Одне із численних чудес церковників – святі мощі, впродовж багатьох століть слугувало і досі залишається засобом самого безсовісного обману віруючих.

 

---

 

Людський розум неспроможний осягнути це диво?

 

Християнські священнослужителі твердять, що поряд із Богом існує багато святих, яких Всевишній наділив здатністю творити чудеса, бути заступниками віруючих і впливати на життя людей. Мовляв, не лише святі, але і їхні посмертні останки – мощі, котрі буцімто не тліють і не гниють, і різні предмети, що належали святим за життя – реліквії, наділені чудотворною силою. Достатньо тільки помолитися біля них, аби здійснилося те, про що просить віруючий. Достатньо доторкнутися до них, аби зцілитися від недуги. Один із християнських богословів у своєму творі «Про нетління святих мощів» так писав про це чудо:

 

«Тіла деяких людей, котрі свято жили на землі, ми бачимо сяючими, нетлінними протягом століть… Це вражаюче явище неможна не визнати дивом, яке переконує нас у святості й божественності християнської релігії. Нетління святих мощів неможна пояснити інакше, як безпосереднім проявом сили Божої. Як Всемогутній Бог здійснює таке нетління?.. Цього слабкий людський розум не спроможний осягнути».

 

Наука, яка давно викрила чудеса церковників, розкрила секрет і цього дива. Святі та їхні мощі були потрібні християнській церкві ще на зорі її появи для того, щоб привернути на свій бік більше віруючих. Більшість християнських святих – це просто вигадка служителів церкви. А для того, щоб переконати віруючих у тому, що святі угодники дійсно колись існували, духівництво стало фабрикувати їхні мощі. Нетління останків оголошувалася доказом того, що померла людина була святою. Як тільки десь знаходили останки тіла людини, які збереглися в силу певних природних умов, то церковники заявляли, що вони належать тому чи іншому святому, вигадували для нього біографію – житіє, встановлювали мощі в одному з монастирів і оголошували їх чудотворними.

 

Так з’явилися мощі найпопулярніших святих: Миколи Чудотворця, Пророка Іллі, Георгія Побідоносця, Пентелеймона Цілителя та багатьох інших. Оскільки поклоніння цим святим приносило церквам великі доходи, духівництво не гребувало тим, щоб сфабрикувати декілька примірників їхніх мощів. Уже давно широкого розголосу дістали новини про те, що мощі святого Георгія Побідоносця знаходилися у 30 різних містах, Іоанна Хрестителя – в 10 містах.

 

Особливості анатомії деяких угодників

 

У попередніх публікаціях ми з вами розбирали легенду про святого Андрія Первозваного з погляду апофеозу Києва і з’ясували, що не існує жодних джерел, які б підтверджували, що він колись жив, а тим більше – проповідував на північному побережжі, у Таврії та у Скіфії. Так от, у Андрія Первозваного нарахували 5 тулубів, 6 голів і 17 рук.

 

У різних монастирях під виглядом мощів святого Антонія Печерського досі зберігається 2 тулуби, 8 голів і 6 рук. Два тіла святої Анни зберігаються у Франції, третє – в Єрусалимі. У Німеччині віруючим показують три її голови, в Італії – ще одну голову.

 

Вже сам факт існування кількох примірників останків одного святого є достатнім для того, щоб переконати будь-яку здравомислячу людину в тому, що це обман. І попри все церковники продовжують переконувати всіх у тому, що святі мощі є справжніми.

 

Наприклад, як ми знаємо з історії, за кілька десятиліть після того, як на місці нинішньої Києво-Печерської лаври в ХІ ст. було засновано Печерський монастир, ченці, що жили в цій обителі, вирішили перенести останки своїх братів, похованих раніше на монастирському цвинтарі. І тут з’ясувалося, що тіла давно померлих людей не розклалися, а висохли, перетворилися на мумії. Ченці одразу ж почали поширювати звістку про Божий промисел. Вони заявили, що Бог зберіг нетлінними тіла їхніх братів за їхні святі діяння, і проголосили померлих святими.

 

Природна муміфікація тіл померлих

 

Насправді ніякого дива у монастирі не відбулося. В тому, що тіла померлих людей добре зберіглися, не було нічого надзвичайного. Як відомо, за звичайних умов тіла померлих людей і тварин піддаються розкладенню. Його спричиняють гнилісні бактерії. Ці бактерії, як і всі живі істоти, можуть існувати за певних сприятливих умов. До таких умов належать, передусім, постійна температура, наявність атмосферного повітря та наявність вологи. Якщо ж такі умови відсутні, то бактерії перестають розмножуватися і швидко гинуть, а розкладення живого організму уповільнюється, а інколи й зовсім зупиняється.

 

Так відбувається природна муміфікація трупів. Наприклад, у північних регіонах нашої планети, де температура є дуже низькою, або на півдні за постійної високою температури за відсутності вологи, тіла померлих людей можуть зберігатися, не розкладаючись, протягом багатьох століть. Подібних муміфікованих останків живих організмів – незчисленна кількість, тому безглуздо на цій підставі оголошувати їх усіх святими.

 

У новітній час церква нерідко вдається до штучної муміфікації останків новопроголошених святих. Як приклад, тіло святої Бернадетти у Невері (Франція) зберігається нетлінним завдяки хімічній обробці.

 

Святі мощі в Києво-Печерській лаврі

 

Зараз у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври зберігаються мощі 73 святих, а в Дальніх – 45. Наприкінці XVIII ст. монастир зробив перерозподіл мощів по печерах з таким розрахунком, щоб останки знатних людей покласти у Ближніх печерах для більш зручного огляду богомольцями.

 

 

Кількість святих у печерах весь час змінювалася. Найбільше їх було в 1862 р. Зменшення тут кількості гробниць із мощами у другій половині ХІХ ст. пояснюється тим, що лавра в період визвольного руху кріпаків у своїх вотчинах систематично розсилала частини мощів, а інколи й цілих сфабрикованих «святих» у численні монастирі, в тому числі до єпархій Росії. На думку царського уряду і найсвятішого Синоду, цей захід повинен був сприяти «піднесенню і пожвавленню православ’я і загальному зміцненню релігійно-моральних устоїв народу».

 

Стабільне джерело церковних доходів

 

Монастир активно пропагував святість печер і мощів серед населення. Починаючи з XVIII ст. у лаврі складалися й поширювалися по всій країні «Житія печерських святих» й різні молитви. Проводилися церковні служби на честь кожного святого. Продавалися іконки з вигаданими зображеннями портретів святих, молитовні звернення до окремих святих мощів, які нібито можуть вилікувати будь-яку хворобу. Тут фабрикувалися різні легенди про «чудеса», які поширювалися віруючими в усій Україні.

 

Ченці демонстрували у лаврі православне «диво» витікання миру (олії) з людських черепів. Ці черепи вставлялися у спеціально виготовлені скляні та нікельовані посудини і поливалися олією (миром). Стікаючи з черепів, олія створювала у напівтемряві ілюзію витікання миру. Олію з посудин продавали віруючим як цілющий засіб від різних недугів. Тут завжди можна було побачити багато інших рукотворних «чудес», у достовірність яких свято вірили люди, що приходили до церкви отримати душевну розраду.

 

Започаткований церквою проект «святі мощі», а також ідея затворництва використовувалися духівництвом як потужний інструмент насадження антинаукового світогляду в суспільстві. Культом святих мощів і розповідями про подвижницьке життя печерських угодників монастир пропагував ідею зречення від мирського життя, освячував гноблення українського народу, принижуючи людську гідність. А непокірних кріпаків церква залякувала карою божою.

 

Щороку печери відвідувала величезна кількість віруючих. Сюди приходили прочани з усіх куточків України. Кожен паломник, який прийшов поклонитися святим мощам, вважав за свій обов’язок пожертвувати гроші на користь печерських угодників. Люди часто віддавали тут останні свої заощадження, та високі монастирські кухолі, що стояли біля кожної домовини, швидко наповнювалися. Щорічний дохід від цих зборів становив понад 100 тис. карбованців.

 

Секрет нетління  

 

Особливу славу печерському монастирю створили «нетлінні» святі мощі. У печерах, як вже було сказано, дотепер зберігається багато людських поховань. Але чим пояснюється нетління їхніх тіл?

 

Печери розташовані у глибині високих пагорбів правого берега Дніпра. Геологічна структура породи (сухий пористий пісковик і лес – осадова суглинкова алевритова субаеральна гірська порода) активно вбирає вологу. В тілі людини або тварини міститься в середньому від 65 до 85% води. Процес розкладення мертвого тіла відбувається внаслідок дії трупних мікроорганізмів, для яких необхідним живильним середовищем і є трупна рідина.

 

Однак у тілах, похованих у найбільш сухих місцях печер, цей процес гниття припинився, тому що трупна рідина швидко ввібралася пісковиком і лесом. Відсутність у підземеллях температурних коливань (середня річна температура в печерах становить +10 – +12 градусів), наявність сухого повітря і постійної вентиляції сприяли природній муміфікації тіл померлих.

 

Разом із тим, у печерах муміфікації піддалися не всі трупи, а тільки незначна їх частина. У 1922 р. спеціально створена комісія, що складалася з представників віруючих і адміністрації лаврської общини відкрила всі 118 гробниць, у яких зберігалися святі мощі. Було встановлено, що тільки у 33 домовинах людські останки більш-менш збереглися, у 14 – частково, а в решті 71 виявлено повністю зруйновані, зотлілі людські скелети.

 

Наукове дослідження святих мощів

 

У 1939 р. дослідження мощів було зроблено авторитетною комісією за участі антропологів, анатомів та інших фахівців. Комісія встановила факти штучного комплектування скелетів у гробницях святих Миколи Сухого, Єфимія Схимника, Лаврентія Затворника, Пімена Постника, Веніаміна та багатьох інших. У гробницях виявили кістки різних за віком і статтю людей. У більшості святих були відсутні малі кісточки стопи та кисті, іноді хребці, що свідчило про активну торгівлю й те, що монастир активно розповсюджував святі мощі.

 

Шляхом зіставлення анатомо-патологічних даних вивчення останків у домовинах з матеріалами літопису монастиря («Патерик Печерський») було встановлено низку розбіжностей. Так, святі мощі, котрі приписувалися Ісаакію Затворнику (за даними літопису, він помер у похилому віці) являють собою частково муміфіковане тіло юнака віком 16-17 років. Аналогічна невідповідність була виявлена з мощами святих Сави, Марка, Кукші та інших.

 

Раніше віруючі не могли знати і бачити цього. Гробниці завжди були наглухо закриті, а під скляними кришками виднілися лише церковні парчеві й шовкові тканини, старанно викладені в домовинах по формі людських фігур.

 

Чому тіла збереглися по-різному

 

Коли у XVI ст. до Києво-Печерської лаври почалося активне паломництво віруючих, у печерах порушився температурний режим і зросла вологість повітря. Ця обставина багато в чому пояснює те, чому стан збереження трупів сильно відрізняється. Крім того, зсуви надпечерного неукріпленого шару землі, що з’явилися внаслідок дощів і вивітрювання ґрунту, сприяли виникненню в різних місцях глибоких тріщин, у які зсередини проникала вологість. Все це призвело до того, що в багатьох домовинах почався процес розкладення тіл.

 

У більшості своїй святі мощі були сфабриковані також із кісткових останків трупів, похованих пізніше у найменш сухих місцях печер.

 

Явища природної муміфікації трупів є відомими в усьому світі. Чимало випадків її зафіксовано наукою і в Україні. Наприклад, у селищі міського типу Седневі, що на Чернігівщині, в 1924 р. у фамільному склепі поміщиків Лизогубів було виявлено декілька повністю муміфікованих тіл, які пролежали в землі понад 100 років.

 

За результатами з’ясування причин муміфікації було встановлено, що склеп, а також і цвинтар були у смузі залягання товстих пластів лесу й пісковика. Подібні численні факти були виявлені під час забудови територій на місцях старих польських, юдейських та інших кладовищ у Дніпропетровській, Київській та Одеській областях.

 

Таким чином, наукою давно було встановлено дослідним шляхом, що збереження тіл померлих людей або тварин пояснюється природними умовами, а не причинами особливої милості Божої, як повчає церква.

 

Реліквії

 

Меті обману віруючих слугують і різноманітні реліквії. Самі звичайні предмети й речі церковники перетворюють на об’єкти поклоніння віруючих, оголошуючи їх такими, що належали Ісусу Христу, Богородиці, святим угодникам і тому мають чудодійну силу. Ці реліквії виставлялися у храмах і монастирях. Вони приваблювали колосальну кількість людей, забезпечуючи дохід для церкви.

 

Християнська церква має великий досвід у фабрикуванні реліквій. У християнських храмах можна натрапити на неймовірні реліквії: частини тіл святих угодників, пляшечки з молоком Богородиці, хвіст віслюка, що віз месію до Єрусалиму, предмету одягу Ісуса Христа, терновий вінок і кров Спасителя й навіть коробочки з його подихом. У Києво-Печерській лаврі на початку ХХ століття існувала ціла фабрика з виробництва «священих» реліквій.

 

Прочитавши мою статтю, хтось обов’язково скаже: «Припустимо, що все викладене тут є правдою. Але як тоді пояснити реальні факти зцілення від недугів у святих місцях?».

 

Як відбувається зцілення у святих місцях

 

Випадки таких зцілень сучасна наука пояснює цілком природними причинами. Справа в тому, що «чудесному зціленню» піддаються захворювання, що виникли на нервовому підґрунті, в тому числі внаслідок сильного душевного хвилювання чи самонавіювання і навіювання. Наприклад, це паралічі, виразки, німота, глухота і сліпота, якщо вони не є результатом фізичного ушкодження відповідних органів, а також багато інших захворювань. «Зцілює» від них, звісно, не чудодійна сила мощів, реліквій чи «святого» джерела. Воно науково пояснюється процесами, що відбуваються у центральній нервовій системі людини під впливом релігійного екстазу, сліпої віри у власне зцілення і несамовитого самонавіювання.

 

Якщо ви читали роман «Лурд», то там його автор – талановитий французький письменник Еміль Золя яскраво описав випадки такого «зцілення». Однак ніхто не може назвати випадків, коли у «святих» місцях відростали ампутовані кінцівки, з’являлося вибите око тощо. Хоча, здавалося б, для надприродних сил нема нічого неможливого. І не може бути різниці між зціленням, наприклад, біснуватого і безногого. Значить, причина тут не у надприродному втручанні, а в інших таких, що цілком пояснюються наукою, природних явищах. Сучасна медицина давно застосовує навіювання для лікування низки нервових захворювань, які раніше вважалися невиліковними.

 

До речі, науково обґрунтовані методи лікування, засновані на знанні законів вищої нервової діяльності, ніколи не призводять до шкідливих наслідків, як це трапляється внаслідок намагання «зцілитися» у «святих» місць.

 

То ж нехай замисляться люди, котрі досі вірять у різні дива, над справжньою історією мощів святих угодників. Нехай вони замисляться про походження церковних реліквій, та їм стане зрозуміло, що вони є жертвами самого цинічного обману.