«Самотній занадто квапиться подати руку першому стрічному. Декотрим людям не смій подавати руки, подавай їм лапу – і я хочу, щоб лапа твоя мала кігті»

Фрідріх Ніцше, «Так казав Заратустра»

 

Практично щодня нам доводиться контактувати з десятками, або навіть із сотнями різних людей. Ми мало звертаємо увагу на цю обставину, що є частиною нашого звичного життя – тим більше, коли спілкуємося з оточуючими відкрито і переконані, що вони теж налаштовані до нас дружньо або, принаймні, нейтрально. Однак трапляються й виключення, коли під виглядом нового знайомого у найближчому оточенні з’являється цинічний покидьок, зустріч із яким може зламати життя і круто перекроїти всю подальшу долю. І розпізнати його, на жаль, вдається вже пост-фактум.

 

У той момент, поки ви це читаєте, деякі пройдисвіти саме підшукують нових жертв: складають списки, формують свою базу даних, збирають відомості з різних джерел (і не тільки із соцмереж – сусіди, знайомі, ваші ділові партнери або колеги по роботі можуть несвідомо виявитися їхніми інформаторами). І не виключено, що до їхнього переліку наступних цілей можете потрапити ви чи хтось із ваших близьких.

 

Хоча прийнято вважати, що їхніми жертвами частіше стають жінки з числа заможних і самотніх, змушена вас розчарувати – це не так. Стать не відіграє ролі. Чоловіки так само можуть потрапити у майстерно розставлені пастки. Тому давайте з чоловіків і почнемо.

 

– Та ну, зі мною такий номер не пройшов би, – самовпевнено скажуть більшість товаришів, – щоб я, і на якусь курку переписав свій бізнес, чи будинок або автомобіль…

 

Пройде номер. Ніхто від такого не застрахований. Зараз поясню, чому і як саме це може статися.

 

Бойові шльондри на спецзавданні. Як приклад, розпочалася історія ще до війни: жив у Донецьку один банкір. Загалом у житті його все добре склалося: сім’я, дитина, відмінна квартира, цікава робота, друзі…

 

Все було добре, допоки він не схлеснувся з Рінатом Ахметовим на ґрунті розподілу бізнесу. Сергій (ім’я змінено) не погодився на пропозицію, що для нього означала повне поглинання банку ахметівськими структурами та суттєву втрату прибутків.

 

І тоді його конкуренти зайшли з іншого боку. Зараз уже достеменно невідомо, де і за яких обставин він познайомився з дівчиною на ім’я Маша, (відомо тільки, що це сталося напередодні війни). Того часу Сергій переїхав до Києва, де у нього була квартира, а його дружина з маленькою дитиною перебували десь у батьків у іншому місті.

 

Зустріч і знайомство Маші із Сергієм було заздалегідь і ретельно спланованим, як і всі їхні подальші стосунки – романтичні, але дуже короткі. Сергій не знав і навіть не підозрював, що Маша водить тісну дружбу з його конкурентами.

 

Не знав він і про те, що Маша дуже фахово підійшла до виконання дорученого їй завдання: вона давно була завсідницею різних тренінгів, де навчають ефективним прийомам маніпулювання людьми. Їй не вперше доводилося виконувати подібну роботу, тому вибір конкурентів невипадково пав саме на неї. І Маша повністю виправдала покладені на неї сподівання.

 

 

Вже невдовзі після знайомства Сергій заклав у кредит свою квартиру, зате для коханої Маші купив нову – і не де-небудь, а в центрі столиці, на Подолі. Адже Маша приїхала «підкорювати столицю» із Черкас, а в Києві не мала власного житла, тому осліплений коханням Сергій вирішив зробити їй такий щедрий подарунок.

 

Фото самої Маші тут не буде – не збираюся робити їй рекламу. В її профілі у соцмережі «Фейсбук» купа фото: то вона з українським прапором – така собі цнотлива патріотка, то селфі у тренажерному залі – качає дупу, качає груди… Що стосується зовнішності, то нічого надприродного або особливо примітного немає – хіба, зворушливі оченятка-губки, фігурка спортивна, от і все. Так, спорт – це дуже добре, і бути здоровою, гарною та доглянутою – теж, тут нічого поганого не хочу сказати.

 

Як тільки Сергій почав витрачати на Машу великі суми грошей (а від самого початку їхні стосунки розвивалися під пильним контролем конкурентів), стало зрозуміло, що тактику обрано правильно: і одразу після того, як Сергій заклав свою квартиру та витратив значні заощадження на те, щоб купити нову для Маші, у його робочих справах розпочалися неприємні сюрпризи, а саме нові атаки охочих «віджати» бізнес.

 

А історію сім’ї Сергія мені розповіла подруга, яка добре знала дружину Сергія, що опинилася буквально на вулиці разом із дитиною, адже колишній чоловік нічого їй не залишив. Та він і не міг залишити: закладене у кредит майно він не зміг викупити через брак грошей, а його бізнес швидко прибрали до рук ті, хто на нього претендували. Маші теж цей чоловік одразу став непотрібен, і вона давно переключилася на іншого. Тепер довести наявність у діях Маші ознак складу злочину практично неможливо.

 

 

Загалом запаморочити голову можна будь-якому чоловікові: при цьому не відіграє ролі його вік, освіта, наявність сім’ї та дітей – потрібні лише комунікативні навички, певні акторські здібності та знання з психології, а ще цілеспрямованість і звичка завжди одержувати бажане. Так само, увести із сім’ї можна кожного, але мета описуваної тут категорії осіб полягає не в цьому. Їм потрібні гроші та майно, а решта – то побічні «бонуси». Навіть скромний, зразковий сім’янин у певний час може різко змінитися: причиною тому є елементарна фізіологія (вікові зміни), або просто досягнення розуміння того, що в його «надто правильному» житті так багато пройшло повз нього. Чоловікам теж хочеться романтики та цікавих пригод, пережити «другу молодість» або просто відчути, що найкраще в житті тільки розпочинається. «Якщо поряд така красива дівчина, що розуміє мене, ніколи не пиляє та сприймає таким, який є, значить я вартий неї, вартий кращого», – починає думати він.

 

Описані події банальні, як увесь цей світ, і в них немає нічого нового: ще з давніх-давен сильні цього світу ретельно вивчали особистість своїх супротивників, збирали інформацію про їхній спосіб життя і звички, вподобання і слабкості, щоб потім підіслати до них свою людину. Розвідувальні операції типу «Медова пастка» широко і давно використовуються спецслужбами різних країн.

 

Так і у випадку із Сергієм: чоловік явно переживав кризу середнього віку. Як у будь-якої людини, в нього були свої слабкі сторони характеру, на яких можна було б зіграти. Коли стало зрозуміло, що підкласти під нього дівчину Машу буде економніше і простіше, ніж намагатися в силовий чи в інший спосіб відібрати в нього бізнес, вони обрали перший – більш простий, швидкий та економічний варіант. Та й зацікавити саму Машу і профінансувати її послуги вийшло набагато дешевше аніж, наприклад, оплатити послуги «братків» або кілера (та й кілери зараз пішли ненадійні – беруть завдаток, та одразу прямують до поліції здавати своїх замовників). Формально все навіть відбулося «у рамках закону».

 

Такі ж само дівчата, що серед усіх своїх умінь найкраще володіють мистецтвом маніпуляцій та викачування грошей, заробляють собі на життя іншими проектами – від благодійності до просування езотеричних груп. Якщо когось дивує те, звідки вони мають кошти на те, щоб по півроку жити на Гоа і там чудово проводити час у заняттях медитаціями, то відповідь дуже проста – зазвичай заманюють пару-трійку особливо заможних і «доять» їх.

 

 

Відеозйомка, компромат і шантаж. Кілька років тому був резонансний випадок у м. Донецьку – там злочинці діяли організованою групою з кількох осіб, серед яких були і працівники одного з районних відділів міліції (на той час). Для своїх цілей вони спеціально орендували квартиру, де встановили приховані відеокамери для запису, а потім за допомогою мережі Інтернет розміщували оголошення, в яких пропонували чоловікам знайомства з гомосексуальними партнерами, зустрічі з якими організовувалися у заздалегідь підготовленій квартирі. Після зустрічей злочинці починали шантажувати своїх клієнтів відеозаписами, за які вимагали гроші. На теперішній час усіх фігурантів викрито і вони понесли заслужені покарання.

 

Вікторія (ім’я змінено) обіймає відповідальну посаду, вона була забезпеченою незалежною жінкою, що цілковито присвячувала всі сили роботі. Одного разу після того, як вона запросила до себе в гості свого молодого коханця, а на ранок, дивом отямившись після клофеліну, виявила зникнення всіх речей, які тільки можна було винести, коштовностей, а також грошей. В даному випадку є підстави вважати, що злочинці діяли групою та використовували транспорт, адже для того, щоб зібрати й вивезти стільки речей, потрібен був час і чимале авто. На «згадку» про романтичні стосунки кавалер залишив їй записи інтимних моментів із запискою, з якої йшлося, що в разі її звернення до правоохоронних органів відео буде поширено в Інтернеті й тоді його побачать усі.

 

Страждай, мовчи та бійся? Дуже часто як чоловіки, так і жінки на перших етапах приховують нові знайомства від домашніх, від друзів і подруг. Люди сімейні вчиняють так, виходячи з цілком зрозумілих міркувань.

 

Самотні ж, як це трапляється, або не хочуть викликати заздрощі, або бояться зурочити, або, що найчастіше – бояться напливу запитань (особливо на кшталт «А хто він/вона?», «Чим займається?», «З ким і де живе?»), проявів надмірного контролю та несхвальних оцінок з боку близьких.

 

Мама чи сестра можуть просто сказати хлопцеві (чи навіть дорослому чоловіку) про його нову знайому: «вона мені категорично не подобається!» і обґрунтувати свої враження (схожа на наркоманку/шльондру, вся вкрита наколками, ніде не працює, не вихована, неохайна, не дивиться в очі, бреше, щось приховує, не відповідає прямо на цілком звичні запитання тощо). І вони матимуть рацію.

 

Турботлива подруга (така, як я) може різко сказати: «а скинь мені його фотку та всі дані», додавши: «ну от хто тебе розумною назве – попленталася на зустріч з абсолютно чужим чоловіком, про якого не знаєш геть нічогісінько?!»). І «безтактовна» подруга теж матиме рацію.

 

Тому майбутні жертви мовчать, відмовляючись розуміти, що близькі зовсім не хочуть їм зашкодити, а навпаки, прагнуть убезпечити їх від сумнівних пригод.

 

А далі, як наслідок, вони вчиняють наступну серйозну помилку, коли йдуть на призначену зустріч і не повідомляють нікому про те, де і з ким вони перебувають. Або вдаються до обману та починають жити подвійним життям, вигадуючи казки про затримку на роботі чи якусь термінову поїздку «у справах». Потім може статися й так, що по них залишаться тільки фото у розділі «Зниклі громадяни» на сайті МВС, що висітимуть там роками, а їхні вбивці, ясна річ, гулятимуть на волі.

 

І щодо причин. Тут суть не в тому, що дорослі й розумні люди можуть поводитися легковажно і припустилася глупих помилок, а проблема геть в іншому.

 

 

Наші жінки, які виросли на наївних і добрих історіях, із вірою в добрі наміри незнайомців і казки про кохання з першого погляду, переносять те саме у реальне життя. У нас культивувалася беззастережна довіра до незнайомців, і подібні стереотипи теж відіграли свою роль.

 

Багато кому, хто любить фільми типу «Іронія долі» (а що, і такі є – он дехто взагалі ходять на Мунтяна, шанують його і вважають святим), віриться у «подарунки долі», «знаки долі» та несподіване щасливе знайомство. Ні, я не хочу сказати, що вірити у диво – це погано, і що до всіх треба ставитися підозріло: життя вельми багатогранне, ситуації та люди різні.

 

А ці гидотні жіночі журнали, де просто букет дурнуватих історій про самотніх женшчин і раптове щастя, що на них зненацька звалилося, або про зворушливі приклади з життя знаменитостей, які за незвичних обставин зустріли свою «другу половину» й це виявилося кохання на все життя… Дехто полюбляє читати ці оповідки, й потім починають приміряти їх на себе, шукаючи в буденних подіях і зустрічах «знаки долі».

 

Наприклад, розберемо одну з таких «чарівних» журнальних історій про самотню женшчину Анжелу, яка «жила одна, сама ростила дитину та вже не сподівалася зустріти своє кохання». Аж якось раптом, святкового вечора напередодні Нового року наша Анжела бігла заклопотана додому і тягнула в руках тортик (ось до чого призводить невміння планувати свої справи, бо дуже сумнівне задоволення – відкладати підготовку на останній день і потім бігати по магазинах, поспіхом скуповуючи різний некорисний непотріб і заради цього товктися в чергах). І тут, коли вона переходила дорогу, її раптово збила автівка (який жах!). Але обійшлося без ушкоджень (о, диво, хвала Всесвітові!), і постраждав лише тортик, який розмазало по лобовому склу (шкода тортик, ммм, напевне, смачний і калорійненький був). З автівки вийшов водій і допоміг Анжелі піднятися, довго вибачався (якось так там було). Водій на ім’я, припустимо, Едуард виявився дуже інтелігентним  (а як же, у казці все має бути красиво), на дорогому авто і симпатичним (класика жанру, куди ж без цього), та запропонував підвезти Анжелу додому (так він потім дізнався адресу). Невдовзі після того, як Анжела вдома нарізала олів’є і зробила оселедець під шубою, як ідеться з оповідки, у двері квартири подзвонили (Дід Мороз, напевне). Анжела із сином одразу відчинили двері (а дарма, треба завжди дивитися у глазок і питати, хто прийшов), а на порозі стояв Едуард з тортиком у руках (мовляв, повинен вибачитися за попереднє диво кулінарії, що постраждало внаслідок ДТП). Його впустили (це просто прекрасно – впустити до хати незнайомця) і всадили за стіл. І, само собою, Едуард виявився самотнім (Анжела зустріла свою долю, еге ж, яке щастя, прямо подарунок на новогод, прямо «під ялиночку»). На цьому оповідка завершується (хеппі енд, ви зрозуміли), і мало хто замислюється над тим, що від першого до останнього слова вона вигадана дописувачкою третьосортного «жіночого» видання.

 

Шкода, що оповідка цим закінчилася, бо цікаво було б почитати, наприклад, як вранці Анжела виявила зникнення золотих прикрас, грошей і побутової техніки або як Едуард виявився збоченцем-садистом і тому подібне. Таке теж можна почитати, але вже не у жіночому журналі, а у процесуальних документах чи в Єдиному реєстрі судових рішень.

 

Так і хочеться перефразувати слова класика: «не читайте більшовистських газет» – «не читайте жіночі журнали». Розумний і поважаючий себе чоловік, навіть якщо з його вини, припустимо, сталося ДТП, не помчить того ж вечора залицятися до незнайомої жінки, та ще і з дитиною, якщо, звісно, вона не наділена модельною зовнішністю й шаленою харизмою (що дуже сумнівно у випадку міфічної Анжели).

 

У реальному житті така легковажність і довіра до незнайомців закінчується пограбуваннями, тілесними ушкодженнями, зґвалтуваннями, глибокою психологічною травмою і страхом перед усіма чоловіками, що може супроводжувати до кінця життя або, у найгіршому випадку – навіть і вбивством.

 

До чого я веду: особи, що реалізовують свій злочинний намір, чудово обізнані з цієї особливості жіночої довірливості. А саме, жінка почуватиметься першою леді та королевою, якщо їй це навіяти, тобто подарувати їй впевненість у собі: словами, влучними фразами, вмілими діями, своїм гарним зовнішнім виглядом і рештою. Ці особи (шахраї, аферисти, грабіжники тощо) також знають, чого найбільше бояться самотні жінки – подальшої самотності. І навіть неохайна чи не надто розумна жінка починає думати: «якщо він поряд зі мною, значить я варта його – такого милого і романтичного».

 

Так, крихітко, він поряд із тобою, бо його цікавлять… ні, не твій багатий внутрішній світ – твої гроші, і він точно знає, скільки їх і де вони, просто чекає вдалого моменту.

 

 

Ще багато жінок бояться старості, а тому навіть пані зрілого віку буде почуватися легковажним безтурботним дівчиськом і вірити, що вона не старішає, якщо до неї раптом починає залицятися молодий спортивний красень і вдає справжню закоханість. На підготовчому етапі злочинці вміло грають свою роль закоханого та залицяються по повній – дарять подарунки, водять по ресторанах, влаштовують романтичні вечері. Вони витрачають кошти на свою майбутню жертву, адже знають, що видатки потім окупляться. Також можуть демонструвати турботливість: пам’ятаєте Вікторію, про яку йшлося вище? Її прихильник навідував її вдома, коли вона хворіла, привозив продукти й ліки, а сам принагідно роздивлявся, що і де лежить.

 

Звідки вони беруться і в чому причина? Шахраї, мисливці по одинокі серця, шлюбні аферисти й інші бажаючі нажитися за чужий кошт були і є в різних країнах в усі часи.

 

Тому було б помилкою звинувачувати в усьому, як традиційно це робиться, Уряд і українську поліцію. Тут, як раз таки, завдяки зусиллям правоохоронців і суддів здійснюється виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, а також притягнення винних до відповідальності.

 

Ця категорія злочинців відрізняється низкою цікавих особливостей.  Зазвичай вони діють у складі групи з двох-трьох осіб, ролі яких чітко й заздалегідь розподілені. Часом вони можуть почуватися такими собі «робінгудами», що забирають гроші в багатих і тим відновлюють якусь дивну, лише їм відому «справедливість», а ще схильні звинувачувати інших у тому, що вони не мають гідних умов життя і змушені «в ризикований спосіб забезпечувати себе». «Вона (він) мають багато грошей, а значить, заробили їх нечесно, оббираючи інших», – вважають вони, коли беруться «встановлювати баланс».

 

Якою треба бути людиною, щоб так беззастережно брехати, називаючи коханою ту, яку планують «розкуркулити»? Треба бути артистичним і вкрай цинічним одночасно, відкинувши всі людські чесноти – такі, як співчуття й повага. А скоївши злочин – наприклад, обібравши й залякавши заможну жінку, такі особи тим самим наче «повертають її з небес на грішну землю» та ставлять на один рівень із собою.

 

Єдине, що їх може бентежити – це дотримання конспірації та надійне замітання слідів і знищення доказів. Вони не вбачають у тому, що скоїли, нічого поганого, та відчувають не лише матеріальне, а й велике моральне задоволення від вдало розіграної сцени та проведеної «операції», особливо якщо це дасть їм змогу до кінця життя не працювати і не турбуватися про джерела заробітку.

 

У деяких випадках (залежно від матеріального стану жертви) розмір здобичі таких злочинців може обраховуватися приблизно на пару мільйонів доларів, тому вони чітко знають, заради чого стараються. Тому вони з усією ретельністю підходять до виконання задачі з формування своїх баз даних, до яких заносять заможних і самотніх. Так само сумлінно вони потім вивчають і детально описують звички, спосіб життя, маршрути пересування і слабкості людей, яких було обрано наступними об’єктами для оброблення.

 

Щодня ми можемо пересуватися звичними маршрутами, навідувати звичні місця і не підозрювати, що за нами спостерігає чиєсь пильно око і кожен крок фіксується. І нехай нікого не дивує те, звідки в них стільки вільного часу: тим, хто займається спостереженням і збиранням інформації (простіше кажучи, «пасуть») нікуди поспішати, вони не зайняті жодними іншими задачами та справами – тут їхня «робота», тут їхня боротьба за джерела існування. А потім чиясь рука зафіксує приблизно таке: «Тамара Іваненко, підприємець, заробляє стільки-то, вдома зберігає заощадження та коштовності такі-то, самотня, по вівторках і четвергах навідує тренажерну залу за адресою такою-то…», – і невдовзі на Тамару в улюбленій тренажерці чекає романтичне знайомство зі спортивним красенем, який виявиться чоловіком її мрії, буде дарувати подарунки та всіляко демонструвати свою закоханість… До певного моменту.

 

 

Або, припустимо, якщо ви займаєте якусь відповідальні посаду або якщо перейшли комусь дорогу, так само можуть діяти ваші опоненти, конкуренти або вороги з мотивів помсти. Якщо їхньою метою буде зібрати компромат на вас, чи банально «підставити», чи за допомогою шантажу змусити до виконання тих чи інших вимог, тоді на обрії з’являються такі дівчата, як Маша з історії про впертого банкіра.

 

Як своєчасно розпізнати небезпеку в намірах нового знайомого (знайомої)?

 

1. Скажіть собі: мені важливо знати, з ким я спілкуюся. Повторіть це. Ще раз повторіть! Якщо ви збираєтеся на зустріч з особою, про яку знаєте лише з її сторінки у соцмережі, де вона ся пише, наприклад, як «Фіолетовий Слон», тисячу разів зважте всі «за» і «проти». Спитайте  себе, для чого вам ця зустріч – чи вона потрібна взагалі? Якщо потрібна, то заради чого? Ви знаєте її (його) справжнє ім’я? В курсі, чим він (вона) займається і як виглядає? Де і з ким живе? Якщо ні, спитайте в неї прямо та додайте чарівну фразу-оберіг: мені важливо знати, з ким я спілкуюся. Якщо відповіді немає, одразу і без вагань прощайтеся з такими знайомими та викреслюйте їх скоріше з пам’яті.

 

2. Перше, що їх видає – вони не захочуть зустрічатися з вашими друзями – не тільки знайомитися з ними, а й просто траплятися їм на очі. Те саме стосується ваших рідних. Якщо новий знайомий намагається під різними нагодами уникати таких зустрічей, то все дуже серйозно: перед вами особа, що має явно нещирі наміри, боїться викриття та не бажає, щоб його (її) запам’ятали і змогли потім впізнати. Коли є сумніви, організуйте коротку «випадкову» зустріч хоча б з кимось із ваших близьких – хоча б на кілька хвилин: тоді побачите реакцію і зможете зробити відповідні висновки, а також заручитеся підтримкою ще одного свідка, що зможе дати опис зовнішності на випадок, якщо ваші підозри дістануть підтвердження.

 

Чому це так важливо? Перше – практика показує, що потерпілі на запитання щодо зовнішності дають вельми розпливчастий опис на запитання «який він?» – «дуже красивий», – кажуть вони, і не в змозі додати нічого більше. Друге, зроблена вами світлина з новим знайомим (навіть випадкове безневинне селфі разом), якщо він про неї знає, дозволить вам певною мірою підстрахуватися, а його – змусить замислитись і навіть боятися.

 

3. Нерідко трапляється так, що постраждала особа не має жодної світлини, на якій був би «знайомий». Особливо законспіровані злочинці не тільки не викладають ніде в загальному доступі своїх фото, а й не називають навіть свого справжнього імені. Проте, це не є проблемою: зробіть його (її) фото самі, непомітно. Тут немає нічого складного: крутите в руках, наприклад, телефон, вдаючи, що переглядаєте повідомлення, та натискаєте на кнопку фотокамери. Якщо раптом «знайомий» це помітив і його реакція буде бурхливою – будьте обережні, вам загрожує небезпека. І вже не варто очікувати від цих «стосунків» нічого хорошого.

 

4. Зі своїми друзями і рідними вони теж не будуть квапитися вас знайомити. А про себе розповідатимуть дуже мало. Не виключено, що «таємничість» своєї персони вони будуть пояснювати приналежністю до спецслужб або військових формувань. В такому випадку причини своєї зайнятості чи тимчасової відсутності вони будуть пояснювати терміновою необхідністю виконання секретних спецзавдань.

 

5. Сумніватися – це нормально й цілком природньо. Інстинкт самозбереження присутній у кожному з нас. Якщо ви сумніваєтеся в комусь, але не можете точно описати причину, то це не означає, що її нема. Диму без вогню, як відомо, не буває. Можливо, ви несвідомо звернули увагу на майже непомітні чинники, що є першими тривожними «дзвіночками». Довіряйте собі та своєму розумові, а не своїм відчуттям і чужим словам, навіть якщо вас хтось наполегливо запевняє у своєму коханні.

 

6. Що і хто заважає вам зібрати інформацію та дізнатися більше про нового знайомого (знайому)? В законний спосіб, ясна річ. Не знаєте? Тоді повторіть ще раз чарівне замовляння: мені важливо знати, з ким я спілкуюся. Якось раніше жінки не цуралися вгадати момент і зазирнути у паспорт свого знайомого. То ж що сталося зараз?

 

 

Втім, якщо вам до вподоби різні авантюрні пригоди та екстрим, то можете забути про ці історії та поради. Тоді сміливо погоджуйтеся на зустріч з кожним мережевим Фердинантом Адольфичем чи з іншим створінням з невимовним іменем і слоником замість обличчя на аватарі. Якщо вас несподівано запросив на зустріч незнайомець – пам’ятайте, це ваш єдиний і останній шанс, це кохання на все життя, і треба одразу йому довіритися. Можна навіть запросити додому і розповісти, де зберігаються заощадження й цінності. Я ж не можу знати – може, ви поставили собі мету з’ясувати, які бувають відчуття від отруєння клофеліном, або як ви будете виглядати на кадрах любительського порнофільму, знятого прихованою камерою, або як воно цікаво і прикольно вижити без копійчини й засобів зв’язку, отямившись у незнайомому місті.

 

Якщо навіть сталося так, що одного геть не прекрасного дня ви насилу розплющили очі та зрозуміли, що могли і не прокинутися, а все, що, як кажуть, «нажите непосильною працею» прибрав до рук новий «друг» («подруга»), якщо вам залишили відеопослання чи копії іншого компромату – є тільки один адекватний вихід: діяти і реагувати.

 

Зверніться до поліції одразу, адже всі докази, котрі залишив злочинець, мають бути зафіксовані. Не зважайте на погрози опублікувати компромат – по-перше, це може бути блеф заради залякування, і навряд чи хто ризикне розміщувати подібне в Інтернеті, адже це буде прямим «палевом», і сучасні технічні можливості дозволять швидко встановити, хто і звідки опублікував відео чи фото. По-друге, навіть якщо вам трапилися повні відморозки і вони таки це зробили, то геть не означає, що тепер вас побачать усі. Порносайти переглядають лише витончені поціновувачі, які з вами навряд чи особисто знайомі. У людей багато інших справ і власних проблем, а чужі інтимні місця зараз цікавлять їх менш за все. Якщо хто і побачить, то, щонайбільше, за півроку воно піде у забуття. А за цей час можна встигнути не тільки викрити злочинців, але і довести справу до суду.

 

Навіть у такій ситуації не звинувачуйте себе. Ліпше поміркуйте над таким: якщо все було зроблено професійно, значить, ви були не першою (не першим), і до вас хтось так само постраждав від дій тих саме злочинців. Як гадаєте, чому так сталося? Ті, хто були до вас, обрали страждати мовчки та боятися, не бажаючи розголосу. Якби всі потерпілі сподівалися на вищі сили, закони карми та різні бумеранги, то суди були б непотрібними, а місця позбавлення волі стояли б порожніми. То ж оцініть, що буде краще: мовчати, картати себе й жити із цим до кінця своїх днів чи прямо зараз зібрати всю рішучість і зупинити негідників, які не відчувають під ногами землі від своєї безкарності?

 

Ірина Кременовська