Ірина Кременовська
Latest posts by Ірина Кременовська (see all)
- Клірик УПЦ (МП) Микола Данилевич виправдовував російську агресію та розпалював релігійну ненависть -
- «Back to black» – серія робіт «Старі та діти» Тамари Качаленко -
- Краєвиди інакшого Донецька -
- Obuvbrand (ФОП Гусєва Катерина Олександрівна) залишить вас без грошей і взуття -
- Про знахідки на обшуках у секті «АллатРа» і соціальну (без)відповідальність медійників -
Про нерухомість Свідків Єгови та виведення з країни речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки та інші об’єкти під прикриттям релігії: схеми Товариства Вартової Башти та Трактатів для примноження майна організації з мінімальними витратами.
В Україні протягом останніх років політиками та багатьма іншими публічними особами активно обговорюється проблема продажу земель. Деякими політиками неодноразово влаштовувалися акції нібито за введення мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення іноземним компаніям, але всі ці гучні перфоманси мали суто популістський характер, і крім їхніх організаторів, які боролися виключно за збільшення власних рейтингів, наразі нікому більше не допомогли.
Водночас поза їхньою увагою залишилася набагато більш серйозна проблема, що дійсно становить небезпеку для української державності, і полягає вона у масштабному виведенні нерухомого майна і права власності на земельні ділянки з України за кордон – у власність зарубіжних релігійних і благодійних організацій.
Зокрема однією з таких організацій є Товариство Вартової Башти та Трактатів (далі – Організація), більш відома як релігійна організація Свідків Єгови, що у різних країнах має різний статус і може діяти як в організаційно-правовій формі релігійного утворення (США, Україна), так і благодійної організації (Канада, Велика Британія).
Зараз ми з вами проаналізуємо інформацію, що міститься на закордонних ресурсах, де вона вміло завуальована, а її справжній сенс приховано від рядових членів, особливо від нових завербованих. Передусім, ця тема є цікавою з позицій права, тому важливо розібратися в тому, як відбувається виведення нерухомості з України до управлінського центру Свідків Єгови у Ворвіку (штат Нью Йорк, США).
Тут варто буде сказати про хитрі маніпуляції з майном самих громадян і про схеми приватизації історичних, занедбаних пам’яток архітектури – як приклад, така доля спіткала славнозвісний театр Стенлі в США.
Звісно, Свідки Єгови мають професійних і досвідчених адвокатів, але для вирішення питань із землею та нерухомістю в хід пускають звичайних членів організації. Ці люди спеціально й заздалегідь навчені тому, що і як говорити під час вирішення питань в органах місцевого самоврядування щодо придбання або отримання на умовах оренди тієї чи іншої земельної ділянки або домоволодіння. Так, наприклад, нібито це самі громадяни, тобто релігійна громада віруючих, потребують отримання конкретної земельної ділянки, на якій буде споруджено культову споруду для служіння. Відповідно, під час укладання договорів купівлі-продажу відбувається оформлення права власності нібито на ім’я якогось пересічного громадянина, а потім, звісно, він здійснює дарування цього майна головному офісу (Управлінському Центру) Свідків Єгови, що у Ворвіку (штат Нью Йорк, США).
Так сталося з готелем «Боссерт»: як повідомляється на сайті Організації, у листопаді 2012 року Свідки Єгови продали готель «Боссерт». Вони передали ключі новому господарю, а потім виїхали, як і безліч гостей, що проживали там раніше. Виручені кошти Свідки Єгови використають на програму біблійної освіти, яку вони проводять по цілому світі. Свідки продали цю 14-поверхову будівлю в стилі італійського Ренесансу, тому що їхній всесвітній центр згодом переміститься з Брукліна (місто Нью-Йорк) до нового комплексу будівель у Ворвіку (штат Нью-Йорк). Планується, що цей переїзд завершиться через кілька років.
Схожа історія була зі славнозвісним театром Стенлі в Америці, а тепер Свідки Єгови вихваляються: мовляв, ми його реставрували, ми зробили значний внесок у відновлення культурної спадщини. Але при цьому вони забувають додати, що для реставрації було використано безкоштовну робочу силу, а вартість самого за об’єкту завдяки цьому зросла у сотні разів. До речі, це вже стало «традицією» Свідків Єгови – відремонтувати й потім якнайдорожче продати, мотивуючи тим, що все одно скоро настане кінець світу, і все це буде просто не потрібним.
Я спілкувалася з однією родиною колишніх Свідків Єгови з Північної Америки, і ці люди розповіли таку історію: розпочалося все з того, як вони увійшли до певного кола членів Організації, опинившись на більш високій щаблині цієї «піраміди». І там чи то випадково, чи з причини того, що вони продали свій будинок і, відповідно, отримали за нього значну суму коштів, їх примітили:
– І тут ми дізнаємося, – ділиться своїми спостереженнями мій співрозмовник, – що в Північній Америці деякі зібрання (точніше, громада, до складу якої увійшли найбільш заможні брати) будували власним коштом на придбаній ними землі свою Залу Царства (так називається культова будівля Свідків Єгови, у Залах Царства проходять зібрання та відправляється служіння). Все це вони робили для того, аби зібрання відбувалися лише в одну зміну – ранкову. Така собі забаганка міліонерів… Побудували, але не так сталося, як гадалося: організація почала тиснути на них, аби право власності на даний об’єкт нерухомості перейшло до Управлінського Центру, що на той час був ще у Брукліні.
Оскільки мої знайомі вийшли з організації, вони так і не дізналися, чим закінчилася справа, але описаний факт мав місце.
У таких країнах, як Україна, де не має настільки заможних Свідків, безперешкодно реалізовується інша схема, що давно апробована. А саме, спочатку право власності на відповідний об’єкт нерухомості оформлюється нібито на ім’я пересічного громадянина (чи групи громадян – скажімо, релігійну громаду) з числа Свідків Єгови, а потім, коли він передає своє право на користь організації (шляхом укладання, наприклад, договору дарування або договору купівлі-продажу тощо), то суб’єкт права власності цього майна змінюється, та воно фактично виводиться з країни до Ворвіку, де тепер розташований Управлінський Центр організації.
І тут варто звернути увагу на приклади з вітчизняної судової практики, адже з них можна дізнатися багато цікавого стосовно використовуваних схем. Так, у 2010 р. Київським районним судом м. Полтави розглядалася цивільна справа за позовом місцевого мешканця, що просив визнати за ним право власності на спадщину, а саме земельну ділянку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою вул. Астрономічна, 4 у м. Полтаві (вірогідно, під час розміщення ухвали на ресурсі Єдиного державного реєстру судових рішень адресу пропустили та не приховали).
Цілком пересічна справа: померла дружина, єдиним спадкоємцем залишився її чоловік, а визнання права на спадщину дозволило б йому розпоряджатися цим майном. Однак третьою особою в цій справі була Релігійна громада Свідків Єгови у Київському районі м. Полтави, та її представник, який був присутній у судовому засіданні, проти задоволення позову не заперечував (та й чого б він заперечував?). І тут постає питання: якщо судом розглядається справа про визнання права на спадщину чоловіка на майно його померлої дружини, то, здавалося б, яке відношення до цього мають Свідки Єгови? Як виявилося, певне відношення вони таки мали. Судом було прийнято рішення задовольнити позовні вимоги цього громадянина. А сьогодні, якщо ми поцікавимося, що розташовано за цією адресою, то дізнаємося, що там знаходиться нова Зала Царства Свідків Єгови з прилеглою територією, та займає вона чималу площу за адресою вул. Астрономічна 2-4 у м. Полтаві.
А у м. Новоукраїнка Кіровоградської області відбулася взагалі потворна історія. Розпочалося все з того, що дві місцеві мешканки з числа Свідків Єгови відвідували одне й те саме зібрання, де і познайомилися. Одна з них мала на вихованні двох пасинків, які мають інвалідність ІІ групи з дитинства, що були недієздатними та мешкали в її будинку. Жінка дуже переймалася за долю цих хлопців, і попросила свою подругу після її смерті піклуватися про них. В обмін на це вона склала заповіт, за яким усе її майно та домоволодіння переходять у власність опікуна її дітей, тобто цієї подруги із зібрання Свідків Єгови.
Невдовзі ця жінка померла. Її подруга стала отримувати на нових підопічних соціальну допомогу та пенсії в розмірі понад 5 тис. грн. щомісяця, але більшу частину з цих коштів витрачала на власні потреби, в тому числі на погашення кредитних зобов’язань.
Хлопців вона закривала в будинку та нікуди не випускала, взагалі про них не піклувалася, й тому нещасні діти з інвалідністю весь час були голодні. Коли їм вдавалося вибратися з будинку, вони ходити по сусідах, просили їсти й жебракували. Всі ці обставини було відображено в ухвалі Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07.08.2015 р., яким дану особу було звільнено від обов’язків опікуна, оскільки подальше перебування дітей під її опікою загрожувало їх життю та здоров’ю.
Що особливо вражає, в судовому засіданні сама горе-опікун пояснила свої дії тим, що нібито «хлопці звикли багато їсти, й тому весь час були голодні», хоча присутні сусіди дали докладні свідчення з приводу того, як занедбані та виснажені діти на вулиці рвали бур’яни та їли. Коли були живі їхні батьки, то діти завжди були доглянуті, в хаті було затишно та чисто. А після смерті мачухи в будинку залишилось дуже багато запасів харчів: картопля та всілякі овочі в погребі, консервація. Також були 3 складометри дров для опалення будинку. Новоявлена опікун замість турботи про хлопців найняла вантажний автомобіль, в який загрузила всі продукти харчування, дрова і вивезла невідомо куди. Після чого почала закривати недієздатних в будинку а сама десь йшла. Хлопці могли перебувати в будинку самі дуже довгий час. Сусіди передавали їм їжу через хвіртку у вікні, але коли опікун це зрозуміла, вона забила хвіртку цвяхами і вони вже не могли їх годувати.
Більш детально про обставини справи та інші подробиці ви можете дізнатися з ухвали суду, але з усього цього складається враження, що опікун навмисно морила голодом дітей, аби наблизити їхню смерть і вступити у право володіння будинком. Якби не своєчасне втручання органів опіки та піклування, то так би і сталося, та не виключено, що цей будинок теж у майбутньому став би надбанням релігійної громади.
Однак наведені приклади стали відомими лише завдяки тому, що вони були предметом розгляду в судових органах, а тому їх, принаймні, можна знайти в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Та цілком зрозуміло, що дійсну кількість подібних фактів визначити неможливо, якщо ніхто не звертався до правоохоронних органів або до суду, адже судові спори є скоріш винятком, а не загальним правилом, і виникають вони лише тоді, коли, наприклад, родичі Свідків Єгови намагаються відстоювати у судах свої права як спадкоємці чи оскаржувати законність відчуження майна на користь релігійної громади.
Так, зокрема, сталося у м. Івано-Франківську, де місцевий мешканець подав до суду позов до релігійної громади Свідків Єгови про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Там релігійна громада Свідків Єгови для будівництва культової споруди – «Зал царства свідків Єгови» використала належні позивачу будівельні матеріали та звела культову споруду на фундаменті, побудованому позивачем. Також було знищено посаджений позивачем сад, чим завдали йому збитків на загальну суму 218 656.20грн. Крім того, культову споруду побудовано на земельній ділянці, на документальне оформлення якої та виготовлення технічної документації на її забудову він поніс значні матеріальні та моральні затрати, і яку інша особа незаконно відчужила релігійній громаді. Однак рішенням суду першої інстанції громадянину було відмовлено у задоволенні позову, та згодом і апеляційну скаргу судом було відхилено з причин пропущення позивачем позовних строків.
Як інший приклад, колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області ухвалою від 26.05.2011 р. так само було відмовлено громадянинові у задоволенні його позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинковолодіння та визнання права власності. Так, у м. Львові будинковолодіння, що належало діду позивача, після смерті власника було передано до житлового фонду Львівської міської ради, яким надалі було передано у володіння та користування Релігійної громади Свідків Єгови в залізничному районі міста, та всі ланки спадкоємців померлого діда були позбавлені можливості оформити свої права на спадщину. Оскільки апеляційну заяву судом було відхилено з підстави пропущення строків позовної давності, релігійна громада продовжує користуватися цим майном.
А Демидівським міськрайонним судом Рівненської області розглядалася справа, в якій місцева мешканка просила суд визнати недійсним правочин щодо земельної ділянки, що належала їй та її чоловіку на праві спільної сумісної власності подружжя. До речі, у справі як третя особа брала участь Релігійна громада Свідків Єгови смт. Демидівка Демидівського району Рівненської області. Свої позовні вимоги жінка обґрунтувала тим, що її покійний чоловік відчужив земельну ділянку площею 0,10 гектара на користь Демидівської селищної ради для надання її під будівництво культової споруди – Залу Царства Свідків Єгови, з чим вона не згодна. Однак у задоволенні позову їй теж було відмовлено з підстав, викладених у судовому рішенні від 20.12.2010 р. Тому зазначена релігійна громада так само продовжує користуватися цим майном.
Водночас, описана схема виведення майнових прав на вітчизняні об’єкти нерухомості за кордон через її широке застосовування була давно розкрита, тому їй на заміну було запроваджено нову.
Наприклад, в Івано-Франківську один з Залів є власністю громади. Певно, це новий трюк: оформити не на когось одного, а на релігійну громаду.
А що таке релігійна громада у Свідків Єгови? Це група людей, котрі не наважуються ставити запитання чи критикувати рішення керівництва, й тому вони завжди голосують так, як велить організація. Всі дійсні Свідки Єгови про це знають і так діють. І колишні Свідки Єгови теж так робили.
Таким чином, виведення з країни речових прав на об’єкти нерухомості відбувається під прикриттям релігії, до того ж, з мінімальними витратами на сплату податків та інших обов’язкових платежів. Це одна з причин, з якої у багатьох країнах Свідки Єгови перебувають під пильним контролем з боку спецслужб.
Також відомо, що у Північній Америці організація бере участь у придбанні великих земельних ділянок з аукціону. При цьому Свідки Єгови заявляють про те, що вони нейтрально ставляться до Світу (під поняттям «Світ» у них мається на увазі всі справи суспільства), а тим часом тихенько делегують для участі в торгах своїх представників (зокрема тих, які мають відповідний фах і освіту, хоча самі водночас буквально кричать про те, що «вища освіта краде твою духовність», і у випадках, якщо старійшини зібрання чи їхні діти здобувають вищу освіту, то старійшину навіть можуть зняти з посади). Тобто, тут привертає увагу чергова їхня маніпуляція: виходить, що на вищій ланці «піраміди» потрібні люди з освітою (з огляду на це організація сама нерідко направляє певну особу на навчання до відповідного вишу), а рядовим – зась, не можна, бо вони мають залишатися «вівцями».
Отже, Свідки Єгови делегують певного брата для участі у різних конференціях, таких, як наприклад, боротьба за чисте середовище. І тут варто навести історію, котра не так давно відбувалася у Канаді. Один брат (тобто Свідок Єгови) нібито з власної ініціативи, а не від організації долучився до «великої справи» – боротьби проти будівництва заводу в заповідній зоні. Він, спільно з представниками державних структур, завзято відстоював ідеї захисту навколишнього середовища, а невдовзі, коли будівництво заводу на зазначеній території таки було заборонено, місцеве зібрання Свідків Єгови прикупило собі цю ділянку, розмір якої сягав кількох гектарів, з аукціону.
Мої знайомі у Північній Америці розповіли, що і вони якось відвідували зібрання, про яке зараз ідеться, як гості. Там вони побачили шикарну Залу Царства, щоправда, напівпорожню, а також і величезну ділянку, на якій це все розташовано. Звісно, рядові члени організації не обізнані з того, яким способом їхнє керівництво набуває всі ці об’єкти нерухомості.
В Організації є свої щаблі таємниць: простий, рядовий брат (сестра) жодної інформації не знають, старійшини – обізнані частково, районні наглядачі знають те, що отримують від обласних наглядачів. Останні – від зонального наглядача (титул-то який – наглядач!), а вже той безпосередньо контактує з управлінським центром.
Далі буде.
Читайте також:
Цвинтарі та будинки для Свідків Єгови похилого віку