В Україні оголошена та триває загальна мобілізація для мети та потреб відвернення збройного нападу російської федерації. До процесу мобілізації залучені всі верстви військовозобов’язаного населення.

 

---

 

В Україні розпочато мобілізацію засуджених осіб

 

З урахуванням дефіциту людських ресурсів держава розпочала активну мобілізацію засуджених осіб. Раніше застосовувалася «радянська» традиція, за якою у військо не брали засуджених (судимих) осіб – мовляв, вони ані ідеологічно, ані морально не гідні захищати Вітчизну.

 

Наразі особливо «перебирати харчами» державі не дуже вдається, тому в’язні визнані такими, що можуть захищати рідну землю від ворога.

 

Хочемо на фаховому рівні зазначити, що наявність або відсутність судимості жодним чином не є визначальним фактором здатності людини до військової служби та захисту Батьківщини. В ув’язнення потрапляють багато різних категорій людей, іноді випадкових та засуджених реально за помилковими вирками, іноді – за безглуздими звинуваченнями, іноді – випадковими як «кримінального елементу».

 

Варто погодитися, що становити на один рівень сприйняття сільського дядька, котрий, не зметикувавши, на  «Жигулях» збив когось насмерть, або здав на металобрухт з кладовища покинуті металеві огорожі, поцупив у «Новусі» пляшку віскі чи коньяку (зараз «старт» по таким злочинам – п’ять років позбавлення волі, адже це крадіжка в умовах воєнного стану), або захищаючись уколошкав хулігана (перевищив міру самооборони, або ж не довів, що «безневинний хлопчина» (здоровенний бугай двометрового зросту) серед ночі з бейсбольною битою вийшов не грабувати, або заблукав по дорозі до спортзалу та хотів спитати дорогу та закурити, або ж воєнний, котрий в якості сувеніру (чи забувши) мав при собі десяток набоїв – безглуздо.

 

Але всі ці категорії осіб є «злочинцями» та потрапляють до в’язниць. За нашими підрахунками таких відверто випадкових людей (які не належать до характерних стабільних кримінальників, категорії «украв-випив-в-тюрму») більше половини.

 

 

Класифікація категорій ув’язнених

 

Так чи інакше, держава зараз визнала, що ці категорії осіб (засуджені) мають право та обов’язок перебувати у війську. Відповідно, було прийнято низку законодавчих змін. Ми не будемо марудити читачів назвами та номерами законів, що не має сенсу, оскільки наразі маємо намір донести ряд ідей та настанов з даного приводу.

 

Певні категорії ув’язнених мають/можуть зголоситися до війська, через що їх направляють на військово-лікарську комісію та після її відбуття (проходження) за рішенням суду звільняють та направляють для проходження військової служби за мобілізацією.

 

І от тут починається найцікавіше. Вище ми навели приблизні класифікації та категорії ув’язнених – хто і за що може відбувати покарання. Продовжимо нашу класифікацію та зазначимо, що «сидіти» можна по-різному.

 

Є посередня категорія (найбільш численна) т. з. «мужиків».

 

Є «отріцалово» та «братва», «чорна масть», тобто, основа кримінального світу. По суті, це носії кримінальних традицій. Причому слід одразу зазначити, що це не надто й погано, на противагу спробам різних категорій «слабовиків» та «лівоохоронців» представити це так суспільству.

 

І навпаки: є категорія «червоних», це т. з. активісти, шерсть, баландьори, «козли» – тобто ті, хто за словами нормативних документів «став на шлях виправлення, чесної праці, співпраці з адміністрацією, каяття» і т. ін. Такі особи обіймають посади днювальних за бараками та приміщеннями, чергових різних категорій тощо. Вони утримуються окремо, і до їх сфери діяльності віднесено приготування та роздача їжі, прибирання, ремонт (загальнобудівельні роботи, сантехніка, електрика, освітлення), побутове обслуговування потреб колонії, прання.

 

Дуже часто «червона» категорія в’язнів виконує брудну роботу типу тортур з інших ув’язнених. Якщо когось поб’ють чи «поламають», то адміністрація відмежовується: це, мовляв, якісь там розборки між «зеками» за баланду та ще щось.

 

І знову про проблеми умово-дострокового звільнення засуджених

 

Як би передбачається, що остання категорія, знаходячись, у контакті з адміністрацією («вєртухаями») колоній, – вибудовує більш-менш «дружні», товариські стосунки між собою. Слухняно чергуючи та прибираючи територію, ремонтуючи решітки та сигналізацію і освітлення, «червоний» в’язень має розраховувати на поблажливе ставлення – від більш-менш вільного пересування локаціями колонії, «подяк і заохочень» (як формально кількісних показників і доказів виправлення) до зайвих передач та посилок (або, як їх називають, «кабанів»), побачень з рідними і, особливо, до умовно-дострокового звільнення.

 

Умовно-дострокове звільнення – передбачена законом можливість фактично та фізично звільнитися (виїхати додому) не «досиджуючи» до кінця терміну. Скажімо, залишилось рік-два-три – але через хорошу поведінку, сумлінне ставлення до праці і різну таку маячню ув’язнений має розраховувати на те, що суд його звільнить.

 

За аналогією наразі побудована система звільнення для подальшої військової служби – можливе звільнення до повного відбуття покарання за дотримання певних умов (лікарська комісія, бажання тощо).

 

В усіх випадках визначальною є роль адміністрації. Для того, аби не допустити людину до умовно-дострокового звільнення – достатньо оголосити якусь там догану. За незаправлену постіль, за неохайний зовнішній вигляд (як взагалі «роба» ув’язненого може бути охайною чи неохайною – для нас загадка). Або не привітався чи сперечався з «вєртухаями» («чому в шапці і чому без шапки»). Способів доскіпатися до ув’язненого – вдосталь. Зрештою, достатньо просто саботувати надання довідок та характеристик, необхідних для судового розгляду, або ж умовляти «та куди ти на волі підеш, сиди вже тут, тобі і дах над головою і баланда».

 

А тепер кожен з нас уявіть себе на місці «вєртухаїв» – кого захочете звільнити (прибрати, позбавитися, втратити) в першу чергу – п’ять разів судимого за грабунки та крадіжки рецидивіста, який навіть не вважає за потрібне вітатися з «біосміттям» в форменному одязі, або ж сумлінного, ввічливого, чесного, запопадливого «чєго ізволітє, гражданін начальнік»?

 

Мотиви адміністрації установ виконання покарань

 

Перша категорія («чорна масть»), як то кажуть, «по понятім» не має права (свої не зрозуміють) звертатися задля умовно-дострокового звільнення. Та й кількість доган за небажання стати на шлях виправлення не дає їм можливості на щось розраховувати. Другій категорії так просто не дадуть. Чим людина слухняніша і покірніша, тим більше вона потрібна колонії. І тим більше з неї будуть «вити мотузки» в обмін на волю – змусять перекласти стінку чи пофарбувати дах, сплатити певну суму прихованого хабаря (для потреб колонії передати з волі фарби, будматеріалів, картоплі та інших овочів, якоїсь благодійної допомоги тощо).

 

Мета одна – зберегти кадровий потенціал. Це мають пам’ятати всі, хто вважає, що, демонструючи чесне відношення до засудження та виконуючи всі забаганки – воля наступить швидше. Це не зовсім так. Будуть тримати до останнього.

 

І найвиразніше це стало проявлятися у процедурі звільнення для потреб мобілізації, хоча минуло всього декілька тижнів від того дня, коли запрацювала схема.

 

«Вєртухаї» просто обмежують, передусім, «червоних» ув’язнених, які виявили бажання служити в ЗСУ, в доступі та реалізації їх прав і обов’язків.

 

Представники адміністрації або вперто не приймають заяви, або ж обмежують спілкування з представникам ТЦК та СП, які прибули до колонії з рекрутинговою метою. Певного в’язня можна завжди десь приховати у медчастині, на промзоні, в «ямі» (місці для дисциплінарних стягнень). Способів для цього існує чимало.

 

Обман представників ТЦК та СП

 

А потім співробітникам ТЦК розповідають: «та ніхто не захотів, ось тільки десяток заяв подали». На підтвердження демонструють або ж повних калік, явно непридатних, або ж тих, хто за тими чи іншими категоріями не підійде, або кого «не жалко».

 

Колишній військовий, котрий потрапив у в’язницю за прихований пістолет чи гранату може бути або ж «в отріцалові», або ж «в козлятнику». Однак його не пропустять. З першої категорії – аби далі «карати та мучити» за непоступливість. З другої категорії – бо він потрібний і незамінний.

 

Заяву просто не приймуть. Або, прийнявши – викинуть та оголосять: «ТЦК тебе не захотіло брати». Іди скаржитися співкамерникам або у глуху стіну.

 

Ще слід розуміти, що для «вєртухаїв» подібна схема вигідна з усіх боків. З питань бажання самоствердитися та далі ламати життя людям – до спроб когось спонукати на надання хабаря і аж до того. Все заради того, аби збереженням кількості утримуваних ув’язнених довести свою потрібність та займатися окозамилюванням: «ось яка кількість бандитів у тюрмах, нам же треба також там бути, охороняти суспільство від таких бузувірів, дайте нам грошей, звань, пільг, погонів, фінансування, і головне «броню» від мобілізації!».

 

Висновки

 

Ті, кому вдалося потрапити до ЗСУ – незначна частина від реально бажаючих та здібних. «Вєртухайський фільтр» працює відмінно та без збоїв.

 

Необхідно цей фільтр ламати та знищувати, в тому числі шляхом забезпечення повного контактування в’язнів безпосередньо з рекрутерами (ТЦК та СП, які прибули для реалізації завдань мобілізації).

 

Воєнні комісари мають наодинці (без сторонніх вух та очей) спілкуватися з кожним ув’язненим, перевіривши всіх за списком, причому на всіх етапах. Вони дуже здивуються, коли дізнаються, що відносно в’язня, про якого адміністрація установи повідомила «він не захотів далі проходити комісії та служити» виявиться, що цьому ж в’язню адміністрація установи повідомила «та в ТЦК сказали, що ти не підходиш, щось там зі здоров’ям в тебе, та і вже набрали скільки треба по плану».

 

Не буде зайвим запроторити до в’язниці (дещо поміняти дислокацію з одного боку решітки на інший бік) декількох особливо активних окозамилювачів у вєртухайскій формі. Нагадаймо, що мета покарання – це демонстрація всім спритникам, пройдисвітам, шахраям та саботажникам, що з ними буде в разі порушення закону.

 

Сподіваємося, що правоохоронці та військові наведуть лад у сфері мобілізації засуджених. Взагалі запропоновану процедуру слід поширити на всіх ув’язнених, без обмежень (без будь-яких дискримінацій). Про це ми детально поговоримо пізніше.