“Синдром Кремля” – бандерофобія

Бандерофобія є характерною складовою російської пропаганди. Вона ґрунтується на ідеях категоричного несприйняття і демонізації самого імені Степана Бандери. Як зрозуміло із самої назви терміну, бандерофобія – це крайній негативізм відносно національно-визвольної ідеї українців загалом.

 


 

Українці мають знати і оцінювати історію України очима українців, а не крізь щілину російських чи польських шовіністів, військових злочинців і зрадників, насамперед з окупованих територій Криму та Донбасу.

 

Зараз ми всі спостерігаємо масштабне розгортання скоординованої співпраці польських шовіністів з російськими окупантами щодо демонтажу української державності. Підтвердженням цього є інтенсивне, протягом останніх років, розгортання у російських та польських ЗМІ антиукраїнських заяв. Ці заяви поширюються серед різних верств суспільства та представників політичних партій. Черговим свідченням сплеску польського шовінізму є зневажливі до української держави і народу заяви Я. Качинського про історію українсько-польських відносин.

 

По суті, заяви Я. Качинського являють собою ніщо інше, як втручання у внутрішні справи України шляхом нав’язування очима чужинця поглядів на українське минуле.

 

В будь-якій країні світу особа, яка боролася за свободу власної країни з метою побудови незалежної держави шанована серед громадян і державних інституцій. Викреслювання іноземцями будь-кого, хто віддав власне життя за незалежність України, є публічною зневагою до українського народу та його держави.

 

Бандерофобія

 

Відверта бандерофобія та заяви російських пропагандистів і польських шовіністів свідчать про те, що Україна здобуває статус геополітичного центру країн Балто-Чорноморської смуги, Східної Європи та Кавказу.

 

Дії українських громадян:

 

1. Припинення співпраці з будь-яким носієм московинського чи польського шовінізму. Що стосується українського студентства в російських і польських вузах, то справою гідності є його повернення до навчання в Україну або переведення в один із вишів країн-друзів України – Литви, Швеції, Канади чи Австралії та ін.

2. Відмова від будь-яких ділових, наукових та будь-яких інших поїздок у Російську Федерацію та Польщу до часу їх повернення до європейських цивілізаційних стандартів в історичній, гуманітарній та безпековій та інших сферах.

3. Розгортання у соціальних мережах проектів по доведенню до українців та громадян Польщі і Російської Федерації всесвітньо визнаних наукових досліджень про історію Східної та Центральної Європи та українсько-російських та українсько-польських відносин.

 

Дії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України:

 

  1. Опора на власні сили по реалізації і впровадженню реальних реформ в Україні на засадах свободи та гідності.
  2. Поглиблення співпраці з країнами союзниками – Литвою, Швецією, Канадою, Австралією та іншими країнами щодо розгортанню реальної модернізації України.
  3. Рішуча і миттєва відсіч з позицій МЗС України спробам будь-якого іноземця втручатись в суверенітет України в історичній, гуманітарній та ін. сферах.
  4. Розгортання громадського телеканалу «Історія українського державотворення» із залученням «Інституту національної пам’яті», «Інституту історії України НАН України», «Інституту археології НАН України», а також телепроектів «Машина часу» та ін. для розкриття історії України на основі всесвітньо визнаних наукових досліджень – Я. Дашкевича «Акція «Волинь»: волинський казан та його творці»; «Акція «Вісла»: складні питання»; «Подзвінне операції «Вісла»»; «Національно-визвольна боротьба у 40-50 рр. у світлі ворожих архівів», «Болючі проблеми з історії Східної Європи», «Чи відкриються свіжі сторінки історії УПА?» та ін.
  5. Дієве сприяння «Інституту національної пам’яті» у розгортанні інтернет-проектів по налагодженню комунікації з громадянами України, Московії та Польщі по найбільш чутливим сторінкам українсько-московинських та українсько-польських відносин.
  6. Ключовим завданням влади є недопущення відкриття московинськими та польськими шовіністами скоординованого «другого фронту» проти української держави та суспільства.
  7. СБУ і СЗР кардинально покращити якість упередження недопущення реваншу московинcьких та польських шовіністів по демонтажу української державності.

 

Дії міжнародної спільноти:

 

  1. Розгортання в країнах ЄС та США проектів дослідження історії Центральної та Східної Європи, які б дозволили розкрити найбільш чутливі сторінки історії з метою недопущення використання політиками-популістами тих чи інших тем для виправдання окупації і захоплення територій та розв’язування військових дій. Доцільне залучення до цього процесу міжнародно-визнаного історика Т. Снайдера та ін.
  2. Затвердження Україною та ЄС «Кодексу поведінки політичного діяча», який унеможливить трактування історичних подій з позиції партійної кон’юнктури. Це питання мають досліджуватися і озвучуватися на наукових форумах та надаватись в інформаційний простір з метою збереження державного простору всіх без виключення країн.

 

Наум Древлянський