Денис Марків
20 липня православна церква відзначає день пророка Іллі. Це одне з особливо шанованих у християнській церкві свят на честь святих. Але хто ж такий насправді Ілля, котрий посів чільне місце серед християнських святих?
Ілля-Громовержець і пророк – хто він?
У далекому минулому побутували різноманітні вірування та прикмети, пов’язані з іменем пророка Іллі. Багато хто, почувши звуки грому, думали, що це Ілля Пророк розсікає по небу в полум’яній колісниці: від гуркотання її коліс походить грім, який долинає до нас. А блискавка буцімто з’являється від ударів копит коней, запряжених у колісницю. Тому Ілля в народі називався громовержцем.
Тут простежуються паралелі між святом Іллі та сучасними народними святкуваннями, які часто втрачають свій релігійний зміст, перетворюючись на культурні заходи. Сьогодні для багатьох українців це свято – здебільшого, традиція, аніж акт вираження віри.
Варто звернутися до першоджерела оповідок про Іллю – до Біблії. Тож погляньмо, що сказано там про пророка.
У Біблії міститься розповідь про те, що Ілля походив з міста Фісви, а тому його називають фісвитянином. Жив цей святий мовбито за царя Ахава, у ІХ ст. до н.е. За свою відданість богові Яхве він піддавався переслідуванням, вимушений був час від часу переховуватися від ворогів. У цей час із Іллею траплялися різні чудеса: під час посухи ворони дивовижним чином живили його, в його оселі ніколи не закінчувалися харчі, Ілля воскрешав померлих тощо.
Згідно з Біблією, святий Ілля був взірцем самовідданого служіння богові, за це Яхве особисто з’явився своєму пророку на горі Карміл
Ім’я Іллі згадується й у Новому Заповіті. Євангельська легенда проголошує, що під час преображення Христа на горі Фавор з неба спустилися Мойсей та Ілля й вели розмову з Ісусом. Згідно з християнським віровченням, пророк незадовго до кінця світу знову повинен був з’явитися на землю, аби викрити безчестя і загинути від руки антихриста.
Погляд з позицій раціоналізму
Насправді пророк Ілля, про якого йдеться у «священних» книгах християн, ніколи не існував. Цей образ є запозиченим християнською релігією з давньоєврейських культів. У давні часи євреї вшановували багатьох різних богів. Поступово, з переходом єврейських племен до осілого способу життя, у них виникає культ верховного божества Яхве. Інші ж боги перетворилися на наближених до Яхве. Одним з них і був Ілля.
Творячи свій культ святих, християни запозичили багатьох угодників божих із давніх релігій. Серед цих угодників опинився Ілля Пророк. Він став одним з найбільш шанованих християнських святих.
Коли християнська релігія дістала свого поширення на території Київської Русі, культ Іллі злився з культом давньослов’янського бога Перуна, якого селяни вважали богом грози, покровителем землеробства та зображували у вигляді серйозного старця, що роз’їжджає по небу на вогняній колісниці. Дощі мали велике значення в господарстві українських землеробів. Ось чому Ілля, від якого, за віруваннями селян, залежало послання дощів на землю, дістав особливого вшановування.
Такі мітологічні елементи, як колісниця Іллі та його роль громовержця продовжують впливати на народну свідомість
Ці образи вже стали частиною культурного коду, навіть для тих, хто не є релігійними. Отже, ми бачимо, як глибоко релігійні міти вкорінені в суспільній свідомості.
Святкування дня пророка Іллі
Свято на честь цього пророка випадало на кінець літа, коли розпочиналися жнива. У багатьох селах у день пророка Іллі мешканці гуртом купували бика, забивали його, а м’ясо з’їдали всім селом. Це було своєрідною жертвою могутньому небесному пророкові, якого віруючі намагалися задобрити, умилостивити.
У наші часи день пророка Іллі в багатьох місцях є престольним святом і відзначається урочистими богослужіннями. Духівництво навіює віруючим думку про те, що пророк Ілля жорстоко мститься за сумніви у вірі, за порушення «господніх заповітів». У цей день, кажуть священники, працювати гріх. З особливою фанатичністю в цей день лунають проповіді про те, що тільки від бога та його святих зажить врожай, добробут у родині, щастя кожної людини.
Свято пророка Іллі, безперечно, є важливою складовою нашої культурної спадщини. Але слід пам’ятати, що воно є лише однією з численних мітологізованих традицій, які з плином часу втратили своє первинне значення. У сучасному світі, де раціональність і науковий підхід до життя стають дедалі важливішими, ми повинні обирати, які аспекти минулого залишати у своєму житті. Подібні свята слід використовувати як привід для культурного обміну та спілкування, а не для зміцнення вірувань, які будуть заважати прогресові.
Ілля, як громовержець, є втіленням страху перед незвіданим, символом стихійних сил, що панували над життям давніх людей. Сьогодні, маючи набагато більше знань і можливостей, ми можемо поглянути на цей образ з інакшої перспективи. Свято на честь Іллі має стати не часом сліпої віри, а можливістю для культурного осмислення, роздумів про природу релігійних переконань та їх роль у сучасному світі.
Отже, день пророка Іллі може залишатися важливою традицією, якщо він слугуватиме нагадуванням про необхідність зваженого підходу до минулого та його осмислення. Саме так ми зможемо залишатися вірними своїм кореням, не стаючи заручниками релігійних пережитків, які гальмують розвиток.