Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
- Кліматична тематика як зброя проросійських пропагандистів (розбір форуму «Глобальный кризис. Ответственность» від МГР «АллатРа») -
- Патріотичний ребрендинг «АллатРа» чи стара гра у новій обгортці? -
- Зняти плівку обману, або Як позбутися реклами проросійської секти -
- Серія робіт «Faces of war» Тамари Качаленко присвячена пам’яті жертв катастрофи на Каховській ГЕС -
- Клірик УПЦ (МП) Микола Данилевич виправдовував російську агресію та розпалював релігійну ненависть -
Важливу роль у тому, що колишні послідовники Школи Єдиного Принципу стали залишати організацію, відіграли їхні рідні, друзі та інші близькі люди, котрі прагнули допомогти і донести правду. І в цьому їм сталася у нагоді саме книга «По струні в безодню, або Куди кличе Ольга Асауляк», яку написав православний священник Олексій Згонник.
Рідні та друзі людей, котрі потрапили під вплив ти чи інших тоталітарних псевдорелігійних організацій або езотеричних, окультних і їм подібних течій (зокрема тих, які діють під виглядом громадських формувань і використовують такий статус для прикриття – як «Школа Єдиного Принципу», що діє під маркою Міжнародної громадської організації «Обітєль-Ханака»), не по чутках знають, яке це лихо: коли мати місяцями чи роками не бачить свою дитину та часом навіть не знає, де її син чи донька, а так само, коли хтось із батьків, або чоловік, або дружина залишають родину заради нової сектантської «сім’ї».
Такі організації роблять усе для того, аби зібрати й утримувати навколо себе якомога більші групи послідовників, за рахунок яких вони існують і наживаються. А тому вони намагаються, передусім, ізолювати своїх адептів від впливу колишнього оточення, аби «відсікати» невигідну для них інформацію та не дати їм дізнатися правду. Спочатку з ними стає неможливо спілкуватися, бо як тільки починає йтися про їхнє нове захоплення, вони не сприймають жодних заперечень, жодних доводів і логічних аргументів, потім просто «закриваються» та згодом усі, хто вважають інакше, перетворюються на їхніх найлютіших ворогів.
Зберігати рівновагу в такій ситуації надзвичайно складно, але це дуже важливо – не зриватися на конфлікти, уникати суперечок і обходити «гострі кути». Бо тільки так можна зберегти контакт із близькою людиною, зберегти зв’язок і довіру. А тоді вже можна робити обережні спроби «достукатися» до неї та донести правду. І всі ми розуміємо, що на цьому етапі варто ретельно продумати всі кроки, зібрати якомога більше інформації про культ і розібратися, з чим ми маємо справу.
Тому варто розпочинати, передусім, з аналізу тих фактів і відомостей, що можна знайти у відкритому доступі. Сьогодні для цього є всі можливості і, крім сайту нашого видання, ще є різні форуми та інші ресурси, де своїми історіями та прикладами діляться люди, що постраждали від тієї чи іншої секти, в тому числі колишні адепти «Школи Єдиного Принципу» (ШЄП).
Але жодні інші джерела не здатні замінити хороші книги, котрі хочеться перечитувати знову і знову та ділитися з іншими.
«По струні в безодню, або Куди кличе Ольга Асауляк», – дуже влучна назва для цікавої книги, і навіть якщо ви наразі не знайомі із цим твором, я знаю, що він вам теж сподобається. Вона розкрила очі багатьом людям на справжню сутність ШЄП, допомогла зрозуміти, наскільки нелогічним і відверто безглуздим є вчення Ольги Асауляк.
Олексій Згонник – настоятель Свято-Георгіївського Храму, м. Суми
А написав цю книгу православний священик – пан Олексій Згонник.
Наприкінці 2018 року Ольга Асауляк померла після тяжкої тривалої хвороби – в неї був діабет і супутні проблеми зі здоров’ям. Засновниця ШЄП прожила всього шістдесят три роки, а своїм уходом спростувала власне віровчення, адже в ньому вона просувала ідеї про те, що оволодіння знаннями у Школі Єдиного Принципу дозволяє розкрити цілительські здібності, зміцнити здоров’я і досягти довголіття. Тепер ситуація всередині організації змінюється – місце покійної Асауляк посіла особливо наближена до неї Тетяна Копаєвська, а один з найпотужніших осередків – у Харкові, очолює безробітна Марина Звєрєва, колишній стоматолог, яку свого часу звільнили з роботи за профнепридатність, і відтоді вона існує лише за чужий рахунок, промиваючи мозок людям на своїх убогих семінарах і збираючи з довірливих людей гроші нібито на допомогу тваринам.
Зазвичай секти тримаються на культі особистості своїх лідерів та існують, лише допоки ті живі. За деякими виключеннями, звісно. А тому не виключено, що і в ШЄП зараз цілком імовірно розгориться боротьба за владу та за грошові потоки, тому є сподівання, що вона нарешті «сама себе звоює».
Від часу написання твору «По струні в безодню, або куди кличе Ольга Асауляк» минуло майже двадцять років, і за цей час багато людей вже залишили ШЄП. Можна сказати, що їм просто пощастило, адже вийти із цієї секти непросто. ШЄПівці всіма силами намагаються зв’язати своїх адептів з організацією, поставити їх у залежність і створити умови, за яких людині просто нікуди повертатися чи поза організацією на неї більше ніхто не чекає.
ШЄПівці, як і представники інших деструктивних культів, докладають усіх зусиль для того, щоб адепти розривали зв’язки зі своїми родинами та близькими людьми, якщо ті не поділяють їхніх поглядів і не підтримують їхнього захоплення вченням Асауляк. Однак серед тих адептів, які теж десять чи двадцять років тому потрапили під вплив ШЄП, і так само спочатку захопилися цими ідеями, помилково прийнявши їх за православні, – таких залишилось дуже мало, та залишається все менше й менше з кожним роком.
Як залишають ШЄП колишні послідовники? Найчастіше, вони просто перестають відвідувати заняття, і тут найцікавіше питання: чому це відбувається? У одних змінюються життєві обставини, з’являються більш важливі справи, у других банально бракує коштів на те, щоб оплачувати курси, які коштують доволі дорого. А найчастіше просто настає розчарування, і це зовсім не дивно.
Люди обмірковують те, що їм намагаються вкласти в голову під виглядом православного вчення, і починають виявляти в цьому суперечності. В них, закономірно, виникають сумніви. Особливо швидко настає прозріння в тих людей, котрі знають основи православ’я, і десь і кимось за певних обставин їх було введено в оману ідеями Асауляк, однак потім, коли вони вслухаються в те, що вона пропонує та які ідеї просуває, коли починають співставляти це із православним вченням, то швидко розпізнають фальш і розуміють, що ідеї Асауляк – це якісь відсебеньки, а її тези про «духовне подвижництво», а тим більше – розповіді про енергоінформаційні поля та карму не мають жодного відношення до православного християнства.
І ключову роль у настанні такого прозріння відіграють не лише базові знання та світогляд людей, що залишають ШЄП, але і джерела правдивої інформації про цей культ. Як відомо, ШЄПівці закликають своїх послідовників відвідувати православні храми, брати участь у всіх службах і таїнствах, але при цьому всіляко приховувати й навіть на сповіді не видавати своєї належності до Школи Єдиного Принципу.
І тут давайте пригадаємо, – адже православна церква від самого початку становлення ШЄП одразу розпізнала небезпеку і не залишилася осторонь. Церква із цілком обґрунтованим засудженням піддала жорсткій критиці вчення Асауляк – вчення псевдорелігійне, хибне, окультне та шкідливе для психіки людини. І в багатьох церквах священники розпочали велику просвітницьку роботу серед прихожан – саме вони пояснювали людям, що це деструктивний культ, як ШЄП руйнує родини і що Ольга Асауляк та інші лідери організації вводять людей в оману.
Справа в тому, що у нашій країні дуже великий брак хорошої літератури з тематики деструктивних культів. Але автору книги, про яку зараз ідеться, вдалося заповнити цю прогалину.
Отже, люди, котрі шукали правди про ШЄП, таки її знайшли – одні змогли допомогти собі, іншим вдалося переконати й витягти з цього культу своїх близьких. Все відбувалося закономірно, тому що не може бути нічого міцного, що побудовано на брехні та експлуатації чужого невігластва. Школа Єдиного Принципу, попри те, що вона існує вже два десятки років і вже пустила коріння далеко за межами нашої країни, але ж там осередки зовсім не численні – буквально на кілька осіб, і ШЄП таки почала «сипатися», наче картковий будиночок.
Навіть якщо на перших етапах захоплені новачки ще можуть перейнятися цими маревними ідеями, то згодом більшість все ж прозріває. Спочатку виникають запитання до самих ідеологів, з’являються певні сумніви щодо тих чи інших положень цього вчення, і коли люди починають самостійно шукати відповіді, шукати додаткову інформацію, то вони її теж знаходять і мають можливість обміркувати та дійти певних висновків.
Автор книги – пан Олексій Згонник не лише провів ґрунтовне дослідження, але і зміг викласти це переконливо, доступно, та ще і чудовою мовою. І, як показав час, саме ця книга змусила людей замислитися і допомогла їм наважитися й залишити цей деструктивний культ.
Читайте також:
«Обитель-Ханака», ШЕП: как защитить свою семью от сектантского рабства
Очільники та активісти ШЄП. Ольга Асауляк & Co
ШЄП: єдине лихо під різними ширмами