Для нашого покоління, що не жило в часи таких страшних епідемій, як чума, віспа, тиф або іспанка складно уявити, яким світ був раніше. І зараз, за повсякденними клопотами, у потоці інформації, ми навіть не замислюємося над тим, як вакцини змінили наше життя.

 

---

 

Як українці виживали без щеплень? З історії моєї родини

 

У родині моєї прабабусі, котра жила у селі в Запорізькій області, було десятеро дітей. Усі вони народилися, один за одним, наприкінці ХІХ століття, коли в селах ні про які щеплення не йшлося. Двоє – один хлопчик і одна дівчинка, померли невдовзі після народження. Одна дівчинка померла від дифтерії у чотирирічному віці. Ще троє хлопчиків віком приблизно від п’яти до восьми років померли від кору. В ті роки висока дитяча смертність була звичним явищем, як і велика кількість дітей у сім’ях. До дорослого віку з десятьох дожили тільки четверо – три сестри і брат.

 

Всі ці подробиці я знаю тільки за розповідями мами про нашу прабабусю, яку бачила тільки на старих світлинах, і на честь якої мене й назвали Євгенією. Вона прожила довге життя, і до кінця днів молилася за своїх діток, яких Господь забрав зовсім маленькими…

 

А знаєте, як раніше лікували кір? Хворого, у кращому випадку, вкладали в окремій кімнаті. Вікна завішували тканиною червоного кольору – так радили «виганяти» кір. Вважалося, що коли світло в кімнаті буде червоним, то це допомагає усунути червоні висипання на шкірі та збити жар. Більшість селян жили у невеликих хатах, де не було можливості ізолювати хвору дитину, тому заражалися всі – і діти, й дорослі.

 

У моїх предків по батьковій лінії, що теж були селянами й жили на Миколаївщині, було шестеро дітей, але з них до дорослого віку дожили тільки троє. Один хлопчик загинув внаслідок нещасного випадку – утонув у річці. Маленькі брат і сестра, яким тоді було років по п’ять-шість, захворіли на якусь інфекцію з лихоманкою та сильним кашлем, від якої буквально згоріли за кілька днів. Їхня мама померла молодою – вона поранила ногу, та внаслідок інфекції розпочався правець. Вакцини від правцю в ті роки ще не було. Троє дітей, котрі вижили, залишилися напівсиротами, батько ростив їх один.

 

Як вакцини дістали широкого застосування у світі

 

Коли ви поцікавитеся у своїх батьків, бабусь і дідусів, яким було життя без вакцин, то теж дізнаєтеся багато неочікуваних фактів і будете зовсім інакше дивитися на буденні речі.

 

 

У нашій країні щеплення від таких захворювань, як туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк, правець, кір, гепатит В, гемофільна інфекція, краснуха та епідемічний паротит є безкоштовними. А зараз давайте проаналізуємо історію вакцинації, що наочно показує, скільки життів людей було врятовано завдяки такому винаходу, як щеплення.

 

Вакцина проти туберкульозу

 

Інша назва цієї вакцини – БЦЖ (бацила Кальмета-Герена). Вона була виведена у 1913 р. До 1919 р. вакцина проходила випробування у лабораторіях в Інституті Пастера в Парижі. І тільки після проведення всіх фаз випробувань, у 1921 р. було виготовлено вакцину для проведення щеплень. Протягом подальших років тривали дослідження, вакцина вдосконалювалася, а від середини 1950-х рр. щеплення вакциною БЦЖ стало обов’язковим для всіх дітей як у містах, так і в сільській місцевості. За результатами досліджень, проведених у 2020 р., ефективність щеплення БЦЖ показує до 99%.

 

Вакцини проти поліомієліту

 

Таких вакцин існує два типи: перша, на основі живого, але ослабленого вірусу була розроблена у 1950 р., друга, на основі інактивованого вірусу – у 1952 р. Обидва типи вакцин дістали широкого застосування в усіх країнах світу, оскільки завдяки їм вдалося швидко припинити епідемію поліомієліту в США у 1950-1960 рр. Ефективність щеплення від поліомієліту становить 95%.

 

Вакцина проти дифтерії (АКДП)

 

В ті часи, коли захисту від дифтерії ще не було розроблено, ця хвороба спричиняла масштабні епідемії з високою летальністю, особливо серед дітей. Так, у 1880 р. у деяких районах США рівень смертності становив близько 50% від усіх випадків зараження. У Європі на той час було створено анатоксин для лікування дифтерії, проте рівень смертності все одно залишався високим – до 15%. В роки Другої світової війни, у 1943 р. на Європейському континенті розпочалася нова хвиля епідемії дифтерії. 1 мільйон людей захворіли, з них 50 тисяч людей померли.

 

Щеплення від дифтерії проводиться вакциною АКДП – адсорбованою коклюшно-дифтерійно-правцевою вакциною. Її було розроблено ще за радянської доби та ліцензовано у 1949 р. Від 1964 – 1965 рр. щеплення АКДК для дітей стало обов’язковим. Тим часом, в інших країнах, мешканці яких, на відміну від українців, не могли собі дозволити робити щеплення АКДП, спостерігалася катастрофічна ситуація із захворюваністю на дифтерію. До 1980-х рр., допоки дифтерійний анатоксин не став широко доступним, у бідних країнах щороку хворіли, в середньому, 1 мільйон людей, і з них 60 тисяч людей помирали.

 

Вакцина АКДП є комплексною та захищає не тільки від дифтерії, але й від коклюшу та правцю. Дорослим також варто робити щеплення у 23-річному віці, а далі, кожні 10 років – ревакцинацію.

 

Вакцина проти кору (КПК)

 

Мало хто знає, що раніше захворюваність на кір в усьому світі була настільки високою, що уникнути зараження практично не було шансів. У народі це навіть вважалося такою ж неминучою подією, як і померти. Щороку близько 2,6 мільйона людей помирали від цієї хвороби. Більшість із них становили діти.

 

Створенням КПК (в оригіналі – MMR) ми зобов’язані мікробіологу із США Морісу Хіллеману, який розробив окремі вакцини проти кору, епідемічного паротиту і краснухи. Від 1971 р. вакцини спочатку стали доступними в США, де було розпочато проведення перших щеплень. Ці вакцини допомогли в найкоротші терміни зупинити епідемії, а тому стали продаватися в інші країни. За оцінками ВВОЗ, лише у період з 1999 до 2004 рр. спільно з ЮНІСЕФ щодо підвищення рівня вакцинації від кору було попереджено близько 1,4 мільйона смертей по всьому світу.

 

Вакцина проти гепатиту В

 

Мало хто знає про те, що інфекційність вірусу гепатиту B у 50 – 100 разів вище за інфекційність ВІЛ. Згідно з оцінками ВООЗ, у світі близько 2 мільярдів людей інфіковані вірусом гепатиту B. Станом на 2015 рік близько 257 мільйонів людей мали хронічну інфекцію, а 600 тисяч – померли в результаті захворювань, викликаних гострою або хронічною формою гепатиту B. Зараженню гепатитом В можна запобігти лише за допомогою вакцини, що довела свою безпечність і високу ефективність. Впродовж останніх 30 років у світі використовуються сім вакцин проти гепатиту В, що створені на використанні одного з вірусних оболонкових білків, званого поверхневим антигеном, або HBsAg.

 

Перші вакцини проти гепатиту В стали доступними в Китаї у 1981 – 1982 роках. Ці вакцини було виготовлено на основі плазми крові донорів з числа хворих, які протягом тривалого часу хворіли на вірусний гепатит B. Одночасно, вже у 1982 р. вакцини проти гепатиту В стали доступними  в США. Там впродовж 1982 – 1988 рр. провели найбільшу кількість щеплень.

 

У 1987 р. на заміну плазмової вакцини було розроблено наступне покоління на основі технології генної модифікації рекомбінантної ДНК в клітинах дріжджового мікроорганізму. Її іноді називають генно-інженерної вакциною. Синтезований таким способом HBsAg виділяли з дріжджових клітин, які руйнуються. Нова технологія виявилася ще більш продуктивною та дозволила збільшити виробництво вакцин і забезпечити потреби інших країн.

 

Вакцина проти гемофільної інфекції (ХІБ)

 

Перші широкомасштабні дослідження можливостей застосування капсулярної полісахаридної вакцини проти інфекції ХІБ (гемофільної інфекції) розпочалися в 1974 р. у Фінляндії. Результати дослідження назавжди увійшли в історію вакцинації проти Hib. Було виявлено, що вакцина вкрай ефективна (55 – 85% при рівні достовірності в 95%) у віці 18 –71 місяців і забезпечує 4-річний захист від захворбювань на менінгіт і гемофільну інфекцію в 90% випадків.

 

В даний час обов’язкова імунізація проти гемофільної інфекції введена в США, Канаді, Україні та багатьох інших країнах.

 

Вакцина проти краснухи

 

За даними ВООЗ, до початку масової вакцинації приблизно 4 новонароджених з 1000 страждали від різних вад розвитку, спровокованих вірусом краснухи. Захворюваність паротит і краснуху також значно знизилася з початком масової вакцинації.

 

В період з 2000 по 2016 рік захворюваність на краснуху в усьому світі знизилася на 97%. Якщо раніше фіксувалося 670 894 випадків на рік, то тепер їх у сотні разів менше – до 22 361 випадків (переважно у країнах Африки і Південно-Східної Азії). У країнах, де вакцина MMR або інша вакцина проти паротиту включена до національного календаря щеплень, захворюваність на паротит знизилася на 88%. У країнах, де також проводиться ревакцинація (призначається друга доза вакцини), захворюваність на паротит зменшилася на більш ніж 95%.

 

Щеплення змінили наш світ

 

За оцінками ВООЗ, завдяки імунізації населення щорічно у світі вакцини рятують до двох мільйонів життів від дифтерії, правцю, кашлюку та кору. Багато людей, на жаль, ігнорують офіційні дані та навіть не підозрюють, про те, що раніше світ був зовсім інакшим.

 

Протягом останніх 20 років щеплення від хвороб, які можна попередити шляхом вакцинації, допомогли у п’ять разів скоротити показники дитячої смертності. Провідну роль у цьому відіграли дві вакцини: АКДП (проти кашлюку, дифтерії та правцю) і КПК (проти кору, паротиту і краснухи).

 

Тому треба продовжувати вести просвітницьку роботу серед населення і працювати у напрямі формування адекватної громадської думки. А органам державної влади і правоохоронним структурам слід жорстко боротися з поширенням «теорій змови» і пропаганди відмови від щеплень.

 

Що стосується нас – пересічних громадян, то кожен може зробити свій внесок у перемогу над невіглаством. Звісно, є категорія переконаних, фанатичних антивакцинаторів, які категорично не хочуть нікого слухати. Але таких зовсім не багато. Основна частина тих, хто потрапили під їхній вплив, наразі самі не визначилися з тим, чи вважають вони вакцини необхідними чи, навпаки, шкідливими.

 

З людьми, котрі сумніваються та шукають різну інформацію, як раз і треба проводити бесіди. Треба виявляти терпіння, відповідати на їхні запитання й наводити перевірені факти. Від того, наскільки повно ми зможемо донести до них інформацію, залежатиме й наша безпека. Адже чим більше українців будуть довіряти вакцинам і робити щеплення собі та своїм дітям, тим менше всім нам загрожуватимуть у майбутньому епідемії чи нові віруси. Кожен з нас мусить подавати іншим позитивний приклад – вакцинуватися й показувати іншим, як щеплення не шкодять, а захищають.