Апеляційний суд м. Києва сьогодні, 26.06.2018 р. ухвалив рішення про звільнення адвоката і журналіста Олексія Святогора з-під варти.
Разом із тим, обрання до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту також не є справедливим, оскільки кримінальну справу було сфабриковано, а так звана «підозра» взагалі не витримує ніякої критики.
Так, нагадаємо, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 червня 2018 р. Левицької Т.В. (справа №761/21542/18, провадження 1-кс/761/14590/2018) клопотання слідчого ВП № 4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Цьопича О.С., погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 Йовенко Д.Ф. задоволено. До адвоката і журналіста Олексія Святогора, якого «призначено» підозрюваним у даній справі, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 липня 2018 року включно.
Інтереси Олексія Святогора захищали його колеги-адвокати: Сергій Старенький, Олексій Клименюк і Євген Святогор.
З питання обрання запобіжного заходу адвокат Олексій Клименюк звертає увагу апеляційного суду на явні порушення слідчим суддею Левицькою Т.В. прямих вимог ст. 183 КПК України – до раніше не судимої особи (під тиском натовпу) застосовано винятковий запобіжний захід в вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Слідчий суддя застосувала необґрунтовано суворий запобіжний захід до особи, що прибула до суду добровільно і самостійно, без застосування приводу або затримання. Таким чином, особа, яка не вчиняла насильства щодо інших осіб і добровільно прибула до суду для розгляду клопотання, була заарештована в суді виключно за висловлювання своєї суб’єктивної думки щодо методів боротьби з собаками, гризунами та іншими небезпечними безпритульними тваринами у містах в ефірі телепередачі, яка виходила в ефір кілька років тому, чим начебто і сприяла створенню відеопродукції, що пропагує культ насильства та жорстокості.
Як зазначає адвокат Сергій Старенький, вказана ухвала є необґрунтованою, незаконною, винесеною без належного з’ясування обставин справи, та такою, що підлягає безумовному скасуванню з огляду на таке.
Злочини, у вчиненні яких необґрунтовано підозрюється Святогор Олексій Анатолійович, є злочинами середньої тяжкості згідно ст. 12 КК України.
Відповідно до ст. 183 КПК України до такої особи не може застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, та жодної з цих підстав прокурором доведено не було.
Саме клопотання про обрання запобіжного заходу містить низку протиріч, є необґрунтованим.
Так, у клопотанні зазначено, що повістки про виклик Святогора О.А. надсилались за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 3-б. кв. 22, та за цією адресою були здійснені виїзди слідчого та оперативних працівників, при цьому, в цьому ж в клопотання зазначено місце реєстрації та фактичного проживання Святогора О.А. – м. Київ, вул. Луначарського (Митрополита Андрія Шептицького, 3-Б, кв. 22), однак матеріали клопотання не містять жодного доказу про направлення повісток, чи перевірки знаходження Святогора О.А. за місцем реєстрації та проживання – Київ, Луначарського (Митрополита Андрія Шептицького, 3-Б, кв. 22).
Тобто, викликаючи свідка (підозрюваного) жодного разу не було направлено повісток за місцем реєстрації Святогора О.А., про яке достеменно було відомо слідчому, та де він і знаходився весь час.
Олексій Святогор був оголошений у розшук без перевірки його знаходження за місцем реєстрації (проживання).
Щодо оголошення Святогора О.А. у розшук, то таке рішення є незаконним, здійсненим виключно з метою фальсифікування матеріалів справи та представлення до суду формальної підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, Святогор О.А. постійно перебував у місті Києві, отримував пошту, брав учать у судових засіданнях.
Як зазначалось вище, не було перевірено місце реєстрації, а тому і проживання підозрюваного – Митрополита Андрея Шептицького, 3-Б, кв. 22.
Не відкриття дверей квартири (як зазначено в клопотанні слідчого) не є підставою стверджувати, що особа переховується від слідства, суду.
Особа може знаходиться на лікуванні, відпочинку, перебувати на запрошення інших громадян за їхнім місцем мешкання.
Взагалі, перед тим, як оголосити розшук підозрюваного, який ухиляється від органів слідства, слідчий повинен вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження, і, вже, якщо ці заходи не дали результату, оголошується його розшук.
До таких заходів законом віднесено підтвердження про отримання повісток саме підозрюваним (не свідком або особою без процесуального статусу), постанова про привід і матеріали про результати її виконання, протоколи допитів свідків (сусідів, родичів тощо), інших слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, які були проведені з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного, довідки (з місця роботи, навчання, лікарень, військкомату, прикордонної служби тощо).
До суду не надано доказів про проведення вказаних дій, більш того, матеріали клопотання не містять постанови слідчого про оголошення розшуку підозрюваного, в судовому засідання також такі докази до суду надано не було.
Надання таких доказів пізніше (до апеляційного суду, чи під час апеляційного розгляду) е недопустимим, оскільки апеляційним судом перевіряється законність саме ухвали від 11.06.2018 р., її обґрунтованість і матеріали, на підставі яких таке рішення було прийнято.
Подання будь-яких додаткових доказів стороною обвинувачення є порушенням права на захист підозрюваного.
Крім того, до клопотання додано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.08.2017 (а.с.7), який жодним чином не відноситься до кримінального провадження за підозрою Святогора О.А.
До клопотання не додано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який би доводив наявність кримінального провадження щодо підзахисного принципі.
У клопотанні слідчого зазначається про те, що кримінальне провадження, з приводу якого здійснюється розгляд порушеного питання, відкрите 07 вересня 2016 року. Це ж вказується і в доданому до клопотання повідомленні про підозру від 07 травня 2018 року.
Однак, в обох згаданих «базових» процесуальних документах зазначається «злочинна» подія – надання Святогором О.А. інтерв’ю телеканалу КНК-Медіа, що мало місце 11 жовтня 2016 року. Таким чином, згадана подія інкримінованого правопорушення відбулась після реєстрації правопорушення в ЄРДР, тобто, фактично спочатку було зареєстровано подію злочину, а вже потім вона відбулась.
Саме клопотання про обрання запобіжного заходу містить розбіжність щодо обсягу звинувачень з повідомленням про підозру у скоєнні правопорушення. Так, у клопотанні, зокрема, згадується епізод з участю у зніманні передачі телеканалу «Магнолія-ТВ», що мало місце 13 грудня 2013 р., в той же час як вказаний епізод в якості підозри у скоєнні правопорушення не оголошувався. Тобто, клопотання про обрання запобіжного заходу штучно розширює межі обвинувачення (підозри).
У клопотанні про обрання запобіжного заходу неодноразово згадується висновок експерта 14617 від 12.03.2018 в той же час як вказаний «висновок експерта» не додано до матеріалів клопотання і, більше, того вказаний висновок з такими реквізитами далі ніде не згадується. Тобто, у клопотанні про обрання запобіжного заходу вказується документ, існування якого не доведено в принципі.
До матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу додано копію висновку експертів за результатами проведення судово-лінгвістичної експертизи від 30.03.2018 р. Однак, на цей висновок ані у клопотанні про обрання запобіжного заходу, ані у повідомленні про підозру не наведено жодного посилання взагалі. Тобто доданий до клопотання документ не має органічного процесуального зв’язку з клопотанням взагалі, проте штучно створює видимість доказової бази та «розширює» межі клопотання про обрання запобіжного заходу та звинувачення.
Зазначений висновок експертів (навіть якщо його розглядати, коли вже він доданий) має вкрай сумнівний характер. Так, обидва експерти мають фах (спеціальність) експертів-лінгвістів дослідження письмового мовлення. Водночас, експерти досліджували усні висловлювання Святогора Є.А., які не мають жодного стосунку до письмового мовлення. Тобто, обидва експерти явно перевищили свої повноваження та вийшли за межі своєї компетенції. В доданому висновку експертизи без будь-якого зв’язку з висновком і обґрунтуванням робиться твердження, що надані репліки та висловлювання є усним твором. Разом з тим, чинне законодавство (Цивільний кодекс України, Закон України «Про авторські та суміжні права») не містить взагалі поняття «усний твір» в принципі (так само, як і творів у формі думок, мислей, ідей, бажань, фантазій). Водночас, при цьому у клопотанні про обрання міри запобіжного заходу та в повідомленні про підозру зазначається, що є доведеною участь Святогора О.А. не у створенні усного твору (як це вважають експерти) а у створенні відеопродукції з використанням відповідної апаратури та її поширенням. В той же час ані у клопотанні про обрання міри запобіжного заходу, ані у повідомленні про підозру у скоєнні правопорушення не зазначається про наявність інших учасників (співучасників) правопорушення – співавторів відеозаписів (це всі перелічені в документах телевізійні канали в сукупності творчих працівників – режисерів, операторів, редакторів, монтажерів, учасників студійних записів (глядачів).
Згідно інкримінованої ст. 300 КК України передбачено відповідальність за ввезення в Україну творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.
Тобто, кримінальний закон пов’язує подію злочину не з окремими виступами чи інтерв’ю окремих осіб (які б вони не були), а саме зі створенням творів, як цілісних завершених художніх виробів (результатів творчої інтелектуальної діяльності колективу людей), їх демонстрацією та поширенням.
Таким чином, і повідомлення про оголошення підозри Святогору О.А., і клопотання про обрання міри запобіжного заходу, і висновок експертів про наявність «усного твору» штучно концентрують подію злочину саме і виключно на підзахисному зі створенням передумов для уникнення відповідальності інших учасників творчого колективу. Тобто, звинувачення має штучний і негативно упереджений характер загалом.
І клопотання про обрання міри запобіжного заходу, і додане в копії повідомлення про підозру містять несумісні з кримінальним законом формулювання та твердження. Приміром, вживається термінологія «убивства». При цьому термінологія «убивство» вживається по відношенню до тварин. Водночас, кримінальний закон (ст. 115 КК України) визначає убивство як позбавлення життя людиною по відношенню до людини. Розширеного юридичного тлумачення вказана термінологія не передбачає і не може передбачати. Водночас, вжиття правоохоронними органами термінології «убивство» в даному аспекті штучно створює штучне негативне емоційно-смислове навантаження та упереджене ставлення до Олексія Святогора і робить за неможливе взагалі розгляд та задоволення клопотання через очевидну юридичну несуразність і неспроможність звинувачень.
У клопотанні про обрання міри запобіжного заходу не зазначається взагалі про дату, час та обставини оголошення Святогору О.А. повідомлення про підозру. До матеріалів кримінального провадження додано копію повідомлення про оголошення підозри від 07 травня 2018 року, підписаного прокурором міста Києва Говдою Р. М. з дорученням здійснити оголошення (вручення тексту) підозри прокурору Київської місцевої прокуратури № 10 Йовенку Д.М.
Однак, на останньому аркуші згаданого документу міститься позначення (позначка, напис) про вручення повідомлення про підозру 11 травня 2018 р. якимось чи якомусь Сенчишиним В.І. (який невідомо звідки взявся) і невідомо яке відношення має до Святогора О.А.
Слід звернути увагу й на те, що Святогор Олексій Анатолійович є адвокатом (що зазначається в повідомленні про підозру) а тому щодо адвокатів застосовується особливий порядок кримінального провадження (ст. 480 КПК України).
Особливість порядку полягає у тому, що письмове повідомлення про підозру адвокату здійснюється безпосередньо і прямо виключно Генеральним прокурором України, його заступником, або ж прокурором міста Києва.
Процесуальне законодавство не передбачає можливості передавання прокурором функцій та повноважень іншому прокурору в питаннях письмового повідомлення про підозру. Це виключна компетенція прокурора міста. Зазначена прокурором міста Києва Говдою Р.М. ст. 36 КПК України про можливість доручення щодо вчинення певної процесуальної дії іншому прокурору також не передбачає можливості делегування прокурором іншому прокурору (нижчого рівня) будь-яких можливостей. Прокурор може доручати проведення певних слідчих чи процесуальних дій лише слідчому чи органу досудового розслідування (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України), при цьому зі змісту вказаної норми передбачено прямий обов’язок саме прокурора здійснити письмове оголошення про підозру.
Вказане в сукупності свідчить про явну незаконність оскаржуваної ухвали як такої, що прийнята на підставі необґрунтованого клопотання слідчого, та є необґрунтованою і незаконною по суті.
Апеляційний суд задовольнив частково клопотання сторони захисту і ухвалив рішення про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Однак боротьба за правду триває, і ми будемо докладати всіх зусиль для відновлення справедливості.
Читайте також:
Санкция на расправу: как НЛП и пиар-технологии стали средством уничтожения человека
Зооекстремістів – до відповідальності!
Был бы человек, а статья найдется
Почему дело Святогора может стать большой проблемой для украинского государства
Дело Святогора: люди вконец потеряли здравый смысл
Расправа над Святогором – приговор украинскому правосудию
Адвокат Олексій Святогор отримував погрози щодня
Рабство журналистів – не за горами!
Лист до редакції: думка зоозахисників
Догхантер и стая: что стоит за “Делом Святогора”
Право беснующейся толпы, или Суд Линча по-украински
У Києві оголосили полювання на людей