Чому зростання захворюваності – не міф і не тема для жартів: історія про те, як наш співробітник переніс COVID-19.

 

---

 

Оптимістичні прогнози щодо подолання COVID-19 не справдилися

 

На самому початку пандемії ми разом з вами уважно слідкували за новинами. Певне, ви теж пам’ятаєте, як фахівці висували різні прогнози, що тоді здавалися дуже обнадійливими. Очікувалося, що з настанням літа поширення захворювання різко піде на спад. На підтвердження цього наводили дані про те, що новий вірус є особливо активним, коли температура повітря становить від +2 °С до +4 °С за відповідного рівня вологості тощо.

 

Вже при температурі від +18 °С вірус гине набагато швидше та вже не є таким стійким на поверхнях. Було сподівання на те, що коли прийдуть спекотні літні дні, люди будуть менше хворіти.

 

 

Обговорювалася й вірогідність того, що після літа вірус може зникнути зовсім. Але ці прогнози не справдилися.

 

Ми також узагальнювали статистичні показники динаміки поширення захворюваності на COVID-19 починаючи від 01.04.2020 р. на основі даних МОЗ України. Саме 01.04.2020 р. Україна отримала, по-перше, набори для виявлення РНК-номінального коронавірусу COVID-19. І, по-друге, одночасно у нашій країні теж було запущено виробництво тестових систем. Від початку квітня до поступового пом’якшення карантинних обмежень, особливо наприкінці травня, спостерігалася тенденція до збільшення кількості виявлених випадків. І ми також наголошували на тому, що реальні показники зростання захворюваності залежать від можливостей тестування. А це вкрай важливо для ранньої діагностики COVID-19.

 

У суспільстві активно просуваються доволі дивні твердження про те, що коронавірусу не існує. При цьому наводяться довільно вирвані зі статистики дані, а різні «експерти» беруться порівнювати показники, котрі аж ніяк не співвідносяться між собою. Найчастіше такі особи порівнюють показники захворюваності та смертності від COVID-19 за місяць або три місяці з показниками за весь попередній рік. Вони огульно беруть за основу смерті внаслідок ДТП, цукрового діабету, онкологічних, серцево-судинних захворювань і навіть суїцидів, а потім на цій підставі висновують, що ніякої загрози немає.

 

Наш фотокореспондент тяжко переніс COVID-19  

 

Ще один популярний аргумент у тих, хто заперечує пандемію COVID-19: мовляв, а покажіть нам хоч когось, хто реально захворів. «Серед моїх знайомих і рідних ніхто не захворів, – кажуть вони, – значить, ніякої хвороби немає». Запитують вони і про те, де ж захворілі у соцмережах.

 

Ясна річ, що коли люди перебувають в умовах самоізоляції та мінімізують соціальні контакти, їхній ризик заразитися значно знижується. Вони цілком здорові, бо знаходяться вдома, й тому помилково вважають, що їм нічого не загрожує.

 

А що стосується хворих у соцмережах, то повірьте, в такому стані не кожен буде спроможним щось дописувати у тому ж Фейсбучику чи десь іще. І потім, не всі є настільки активними користувачами соцмереж, як COVID-скептики. Ніхто не зобов’язаний звітувати перед сторонніми особами про кожну життєву подію. Це – одне.

 

А друге – агресивне й нелюдське відношення з боку оточуючих до тих, кому не пощастило захворіти.

 

Минулого місяця наш фотокореспондент Євген А. переніс COVID-19. Всупереч міфу про те, що вірус нібито є небезпечним лише для людей літнього віку або осіб, які мають супутні хвороби, заразився молодий 34-річний чоловік. У нього не було жодних хронічних захворювань і проблем зі здоров’ям. До цього він і не знав, що таке сезонний грип.

 

Євген живе у селі, де всі знають одне одного, та досі переймається, що сусіди почнуть цуратися його та членів його сім’ї через те, що він перехворів небезпечним вірусом. Навіть попри те, що він нікого не заразив і всю хворобу переніс, не контактуючи з жодною людиною.

 

Євген захворів на травневі свята – перші симптоми з’явилися у вихідні. Вірогідно, він міг заразитися, перебуваючи у місцях скупчення людей. Можливо, це сталося у магазині. Можливо, на другій роботі – Євген працює на СТО, хоча там ніхто з його колег не хворів.

 

Коли мине якийсь час і наш народ заспокоїться, то Євген (і не тільки він), якщо сам того захоче, відкрито розповість про те, як він хворів. А зараз він досі не впевнений, чи не знайдуться раптом серед сьогоднішніх його друзів і односельців ті, кому не спаде на думку прийти й побити вікна чи підпалити хату…

 

Ліки не діяли

 

Протягом перших п’яти днів у Євгена трималася висока температура, він практично весь час лежав або сидів. Їсти не хотілося зовсім.

 

Ще був сильний кашель. Наступні дні температура вже почала «стрибати». Вона то падала до 37, до знову піднімалася до 39. Здавалося, кінця тому не буде ніколи. І все супроводжувалося слабкістю й нестерпним головним болем.

 

До речі, ще одна особливість цього захворювання – ліки чомусь не діють. Парацетамол не збивав температуру. Минали години, а жодного ефекту не спостерігалося. Анальгін і спазмалгон не рятували від головного болю, від якого темніло в очах.

 

Євген розповів, що від кашлю він перепробував геть усе: полоскання, таблетки, льодяники, аптечні засоби в аерозолях. Нічогісінько не допомагало. Чаю, кави, молока й відвару трав було випито багато літрів.

 

У Євгена спочатку була думка про те, що, можливо, лікарські засоби виявилися підробкою. Але причина в іншому: він коронавірусної інфекції наразі не існує ліків. Проводиться лише симптоматичне лікування. Тому звичні засоби, що доступні в аптеках і можуть застосовуватися вдома, або не діють, або їх лікувальні властивості виражені дуже слабко.

 

Весь цей час ми підтримували зв’язок по телефону. Взагалі мушу вам сказати, що якби Євгена доправили до лікарні, то це було б краще для нього, адже там він би перебував під наглядом медиків і отримував би більш ефективне лікування порівняно із засобами з домашньої аптечки. Сам він категорично відмовлявся наших пропозицій викликати швидку, кажучи, що краще померти у рідних стінах, ніж на лікарняному ліжку.

 

Але і це ще було не все. Коли Євгену тільки стало трохи краще, у нього ніяк не відновлювалася здатність відчувати запахи та був закладений ніс. Тоді дехто з рідних (з міркувань турботи – як же інакше), не подумавши, дав йому шкідницьку пораду скористатися «народним» засобом і закапати у ніс нерозведений буряковий сік. Коли Євген це зробив, то думав, що перепалив собі все – біль був такий, що стало складно дихати. «Півгодини лежав і прощався із життям, не міг встати», – зізнався він.

 

Ніколи не робіть такого. Наполегливо радимо вам не займатися самолікуванням, а звертатися по допомогу до лікарів. Чим раніше буде розпочато лікування, тим вище шанси вижити.

 

Про що мовчать ті, хто перехворіли

 

Після того, як було проведено останнє тестування, і воно не виявило хвороби, Євген ще наступні два тижні перебував у самоізоляції. Його стан не давав можливості ані працювати, ані робити навіть звичні домашні справи. Постійно хотілося спати. Навіть вийти на подвір’я, щоб відкрити теплицю чи включити воду на полив городу здавалося тяжким випробуванням.

 

«Я ледве ходив, чомусь боліли ноги. У перші дні, коли зміг вийти на подвір’я, уронив ключ від сараю. Коли присів навпочіпки, щоб його підняти, відчув, що сил підвестися просто немає. Насилу встав і пошкандибав назад у хату», – розповів Євген, додавши, що крім слабкості, кашель у нього тримався до кінця травня.

 

З одного боку, всі хто вважають, що ані з ними, ані з їхніми рідними нічого не станеться, начебто не вірять у сам факт існування COVID-19. З іншого боку, як тільки вони дізнаються про те, що хтось захворів, то вдаються до справжнього дикунства. Я вже не кажу про абсолютно здорових людей, яких зустрічали градом каміння у Нових Санжарах. Давайте згадаємо, як мешканці будинку в Чернівцях влаштували скандальний мітинг проти жінки, в якої чоловік опинився у лікарні через зараження COVID-19. В його дружини тестування не виявило хвороби. Вона перебувала на самоізоляції та нікуди не виходила, але «добрі» сусіди вдалися до погроз, і жінка змушена була заради власної безпеки відправитися на самоізоляцію до лікарні. Потім, відбувши 14-денний термін під наглядом лікарів, цілком здорова жінка повернулася до дому.

 

Ось тому люди і мовчать, адже відношення до хворих – просто скотське. Їх починають ненавидіти й піддавати жорстокому цькуванню. Замість співчуття до них ставляться, немов до прокажених. Замість допомоги вони отримують прокльони та погрози на свою адресу.

 

І це, ще раз підкреслю, відчувають на собі люди, котрі хворіють, котрі виснажені та ослаблені фізично і морально. Ось тому не всі готові повідомляти про своє лихо відкрито – скажімо, у соцмережах. Уявіть: ви хворієте, вам і без того тяжко, а тут ще у приват різні паскудники починають писати щось образливе, бажати смерті, погрожувати спалити хату або звинувачувати вас у тому, що ви брешете, і ніякої хвороби немає.

 

Від 2020 року зростання захворюваності на COVID-19 є головною загрозою для нашого життя

 

І тут давайте знову повернемося до прогнозування розвитку епідемічної ситуації, спираючись на відомості з офіційних джерел. А ці прогнози, навіть найоптимістичніші, складно назвати сприятливими.

 

В Україні впродовж травня та особливо від 01 червня, коли було запроваджено новий етап пом’якшення карантинних заходів, щодня фіксуються нові антирекорди щодо зростання захворюваності. Навіть якщо розглядати показники виявлених випадків зараження у співвідношенні з кількістю проведених тестувань, яких тепер щоденно проводиться в сотні разів більше, ніж на початку епідемії, то все одно очевидним є те, що інфекція продовжує стрімко поширюватися.

 

Чим більше тестувань проводиться, тим більше можливостей діагностувати захворювання на ранніх етапах і розпочати лікування. А значить, врятувати чиєсь життя й убезпечити інших. Це доводить і успішний досвід інших країн. Так, у ФРН, де ще від початку пандемії проводилось до 300 тисяч тестувань щодня, показники зростання захворюваності були одними з найбільш високих у Європейському регіоні. А зараз там епідемія пішла на спад, що також підтверджують результати тестів.

 

Що стосується прогнозованих показників смертності людей, то кожен з вас може переглянути статистику ВООЗ і переконатися, що на кожні 100 тисяч населення від COVID-19 у квітневий пік пандемії помирали, в середньому, від 0,6 до 1% людей. Цей показник, знову таки, є усередненим, а зараз у деяких країнах він наближується вже до 3%.

 

У країн різний рівень розвитку медицини, те ж саме стосується і рівня дисциплінованості самих громадян. Якщо люди починають відверто нехтувати заходами безпеки, безкарно закликати всіх інших ігнорувати приписи лікарів, то зростання захворюваності не припиниться ніколи та заразиться дуже багато інших.

 

Кожен з тих, хто легковажно ставиться до цієї глобальної загрози, вважає, що йому нічого не загрожує та його це не стосується. Настрої в суспільстві зараз теж є такими, що люди просто втомилися сидіти на карантині, багато хто відчуває проблеми з грошима. А тим, хто не має матеріальних проблем, хочеться просто жити звичним життям, і доля оточуючих їх не турбує взагалі. Хто там заразиться, скільки ще людей помре – це їх не цікавить.

 

Боротися треба за кожне життя

 

Твердження про те, що коронавірус може загрожувати лише людям літнього віку – це тільки міф. Цим людям так само тяжко переносити всі хвороби. Крім того, нашим пенсіонерам і без цього дуже складно виживати на ті копійки, які вони отримують.

 

Насправді ж від COVID-19 вмирають і люди молодого віку. Навіть у США, з її розвиненою медициною, коронавірус випередив усі інші причини смерті в усіх вікових категоріях. У Великобританії, згідно з даними статистики, тільки 6% людей, яких було шпиталізовано, мали захворювання, що загрожували їхньому життю, тоді як від загальної кількості шпиталізованих померло набагато більше, в тому числі раніше здорових пацієнтів. Ситуація в Україні в частині причин смерті практично не відрізняється від ситуації в США, Великобританії або Німеччині. Тому і в нашій країні зростання захворюваності на COVID-19 прогнозовано може стати основною причиною ранньої смертності серед людей працездатного віку, які не мають проблем зі здоров’я та не входять до жодної з груп ризику.

 

Всім нам хочеться якомога скоріше повернутися до звичного життя і до роботи. Всі ми хочемо залишатися здоровими та бажаємо благополуччя своїм близьким, чи не так? А це можливо лише за умови відповідального ставлення до інших людей.

 

Щоденні показники кількості летальних випадків – це не просто цифри чи набір символів. Це людські життя, що обірвалися, це сльози й горе рідних і друзів. Це чиясь невиправна втрата, біль від якої залишиться назавжди.

 

Щоденні показники зростання захворюваності – це людські долі, над якими теж нависла смертельна загроза. Й ними не можна нехтувати на догоду своїм особистим вподобанням і бажанням.

 

Жодна держава і нація не може собі дозволити віддати своїх людей на смерть і нічого не робити для того, щоб попередити такий розвиток епідемії.

 

І зараз не той час, аби грати у «вірю – не вірю». Коли йде дощ або сніг, то це відбувається незалежно від того, чи віримо ми в їх існування. Й зовсім безглуздо розмірковувати про те, чи порушує дощ наші права, змішуючи брати із собою парасольку або вдягатися відповідно до сезону.

 

Треба боротися за кожне життя. Для цього будуть виправданими будь-які дії та рішення влади.