У цій проникливій поезії «Не твоя це війна…» Олена Красіліч зворушливо розповідає про біль і драму війни, що залишає відбитки на долях тих, хто захищає свою землю, і тих, хто залишається осторонь. Її слова сповнені трагізму і глибоких роздумів про людську гідність, жертви і нерівність у ціні героїзму.
Вірш написано від щирого серця, крізь призму пережитих подій, що відкривають правду про сучасний стан боротьби. Ілюстрація гармонійно доповнює настрій поезії, підкреслюючи зв’язок минулого і теперішнього в героїчній історії нашого народу.
На фото – мурал на одному з житлових будинків, Деснянський район м. Києва (Троєщина)
Не твоя це війна,
В якій йшли захищати
Свою землю, родину
Дитину і рідну мати…
Одні гинуть, ті – скачуть, ті – плачуть,
Той гроші собі набиває…
Хтось живе, як примара,
Бо він непохований, а значить ще грає…
Були молоді, успішні, щасливі
І знали, що хочуть.
Та пішли добровільно,
А стали рабами
За що? Лиш шепочуть…
Спиш у багнюці…
Тримаєш позиції вперто…
Це все раді чого?
Щоб дали Героя посмертно?..
А хтось отримає найвищі нагороди…
Хоча з Буковеля їм не видно тих уродів
І будуть лиш онукам сповідати,
Що предок їх «герой»…
Хоч і в кривавих шатах…
Київська область, м. Ірпінь, 05.11.2024 р.