Собача нагорода

Нагорода була вручена 23 листопада 2019 року, як зазначено в усіх прес-релізах, але при цьому наказ МВС України датований 02 грудня 2019 року, тобто, більш ніж за тиждень після події нагородження.

 


 

19 листопада 2019 року практично всі засоби масової інформації України поширили новину про те, що на Хмельниччині військовослужбовець затримав автомобіль, котрий рухався з прив’язаною за ним на ланцюгу собакою. Новина викликала традиційне обурення о «громадськості», в середовищі «левонтерів» у соціальних розпочалася колотнеча, поширились заклики «бийте живодерів» та інше подібне мережеве «бродіння».

 

І вже на четвертий день після цієї події, 23 листопада 2019 року на офіційному сайті МВС України було поширено новину/повідомлення такого змісту: «Глава Нацполіції Ігор Клименко разом із заступником міністра внутрішніх справ України Антоном Геращенком зустрілися із старшим сержантом Збройних сил України та його дружиною, аби вручити подяку та цінні подарунки». Ця новина була поширена (або як зараз прийнято вживати термін «розшарена») також практично всіма національними ЗМІ та Інтернет-виданнями.

 

Нас зацікавило «щось не те» в цих новинах, ми почали власне розслідування й не помилилися у своїх здогадах – наші підозри про «нечистоту» подій та їх відтворення справдилися повністю.

 

По перше, радимо ще раз поглянути на виклад новини про нагородження та звернути увагу на такі незугарності, суперечності та відверті «фейки».

 

Попри явно «геройський» вчинок нагородженого (врятував бідолашну тварину від мучеництва та тортурів) – у новині відсутні його ім’я (а так само – ім’я дружини) і, більше того, на всіх фотографічних знімках процесу нагородження обличчя «героя» заретушоване (замазане) до повного невпізнання.

 

 

При всьому цьому будь-який поступок, за який особу нагородили – завжди є славетним, геройським, видатним і таким, що потребує наслідування, захоплення, повторення, схвалення, зразкового відношення, прикладу. Крім випадків, звісно, коли нагороджений чи відзначений, приміром, в умовах глибокої конспірації та засекречення (що продовжується і на даний час) виконував особливо важливе завдання національного значення (приміром, був введений в організовану злочинну групу терористів-вбивць-педофілів та допоміг її викрити тощо).

 

Зрозуміло, що зважаючи на продовження діяльності законспірованої особи, відомості про розкриття її вчинку та факту нагороди поставлять під загрозу всю наступну заплановану оперативну комбінацію чи схему викриття злочинців. Лише в цьому випадку герої є анонімними.

 

У випадку з рятуванням собаки виходить якесь відверте непорозуміння – вчинок начебто правильний, показовий, зразковий і такий, що заслуговує на визнання та прославляння, проте «героя» приховують, неначе якого збоченця, якому є чого стидатися та ховати очі, зовнішність та ім’я. Це не зовсім зрозуміло…

 

Відкриймо біографію будь-якої знаменитості: артиста, депутата, військового, митця, підприємця – окремим рядком зазначаються відомості про нагородження та заохочення. Відомості про нагородження та заохочення є елементом автобіографій, особових карток і справ, послужних списків, нагородних листів про наступні нагородження тощо. Приховують лише хворобливі схильності, венеричні захворювання, психічні вади, судимості, але не нагороди…

 

А в нашому випадку, зважаючи на інформацію про кримінальне переслідування зловмисника – згаданий сержант як заявник та ключовий свідок взагалі має бути відкритий для правосуддя та ідентифікований – його будуть публічно допитувати, аналізувати його показання, він буде (за потреби) учасником слідчих експериментів та інших складних процесуальних дій тощо (ховати його немає сенсу і це просто неможливо).

 

На наші неодноразові запити про надання відомостей про особу нагородженого (країна має знати своїх героїв та звитяжників, що рятують бідолашних знедолених собак) Міністерство внутрішніх справ України надало відповідь з наказом про обставини нагородження.

Собача нагорода

У відповіді детально описувалися застороги про те, чому особу не ідентифікують (не розкривають її особистість) і в доданому наказі про нагородження «замазано» особу нагородженого безіменного/безвісного сержанта Збройних Сил України. У світлі останніх подій із затриманням підозрюваних у вбивстві Павла Шеремета «волонтерами» та «представниками творчої громадськості», а також карколомними процесуальними витівками з наданням підозрюваним алібі (окремі вже мають більш ніж одне алібі і це дуже тішить публіку) – можливо, що цей «нагороджений» також засекречений тому, що мав чи має бути в іншому місці в цей час, але бідолашна собака все сплутала і тому було прийняте рішення і «нагородити» його і ситуацію «засекретити». Спостерігаємо уважно за подіями!

 

Але тут виникла інша проблема та цікавинка… У відповіді не зазначається про наявність нагородження (відзначення) дружини «героя» (хоча в повідомленнях прес-служби МВС України вона присутня і на фотографіях теж) і відсутній наказ про її нагородження (який ми також запитували). Просто було цікаво подивитися на мотиви її нагородження (невже рятувати собаку слід було гуртом – а якби рухалась не машина з подружжям військового та цілий автобус – то що, всім роздавати нагороди і відзнаки)…

 

Але і це не саме головне… Нас навіть не дуже засмутило те, що врятованій собаці була надана медична (а не ветеринарна, як прийнято, допомога) і навіть не те, що собака була передана «волонтерам» (яке відношення мають волонтери до слідчих і правоохоронних органів, які повинні були займатися далі твариною, яка є речовим доказом у справі про жорстоке поводження з твариною і підлягає належному вилученню – за присутності понятих і складенням протоколу) та направленням не експертні дослідження з формалізацією всіх відносин і стосунків).

 

До речі, суто юридично, з моменту «передачі собаки волонтерам» всі докази жорстокого поводження з твариною (а такими доказами є, власне, сама тварина та пошкодження на ній) втратили своє доказове значення – «волонтери» своїм існуванням та втручанням у процес зберігання речового доказу та його незайманості спотворили річ – не виключено, що вони нанесли тварині десятки ушкоджень з тим, аби штучно створити доказову базу жорстокого поводження з твариною.

 

«Волонтери» можуть і «підмінити» тварину – собак у нас, вибачте, хоч греблю гати, можна наловити будь-яких з різними травмами та пошкодженнями і довести, що це є «та сама собака» буде практично неможливо. Те ж саме могло статися, коли собака втекла від «волонтерів» і замість неї також піднайшли схожу… Але то таке. Хоча, безумовно, прикро, що будь-яка наволоч може назвати себе хоч волотнером, хоч левонтером, хоч сволонтером чи навіть, вибачте, вафлентером чи іншим «модним» словом і мати на цій підставі якесь процесуальне чи суспільне значення та впливати на події, до яких не має та не може мати відношення.

 

Найголовніше для нас – це… дата ухвалення наказу Міністром внутрішніх справ України Арсеном Борисовичем Аваковим… Нагадаймо, що згідно з усіх повідомлень та релізів нагородження по факту відбулося 23 листопада 2019 року. Як то кажуть «протокол-опись, сдал-принял, отпечатки пальцев» (с)… І фотографії з реальними «нагородженими» (чи одним з них, чи двума, це вже заплутане).

 

А наказ про нагородження датований… 02 грудня 2019 року, тобто, більш ніж за тиждень після події нагородження… Це як може бути?

 

Це що – хтось із «тіньових» кардиналів МВС України ухвалив та реалізував рішення про нагородження, але потім схаменувся, що взяв на себе забагато (питання не у вартості відзнаки – годинника, а в принципі) і почали «заднім» числом щось там виправляти і «змусили» Авакова «прикрити косяки» та підписати наказ?

 

Тобто, Аваков виявляється – підконтрольна мавпа, чи як? І свої вчинки та події не контролює? То може і такі значущі нагородження/відзначення, як, приміром, нагородження/відзначення вогнепальною зброєю чи виділення житла (за що свого часу опинився у в’язниці Юрій Луценко) чи істотних бюджетних коштів тощо – фактично відбуваються лише від його імені і з його використанням, як символа, приладу для підпису документів?

 

Ми знаємо вітчизняну традиційну бюрократію, особливо яка стосується матеріальних цінностей… Задля того, аби зі складу видали того нещасного годинника за чотири сотні гривень – безсумнівно, слід було списати купу паперів, накладних, запитів, довіреностей, ордерів з запитами, обґрунтуваннями, візами, печатками та підписами десятка чиновників всіх рівнів, від Авакова до комірника Марії Іванівни.

 

Тобто, «до моменту оформлення нагородження» видачу матеріальної цінності ми просто не припускаємо, це неможливо. Окрім як у випадку, знову ж таки, анархії та безконтрольності у розподілі матеріальних цінностей та наявності «тіньового нагородного фонду», коли нагородні/відзначальні предмети (годинники, гроші, зброя, нагрудні знаки тощо) існують в тіньовому вигляді (виготовлені за рахунок «общака», котрий завжди «чорний») та видаються (роздаються) без обліку, «з тумбочки». Просто тут так виявилось, що ця «собача нагорода» стала резонансною і приховати шило в мішку не вдалося.

 

Ми ж продовжимо наше розслідування і дуже сподіваємось, що воно дасть багато сюрпризів та несподіванок – як щодо особи «нагородженого» та його статусу і мотивів «анонімності» так і щодо обставин «роздачі слонів». Спостерігаємо далі!

Олексій Святогор, адвокат,

Євгеній Адамчук, правозахисник,

Рубан Артем, експерт