Чи дійсно хлорофіл корисний, чи це просто добавка, яка стала популярною завдяки соцмережам? Чесний особистий досвід, аналіз користі та скептичний погляд на популярний тренд. І все задля того, щоб розібратися, чи варто витрачати гроші на рідкий хлорофіл.

 

---

 

Якщо ви теж із тих людей, хто ніколи добровільно не купує дієтичні добавки, то ця стаття для вас. У мене теж немає окремої полички з баночками в шафі, я не читаю форуми «здорового способу життя» і з пересторогою ставлюся до всього, що активно просувають у соцмережах. Але одного дня все змінилося – друзі вирішили, що мені «потрібно більше дбати про себе» й подарували набір «корисного»: вітаміни, крем зі спіруліною і,  найзагадковіше, пляшечку рідкого хлорофілу.

 

На вигляд – темно-зелена рідина у пластиковій упаковці, але етикетка обіцяла справжнє диво: очищення організму, енергію, здорову шкіру, гарний запах з рота (!) і навіть детокс. Було щось гіпнотичне в цій пляшечці: ніби вона має розкрити всі таємниці мого тіла. І водночас – трохи підозріле. Чому я, доросла освічена жінка, маю пити хлорофіл, як рослина?

 

Цікавість взяла гору. Я вирішила: перш ніж відправити її в глибини кухонної шафи, розберусь, що це таке. Чи дійсно рідкий хлорофіл – новий суперфуд, або це чергова маркетингова бульбашка з ароматом м’яти?

 

Що таке рідкий хлорофіл і чому його зараз п’ють?

 

Спершу я зробила те, що робить кожна людина у XXI столітті: відкрила Google. І перше, що впадає в око – модні дівчата і хлопці на відео, які з блиском в очах вливають у склянку воду, додають туди кілька крапель зеленого концентрату – і вуаля, еліксир молодості готовий. Блогери кажуть: «пий щодня – і забудеш, що таке прищі, втома і неприємний запах тіла». Прекрасно. І підозріло.

 

Що ж це таке насправді? Якщо говорити просто, то хлорофіл – це природний пігмент, який надає рослинам їх характерний зелений колір і бере участь у фотосинтезі. Але в пляшечках з написом «Liquid Chlorophyll» ми маємо не чистий хлорофіл, а його похідну – зазвичай хлорофілін. Це стабілізована форма, найчастіше у вигляді натрієвої або мідної солі, яку організм легше засвоює.

 

Обіцянки, які приписують рідкому хлорофілу, справді вражають. За словами виробників, він:

 

• очищує організм від токсинів;
• покращує стан шкіри;
• нейтралізує неприємні запахи (навіть тілесні!);
• підвищує рівень енергії;
• підтримує імунітет.

 

Звучить майже як панацея. Але чомусь ніхто не пояснює, як саме він це робить. І чому тоді броколі та петрушка, теж багаті на хлорофіл, не мають такого ефекту, якщо просто їх їсти? Ось тут у мене і виникло перше логічне питання: де закінчується реальна дія, а де починається маркетинг?

 

І ще, чому саме зараз ця добавка стала такою популярною? Судячи з усього, справа не у прориві у науці, а у вірусному відео з кількома мільйонами переглядів. Коли одна блогерка з бездоганною шкірою каже: «Почала пити хлорофіл, і обличчя стало як у немовляти», ти починаєш замислюватися. Хоча підсвідомо розумієш: причина може бути зовсім не у хлорофілі, а, скажімо, у макіяжі та фільтрі на камері.

 

Наукове підґрунтя (якого немає)

 

Після перегляду десятка однотипних роликів на YouTube я зрозуміла: естетики – хоч греблю гати, але доказів – обмаль. Тож довелося зануритися у більш серйозні джерела. Ні, не в енциклопедії народної медицини, а в наукові публікації та офіційні бази даних.

 

Почнімо з головного: жодна велика організація охорони здоров’я не класифікує хлорофілін як лікарський засіб. У США, наприклад, Управління з контролю за продуктами і ліками (FDA) дозволяє використовувати хлорофілін як засіб, що частково зменшує неприємний запах з рота і тіла. Саме так – частково. І лише за умови правильного вживання.

 

У країнах ЄС Європейське агентство з безпеки продуктів харчування (EFSA) взагалі зазначає, що докази користі хлорофіліну як харчової добавки поки що недостатні для офіційних рекомендацій. Є окремі дослідження, які свідчать про антиоксидантні властивості або можливу здатність пригнічувати ріст бактерій. Але ці дослідження здебільшого лабораторні або за участю тварин. Тобто, про доведений ефект для людини говорити зарано.

 

Цікаво, що у 1980-х роках хлорофілін дійсно застосовували у лікувальних закладах – переважно для пацієнтів з виразками або після операцій. Але сьогодні його більше просувають як «детокс-добавку», не надаючи доказів того, що він реально виводить токсини. Саме слово детокс – дуже зручна ширма, за якою часто ховаються відсутність чітких наукових пояснень.

 

Іншими словами: так, рідкий хлорофіл не отруйний, може мати деякі корисні властивості, але він аж ніяк не є чудо-продуктом. І точно не замінює збалансоване харчування, сон і фізичну активність. Просто зелена вода, що виглядає красиво в склянці.

 

Спробувала – і що з того?

 

Отже, на кухонному столі стоїть пляшечка.

 

 

Інструкція обіцяє просте використання: додати дві столові ложки на склянку води, вживати один раз на день. Як сумлінна дослідниця, я роблю все за інструкцією.

 

Перша склянка – і перша несподіванка: смак ані разу не огидний. Трохи м’ятний, трохи «зелений», як ковток чистої води після того, як потримав листя свіжої м’яти у роті. Чекала гіркоти або трав’яного присмаку – нічого такого. Пити можна. Хоча бажання повторити не виникло.

 

Виробник рекомендує вживати щодня. І я вирішила влаштувати собі міні-експеримент на тиждень. Щодня вранці – зелена вода, без змін у звичному режимі харчування.

 

На третій день почала прислухатися до себе особливо ретельно. Шкіра? Та ж сама. Запах тіла? Не гірший, але й не кращий. Енергія? Якщо чесно – більше її принесла чашка кави, ніж ця зелена крапельниця. Але я вирішила не зупинятись. Може, ефект накопичувальний?

 

До кінця тижня нічого особливого не змінилося. Жодного чарівного блиску в очах, жодного «ефекту омолодження». Хіба що легке відчуття «здорового способу життя» – той самий психологічний ефект, який отримуєш, коли йдеш пішки замість того, щоб їхати маршруткою. Словом, ефект плацебо – так, але не більше.

 

Це не означає, що хлорофіл не працює взагалі. Але у моєму випадку він не дав нічого, чого б не дало правильне харчування, склянка звичайної води або прогулянка на свіжому повітрі.

 

Чи варте воно того і що можна замість

 

Отже, після тижня спостережень настає момент підрахунку. Пляшечка рідкого хлорофілу, яку я отримала в подарунок, коштує від 400 до 600 гривень за 470 мл. При дозуванні у дві столові ложки на день цього вистачає приблизно на місяць. З одного боку, це не найдорожчий суперфуд. З іншого – чи варто платити, якщо ефект ледь помітний або зовсім відсутній?

 

Що я могла б отримати за ці самі гроші?

 

• Свіжу зелень на тиждень або два: рукколу, кріп, айсберг, петрушку, броколі. Усе це – натуральні джерела хлорофілу, плюс вітаміни, клітковина і жодної обробки.
• Два візити до басейну або тренування (і реальне покращення самопочуття).
• Якісний крем для шкіри, який дійсно зволожить або заспокоїть подразнення, а не тільки обіцяє.
• Сеанс доглядової косметології для обличчя або тіла – менше токсинів, більше відпочинку.

 

Звісно, кожен сам обирає, на що витрачати. Але в даному випадку, з огляду на відсутність доведеної користі, мені здається логічним обрати більш практичні речі. Якщо хочеться чогось «для себе», то є купа способів порадувати тіло і розум, не ковтаючи зелений концентрат під впливом трендів.

 

Ще один важливий момент. Маркетинг грає на почуттях: страх старіння, бажання бути красивішою, ідеальна шкіра без зусиль. Але наш організм складніший за YouTube-рецепт. Йому потрібна увага, а не чарівна рідина.

 

Пити чи не пити – ось у чому питання

 

Після тижня експериментів, кількох годин дослідження теми й аналізу наукових джерел я можу сказати зважено: рідкий хлорофіл – це не панацея і не небезпечна отрута. Це просто ще одна модна добавка, яка стала популярною не завдяки доказам, а завдяки красивим відео, обіцянкам і бажанню бути кращими без особливих зусиль.

 

Так, він має деякі корисні властивості. Але ті самі властивості є і в зелені, яку ми можемо купити на ринку. Ті самі антиоксиданти, та ж підтримка організму – але без ілюзій і з реальним смаком, а не ментоловим післясмаком у воді.

 

Я не відчуваю розчарування. Бо не очікувала дива. Але тепер точно знаю: свої ресурси краще вкладати в речі, які працюють – і для тіла, і для душі. Прогулянка, спорт, здоровий сон, щира розмова з друзями – це те, що точно дає енергію. А зелена вода… ну що ж, красива. І краще виглядає в Instagram, ніж працює в реальному житті.

 

Якщо ви справді хочете підтримати організм, то зверніть увагу на раціон, рух, спокій. А якщо вам просто цікаво спробувати – чому б і ні. Але важливо не забувати: здоров’я – це не крапля у склянці, а спосіб життя.

 

Ще раз про раціональність і трохи зеленого гумору

 

Ми живемо в час, коли здоров’я стало трендом. А тренди – це завжди трохи емоцій, трохи іронії та до холери маркетингу. Іноді вони справді приносять щось нове і корисне, а іноді – просто красиво загортають те, що і так було знайомим і доступним.

 

Рідкий хлорофіл – це не зло. Це не «шахрайство століття». Це просто зелена рідина, яка потрапила під промінь хайпу. І добре, що ми маємо інтернет, здоровий глузд і здатність питати: «А навіщо мені це?».

 

Цей маленький експеримент дав мені головне – нагадування, що мода не повинна керувати розумом, а віра в «зовнішні чарівні краплі» часто приховує небажання дбати про себе зсередини. Ми всі втомлюємось, шукаємо легких рішень і хочемо «плюс 10 до енергії» за п’ять секунд. Але наше тіло цінує не миттєві ефекти, а сталість, любов і турботу – щодня, без хайпу.

 

І якщо наступного разу хтось подарує мені щось подібне, я вже не буду скептично кривитися. Посміхнуся, подякую і зроблю чай із м’ятою. Бо іноді найкраща добавка – це чашка тепла і здорового глузду.