Практика застосування зворотної дії закону в часі

Коли суди під час постановлення вироків ігнорують норми закону і практику застосування зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, це призводить до грубих порушень норм матеріального і процесуального права. Наявність таких порушень є підставою для скасування неправосудних рішень.

 


 

Застосування закону, що пом’якшує кримінальну відповідальність або поліпшує становище особи

 

В Україні правило, згідно з яким закон не має зворотної дії в часі (за винятком тих випадків, коли він скасовує чи пом’якшує відповідальність за скоєне правопорушення) було запроваджено у зв’язку з приєднанням нашої країни до конвенцій ООН і Ради Європи. Від 2002 р., на виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань Верховною Радою було ухвалено низку законодавчих актів. Серед них значна кількість законів стосувалася внесення змін до Кримінального кодексу України.

 

Передусім, ухвалення цих законів було обумовлено необхідністю приведення вітчизняної правової бази у відповідність до вимог міжнародного права. Так, положення щодо декриміналізації окремих діянь було закріплено у законодавстві України на виконання норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також було передбачено підстави для пом’якшення покарання. Це стосується злочинів, які не пов’язані із заподіянням шкоди життю та здоров’ю особи. Було значно розширено і перелік підстав для застосування альтернативних видів покарання, не пов’язаних із позбавленням волі – громадських робіт і штрафів.

 

Впродовж усього періоду реформування українського законодавства за одні й ті саме кримінально карані діяння одними законами відповідальність було посилено. Одночасно, згідно з іншими законами її було пом’якшено. З огляду на значну кількість змін, які вносилися до чинного кримінального законодавства, сьогодні у практиці багатьох судів має місце спільна проблема – неоднакове застосування зворотної дії закону в часі. Така проблема спостерігається як під час постановлення вироків, так і під час їх перегляду в апеляційному і касаційному порядку.

 

застосування зворотної дії закону в часі

 

Крадіжка без обтяжуючих обставин

 

Як приклад, розглянемо практику призначення покарання за один з найбільш поширених видів злочинів – крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна. Вироком Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 р. громадянина Д. було визнано винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України. Його було засуджено до обмеження волі строком на один рік, з призначенням випробувального терміну строком на два роки.

 

Такий вирок складно назвати обґрунтованим. Він явно є надто жорстким і постановленим за грубого порушення вимог матеріального і процесуального законодавства. Зокрема призначена судом міра покарання відсутня у кримінальному законі. Тому більш справедливим вбачається заміна постановленого вироку та призначення нового покарання, що полягало б у стягненні штрафу.

 

Злочин (кримінальний проступок), як правильно встановлено місцевим судом, було скоєно 20.01.2020 р. У редакції КК України, чинній на момент скоєння правопорушення, крадіжка (без обтяжуючих обставин) каралася штрафом. Його розмір становив від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як альтернативний варіант покарання, проста крадіжка тягла за собою покарання у вигляді громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин. І також було передбачено можливість призначення покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років.

 

В силу ст. 5 КК України відповідальність за вказане кримінальне правопорушення (проступок) має обмежуватися виключно вказаними межами. З урахуванням наступних змін до закону – так званої «елементної судової реформи», що відбулася влітку 2020 р., відповідальність може лише пом’якшуватися, але не обтяжуватися.

 

Коли закон про кримінальну відповідальність має зворотну дію в часу

 

Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі. Це означає, що в такому випадку закон тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності. В тому числі він поширюється на осіб, які відбувають покарання, але мають судимість.

 

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

 

Частиною 3 ст. 5 КК України закріплено положення про те, що закон про кримінальну відповідальність, який частково пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

 

У випадках, коли внесені зміни в диспозиції статті спрямовані на посилення відповідальності, а в санкції – на її пом’якшення, зворотну дію мають лише зміни в санкції норми. Якщо у новому законі передбачена спеціальна стаття, що встановлює відповідальність за діяння, яке за попереднім законом кваліфікувалося за більш загальною статтею, а санкція, встановлена у цій новій спеціальній статті, є більш суворою, то діяння має кваліфікуватися за старим законом.

 

Якщо ж максимальна межа покарання того самого виду у новому законі є нижчою (меншою), а мінімальна – вищою (більшою), то покарання має призначатися не нижче мінімальної межі за старим законом і не вище максимальної межі за новим законом. У разі, коли, навпаки, максимальна межа покарання того самого виду у новому законі є вищою (більшою), а мінімальна – нижчою (меншою), то покарання має призначатися не вище максимальної межі за старим законом і не нижче мінімальної межі за новим законом.

 

За чинною на момент скоєння правопорушення редакцією КК України покарання у вигляді обмеження волі не було передбачено

 

Частиною 4 ст. 5 КК України закріплено норму про те, що коли після вчинення особою діяння, передбаченого цим кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. На цій підставі суди повинні застосовувати найбільш сприятливий для винуватого закон із усіх, які були чинними в цей період.

 

За чинною на момент скоєння громадянином Д. кримінального правопорушення редакцією закону про кримінальну відповідальність така міра покарання, як обмеження волі, не була передбачена взагалі. Відтак цей вид покарання не може застосовуватися. Саме обмеження волі істотно погіршує становище обвинуваченого порівняно з більш м’якими наявними та існуючими процесуальними можливостями та видами покарання на момент скоєння правопорушення (проступку) – зокрема, такими, як штраф. Вирок за цих підстав підлягає безумовному скасуванню (перегляду).

 

Громадянин Д. як батько-одинак самотужки утримує двох малолітніх дітей, працює, позитивно характеризується. Правопорушник погодився на спрощену процедуру судового розгляду і призначення покарання. Зважаючи на неістотність правопорушення (крадіжка дріб’язкових товарів у магазині – продуктів харчування), та з урахуванням того, що він розкаявся у скоєному, відшкодував збитки, не ускладнював процедуру судового розгляду, необхідною та достатньою для його виправлення має бути міра покарання у вигляді штрафу. На момент скоєння кримінального проступку розмір штрафу становив п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Таке покарання буде справедливим і достатнім для виправлення засудженого за сукупністю викладених обставин.

 

На вирок Дариницького районного суду м. Києва було подано апеляційну скаргу. Результати її розгляду становлять інтерес с погляду практики. Тому за традицією ми неодмінно проінформуємо читачів про новини.