Роменська виправна колонія № 56 є одним з тих місць, де порушення прав людини та ігнорування Європейських пенітенціарних правил стали, на жаль, повсякденною реальністю. Попри численні спроби реформування пенітенціарної системи, умови життя та роботи в цій установі залишаються геть не ідеальними. Чи існують способи змінити ситуацію на краще? Або ж ми маємо справу із системою, яка лише імітує покращення, залишаючи старі проблеми законсервованими?

Ремонт у колонії – покращення чи показуха?

Варто зазначити, що нещодавно в колонії був проведений ремонт, який мав метою покращення умов праці для персоналу. Так, було оновлено кімнату відпочинку, встановлено міні-кухню, відремонтовано санітарний вузол. У медичній частині установи встановлено новий рентген-апарат. У кабінеті стоматолога з’явилося спеціальне крісло.

Численні монітори фіксують старання керівництва у напрямі покращення умов роботи співробітників. Адже реформування пенітенціарної системи має розпочинатися із забезпечення гідних умов праці персоналу колонії.

Однак, ці зміни не сприяли покращенню роботи співробітників, а навпаки – дали їм привід до зловживань і байдужості. Замість підвищення рівня відповідальності, співробітники стали нехтувати своїми обов’язками.

Користуючись своїм службовим становищем, вони вдаються до маніпулювання законодавством у своїх інтересах, і при цьому посилаються на  Правила внутрішнього розпорядку.

Вид на корпуси колонії з вікна камери

Наприклад, нещодавно черговий помічник начальника колонії відмовився видавати посилку для ув’язненого в день її отримання, зважаючи на те, що адміністрація має право не видавати посилку протягом п’яти днів. Коли ув’язнений на знак протесту відмовився від їжі, офіцер, не вагаючись, перейшов до залякувань: «Якщо не припиниш свій бойкот, тебе переведуть до іншої камери, де ти швидко заспокоїшся і зміниш свою думку».

Негуманні умови тримання ув’язнених

Ситуація з умовами тримання ув’язнених теж не виглядає оптимістичною. У переповнених житлових приміщеннях використовуються двоярусні ліжка, що створює додаткові незручності для засуджених, а головне – суперечить Європейським пенітенціарним правилам.

У камерах відсутні бачки з питною водою.

Більшість камер для засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі потребують ремонту. Санітарні умови в деяких камерах є катастрофічними. Всюди наявні сліди застарілих підтоплень, з грибком і пліснявою на стінах.

Туалети відгороджені від загальної частини камери невисокими стінками, що не забезпечують достатнього рівня приватності

Особливо тривожним є стан туалетів у камерах максимального рівня безпеки – вони не обладнані сантехнічними колінами, що спричиняє постійний неприємний запах. Тому каналізаційні отвори заткнуті саморобними затичками.

Каналізаційний отвір

У деяких камерах проведено лише косметичний ремонт, і той було зроблено за рахунок коштів самих ув’язнених.

Прогулянкові дворики колонії мають жахливий вигляд. Під час дощів там утворюється болото, і через відсутність водовідведення ув’язнені змушені самостійно вичерпувати воду.

Умови для ув’язнених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, є істотно гіршими.

Пліснява на стінах

Лазня, розташована у громадському гуртожитку №2, перебуває в занедбаному стані, там всі стіни уражені пліснявою. Вода для миття підігрівається бойлером. Усього тільки один раз на тиждень ув’язнені можуть скористатися лазнею. Така періодичність миття відповідає чинному законодавству, але не відповідає Європейським пенітенціарним правилам.

Корупція і зловживання службовим становищем

Співробітники колонії наполегливо апелюють до Правил внутрішнього розпорядку лише в тих питаннях, коли їм це вигідно, та при цьому забувають або не надають значення тим пунктам, які стосуються поліпшення умов тримання ув’язнених.

Так, відповідно до Правил внутрішнього розпорядку, за нормами харчування для засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі, співробітники колонії повинні надавати продукти харчування і тютюнові вироби. Однак на практиці бачимо, що продукти видаються в обсязі вполовину менше за норму, а тютюнові вироби, так само, як і засоби особистої гігієни, не видаються взагалі.

Не менш неприємним є факт систематичного вимагання грошей у засуджених під приводом закупівлі матеріалів для ремонту камер.

Крім того, співробітники колонії відмовляються приймати та вносити особисті телефони ув’язнених до журналу обліку телефонів, оскільки тоді їм довелося б відповідати у разі пошкодження чи втрати гаджету. Замість цього від засудженого вимагають написати заяву про те, що він безкоштовно передає, себто «дарує» свій телефон як гуманітарну допомогу колонії, тим адміністрація знімає із себе будь-яку відповідальність за його збереження.

Систематично трапляються крадіжки особистих коштів із сім-карт засуджених, чиї телефони зберігаються у приміщенні чергової частини, крадіжки особистих речей зі сховища та продуктів з холодильників. Оперативники колонії відмовляються шукати зниклі кошти й речі, пояснюючи свою відмову безперспективністю цієї задачі та великими витратами часу.

Ще одна дивна «традиція» Роменської виправної колонії № 56 полягає в тому, що її співробітники дуже схильні до клептоманії. Під час обшуків щоразу зникають особисті речі ув’язнених, передусім ті, що мають невеликий розмір. Наприклад, у мене так зник перехідник з micro usb/type-c на стандартний usb, чайні ложки, мініатюрні викрутки для ремонту планшету, usb/mcsd флешки, компактні wi-fi-роутери тощо. Подібні речі співробітники колонії не вносять до актів про їх вилучення, а просто кладуть собі до кишені.

Місце, де права людини залишаються за дверима

Не дивно, що за таких негуманних умов тримання зростає конфліктність, напруженість серед ув’язнених. Протягом поточного року в установі було зафіксовано 16 випадків заподіяння тілесних ушкоджень під час сутичок і 5 випадків застосування спецзасобів представниками адміністрації. Швидка допомога викликалася до установи вже 13 разів.

Співробітники підрозділів соціально-виховної роботи, котрі отримали омріяні покращення умов праці у своїх кабінетах, стали теж лінитися та ігнорувати виконання покладених на них обов’язків. Вони не цікавляться ані життям, ані психологічним і моральним станом ув’язнених.

Роменська виправна колонія № 56 є яскравим прикладом того, як спроби реформування можуть перетворитися на інструмент для подальшого утиску прав людини. В той час, коли умови праці для персоналу покращуються, ситуація для ув’язнених залишається незмінною, або ж навіть погіршується. Ця колонія не тільки не відповідає європейським нормам, але й сприяє формуванню асоціальних особистостей, які зневажають владу і закони.

Настав час серйозно задуматися над тим, чи не потребує вся пенітенціарна система України кардинальних змін, які будуть спрямовані на забезпечення людяності та гідності для всіх, хто перебуває за ґратами.

Артем Рубан, засуджений