„Маленькі” слабкості судді Смілянець – великі втрати для держави

Нещодавно в засобах масової інформації було опубліковано так званий «президентський список» суддів, які мають усі шанси найближчим часом втратити свої посади. Причому деякі з них (такі, як суддя Смілянець В.в.) можуть не тільки втратити посади, а й заслухати на лаві підсудних від когось зі своїх колишніх колег обвинувальний вирок.

 


 

Те, що в українських судах корупція – відомо всім. Всі говорять про те, що треба із цим щось робити. Навіть говорять, що з корупцією треба боротись. Але ніхто нічого не робить. Очевидно, суспільство дуже хворе, а його еліта має всі ознаки враженого гангреною органу, і підійшла та стадія, коли хворого може врятувати тільки хірургічне втручання.

 

Нахабність суддів досягла найвищого пілотажу

 

Вони, діючи від імені Європейської держави, перетворили суди на аукціон по продажу судових рішень. Більшість адвокатів у таких справах виступають торговими агентами суддів. Суддя виносить рішення на користь того, хто більше дасть. І той, хто більше давав, як правило, продовжує давати більше по всій вищестоящій судовій вертикалі. Абсолютно незаконні рішення, через хабар, відсутність закону і крючкотворство судді стають законними і юридично обов’язковими на всій території України.

 

Про вищенаписані твердження відомо всім, але ситуація від того лише погіршується.

 

Існує фахова думка, що президентський список суддів виник через намагання Секретаріату Президента поставити на власний контроль суддівську вертикаль влади через брязкання мускулами. Однак, нам хотілося б вірити, що президентський список суддів – реакція на те суддівське свавілля, яке існує в Україні.

 

Останнім часом засоби масової інформації досить багато уваги приділяють темі безкарного розкрадання державного майна. Одну із таких історій безкарного заволодіння державним майном за допомогою суддівського свавілля і злочинних дій окремих клерків ми пропонуємо широкому колу читачів.

 

Суддя Смілянець (Шидловська)

 

У президентському списку суддів фігурує прізвище судді господарського суду міста Києва Смілянець  (Шидловська) В.В. Особи, які мали справи у судді Смілянець В.В., добре її знають. Її особливостями є відсутність доброго здоров’я, що підтверджується досить частими лікарняними, а також оформлення судових рішень не протягом п’яти днів, як це передбачено Господарським процесуальним кодексом України, а протягом кількох місяців.

 

До недавніх пір у провадженні судді Смілянець В.В. перебувала справа №24/75-б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Київ-Код». Ініціюючим кредитором у даній справі є Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Розмір кредиторських вимог Енергоатому до Київ-Коду становить 23 598 721,74 грн.

 

Дана справа про визнання банкрутом ЗАТ «Київ-Код» була порушена ще на початку 2004 року саме за заявою ДП НАЕК «Енергоатом». 23 млн. боргу – це вкрадені гроші ділками, нечистими на руку, в державного підприємства. На момент порушення справи про банкрутство ЗАТ «Київ-Код» майже не мав ніяких активів, окрім ряду незначних майнових вимог. Тому Енергоатом активно проводив роботу з правоохоронними органами, звертаючись до останніх (прокуратури, МВС) з повідомленнями про злочин, який вчинений посадовими особами ЗАТ «Київ-Код»  щодо крадіжки коштів в особливо великих розмірах у державного підприємства.

 

Амністія для розкрадачів коштів державного підприємства

 

Однак, як не дивно, наші правоохоронці справу не порушили, створивши злочинцям амністію у вигляді постанови про відмову у порушенні кримінальної справи. Відповідно до чинного кримінально-процесуального кодексу України кримінальна справа не може бути порушена у разі, якщо є не скасована постанова про відмову у порушенні кримінальної справи. Таким чином, у Енергоатом не було жодних шансів, як отримати хоч якісь активи у рамках ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

 

Суддя Смілянець В.В. (на той час ще Шидловська) рекомендувала ДП НАЕК «Енергоатом» кандидатуру арбітражного керуючого (відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») Щербаня О.М., якого ухвалою від 09.02.2004 року затвердила на посаді розпорядника майна.

 

Пізніше, оскільки ЗАТ «Київ-Код» не проводив жодної діяльності, господарський суд визнав останнього банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру. Ліквідатором суддя Шидловська (Смілянець) В.В. знову ж таки призначила Щербаня О.М.

 

Введення у процедуру банкрутства «свого» ліквідатора

 

Пояснюємо: відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з моменту введення ліквідаційної процедури ліквідатор одноособово виконує функції керівника підприємства-банкрута. До його функцій входить в тому числі пошук активів боржника-банкрута і їх реалізація. Саме тому дуже часто судді намагаються «всунути» у процес власного ліквідатора. Реалізація ліквідатором майна у спайці із суддею дає можливість діяти екстраординарно. Наприклад, значно занизити вартість майна і продати його своїй же комерційній структурі. Все буде очевидним, але суддя закриє на це очі. Звісно, не за просто так.

 

Отже, 06.07.2004 суддя Смілянець В.В. призначила на посаді ліквідатора ЗАТ «Київ-Код» Щербаня О.М. Останній розпочав активні дії по пошуку майна банкрута. Щербань О.М. встановив, що ЗАТ «Київ-Код» у 1994 році орендував у Київського оптико-механічного технікуму приміщення 600 кв.м. (майже весь перший поверх технікуму). Технікум знаходиться у м. Києві по вул. Аніщенко, 6 (центр Печерського району). Таким чином, ЗАТ «Київ-Код» мав право оренди у технікуму нежитлових приміщень площею 600 кв.м. у центрі Києва.

 

Не треба бути фахівцем, аби приблизно прикинути вартість оренди цього приміщення. Натомість ЗАТ «Київ-Код» на підставі договору оренди, укладеного у 1994 році, протягом 25 років має сплачувати за орендоване приміщення дуже незначні кошти. Зазначені права оренди можна було вигідно реалізувати за ринковою вартістю. Бажаючих отримати приміщення на 25 років оренди за фіксованою ставкою виявилось би чимало.

 

Ліквідатор Щербань О.М.

 

Слід зазначити,  що на перших порах у комітету кредиторів (читай ДП НАЕК «Енергоатом») не було претензій до роботи Щербаня як ліквідатора.

 

У подальшому діяльність Щербаня О.М. не влаштовувала ДП НАЕК «Енергоатом». І останній на початку 2007 року подав до суду (читай – до судді Смілянець В.В.) заяву про заміну ліквідатора. З цього моменту, як ДП НАЕК «Енергоатом»  подав свою заяву, суддя Смілянець В.В. почала дивним чином увесь час хворіти. Причому хвороба прогресувала у дні призначення судових засідань у справі про банкрутство ЗАТ «Київ-Код».

 

Так, вдалось зберегти Щербаня О.М. на посаді ліквідатора до літа 2007 року. Влітку суддя Смілянець В.В. пішла у відпустку, і таким чином, ще зберегла посаду Щербаня О.М. Лише наприкінці вересня Смілянець В.В. розглянула клопотання ДП НАЕК «Енергоатом», і за результатами винесла оригінальне рішення. Вона зобов’язала ДП НАЕК «Енергоатом» обґрунтувати необхідність заміни Щербаня О.М. на посаді ліквідатора ЗАТ «Київ-Код». Тим самим, суддя ще на деякий час подовжила його повноваження.

 

Для необізнаної людини така комбінація з подовженням повноваження Щербаня О.М. може видатись незначною. Але люди, які мають мало-мальське відношення до судових процедур, а особливо до процедури банкрутства розуміють, що така поведінка судді Смілянець В.В. є непростою, десь має бути результат від таких дій. І він з’явився.

 

Суддя і ліквідатор – це сила

 

Колись Олександр Дюма словами цирульника Боанасье твердив, що цирульник і кардинал разом у середньовічній Франції є силою. Ми наважимося стверджувати, що у сучасній Україні суддя і ліквідатор юридичної особи також є силою, яка безкарно може вершити темні справи.

 

У серпні 2007 року Щербань О.М., реалізуючи свої функції ліквідатора ЗАТ «Київ-Код» звернувся до Синельниковського міжрайонного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання права власності на 600 кв.м. нежитлового приміщення, який належав Київському оптико-механічному технікуму. У позовній заяві Щербань вказав, що дане майно нібито взагалі нікому не належить (просто збрехав). Знову ж таки, постає запитання про те, яким боком тут Синельниковський суд, якщо майно знаходиться у Києві на території Печерського району.

 

Відповідно до ст. 114 (виключна підсудність) Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, подаються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Як вже зазначено, справи такого толку мають виключну підсудність. За жодних умов, жоден суд не може розглядати такий позов, окрім суду за місцезнаходженням майна. У нашому випадку йдеться про Печерський районний суд Києва. Однак, незважаючи на це, Щербань О.М. пішов із позовом аж у Дніпропетровську область за 600 км від Києва.

 

Нова схема розкрадання державного майна

 

Відповідь одна: там знайдено суддю, який за хабар погодився допомогти Щербаню вкрасти майно державного технікуму. Отже, ліквідатор і суддя разом можуть законно вкрасти державне майно, завдавши державі, у якій вони самі живуть, суттєвої шкоди. Позов розглядався без виклику представників технікуму, оскільки Щербань О.М. вказав, що це майно безхазяйне, а суд за хабар на це закрив очі.

 

Зрештою власник майна залишився без майна, без його, власника, відома. Все було б добре, якби не було так погано. Адже майно, що відчужено ділками, належить спеціалізованому технікуму, в якому вчаться діти – майбутня гордість країни. Але, очевидно, такі пафосні речі не мають місця у діловій голові Щербаня і тих суддів, які зробили все для викрадення майна. В очах – довгі цифри!

 

Ліквідатор Щербань О.М., який їздить на автомобілях вартістю в декілька десятків тисяч доларів до одного місця, де будуть вчитися діти, які бажають отримати освіту і присвятити життя галузі оптичної механіки. Йому також до одного місця те, що взагалі буде з країною де він живе.

 

Головне – аби щось урвати

 

Далі Щербань зареєстрував у БТІ міста Києва право власності на нежитлові приміщення площею 600 кв.м за ЗАТ «Київ-Код». При цьому він не повідомив комітет кредиторів ЗАТ «Київ-Код» про те, що у останнього з’явилось якесь майно. У подальшому, знову ж таки, одноособово – він прийняв рішення і провів оцінку вартості «приватизованих» площ. Експертна фірма (як зазначав сам Щербань – незалежна) ТОВ «Приват-консалтинг» провела оцінку 600 кв.м. площ у центрі Києва і встановила їх вартість у розмірі 1 690 200 грн! Оцінка більш ніж переконлива і дивна.

 

Сертифіковані фахівці оцінюють об’єкт, принаймні, у п’ять разів менше, ніж його справжня ринкова вартість! Після цих нехитромудрих комбінацій Щербань О.М. продав площі, що належали ЗАТ «Київ-Код», уклавши 26.10.2007 біржовий контракт з дочірнім підприємством «ЛД-Україна», тим самим остаточно оформивши і впорядкувавши крадіжку державного майна.

 

Однак, цифри в очах так затьмарили розум, що Щербань допустив ряд суттєвих помилок, які йому можуть вилізти боком.

 

Стосовно реалізації майна банкрута

 

Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом – Закон), – реалізація майна банкрута здійснюється ліквідатором у порядку, передбаченому Законом.

 

Частина 2 ст. 30 Закону передбачає, що порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів.

 

Пункт 8 ст. 16 Закону передбачає, що укладення арбітражним керуючим (ліквідатором) значних угод боржника здійснюється виключно за згодою комітету кредиторів.

 

Згідно з статтею 1 Закону значною угодою вважається угода щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

 

Отже біржова угода укладена Щербанем, у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є значною угодою боржника. Сума угоди перевищує 1% балансової вартості активів боржника та потребує обов’язкового погодження з комітетом кредиторів.

 

Однак сам комітет кредиторів не тільки не надавав згоди на укладання біржового контракту від 26.10.07 щодо відчуження нерухомого майна, а й не міг її надати, оскільки Щербань до них не звертався.

 

Таким чином, ліквідатор Щербань О.М. діяв без належних повноважень, а біржовий контракт від  26.10.07 може вважатись нікчемним.

 

Для чого суддя Смілянець утримувала на посаді ліквідатора Щербаня

 

А тепер просимо акцентувати увагу на діях судді Смілянець В.В. Отже, клопотання ДП НАЕК «Енергоатом» про заміну ліквідатора Щербаня О.М. на іншого ліквідатора вона розглянула лише у кінці вересня і не винесла рішення по суті, а зобов’язала державне підприємство додатково обґрунтувати необхідність заміни кредитора. Але справжній намір був у тому, щоб будь-яким чином затримати на посаді Щербаня, аби останній 26.10.2007 уклав біржовий контракт і продав державне майно спритним ділкам.

 

Це підтверджує тезу про те, що ліквідатор і суддя – це сила. Тільки така спайка може оформити крадіжку судовими актами. Про тіньову сторону біржового контракту (відкат Щербаню з долею судді Смілянець) ми вказувати не будемо, але достовірно відомо, що він є суттєвим. Можливо, саме із цих коштів підуть подарунки і хабарі тим клеркам, від яких у подальшому буде залежати доля судді Смілянець В.В. і арбітражного керуючого Щербаня О.М. Суддю хоче позбавити повноважень сам Президент, який сьогодні набув достатньої сили, а Щербаня хоче позбавити ліцензії Міністерство економіки. Сподіваємося, що новий міністр цю справу завершить швидко.

 

На сьогодні голова Господарського суду міста Києва Саранюк В.І. замінив суддю Смілянець у даній справі на іншого суддю. Сподіваємося, що цей інший суддя проявить принциповість і належним чином використає наданий йому меч правосуддя.

 

До уваги правоохоронних органів

 

Вище викладено факти вчинення злочинних дій і офіційно названо прізвища людей, які розкрадали державне майно. Це посадові особи: суддя господарського суду міста Києва Смілянець В.В. і арбітражний керуючий Щербань О.М.

 

Відповідно до ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України, заяви про злочин, опубліковані у пресі, є самостійною і самодостатньою  процесуальною підставою для порушення кримінальної справи.

 

Заява про злочин повинна бути розглянута не пізніше десяти днів, з обов’язковим винесенням постанови про порушення кримінальної справи або постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.

 

Враховуючи викладене, вимагаємо від прокуратури порушити кримінальну справу по факту вчинення суддею Смілянець В.В. і арбітражним керуючим Щербанем О.М. злочину, надавши цим діянням відповідну кваліфікацію.

 

Особливо акцентуємо увагу Генеральної прокуратури  і інших прокуратур (на які, очевидно, дану заяву «скине» Генеральна прокуратура), про недопущення самовільної зміни статусу даного документу.

 

В разі, якщо прокурор, який дозволить собі самостійно змінити статус даної заяви про злочин на статус заяви поданої в порядку визначеному ЗУ «Про звернення громадян», розцінимо такі дії, як слабоумство. І нове повідомлення про злочин буде подано вже безпосередньо на особу-прокурора, із широким висвітленням таких дій у пресі і доведення їх до відома нової влади.

 

О. Сухий

адвокат,

член громадської спілки по боротьбі

з корупцією і суддівським свавіллям

спеціально для „ГОВОРИ!”