораторію на продаж сільськогосподарських земель і запровадження вільного ринку земельних активів.
Градус обговорення підігріває тиск з боку МВФ та міжнародних організацій (корпорацій), які однією з базових умов продовження фінансування України (та й підтримки взагалі) ставлять саме проведення земельної реформи.
Я не хочу вдаватись у складні розрахунки та числені суперечності, які рясно викладаються у дослідженнях та експертних висновках з цього приводу, бо не є спеціалістом із земельних питань та ринкових відносин.
Чому українські чорноземи мають коштувати значно нижче, ніж набагато гірші землі за кордоном? Хто матиме першочергове право на викуп? Чи повинна держава контролювати більшу частину сільськогосподарських земель? Як саме має відбуватися реформа – всі ці питання нехай владнають фахівці та гравці на ринку під контролем небайдужої громадськості.
Але я добре знаю іншу сторону питання. І стосується вона не ціни, не першочергового права на викуп, а взагалі права на володіння та розпорядження власною землею українських селян та фермерів.
Останніми роками Україну накрив справжній вал земельного рейдерства. По всій країні відбувалися жорстокі сутички між фермерами і селянами, з одного боку, та спритними рейдерами – з іншого. Вже є численні жертви, а кількість спроб рейдерських захоплень зростала з кожним місяцем. Бережинка, Чаплинка, Попасна, – масштабні бійки, стрілянина, гранати, невідомі у балаклавах, – і це лише декілька гучних назв із кількох тисяч гарячих точок на мапі України.
Також за темою: Про земельне рейдерство
І це – лише боротьба за право орендувати та обробляти землю. Уявіть, що розпочнеться, коли землю можна буде купувати, продавати і отримувати в довічне користування.
Багато моїх знайомих, поважних фахівців, громадських діячів іноді з піною у рота доводять, що треба негайно запроваджувати цивілізований ринок землі – мовляв, це крок уперед, це нормально і прогресивно.
Разом із тим, багато популістів лякають тим, що як тільки запровадять вільний ринок, землю в селян одразу ж заберуть та видурять за безцінь, і українське селянство впаде за межу зубожіння.
Що треба робити, щоб не потрапити у пастку рейдерського беззаконня?
Треба розробити та прийняти справжній антирейдерський закон, а не ті, які вже були ухвалені. Жоден із чинних антирейдерських законів не містить дієвих норм, за допомогою яких дійсно можна захистити власників землі від рейдерів і шахраїв, а також убезпечити від незаконного відчуження та перепродажу землі третім особам.
У новому законі має бути враховано низку таких ключових положень.
По-перше, вилучити можливість одноосібно та безкарно змінювати данні кадастрів і держреєстрів.
Зараз кожен нотаріус, кожен держреєстратор може одноосібно і безкарно змінювати право власності на нерухомість як в електронному держреєстрі, так і в акті чи свідоцтві на право власності.
По-друге, треба організувати цю роботу таким чином, щоб кожна транзакція щодо змін прав власності на нерухомість, проходила паралельний контроль у профільному комітеті Мінюсту – він має бути найбільшим та найфаховішим! Нехай не ображаються чиновники із цього міністерства, але найбільшу користь вони можуть принести якраз цим. Та головне – щоб кожна зміна даних підтверджувалась особистим дозволом продавця, тобто колишнього хазяїна землі.
Відповідальність за внесення неправомірних змін у держреєстр має бути однаковою: як для держреєстратора, так і для контролера з Мінюсту.
По-третє, треба встановити кримінальну відповідальність за неправомірну зміну права власності на землю (за змову з рейдерами). Вона повинна бути значною і неминучою – до 10 років позбавлення волі.
Але, навіть за умови прийняття нормального закону, все одно буде багато зловживань і спроб рейдерства, за якими сучасні суди будуть просто не у змозі обробити позови та винести справедливе рішення.
Отже, буде доречно земельні питання, де фігурують великі обсяги земельних активів передати до ведення у новостворений Антикорупційний суд, у якому має бути окремий земельний департамент.
Також необхідно навести лад у сьогоднішніх кадастрових планах і електронних базах, узгодити їх відповідно до старих земельних актів на право власності. Бо саме старі свідоцтва в більшості випадків залишились єдиним надійним джерелом визначення – хто ж справжній володар тієї чи іншої землі.
Окремим важливим пунктом земельної реформи має стати нова, чітка, справедлива, продумана система взаємовідносин фермерів із селянами, паї яких вони обробляють, та система оподаткування сільськосподарського виробництва, яка буде спиратися на кращі надбання розвинутих країн і враховувати українські реалії.
Отже, шановне українське депутатство у своїх прагненнях змінити Україну, запропонувати прогресивну земельну реформу та задовольнити вимоги МВФ і міжнародних інституцій мусить виходити саме з таких реалій. Без працюючого антиредейрського закону та реформованого фахового антикорупційного суду будь-яка земельна реформа, навіть наймудріша і найзваженіша, приречена на скандал, фарс і соціальний вибух.
Не визнавати цього – це лицемірство та відверта зневага до людей, до закону, до національних інтересів.
Чому протестують фермери, землевласники?
Зараз люди по всій країні протестують проти земельної реформи.
Виводити мільйони гектарів на вільний ринок продажу в той час, коли право власності на будь-яку ділянку або цілий лан можна швидко і легко змінити, сидячи в кабінеті (і злочинцю за це нічого не буде), а власник ніяк не зможе захистити своє майно – це відверте самогубство для фермерства і селянства взагалі.
Таку «одноходовочку» можна порівняти з відомим анекдотом про гру в карти, коли наша людина потрапила у коло шляхетних гравців і дізналась, що там ніхто не перевіряє, яка в тебе карта, і всі довіряють на слово. «І тут у мене така карта поперла!».
Тож є величезна загроза того, що отримавши право купувати і продавати землю, аферисти шахрайським способом відберуть у власників їхню землю, кілька разів перепродадуть її і, зрештою, земля опиниться в потрібних руках «законного», «добросовісного набувача». А ошуканий селянин (фермер) буде роками бігати по судах та марно сподіватись на правосуддя…
А іноземці що?
Тепер щодо можливої скупки українських земель за безцінь іноземним капіталом. Досвідчений, потужний іноземний агро-інвестор із США, Євпропи, чи Китаю, звісно, може зацікавитися родючими українськими чорноземами.
Невелика, у порівняні зі світовими цінами, вартість наших гектарів може привабити його купувати землю та вкладати кошти в організацію сільськогосподарського виробництва. Але при тому стані антикорупційного та антирейдерського законодавства, при тій тотальній продажності вітчизняних судів, за безпеку таких вкладень я б не дав і одного долара.
От уявіть – купив якійсь німець 5000 га землі, вклав кілька мільйонів у систему зрошування, в добрива, селекцію, засіяв – плекав врожай півроку, а коли прийшла пора збирати вершки-корішки, на поле заявилися озброєні молодики у балаклавах, зі своїми комбайнами, і прибрали весь врожай вартістю кілька мільйонів валюти! Що, таке неможливо? Ха-ха, ви серйозно?
Якщо таке процвітає зараз, коли законні власники врожаю можуть виставляти проти бандитів власні загони самооборони, та все одно не можуть захистити свої посіви, то як зможе протистояти бандитам-рейдерам іноземець, який звик, що все відбувається цивілізовано і по закону? Так, він звернеться до поліції, до суду. Поліція й не почухається, а до суду прийдуть адвокати рейдерів, у яких будуть свої власні документи на право власності чи оренди, які їм підмахнув учора корумпований держреєстратор або нотаріус. І що – справа зависне на роки в судах, інвестор залишиться без грошей, Україна без іміджу, а бандити – з прибутком.
Без цих змін земельна реформа перетвориться на звичайнісінький грабунок як селянства, так і України в цілому, що неодмінно призведе до масштабних конфліктів, наслідки яких будуть дуже страшними, перш за все, для чиновників, латифундистів, можновладців, які допустили цей безлад, скупивши та перепродавши землю і набивши собі кишені.
І не забувайте – світ настільки зжався, що втекти кудись із грошима не вийде – Бог дістане.
Відповідальність – набувачеві
Треба прийняти закон, у якому передбачити норми про те, що якщо земля була реалізована з порушеннями закону або шахрайськими методами, то кінцевий набувач втрачає свої права на цю землю без компенсації у господарському процесі.
Він може лише судитися із шахраями у межах кримінального провадження.
Щоб уникнути рейдерських схем, коли земля за допомогою маніпуляцій і махінацій переоформлюється, а потім кілька разів швидко перепродається, і вже неможливо знайти крайніх, а страждає доброчесний покупець, треба створити систему незалежної антирейдерської експертизи (НАЕ).
Коли доброчесний покупець або інвестор захоче купити землю, щоб вкласти у розвиток кошти, він звертається до НАЕ. Спеціалісти НАЕ перевіряють усю інформацію, пов’язану із цією землею: чи в порядку всі майнові і кадастрові документи, чи не закладена вона, чи не була набута шахрайським методами, чи добровільно її позбувся перший хазяїн, чи немає інших претендентів. Якщо є підозри – то все доводиться до відома покупця, і зважуються ризики. І тоді вже це буде клопіт покупця.
Фото Ірини Кременовської
Читайте також:
“Глубинное” рейдерство по-украински