Однією з найбільш витребуваних проблем сучасної правозастосовної практики, з якою стикається не тільки переважна більшість правників, але і пересічних мешканців, які їздять за кермом транспортних засобів є так звані «сто тридцяті» справи.

 

---

 

«Сто тридцяті» справи

 

Йдеться про притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів, які пересувалися за кермом у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння, під дією лікарських засобів, що знижують швидкість реакції, а також за відмову пройти освідування на перебування в подібних станах (ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

 

Для цілей даного дослідження дозволимо собі уникати складних юридичних конструкцій та нудних описів. Ми спробуємо простими словами донести до користувачів окремі приклади того, як мусять діяти дійсно успішні, креативні правники (адвокати) для захисту прав та інтересів осіб, які звернулися за правою допомогою.

 

Невеликий дисклеймер   У разі, коли в когось є проблеми із законом – звертайтесь до фахівців, які мають відповідний фах, напрацьовані навички, вміння, підходи та бачення. Це буде запорукою успіху.

 

 

Сьогодні ми розглянемо питання креативності та творчості під час розв’язання «сто тридцятих» статей, командної взаємодії (саме так, не дивуйтесь) адвокатів і супровідної команди.

 

Командна взаємодія

 

Дуже часто досвідчені адвокати діють у напрямі захисту клієнта не поодинці. Адже просто сходити до суду та «з розумним виглядом поторгувати обличчям» не є достатнім і відповідальним. Людина очікує реальної допомоги, а не спектаклю з голосними висловлюваннями, карколомними виступами, дешевими «понтами» та струсом повітря, аби заплативши адвокату гонорар – зрештою залишитися ні з чим, не досягнувши бажаного результату.

 

Людина іде до адвоката так само, як до лікаря – позбутися пухлини, болю, проблеми, а не задовольнятися розмовами про «правова допомога надана». Має бути результат.

 

Тому, дуже часто відповідальний, досвідчений та креативний адвокат формує певну «команду супроводу», групу однодумців. Це дуже схоже на те, коли задля досягнення успіху в зоні бойових дій командир підрозділу сухопутних військ залучає розвідників, авіацію, саперів тощо. Або ж лікар-хірург залучає трансфізіологів, терапевтів, анестезіологів тощо.

 

Так і адвокат зобов’язаний використовувати широкі можливості для захисту людини. Він повинен залучати експертів, фахівців, шукати свідків, користуватися надбаннями науки. А іноді – залучати до справи і взагалі цивільних осіб (зокрема, журналістів, представників громадськості). Так, це не передбачено відповідними процесуальними нормами галузевих кодексів. Але ми пояснимо, що це значить на досить дієвому життєвому прикладі.

 

Про заходи забезпечення провадження

 

Так, у «сто тридцятих» статтях однією з найважливіших процесуальних дій посадових осіб поліції, які тільки вона виявляє «п’яних за кермом» є застосування заходів забезпечення провадження (ст. 260, 266 КУпАП). Законом визначено, що:

 

«Особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції».

 

Тобто, зупинивши автомобіль, у якому знаходиться водій, котрий обґрунтовано підозрюється в тому, що він п’яний або вживав наркотичні речовини – інспектор поліції зобов’язаний відсторонити таку особу від керування. Зазвичай це робиться шляхом переміщення автомобіля на штрафмайданчик. або пропозицією викликати друга з водійським посвідченням, який має далі керувати транспортним засобом до прогнозованого «витверезіння» підозрюваного. Або можна замовити таксі.

 

Далі вже все має іти «по обстановці». Водій або погоджується на проходження огляду, або відмовляється. Зараз питання не в цьому. Однак відсторонення має бути.

 

Ця вимога є поміркованою і правильною, позаяк одним з напрямів дій правоохоронних органів є саме припинення правопорушення (дійсного або удаваного). Ця вимога така сама розумна та обґрунтована, як і, приміром, необхідність вилучити вибухонебезпечний предмет у затриманого тощо.

 

Якщо водія не було відсторонено від керування транспортним засобом

 

Однак, у багатьох випадках інспектори поліції не здійснюють процедури відсторонення. Вони обмежуються вилученням посвідчення водія з тим, аби передати його до суду разом з іншими складеними матеріалами. І, склавши такі матеріали, просто відпускають водія. В деяких випадках практикується таке – водія починають «розкручувати» як не на хабар, то на «поїхали перевірятися, але це довго буде. Поки туди доїдемо, а твоя машина буде тут стояти, її можуть обікрасти чи поцупити. А назад ми тебе не привеземо. То ти, може, відмовся, а сам поїдь на освідування»…

 

 

І вже формально з моменту відмови від освідування особа за кермом вважається такою, що вчинила адміністративне правопорушення за «сто тридцятою», отримуючи безальтернативно ризик судового позбавлення посвідчення водія та штраф.

 

Подібні випадки «посвідчення ми забираємо, тримай тимчасове та їдь перевірятися сам» відбуваються останнім часом все частіше.

 

То як це «лікується»?

 

Дуже просто. Вчіться: адвокат займається суто процесуальними питаннями (супроводження справи в суді, клопотання, докази, допити тощо). А його колега (інший адвокат або і просто пересічна людина, ідеально – журналіст) паралельно сам від себе звертається до правоохоронних органів (вже контролюючих – таких, як прокуратура, Державне бюро розслідувань, управління внутрішньої безпеки поліції, кадрова інспекція поліції) з вельми цікавою заявою, з текстом приблизно такого змісту:

 

«Інспектор поліції Петренко 13 жовтня 2022 року о 12-00 на вулиці Молдавських партизанів, 13 затримав водія Сидоренка, котрий перебував за кермом КАМАЗу у стані алкогольного та наркотичного сп’яніння. Отримавши від останнього хабар, діючи всупереч вимогам ст. 260, 266 КУпАП, не відсторонив знавіснілого п’яного наркомана від керування, а дозволив йому їхати далі. Лишень дивом злочинець Сидоренко нікого по дорозі не задавив, але це випадковість. Вимагаю жорстоко покарати інспектора Петренка та все його начальство аж до Міністра внутрішніх справ включно, відбивши на всю решту життя бажання відпускати безкарними наркоманів і алкоголіків. Ситуація буде предметом розгляду в засобах масової інформації».

 

Десь у такому дусі. Наголошуємо: звертайтеся до фахівців.

 

Заява має бути з викладом фактів і обставин, вона повинна мати (це важливо) емоційне забарвлення. Можна додати ще пару абзаців про те, що знавіснілі п’яні наркомани за кермом щорічно вбивають масу людей. Можна навести черговий гучний приклад, коли таке сталося і пов’язати в емоційному та літературному плані це з випадком, з приводу якого надано звернення.

 

Методика командної роботи 

 

Це потрібно з декількох причин. По-перше, інша особа (крім адвоката) має можливість маневру і не обмежена міркуваннями етики з приводу особи, на користь якої це все робиться (уявний Сидоренко). Адвокату якось не дуже годиться, номінально захищаючи Сидоренка, дуже «котити на нього бочку». А ось «представник схвильованої громадськості» цілком може це робити.

 

По-друге, уявіть себе на місці керівництва (представників прокуратури, ДБРів та різних там СВБ), коли воно отримає подібну заяву, від якої залишки волосся стають дибки. Звинувачення вкрай серйозне, емоційне. Із заяви взагалі вбачається, що інспектор Петренко прямо змусив Сидоренка у стані алкогольно-наркотичного сп’яніння кружляти на вантажівці по місту. Це все одно, приміром, що поліція затримала маніяка поблизу розчленованого трупа із закривавленим ножем, десятком гранат і сказала: «це все добре, ми зафіксували, рушай сам до в’язниці». Якщо є літературний хист, то і цей епізод (точніше, приклад) можна включити в заяву. Як то кажуть – каші масло зайвим не буде.

 

Так от, можна лише здогадуватися, що починає коїтися, коли таку заяву отримує начальство (компетентні правоохоронні контролюючі слідчі та інші органи). Крики, лемент, звинувачення один іншого в нетрадиційній сексуальній орієнтації, заходи фізичного впливу (мордобій – теж метод, якщо по-іншому не доходить), сексуальні, кримінальні та дисциплінарні переслідування злощасного інспектора Петренка тощо.

 

Це потрібно для багатьох речей з прогнозованими наслідками

 

Як правило, в більшості випадків задля міркувань чистоти мундиру та різного там «чєстахвіцєров» на запит журналіста (представника схвильованої громадськості) будуть надходити відповіді, що все добре. Мовляв, ознак порушення закону в діях інспектора не вбачається. І насправді водій за кермом був не такий уже і п’яний. Точніше, зовсім не п’яний, а так, може трохи втомлений, а може і взагалі цілком адекватний. Ну, «так получілось».

 

Тобто, характер відповіді буде практично завжди вказувати на те, що по суті самі інспектори поліції (котрі ризикнули гратися із законом та виявляти свою пиху та зверхність) спростовують свої ж доводи про наявність ознак сп’яніння. Складений протокол, документи та інше – маячня, експерименти, результат заклопотаності, прикра помилка та непорозуміння, за яке треба «понять і прастіть».

 

Відповідь на адресу журналіста (представника громадськості), звісно, стає відома адвокату (хто б сумнівався). Адвокат подає її до суду і отримує значне естетичне задоволення, спостерігаючи за реакцією судді на слова: «Ваша честь, тут ось начальство інспекторів за заявами інших осіб дало відповідь, що водій був зовсім не п’яний, навіть більш ніж тверезий. Всі сумніви – на користь особи, яка притягається до відповідальності». Або ж можна вже і самому звернутися з аналогічним запитом, вже від себе. Після того, як в результаті емоційно забарвленої заяви третьої особи відбулася перевірка та формування «правильної» позиції – відповідь буде аналогічна.

 

Прогнозовані результати

 

Іноді, залежно від стадії – матеріали або відкликаються із суду під різними приводами (дооформлення, помилка) і питання вирішується «полюбовно». Краще повернути людині посвідчення та вибачитися, аніж ризикувати всією зграєю зносити довгі марудні розборки з перспективою потрапити за ґрати через службове недбальство та ледь не організацію злочинів. Або ж (якщо матеріали ще не направлені до суду і схема була застосована негайно) – вони не направляються взагалі. В такому разі повернення посвідчення та вибачення присутні безумовно.

 

По суті, проблема переводиться в іншу площину. Тут вже не захист відбувається, а напад, контрнапад. Інспектори поліції зі своїми хамськими експериментами вже стають жервами. Так само, як і агресор, який напав на Україну, діставши по зубам, починає жалібно скавучати: «а нас за що?». Як то кажуть, вибачте, «ібо нє фіг».

 

Упирань типу «ми все зробили правильно» ми не бачили, тому що це безглуздя. Ніхто не ризикне давати відповідь «ми знали і впевнені, що він п’яний, і тому відпустили його».

 

До речі, уявімо, який рівень резонансу в суспільстві буде, коли така ситуація дійсно відбудеться – водій напідпитку знесе автобусну зупинку, повну людей і з’ясується, що десять хвилин тому він був відпущений їздити далі з зафіксованими відомостями «наявні ознаки стану сп’яніння». У цивілізованих країнах, ясна річ, реальна в’язниця світитиме всій «вертикалі влади». І це – не кажучи вже про гучні журналістські розслідування, скандали та потрясіння в політичному плані.

 

Випив? За кермо не сідай!

 

Технічно поза межами нашого розслідування залишимо без детального аналізу моменти інших дій адвоката. Він і самостійно може наголосити в суді на штучності ознак сп’яніння. Самі інспектори в них не вірили, раз залишили водія за кермом. Однак задля ефективності викладення такої позиції, а також задля естетичного задоволення від краси реалізації схеми та задуму – подібна емоційна заява від третьої особи буде ідеальним рішенням.

 

Ми всі розуміємо небезпеку керування транспортними засобами в неадекватному стані. Ніхто не хоче стати жертвою п’яного водія. Разом із тим, описаний нами приклад – показовий. У гонитві за показниками зледачілі поліціянти втрачають почуття міри і починають нахабніти. Користуючись заляканістю населення та своїм зверхнім становищем, позбавленням людей права здійснювати фіксацію на відео (зажирілі пихаті ледарі на блокпостах у спальних районах дуже «бояться», що їх пересування від нужника на узбіччі до розливайки стануть надбанням ворога і він використає це в своїх цілях) – починають дискредитувати саму ідею відповідальності та припинення правопорушень. Тим самим, вони зсередини руйнують державу та сіють у суспільстві занепадницькі настрої та зневіреність. За таке треба жорстко карати, бо Україна – таки не росія. Ми бачимо, як там «прєклонєніє» перед «людьми у формі» призвело до обидлювання цілого народу.

 

Має бути дієва боротьба зі злочинністю та правопорушеннями, а не хибні викрутаси, експерименти з людьми, нахабство, штурмовщина та показники. Якраз у часи війни ці прагнення треба припиняти.

 

Ми розглянули тільки невеличкий складовий елемент «сто тридцятих» статей та один простий метод, як «розвалити» справу в подібному випадку та захистити людину, надавши їй адекватну правову допомогу.

 

За спеціалізації в даному напрямі нюансів, подібних цьому – велика кількість. Їх слід враховувати і належним чином використовувати на користь підзахисних, що ми і намагаємося робити.

 

В будь-якому випадку рекомендуємо звертатися за професійною правничою допомогою. Не завжди самотужки можна віднайти методи та способи припинення зазіхань псевдо-правоохоронців на права людей.