“Сині кити” – групи смерті, що створюються у соціальних мережах і втягують дітей і підлітків у скоєння сомогубств. Українські користувачі Інтернету, особливо молоде покоління, доволі складно убезпечити від потрапляння під їх деструктивний вплив.
На тлі сучасної “моди”, коли індивідуальність стирається, у стаді “не таких, як усі” все складніше вдається самовиразитися звичним шляхом – як, наприклад, за допомогою зовнішності чи причетності до якоїсь з неформальних субкультур, як це було роками раніше.
Тому сучасна молодь, перебуваючи у залежності від соціальних мереж, намагається привернути увагу до своєї особистості іншими шляхами, що небезпечні для здоров’я та життя.
Тепер підлітки, щоб заявити про себе, покінчують із житттям, роблячи це публічно, залишивши після себе записи на своїх сторінках у відомих соцмережах (ВКонтакті тощо). Деяким це вдається.
Суїцид на залізничних коліях
Достатньо згадати Рину Палєнкову з м. Усурійськ, історія якої зколихнула весь Інтернет-простір та набула широкого розголосу.
Рената Камболіна – так насправді звали Рину Палєнкову, народилася 18 грудня 1998 р. – звичайна студентка одного з коледжів Усурійська, нічим особо не вирізнялася серед більшості тінейджерів. Захоплювалася рок-музикою та комп’ютерними іграми.
Можливо, ніхто б й не дізнався ніколи про те, що дівчина ще й грала у рок-гурті разом із подругами “Needless” на ударних, як би не подія, яка сталася 23 листопада 2015р., коли у ЗМІ Приморського краю повідомили про загибель молодої дівчини на залізничних коліях.
Згодом почали розповсюджуватися чутки про те, що Рената інсценувала самогубство заради піару. Але ця інформація була спростована. Студентка насправді покінчила із життям.
Дистанційні форму шантажу і переслідувань
От тільки чи варта була ця сумнівна слава життя дівчини?.. В цьому році підлітки не вгамовуються й досі.
Під впливом пропаганди “із-за порєбріка” вони вступають у так звані “групи смерті” – “Сині кити”. Там молодих людей із несформованою психікою та нечіткою життєвою позицією схиляють до суїциду. Адміністратори груп застосовують шантаж та інші методи психологічного тиску на особистість, навіть перебуваючи за сотні кілометрів від них. На сей раз це стосується й України.
В часи війни, коли майже кожен день приносить жахливі звістки про смерть бійців на Сході, атмосфера переживань розповсюджується всією територією країни. Агресор використовує у війні не тіки звичну зброю, також у його арсеналі – психологічна та інформаційна атака пропагандою, щоб українська молодь, не встигнувши розкрити свої таланти та досягти висот, просто гинула, проходячи смертельні квести!
Костянтин Прах (м. Одеса)