Техногенно навантажені території: оцінка ризиків

Великі промислові підприємства, що функціонують у різних областях України, спричиняють забруднення прилеглих територій практично всіма видами викидів. Останнім часом за цими територіями закріпилося поняття «техногенно навантажені території» (ТНТ).

 


 

Зростання техногенних ризиків

 

Техногенно навантаженими вважаються території, що справляють істотний антропогенний вплив на навколишнє середовище. Цей вплив завжди пов’язаний зі змінами природного ландшафту й настанням негативних наслідків.

 

Забруднення територій механічними, хімічними, фізичними та біохімічними викидами призводить до виникнення значних соціальних та економічних наслідків для населення, що проживає поблизу цих підприємств. У зв’язку з цим, поряд із дослідженням техногенного ризику як вірогідності, становить інтерес і вивчення різноманітних процесів та наслідків для територій, на яких можливе виникнення техногенних аварій і катастроф.

 

Техногенно навантажені території

ПАТ “Сєвєродонецьке об’єднання Азот”

 

В Україні та інших країнах пострадянського простору ТНТ є густозаселеними промисловими регіонами. Це обумовлено особливостями формування населених пунктів у процесі будівництва й розвитку більшості містоутворюючих підприємств-гігантів.

 

У науковій літературі та інших офіційних джерелах, що відображають прогнозовані демографічні показники по нашій країні, наводяться невтішні дані. Зокрема, за оцінками ООН, до 2050 року очікується скорочення чисельності населення в Україні до 33 мільйонів. Фахівці називають різні причини такого скорочення народонаселення. Але однією з основних залишається катастрофічне забруднення навколишнього середовища, особливо у місцях підвищеного техногенного ризику. Забруднення територій технологічними викидами призводить до зростання різноманітних захворювань і підвищення рівня смертності.

 

Причини втрати державою контролю за станом техногенного навантаження

 

Слід зазначити, що такий стан справ обумовлено недоліками чинного законодавства України, що фактично не закріплює механізмів відповідальності за неналежне управління промисловими об’єктами. У підсумку, це призводить до погіршення їхніх виробничих властивостей і підвищення техногенного ризику. Не останню роль відіграє при цьому й відмова від системи планування господарської діяльності – як на рівні окремих підприємств, так і на загальнодержавному рівні організації економічної системи.

 

Свого часу в Україні було ухвалено низку основних нормативно-правових актів, якими було передбачено скорочення державного сектору економіки шляхом приватизації. Відбулося передавання (продаж) у приватну власність цілісних майнових комплексів багатьох промислових підприємств. Так, серед перших необхідно згадати ухвалені Верховною Радою України Закони України «Про приватизацію державного майна» і «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

 

Згадаймо також Закон України «Про Державну програму приватизації», у змісті якого не передбачено врахування відмінностей за галузями підприємств, де виробничий процес може бути джерелом реальних або потенційних загроз для навколишнього середовища і здоров’я населення. Не було закріплено й системи оцінки економічних і соціальних наслідків. Як такі, поняття «територія» і «техногенне навантаження» не згадувалися взагалі.

 

Соціальні наслідки

 

Аналізуючи ситуацію, що склалася у сфері екологічної безпеки та стосується наслідків діяльності таких господарюючих суб’єктів, можна помітити деякі взаємозв’язки. Вони характеризують залежності між рівнем техногенного навантаження територій і показниками скорочення населення, тривалості життя, онкозахворювань, народжуваності тощо.

 

Під час вивчення особливостей розвитку ТНТ вбачається за доцільне брати до уваги й те, що такі території мають низку ознак самоорганізації та складну внутрішню структуру. Це варто враховувати у роботі з розроблення моделей, які дозволяють вивчати різні закономірності й залежності у розвитку економічних і соціальних наслідків цих територій.

 

Для цього необхідно сприймати ТНТ як відкриту систему. Тоді сутність державної політики стосовно ТНТ полягатиме у наданні таким техногенно навантаженим територіям можливостей для самостійного розвитку з державною підтримкою за низкою напрямів, які вважаються пріоритетними для всієї країни.

 

Модель ТНТ

 

У цьому випадку модель ТНТ як складної та багатофункціональної відкритої системи з великою вірогідністю виникнення техногенного ризику може бути представлено в такому вигляді (рис. 1):

 

Модель ТНТ

Рис. 1. Модель ТНТ як складної багатофункціональної відкритої системи

 

P – попит; D – номінальний валовий продукт окремої ТНТ; S – реальний валовий продукт окремої ТНТ; Q – сукупний обсяг досліджуваних факторів техногенного ризику.

 

Сутність подання ТНТ як складної функціональної техногенно ризикованої системи полягає в такому:

 

  • рівняння QD (P) / P – QS (P) = 0 визначає взаємодію функцій сукупного попиту  (номінального валового продукту – НВП) і сукупної пропозиції QS (P) (реального валового продукту – РВП) для досягнення загальної макроекономічної рівноваги;
  • наведене рівняння є макрофункцією системи ТНТ F, що виступає кількісним вираженням основної мети ТНТ, залежить від керуючого впливу вектору вхідних параметрів, забезпечує досягнення впливу на вектор вихідних параметрів, у тому числі на рівень техногенного ризику, і може бути виражена як Y=F(x). Макрофункцією в цьому випадку є залежність між змінними величинами, які є макроекономічними показниками діяльності ТНТ, зокрема такими, як валовий продукт, чистий продукт і т.д.

 

За параметри в зазначеній системі може бути взято різні фактори, що характеризують соціальні й економічні показники кожної окремої ТНТ. Разом з тим, сьогодні доводиться констатувати, що прийняття рішень на базі регіону, району, міста, що входять до тієї чи іншої ТНТ відбувається винятково на основі статистичних даних, які не повною мірою й з недостатньою точністю відображають реальний стан справ. Саме тому варто не просто організувати збір інформації та її систематизацію з використанням сучасних інформаційних технологій, але і проводити дослідження впливу прийнятих рішень на основі коефіцієнту стану функціональної системи ТНТ відносно досягнення мети.

 

Стан системи

 

Коефіцієнт стану системи стосовно досягнення мети є важливим показником з погляду ухвалення рішення про обсяг коштів, які необхідні для реалізації відповідного напряму. Тобто він відіграє суттєву роль для зміни структури цілей управління. Ідеальний стан системи приймається за 1. А повна відсутність задоволення потреб ТНТ – за 0. Коефіцієнт стану системи буде показувати в долях одиниці, наскільки ТНТ, як складна функціональна система, буде далека від ідеалу під час ухвалення рішення за цим напрямом. Критерій керування (F) можна задати як цільову функцію:

 

Функція управління

 

де n – кількість досліджуваних параметрів, які істотно впливають на реалізацію ухваленого рішення; kuj – коефіцієнт відносної важливості підцілей в ідеальному варіанті; kj – коефіцієнт підцілей, які є пріоритетними за рішенням, що приймається.

 

Для визначення структури важливих підцілей, виконання яких у процесі прийняття рішень наближає ТНТ до ідеального за впливом економічних і соціальних наслідків, можна розділити всі соціально-економічні цілі, як благополучні, середні й неблагополучні. Для інтегрованої оцінки можна в цьому випадку використовувати індекс людського розвитку за методикою ООН.

 

Висновки

 

Техногенно навантажені території мають низку ознак самоорганізації та складну внутрішню структуру. Тому перед побудовою моделей управління ситуацією необхідно детально градирувати всі фактори, котрі так чи інакше впливають на систему.

 

З урахуванням деяких обмежень, встановлених чинним законодавством України, оцінка економічних і соціальних наслідків наразі є можливою винятково на промислових об’єктах державного сектору економіки. Такий стан справ суттєво перешкоджає реалізації загальних заходів щодо поліпшення екологічних показників роботи цих підприємств.

 

Наталія Каревіна,

Ольга Кряжич,

Ірина Кременовська